Загальний стан транспорту країни

Ситуація дедалі більше ускладнюється  внаслідок того, що обсяги капітальних  ремонтів рухомого складу, виконаних  спеціалізованими заводами, зменшилися за цей період більш як у 5 разів, що спричинило припинення діяльності на Львівському. Київському та Дніпропетровському ремонтних заводах. Загальна заборгованість заводам з боку експлуатаційних підприємств досягла 5 млн. грн., що дорівнює 40 % річного обсягу їх валової продукції. Аналогічним є становище з трамвайними коліями і контактними мережами. У більшості міст капітальні ремонти цих об'єктів практично не виконуються, тому нині понад 25 % їх перебуває в аварійному стані.

Криза міського електротранспорту  зумовлена загальним станом економіки  держави, спадом виробництва, припиненням  роботи багатьох підприємств. Проте є й конкретні причини, які стосуються безпосередньо роботи міського електротранспорту. Перш за все йдеться про його збитковість, яка, за підсумками 2009 р., досягла 275 млн. грн. Загальна сума дотацій з бюджету становить лише 36 % розрахункової потреби підприємств.

Проте відсутність коштів — не причина, а наслідок, насамперед, організаційно-правового становища, в якому перебувають підприємства міського електротранспорту. Йдеться про невідповідність системи управління та відомчої підпорядкованості підприємствам міського електротранспорту їх статусу, обмеженість прав підприємств та їх власників (міськвиконкомів) щодо встановлення тарифів на проїзд і скасування пільг, не забезпечених фінансуванням.

Згідно із Законом України  «Про внесення змін до Закону України  про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.), підприємства міського електротранспорту мають право нараховувати амортизаційні відрахування на основні виробничі фонди і використовувати їх для проведення капітальних ремонтів і закупівлі нового рухомого складу. З огляду на фактичний стан основних виробничих фондів, а також у зв'язку з введенням понижуючих коефіцієнтів, зазначених відрахувань вистачить лише для забезпечення 50—60 % потреб у капітальних ремонтах, не говорячи вже про заміну застарілого рухомого складу новим. Не потребує особливих доказів те, що будь-яке підприємство, яке не має фінансових можливостей для розширеного відтворення своєї діяльності, тобто для впровадження сучасних технологій, заміни застарілих основних виробничих фондів, приречене на занепад.

Для виправлення даної  ситуації ще в 2006 році було прийнято Концепцію  Державної  програми розвитку міського електротранспорту на 2006-2015 роки.

КОНЦЕПЦІЯ

Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2006-2015 роки

Обґрунтування необхідності розроблення Програми

     Міський електротранспорт  функціонує в 54 містах, забезпечуючи більше половини внутрішньоміських пасажироперевезень.  Починаючи з 1991  року  практично припинився  його розвиток,  склалася стійка тенденція  до  зменшення  обсягів  пасажироперевезень,  погіршення якості  транспортного  обслуговування  населення та зниження рівня безпеки руху. Обсяги пасажироперевезень зменшилися в деяких містах майже  у два рази,  а рухомий склад - на третину.  Як наслідок,  в окремих містах  скоротилася протяжність   трамвайних   колій   і тролейбусних ліній.

     У багатьох  розвинутих  країнах світу,  де було скорочено або демонтовано мережі міського електротранспорту, через 20-30 років у зв'язку з істотним погіршенням показників транспортного сполучення і безпеки руху здійснювалися  значні  капіталовкладення  для  його відновлення.

     У світовій   практиці   перевага   надається   першочерговому розвитку міського електротранспорту.  За даними Міжнародного союзу громадського   транспорту,   більш   як   у   100   країнах  світу проектуються,   будуються   або   реконструюються   трамвайні    і тролейбусні   лінії.   При   цьому   значна   увага   приділяється використанню новітніх  технологій,  які  дають  змогу  збільшувати швидкість   і  плавність  руху,  знижувати  рівень  шуму  та  інші негативні наслідки впливу на навколишнє природне середовище.

     За результатами  наукових  досліджень   з   питань   розвитку міського  електротранспорту  та  проектування  міст  на  даний час потреба у створенні мережі міського електротранспорту існує  у  12 містах з кількістю жителів понад 100 тис. чоловік.

     Достатній  обсяг  електроенергії,  що  виробляється в Україні, створює необхідні умови  для  подальшого  розвитку  інфраструктури міського  електротранспорту  як  найбільш  сучасного та екологічно чистого  виду  транспорту.   Проте   постійне   скорочення   парку трамвайних  вагонів  і  тролейбусів  спричиняє  щорічне  зменшення обсягів споживання електроенергії  міським  електротранспортом  на 63-65 млн.   кВт.г  та  одночасне збільшення  обсягів споживання бензину і  дизельного  палива  пасажирським   автотранспортом   на 70-75 млн. тонн на рік.

     Ситуація, що  склалася  на  міському електротранспорті,  може негативно  вплинути  на  розвиток  національної  економіки,   стан навколишнього   природного   середовища,   а також призвести до збільшення обсягів імпорту нафтопродуктів.

Аналіз причин стримування розвитку міського електротранспорту

     За останні  10  років  майже  в усіх  містах створено приватні підприємства з перевезення пасажирів  автотранспортними  засобами, що   дублюють   маршрути   міського   електротранспорту.  Пільгові категорії громадян такими підприємствами майже не  обслуговуються, унаслідок   чого   збільшилася   частка  безоплатного  перевезення пасажирів на трамвайних і тролейбусних маршрутах,  а  підприємства міського    електротранспорту    перетворилися    в    соціального перевізника.  Надання безоплатних  транспортних  послуг  пільговим категоріям   громадян   компенсується  з  державного  та  місцевих бюджетів не в повному обсязі,  у зв'язку  з  чим  не  покриваються витрати   на   їх   перевезення.   Це  негативно  позначається  на фінансовому стані підприємств міського електротранспорту.

   Крім того,  виручка від реалізації проїзних квитків та доходи від  іншої  діяльності  підприємств  міського електротранспорту не покривають   експлуатаційних   витрат.   Збитковість    зазначених підприємств  призвела  до унеможливлення оновлення основних фондів та рухомого  складу,  неконкурентоспроможності  на  ринку  міських пасажироперевезень.    Зокрема,   через   відсутність   коштів   у підприємств міського електротранспорту та обмеженість  можливостей місцевих  бюджетів  парк  трамвайних  вагонів і тролейбусів щороку оновлюється лише на 8-10 відсотків  мінімальної  потреби.  Близько 90 відсотків    рухомого   складу   вичерпали   свій   нормативний експлуатаційний ресурс і підлягають списанню.

     У той же  час в Україні створено власний  виробничий  потенціал для  виготовлення  трамвайних  вагонів і тролейбусів.  Виробництво тролейбусів освоєно,  зокрема,  державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний  машинобудівний завод імені О.М.  Макарова", Київським державним авіаційним заводом "Авіант",  ЗАТ  "Львівський автомобільний завод", а трамвайних вагонів - холдинговою компанією "Луганськтепловоз" та  спільним  українсько-чеським підприємством "Татра-Юг".

     Вітчизняні  виробники  здатні задовольнити  потребу підприємств міського  електротранспорту в рухомому  складі,  який за показниками  енергоспоживання,   надійності   і  комфортності  не  поступається європейським аналогам. Зокрема, державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та ЗАТ "Львівський автомобільний завод" освоєно виробництво  сучасних тролейбусів  з  поліпшеними динамічними характеристиками і низьким рівнем підлоги (для забезпечення безперешкодного доступу  у  салон осіб  з обмеженими фізичними можливостями),  оснащених електричним обладнанням, що  на  30-40  відсотків  зменшує  обсяги  споживання електроенергії.   Проте  недостатні  обсяги  закупівлі  трамвайних вагонів і  тролейбусів  можуть  негативно  вплинути  на  подальший розвиток   вітчизняного   виробництва   рухомого  складу  міського електротранспорту.

     У зв'язку  з відсутністю фінансування залишаються  невирішеними питання  виробництва   трамвайних вагонів з низьким  рівнем підлоги, вагонів  для   вузької  колії  (мм.  Вінниця,  Євпаторія,  Житомир, Львів),  для   ліній  швидкісного трамвая  (мм.  Київ,  Кривий Ріг), розроблення  нових модифікацій  трамвайних  вагонів  і  тролейбусів  спеціального     призначення     (вантажних,    снігоприбиральних,  рейкошліфувальних тощо),  а також  вітчизняного  енергозберігаючого  обладнання   для   модернізації   парку   трамвайних   вагонів   і тролейбусів.   Через   нестачу   коштів    зупинено    будівництво  тролейбусних   ліній   і   ремонтно-експлуатаційних  баз   міського електротранспорту  у  мм.  Кам'янці-Подільському,  Красному  Лучі, Мелітополі та Коломиї.

Мета Програми

     Метою Програми   є   створення  умов  для   надання  населенню доступних   якісних  та  безпечних  послуг  з  перевезень   міським електротранспортом,   забезпечення  його  сталого   функціонування, подальшого розвитку  та  збільшення  питомої  ваги  у  пасажирських перевезеннях    у   містах   з   підвищеним   рівнем   забруднення навколишнього  природного   середовища   та   у   зонах   массового відпочинку,  поліпшення  технічного оснащення підприємств міського електротранспорту.

     Для виконання  Програми необхідно забезпечити  перехід міського електротранспорту до роботи в ринкових умовах,  державну фінансову підтримку його розвитку,  оновлення  парку  трамвайних  вагонів  і тролейбусів,  виробництво сучасного рухомого складу,  застосування новітніх  енергозберігаючих  технологій   під   час   будівництва, реконструкції  і модернізації об'єктів міського електротранспорту, корегування та розроблення генеральних планів  населених  пунктів, передбачивши  в них заходи із збереження і розвитку інфраструктури міського електротранспорту.

Порівняльний  аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування  оптимального варіанта

     Комплексне  розв'язання  проблеми  збереження  мереж  міського електротранспорту і його розвитку можливе лише за умови визначення реальних  джерел  фінансування  будівництва і реконструкції мереж, заміни  трамвайних  вагонів  і  тролейбусів,  які  вичерпали  свій експлуатаційний ресурс, за такими трьома варіантами:

• органи місцевого   самоврядування   -   власники  підприємств міського електротранспорту здійснюють будівництво та реконструкцію трамвайних  колій  і  контактних  мереж  із застосуванням новітніх технологій,  розробляють і виконують за рахунок власних коштів або коштів  лізингу  заходи  з оновлення рухомого складу.  Цей варіант використовується і на даний час,  але  через  обмежені  можливості місцевих     бюджетів     не    забезпечує    розвитку    міського електротранспорту;
• будівництво та реконструкція трамвайних  колій  і  контактних мереж із застосуванням новітніх технологій,  модернізація рухомого складу, закупівля трамвайних вагонів і тролейбусів здійснюються за рахунок державного бюджету.  За таким варіантом робота проводилася до 1991 року та під час будівництва тролейбусної лінії у м. Керчі, першу чергу якої введено в експлуатацію у 2004 році;
• збереження та   реконструкція   існуючих,  будівництво  нових трамвайних колій і  контактних  мереж  із  застосуванням  новітніх технологій,  розроблення  та  випуск нових типів рухомого складу і його придбання  здійснюються  за  рахунок  державного  і  місцевих бюджетів на умовах співфінансування та інших джерел, що відповідає вимогам  статті  17  Закону  України  "Про   міський   електричний транспорт" (  1914-15 ) та статті 5 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР );  при цьому забезпечується реалізація  інвестиційних та інноваційних проектів у сфері міського електротранспорту.

     Ураховуючи  соціально-економічне       значення       міського електро-транспорту у забезпеченні життєдіяльності  міст,  наявність достатнього  обсягу електроенергії,  що виробляється в Україні,  а також  необхідність   розв'язання   транспортної   проблеми   щодо перевезення пасажирів,  у тому числі пільгових категорій громадян, найбільш прийнятним є третій варіант.

Напрями виконання  Програми

     Розвиток міського      електротранспорту       передбачається здійснювати шляхом:

• організації ефективного    управління    ним   та   належного використання майнових комплексів;
• технічного переоснащення         підприємств         міського електротран-спорту,   в   тому   числі  із  впровадженням  новітніх енергозберігаючих технологій, і забезпечення їх рентабельності;
• уточнення генеральних   планів   розвитку   міст   з    метою забезпечення пріоритетного розвитку міського електротранспорту;
• забезпечення беззбиткової    роботи    підприємств   міського електротранспорту;
• передачі цілісних майнових комплексів в оренду чи концесію;
• сприяння реалізації інвестиційних та інноваційних проектів  у цій сфері.

Етапи виконання  Програми

     Програму передбачається  виконувати двома етапами.

     На першому   етапі   (2006-2010   роки)   увага  приділяється здійсненню    заходів    із    стабілізації    роботи     міського електротранспорту,   виконання   Закону   України   "Про   міський електричний транспорт" ( 1914-15 ),  уточненню генеральних  планів розвитку міст з метою забезпечення пріоритетного розвитку міського електротранспорту, усуненню невиправданого дублювання трамвайних і тролейбусних маршрутів автоперевізниками,  розробленню нових типів трамвайних   вагонів   і   тролейбусів,   застосуванню    новітніх енергозберігаючих технологій під час будівництва,  реконструкції і модернізації   об'єктів   міського    електротранспорту,    заміні застарілого   рухомого   складу,   створенню  умов  для  залучення додаткових інвестицій.

     На другому  етапі (2011-2015 роки) передбачається  забезпечити реалізацію   інвестиційних   та   інноваційних  проектів  під  час будівництва,  реконструкції  та  модернізації  об'єктів   міського електротранспорту,   повну  заміну  застарілого  рухомого  складу, задовольнити потребу підприємств  у  нових  трамвайних  вагонах  і тролейбусах.