Загальний стан транспорту країни

Міністерство освіти і науки  України

Національний транспортний університет

 

Кафедра “Транспортних технологій”

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни:

“Загальний курс транспорту”

на тему:

 

“Загальний стан транспорту країни”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 

 

 

Перевірив :

 

 

 

 

 

 

 

Київ НТУ 2010

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………..3

 

1. Трубопровідний транспорт. Перспективи розвитку трубопровідного транспорту…………………….……………..5

 

2. Авіаційний транспорт. Перспективи розвитку авіаційного транспорту……………………………………………….…..….15

 

3. Електропровідний транспорт. Експорт електричної 

енергії в інші країни…………………………………..…….….26

 

4. Міський транспорт. Науково-технічні проблеми міського транспорту і можливість удосконалення його роботи…...…..34

 

Висновок………………………………………………………………46

 

Література……………………………………………………………..36

 

Вступ

Україна - велика європейська  країна, розміщена на перетині важливих напрямків світової торгівлі. Транспорт - стратегічно важливий комплекс, в  значній мірі визначаючий міць країни, так як забезпечує потреби суспільства  по перевезенню вантажів та пасажирів.

Суспільна власність, характерна для соціалістичного періоду  життя країни, змінилася практично  на всіх видах транспорту на інші форми  власності завдяки приватизації та акціонеризації. В ринкових умовах змінився підхід до єдиної транспортної системи. Конкуренцію, яка з’явилася  потрібно розглядати не як протистояння одного виду транспорту іншому, а як явище, яке стимулює розвиток транспорту, пошук нових прогресивних технологій транспортування для зниження вартості транспортних послуг та підвищення швидкості  доставки. Зменшення вартості і скорочення часу доставки розширює сферу діяльності даного виду транспорту, а значить  і підвищує його значимість на ринку  транспортних послуг.

Україна має розвинуту  транспортну інфраструктуру, включаючи  всі види транспорту. Протяжність  транспортних комунікацій загального користування перевищує 200 тис. км (без  трубопроводів). Об’єм перевезень складає 1,3 млрд. тонн вантажів і 3,1 млрд. пасажирів (без трубопровідного і міського електротранспорту).

Президентом і Парламентом  України приділяється значна увага  розвитку транспортного комплексу  країни, проводиться транспортна  політика, направлена на його технологічну модернізацію і інтеграцію в міжнародну транспортну систему.

Ринкові відносини підсилюють пошук кожним транспортним підприємством  свого місця на ринку транспортних послуг. Сучасні ринкові умови  ведення господарства, розширення міжнародних  зв’язків і зв’язків в середині країни, потребують наявності висококваліфікованих спеціалістів, з широким кругозором, не лише зі знаннями в області одного виду транспорту, але і з розумінням специфіки кожного виду і можливостей  сумісної роботи, особливостей в мульти- і інтермодальних перевезеннях.

Транспорт – одна з найбільш важливих галузей народного господарства України, що забезпечує виробничі і  не виробничі потреби матеріального  виробництва, невиробничої сфери, а  також населення в усіх видах  перевезень.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний і електронний. За функціональними особливостями  поділяється на вантажний та пасажирський. Це зв’язано з тим, що транспорт  виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так  і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

З одного боку, транспорт  є надійною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливо – енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування та ін., а  з другого – доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової  продукції транспорт істотно  впливає на її собівартість, а звідси на ефективність і ціну.

Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи  спільну функцію по забезпеченню народно - господарчого  комплексу  вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між  собою тісні взаємозв’язки. В наслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни. Транспортна система являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, і служби перевезень, які об’єднують всі види транспорту у їх взаємодії і забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни в цілому. Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно – розвантажувальне господарство транспортних  та інших підприємств і організацій, які  здійснюють навантаження, розвантаження і перевозу вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

 

 

1. Перспективи розвитку трубопровідного транспорту

Трубопровідний  транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку). Він є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, відносно мала кількість обслуговуючого персоналу мінімальні втрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, безперервність процесу транспортування, а також його екологічна чистота.

Це відносно новий вид  транспорту.

Трубопровідний транспорт  в Україні є одним з найрозвинутішим  і складається з двох частин –  газопроводу та нафтопроводу. За обсягом  транзиту трубопровідний транспорт  є першим.

На сьогодні Україна є  найбільшим у світі транзитером  природного газу. Системами магістральних  газопроводів, які перебувають у  користуванні НАК "Нафтогаз України", російський природний газ надходить  до країн Західної, Центральної та Східної Європи. Ці системи технологічно зв'язані з аналогічними магістральними газопроводами Росії, Бєларусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі, а через них - і з газопроводами  всього Європейського континенту. Пропускна  спроможність вітчизняної газотранспортної системи на вході становить 290 млрд. м3, а на виході (до країн Західної, Центральної та Східної Європи, а  також до Молдови і на південь  Росії) - майже 170 млрд. м3 на рік.

На карті відмічено  основні газопроводи та напрямки транспортування газу, підземні сховища  газу, компресорні станції, газовимірювальні станції та газові родовища.

 

Нафтопровідний транспорт  України включає в себе 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю  біля 3,0 тис. км. Діаметр труб — 720 мм. Нафтопровідна мережа представлена транс-європейським нафтопроводом  «Дружба», протяжність якого в  межах України — 680 км. По ньому  нафта з Росії через територію  України поставляється в країни Центральної Європи (Словаччини і  Угорщини).З 1999 р. встановлено плату  за транзит нафти територією України  у розмірі 0,75 дол. за 1 т. Згідно з  укладеними угодами, українська сторона  зобов'язана направляти частину  коштів, одержаних від перекачування  нафти, на реконструкцію та утримання  нафтопроводів. У свою чергу, російська  сторона зобов'язалася транспортувати через нашу територію достатні для цього обсяги нафти та ще в 1993 р. відмовилася від спорудження нафтопроводу в обхід території України.

 

                         Основні нафтопроводи України

 

Діючі нафтопроводи, нафтопереробні станції, нафтопереробні заводи, та нафто термінали

 

Трубопровідний транспорт  має достатні виробничі потужності для забезпечення України енергоносіями  – нафтою і газом, а також для  виконання функцій транзиту російської нафти і газу в країни Південно-Східної  Європи. Однак, уся мережа трубопровідного  транспорту в Україні орієнтована  на постачання нафти і газу з однієї країни – Росії (лише 5 % загальної  потреби газу – з Туркменістану), що, згідно із загальноприйнятими стратегічними  підходами до цього питання, є  недоцільним. Труднощі, пов'язані з  існуванням єдиного джерела постачання енергоносіїв, Україна відчуває вже  тепер, тому об'єктивною необхідністю є розширення економічних орієнтирів.

Уряд України зацікавлений у розвитку проекту “Одеса-Броди” з залученням міжнародних партнерів. Проект отримує підтримку від  уряду США та Польщі, Європейського  Союзу та Європейського банку  реконстурції та розвитку. З метою  комерціалізації проекту “Одеса-Броди” и його подальшого розвитку у відповідності  до міжнародної практики компанії Halliburton Kellogg Brown&Root та Cambrige Energy Research Associates провели  дослідження європейського ринку  споживання та конкурентних варіантів  транспортування легкої каспійської  нафти на нафтопереробні заводи Європи. В рамках програми Європейського  Союзу TASIS/INOGATE проводиться технічний  аудит об`єктів нафтотранспортної  системи “Одеса-Броди”. Триває підготовка до будівництва нафтопроводу “Броди-Плоцьк” (Польща). Введення в експлуатацію цього  нафтопроводу дозволить транспортувати нафту через систему “Одеса-Броди” в Польщу та країни Північної Європи.

Південна частина нафтотранспортної  системи України проходить через  Броди в Словаччину та Угорщину. З цих країн прокладені нафтопроводи в Республіку Чехія, Німеччина та Хорватію. При умові будівництва  нафтопроводу “Братислава-Швехат”  довжиною біля 50 км буде забезпечено  можливість транспортування нафти  на нафтопереробні заводи Австрії.

Нафтопровід “Одеса-Броди” дозволить транспортувати каспійську нафту на українські нафтопереробні заводи – НПК “Галичина” та “Нафтохімік  Прикарпаття”. Вони спроєктовані для  переробки української легкої нафти, яка за своїми характеристиками подібна  до каспійської.

Для підвищення рівня використання виробничих потужностей нафто-транспортної системи, збільшення пропускної спроможності магістральних нафтопроводів, передбачено  ряд заходів, направлених на реалізацію перспективних проектів. З метою  збільшення продуктивності нафтопроводу на ділянці Снігурівка-Августівка завершено  будівництво проміжної насосної станції "Миколаївська". Одночасно  з цим виникає необхідність в  будівництві на НПС "Августівка" двох резервуарів ємністю 20 000 м3, що відповідає раніше розробленому проекту. З метою підвищення пропускної здатності  нафтопроводу Кременчук-Херсон, а також  для забезпечення надійної експлуатації підводних переходів через річки  Дніпро і Псьол необхідно спроектувати і побудувати проміжну НПС "Чикалівка". Для перевалки нафти і нафтопродуктів на танкери з використанням споруд збудованого терміналу розроблено проект будівництва залізничної  естакади, що дасть можливість перевалки  з залізниці в танкери на МНТ "Південний" додаткових обсягів  нафти та нафтопродуктів в обсягах 3,2 млн. тонн на рік. В даний час  проводяться інженерно-вишукувальні роботи.

Значний рівень залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо від монопольного імпорту  природного газу та значний рівень його споживання в країні, обумовлюють  незадовільний стан її енергетичної безпеки.

Одним із можливих шляхів зменшення  енергетичної залежності є диверсифікація імпорту газу, але бажання реалізувати  будь-який її варіант зустрічає ряд  політичних і економічних перешкод, які є дуже значними, тому реальне  втілення в життя диверсифікаційних  проектів потребує значних зусиль та коштів.

Сьогодні в Україні  споживається ~83,5 млрд.м3 газу.

Положення ускладнюється  ще й тим, що туркменський газ постачається по трубопроводам через територію  Казахстану, Узбекистану і Росії, тобто Україна має певний рівень залежності також і від них. До того ж, Росія є монополістом не тільки щодо частки постачання імпортованого  в Україну газу (плата за транзит), а також і значної частки нафти (майже 80 %).

У майбутньому згідно із проектом “Енергетичної стратегії .2030”  обсяги споживання та власного видобутку природного газу в Україні  будуть збільшуватись. Обсяги імпорту  газу будуть залежати від обсягів  його споживання (які в свою чергу  залежать від темпів економічного розвитку країни та обсягів енергозбереження) і складуть за базовим і оптимістичним  сценаріями цієї стратегії порядку 60-65 млрд.м3.

В основних країнах-постачальниках прогнозується значне зростання  видобутку і відповідно експорту природного газу. Так видобуток в  Ірані до 2010 року зросте до 140-180 млрд.м3, а експорт до 65-100 млрд.м3, у Туркменістані  відповідно видобуток зросте до 120 млрд.м3 і експорт до 60-100 млрд.м3, у Казахстані видобуток - до 70 млрд.м3 і експорт - до 24 млрд.м3.

Для постачання газу із країн  Північної Африки (скраплений газ) також  потрібно розвивати відповідну інфраструктуру вже в Україні.

Серед можливих шляхів диверсифікованого постачання газу в Україну можна розглядати наступні.

Газ Ірану. Варіанти побудови транспортних коридорів:

1. Іран - Азербайджан -Грузія - Чорне море - Україна 

2. Іран - Вірменія - Грузія - Чорне  море - Україна 

3. Іран - Туреччина - Чорне  море - Україна 

4. Іран - Туреччина - Болгарія - Румунія - Україна 

Газ Туркменістану.

Крім існуючого варіанту постачання (через Казахстан, Узбекистан і Росію), можливими варіантами можуть бути постачання в Азербайджан по Транскаспійському газопроводу (проект) і далі по маршруту, який було розглянуто вище (варіант 1). Цей варіант може бути реалізованим також разом із варіантами 3,4 постачання іранського газу (загальний проект) для збільшення обсягів постачання із Ірану.