Вантажні перевезення

Перевізник  може не видавати вантаж до сплати сум  або надання забезпечення, зазначених у частині першій цієї статті.

Право утримання  вантажу перевізник зберігає у випадку  здачі його на склад, що не належить одержувачу, за умови повідомлення власника складу про таке право.

Після видачі вантажу одержувачу перевізник втрачає право вимоги від відправника чи фрахтувальника платежів, не внесених одержувачем, за винятком випадків, коли перевізник не зміг здійснити право утримання вантажу з незалежних від нього причин.

Стаття 164 КТМ  визначає, що перевізник має право  застави на вантаж, що перевозиться. Право застави припиняється у випадках:

1) видачі вантажу  одержувачу;

2) задоволення  забезпечених заставою вимог  перевізника;

3) прийняття  перевізником іншого належного  забезпечення.

Перевізник  має право в порядку, передбаченому законодавством, продати вантаж, що є предметом застави, попередньо повідомивши про це відправника або фрахтувальника, а також одержувача.

Із сум, виручених  від реалізації вантажу, вимоги перевізника, зазначені в частині першій статті 163 КТМ, задовольняються після оплати судових витрат, витрат, пов'язаних із збереженням і реалізацією вантажу.

Якщо суми, вирученої від реалізації вантажу, недостатньо для задоволення  потреб, зазначених у частині першій статті 163 КТМ, а також відсотків  і збитків, заподіяних простроченням оплати, перевізник вправі вимагати від відправника або фрахтувальника суму, якої не вистачає.

Основні права  та обов'язки виконавця за договором  про перевезення вантажу автомобільним  транспортом загального користування Вантажний перевізник має право: відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів; відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо; одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

Вантажний перевізник зобов'язаний: при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним  транспортом передбачати для  персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку; забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених законодавством та цим договором; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Відправник може здійснювати у встановленому порядку добровільне страхування вантажів.

Вантажовідправники  несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також  періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Термін граничного зберігання починається з моменту  вивантаження вантажу засобами залізниці  або з моменту подачі вагона під  вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця  загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Якщо одержувач не сплатив усі належні залізниці платежі за вантаж, що прибув, протягом граничного терміну зберігання його на станції, то залізниця використовує заставне право на вантаж і реалізовує його для покриття своїх витрат згідно із статтями 49, 51 Статуту залізниць. На прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатися вантажі у вагонах і контейнерах.

3. Межі відповідальності  перевізника

Відповідальність  підприємств транспорту за невиконання  або неналежне виконання зобов'язань  щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України. Підприємство транспорту, діяльність якого пов'язана з підвищеною небезпекою, несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок загибелі або ушкодження здоров'я пасажира під час користування транспортом, у порядку, встановленому чинним законодавством України. Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятих для перевезення вантажу та багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їх вини. Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, згідно з чинним законодавством України⁷.

Під втратою  вантажу слід розуміти не тільки його фізичну загибель, але й невидачу вантажу одержувачу протягом встановлених транспортним законодавством строків:

псування  вантажу – це погіршення його якостей (хімічних, біологічних властивостей);

пошкодження вантажу – це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій);

нестача вантажу  – доставка вантажу одержувачу в  меньшій кількості, ніж його було прийнято для перевезення.

На виявлені недостачі вантажу, що перевищують  норму граничного розходження у  визначенні маси вантажу і норму  природної втрати для загальної  кількості вантажу за всіма включеними в перелік накладними або за судновою накладною, порт перевалки видає  станції перевалки комерційний акт, який станція перевалки додає до переліку, що надсилається станції призначення з останнім вагоном, про що в переліку робиться відповідна відмітка. Надлишки або недостачі вантажу в межах норми граничного розходження у визначенні маси вантажу і норм природної втрати засвідчуються відміткою в переліках і в перевізних документах.

Після одержання  від станції перевалки третього примірника переліку і після закінчення видачі вантажу за всіма накладними, зазначеними в переліку, станція призначення і одержувач підсумовують фактично здану одержувачу кількість вантажу, засвідчуючи їх підписами працівника станції і одержувача на кожному примірнику переліку. Якщо встановлені надлишок або недостача перевищують норму граничного розходження у визначенні маси вантажу і норму природної втрати для загальної кількості вантажу, зазначеної в первинних перевізних документах, станція призначення складає один загальний комерційний акт за результатами видачі всієї партії вантажу, що значиться в переліку⁸.

Обмеження відповідальності перевізника при незазначеній вартості вантажу 

Якщо вартість вантажу не була зазначена і включена в коносамент, відшкодування за пошкоджене місце чи одиницю вантажу, якої не вистачає, не може перевищувати 666,67 розрахункових  одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за один кілограм маси брутто пошкодженого, зіпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачає, залежно від того, яка сума вища, за винятком вартості контейнера або іншого транспортного пристрою відправника (фрахтувальника), вартість якого визначається згідно зі статтею 182  КТМ.

Угода про  зменшення зазначених сум є недійсною. Перевізник не має права на обмеження  відповідальності, передбачене в  частині першій цієї статті, якщо доведено, що втрата, нестача або пошкодження стали результатом дій або упущень перевізника, здійснених з наміром завдати таку втрату, нестачу чи пошкодження чи через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку.

Службовець  або агент перевізника не вправі скористатися передбаченими в цій главі правилами про обмеження відповідальності, якщо доведено, що нестача, пошкодження або зіпсуття стали результатом дії або упущення цього службовця або агента, здійснені з наміром заподіяти такий збиток або через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку.

Перевізник  несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування і пошкодження  вантажу сталися в силу обставин, яким він міг запобігти або  усунення яких від нього не залежало, зокрема, в наслідок провини вантажоперевізника або вантажовідправника;, особливих природних властивостей вантажу, що перевозиться; нестач тари чи упаковки, які не можна буловиявити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу для перевезення, та інших обставин, передбачених законом.

Відповідальність  за порушення договірних зобов'язань під час перевезень залізничним транспортом виникає у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

У ст. 362ЦК міститьсяпосилання на ч.1 ст. 211, в якій передбачена можливість зменшити розмір відповідальності боржника, якщо у невиконанні або неналежному виконанні зобов»язань винен не тільки він, але й позивач, тобто передбачена можливість вирішити питання про відповідальність, виходячи з принципу змішаної відповідальності. Така відповідальність за договором перевзення може мати місце тоді, коли у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу винен не тільки перевізник, але і позивач (одержувач вантажу). У таких випадках мова йде тільки про розподіл відповідальності між перевізником і вантажовідправником.

Позивач у  цьому випадку отримує відшкодування  в повному обсязі.

4. Звільнення  перевізника від відповідальності

Загальним принципом  цивільно-правової відповідальності є  принцип провини (ст.ст. 209, 440 ЦК). Лише в окремих випадках, як виняток, законодавець відступає від цього принципу. Одним із таких винятків є відповідальність транспортних організацій та вантажовідправників за невиконання плану перевезень.

Відповідно  до ч. 6 ст. 359 ЦК автотранспортна організація  і відправник несуть відповідальність навіть в тому випадку, коли план не виконаний не з їх вини. Це положення відноситься і до інших видів транспорту (наприклад, ст. 107 СЗ). Перевізник і вантажовідправник звільняються від відповідальності лише у випадках, що невиконання плану зумовлене обставинами об”єктивного характеру.

Суб”єктивні причини невиконня плану перевезень до уваги не беруться і не можуть бути підставою для звільнення від  відповідальності.

Перевізник  звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження  вантажу, прийнятого для перевзення, якщо вантаж прибув: у справному контейнері, вагоні зі справними пломбами відправника або на справному відкритому рухомому составі без перенавантаження в дорозі, з належною маркіровкою; у справному судні без перенавантаження в дорозі, зі справними пломбами порту відправлення або відправника тощо. Наявність названих та інших, передбачених транспортним законодавством, обставин, передбачає відсутність причинного зв”язку між дією перевізника і втратою або пошкодження вантажу, а отже, і відсутність його вини. У цих випадках перевізник не повинен доказувати свою невинність, оскільки така передбачається.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу  у разі, коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;

б) недостача, псування або пошкодження сталися  внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу  на відкритому рухомому складі;

в) вантаж перевозився  у супроводі провідника відправника чи одержувача;

г) недостача  вантажу не перевищує норм природної  втрати і граничного розходження  визначення маси;

д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений  у вагоні, прибув без порушення  встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;