Індустрія туризму в Італії

В Сан-Ремо розташований найбільший у Європі ринок квітів. В Південному Тіролі понад 50 замків ( романський замок Тіроло дав назву всій області), в одному з яких за легендою жила принцеса із «Сплячої красуні».

В Ріміні – Палаццо дель Аренго XIII ст., руїни замка Малатеста XV ст. На півночі від Ріміні знаходиться тематичний парк.[1;С.206-207;4;5;6].

2.3. Оцінка туристичного ринку Італії

Італія – один з основних туристських регіонів світу. Цьому сприяють переваги географічного положення і природних умов країни. Вона розташована в центрі основних міжнародних туристських шляхів. Крім того, Італія – живописна країна із сприятливими природно-кліматичними умовами, наявністю широкого фронту морського побережжя, багата величезним кількістю історіко-архітектурніх і культурних пам'яток. Це залучає в країну величезну кількість туристів практично зі всіх регіонів і країн світу.

              Туризм в країні найінтенсивніше почав розвиватися після Другої світової війни, а обслуговування туристів перетворилося на організовану галузь економіки. У економіці Італії туризм займає одне з провідних місць. У деяких провінціях, особливо в гірських місцевостях Півдня, туризм і пов'язане з ним відродження старих ремесел доповнюють, а інколи і замінюють сільське господарство як традиційне джерело доходів для місцевих жителів. Туризм служить також прибутковою статтею в бюджеті країни і одним з основних джерел поступу іноземної валюти. Протягом декількох років післявоєнного періоду, коли торгівельний баланс Італії зводився з великим негативним сальдо, актив її балансу по міжнародному туризму істотно допомагав покривати дефіцит зовнішньої торгівлі. Останніми роками позитивне сальдо балансу по міжнародному туризму разом з активом зовнішньоторговельного балансу значно перекривають негативне сальдо по інших статтях торгівлі.

Статистичні дані за 1998 р. підтверджують тенденцію, що намітилася останніми роками, до зростання ролі туризму в економіці Італії. Стаючи усе більш важливим сектором, він активно залучає до своєї орбіти інші галузі, виступаючи як сполучна ланка багатьох видів економічної діяльності. Туризм – єдина галузь економіки країни, в якій наголошується динамічне зростання, тим самим підвищується його інвестиційна привабливість.

У Італії туристами вважаються всі іноземці, які провели в країні хоч би одну ніч, останні відносяться до екскурсантів. У 1999 р. в Італії побувало 35,8 млн. іноземних туристів (у 1993 р. –21 млн. чоловік). Переважна їх частина – німці і французи. Вони разом складають 32% всіх іноземних туристів, що прибувають до Італії. При цьому на громадян ЄС доводиться майже 45%, а на громадян всіх європейських держав – 92% прибулих в країну. На туристів із США і Японії доводиться всього 2,5% і 1,5% відповідно.

У 1998 р. дещо змінився і національний склад туристів, що приїжджають до Італії. Не дивлячись на те, що приплив туристів з Німеччини залишається основним (понад 15 млн. чоловік), торік він зменшився на 4,3%, а кількість японців, що відвідали Італію, скоротилася на 13,5%. В той же час наголошувалося збільшення потоку туристів з Великобританії (на 11,2%), Австрії (3,9%), Франції (3%), Швейцарії і Нідерландів (по 1,5%). Відносно стабільним залишається інтерес американців (падіння на 0,4%). В цілому, на думку експертів, перспективи зростання туризму в Італії слід зв'язувати, перш за все, з європейськими країнами, що не входять в Європейський союз. Торік з цих країн до Італії приїжджали 6,7 млн. чоловік (на 3,5% більше, ніж в 1997 р.). З країн Близького і Середнього Сходу, Латинської Америки і Африки в 1998 р. до Італії приїхало 3,6 млн. туристів – на 2,6% більше, ніж в попередньому році.

В даний час основну частину потоків туристів складає груповий туризм. Це означає, що туристська організація визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. Вартість туристських послуг в Італії набагато вища, ніж в країнах Центральної і Північної Європи, що свідчить про низьку конкурентоспроможність національної туристської індустрії. Крім того, в країні дуже багато дрібних турагентств (близько 4,6 тис.), багато з яких відрізняє низький професійний рівень. Відомо, чим більше туристська організація, тим легше їй добиватися зниження витрат і підвищення прибутків.

У 1998 р. по лінії організованого туризму Італію відвідали 32,4 млн. іноземних туристів (у тому числі 171 тис. – з Росії), а з врахуванням індивідуальних відвідин з туристичними цілями – 62,1 млн. В порівнянні з попереднім роком приплив туристів збільшився на 3,8%. За оцінкою експертів, подібні темпи розвитку туризму гарантовані Італії як мінімум в найближчих 10 років.

              Досить оптимістичні прогнози робляться експертами переважно на основі аналізу розвитку традиційних для Італії видів міжнародного туризму, до яких відносяться відвідини відомих історико-культурних центрів, морських курортів, релігійний туризм. Потік туристів в міста, пов'язані з історією мистецтва, в 1998 р. був найзначнішим і збільшився на 2,5%. По груповому іноземному туризму Італія вийшла на четверте місце в світі (35,8 млн. чоловік) після Франції (70 млн.), Іспанії (47,7 млн.) і США (47,1 млн.). В даний час Італія випробовує конкуренцію з боку Франції, Іспанії, Греції, Туреччини і США.

Найпривабливіше для іноземних туристів – історичні місця, пам'ятники архітектури (замковою у тому числі), а також морські пляжі. Так, зі всіх турднів, проведених іноземцями в Італії, 32% доводиться на відвідини історичних місць, пам'ятників архітектури і культури, знайомство з художніми скарбами, 27% – на відпочинок біля моря, 10% – на відпочинок біля озер, 7,5% – на відпочинок в горах. Найбільший приплив туристів наголошується в липні і серпні (30–40% іноземних туристів).

Розвиваються нові форми туризму, направлені на збільшення потоку туристів. Широко застосовуються відносно недорогі індивідуальні і групові «Інклюзів-турі». Іншою принципово новою формою туризму є агротуризм – туризм в сільській місцевості, доступний широким верствам населення.

Відмінною рисою туристичного бізнесу в Італії залишається його яскраво виражений сезонний характер, що є істотним недоліком. В порівнянні з Францією, Іспанією і Великобританією Італія значно відстає в організації наукового туризму, конгресів і симпозіумів, тобто в тій області, яка останніми роками стає усе більш перспективною, оскільки не залежить від традиційного сезону відпусток. Експерти вважають за необхідне розробити єдину національну політику, сприяючу інтеграції Італії в світові наукові процеси.

Рис.1. Туристичні прибуття,  за даними [13;14;15]

На думку фахівців, великий потенціал має і розробка нових маршрутів по тих містах Італії, які доки не входять в список традиційних історико-культурних центрів. В той же час торік найдинамічніше розвивався новий вигляд туризму, наприклад, круїзи (приріст 20%) і агротурізм (5%). Стабільністю відрізняється відвідуваність в літній період гірських (2%), морських і озерних (1%), гірськолижних курортів (0,5%) і термальних джерел (0,5%).

Рис.2. Надходження від туризму, за даними [13;14;15]

Близько 75% всіх туристів приїжджає на північ країни, хоча в 1998 р. їх число в цих районах скоротилося на 1,2%. Намітився також стабільний інтерес туристів до центральних районів, куди їх приплив торік виріс на 6,3%, а в Тоскані – навіть на 20,2%. В той же час в 1998 р. спостерігався значний спад туристичних потоків на Південь Італії (на 16,5%). [8;9]

ΙΙΙ. Суспільно-географічні особливості та територіальна організація індустрії туризму.

3.1.Система гостинності.

Італія має в своєму розпорядженні широку мережу готельних і неготельних підприємств.  Готельна база країни нараховує близько 40 тис. готелів. До неготельних підприємств, що надають додаткові місця розміщення, відносяться кемпінги, приватні квартири, туристські села, альпійські притулки та ін. При цьому доля готелів складає 67%, приватних квартир – 21%, кемпінгів і туристських сіл – 5%, інших установ – 7%.

Серед неготельних підприємств на першому місці по числу туристів, що приймаються, понад 2000 кемпінгів і туристських сіл. Найбільш динамічними підрозділами у сфері туристського розміщення є «інші підприємства». Їх кількість постійно збільшується, але в той же час зменшується кількість приватних квартир, використовуваних для прийому туристів. Експерти вважають, що необхідно підвищити категорію багатьох підприємств готельного типа і відповідно – якість обслуговування. У якісному відношенні готельна структура Італії ділиться таким чином:.

Рис.3. Кількість готелів  різної категорії, за даними [9].

До найбільш помітних особливостей італійських готелів слід віднести їх невеликі розміри ( 50-80 номерів). Класифікація готелів дуже заплутана -  готелі поділяються на категорії, а у межах категорії існує своя довільна градація: Delux - 5 зірок, Superion - 4 зірки, First - 3 зірки, Superion Tourist  - 2зірки.

Таким чином, більше 50% готелів є три - або двухзірковими, а рівень обслуговування в багатьох з них значно нижчий за світові стандарти. У цьому секторі налічується 400 тис. зайнятих, з яких 75% є найнятими робітниками і 25% незалежними підприємцями.

Доля готельного обслуговування і живлення в загальній вартості туристського обслуговування складає 60–65%. Обидва ці елементу є змінними величинами і залежать від зміни цін на дані види послуг, а також від сезонної градації, географічної зони, вигляду і класу обслуговування і багатьох інших чинників. На їх величину, крім того, впливають договірні комерційні умови між турагентством і адміністрацією готельного підприємства.

У різних містах Італії, не так багато "мережевих" готелів, зате вдосталь невеликих родинних готелів. Деякі мережі готелей подано нижче:

Intercontinental De La Ville Rome (мережа готелів Intercontinental Hotels & Resorts), St. George, Grand Hotel De La Minerve (мережа готелів Worldhotels).
The Gray (мережа готелів Sina Hotels), The Westin Palace (мережа готелів Westin), Carlton Hotel Baglioni (мережа готелів Baglioni Hotels).
              Значний розкид цін у готельному сегменті туристичного ринку Італії виявили аналітики італійської «Trivago». Основу нещодавно завершеного дослідження склали тарифи на послуги в межах яких встановлювався їх ціновий діапазон. Зокрема, з'ясувалося, що ціна за однотипний номер може варіювати в межах 33% від мінімуму. Розмір «ціни» визначається статутом номера. Цінова рівність відсутня і всередині однієї готельної установи. Начебто все залежить від оператора, який бронює той чи інший номер. Але це тільки на перший погляд .

Саме явище більше характерно для туристичних напрямків як таких і набагато меншою мірою прив'язане до основної маси міжнародних готелів з високою щільністю завантаження, маючи на увазі такі регіони, як Венето, Тоскана і Лаціо

У Пізі та Мілані максимум розкиду цін досяг 33%, причому два цих міста «відхопили» цілих 32% від загального числа італійських міст з найбільшим ціновим розкидом: з настанням осені на нижній межі відбувається майже двократне збільшення вартості добового перебування (ок.129 євро ), на піку середня ціна коливається біля позначки 170 євро -це Мілан. У пізанських хотельєров запити скромніші, але амплітуда цін відрізняється не меншим розмахом: від 88 (мінімум) до 117 (максимум) євро. В обох містах за один і той же номер з туриста можуть взяти саму різну ціну У Венето, де за зразок дослідження взяли 896 готелів, на які була оформлена заявка, ціни варіювали в межах 120-141 євро - і це тільки в нижній межі, де коливання склало 17% для середньостатистичного стандартного номера (доба проживання). [3;9;16].

                                                                                                                Табл.2.                                                                                    Найдешевші готелі Італії

[16              ]

В Італії таких харчувальних закладів під назвами "Tavola calda", "Pizzeria", "Trattoria","Rosticceria" в Італії безліч.Італійська піца - будь-яка на вибір: з грибами, беконом, рибою - дуже смачна, до того ж порції цілком пристойні - 1 / 4 - це на тарілку середньої величини, а коштує всього 3000 - 4 000 L ($1,5- 2).