Оцінка якості екскурсії

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття й сутність  екскурсії………………………………………………...4-7

2.  Основні критерії  оцінки екскурсії …………………………………………8-9

   2.1 Якість екскурсії………………………………………………………….9-16

3.  Рецензування методичної документації…………………………………17-21

4. Методика організації  екскурсії…………………………………………...21-22

   4.1 Методичний прийом показу в екскурсії……………………………...23-29

5.  Методика розбору екскурсії ……………………………………………..30-37

Висновок……………………………………………………………………...38-39

Список використаних джерел…………………………………………………..40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Екскурсія - цілеспрямований  та запрограмований наочний процес пізнання ососбистістю оточуючого світу, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень, який проходить  під керівництвом кваліфікованого  фахівця – екскурсовода.

Підвищення якості екскурсійної роботи забезпечується розширенням  мережі екскурсійних закладів, удосконаленням теорії екскурсійної справи, урізноманітненням  тематики екскурсій, підготовкою кваліфікованих кадрів, розробкою методики підготовки і проведення екскурсій, розвитком видавничої діяльності.

Забезпечення високої  якості екскурсійної роботи можливе  при удосконаленні змісту екскурсій, розробці та впровадженні різних методик, а також використанні продуманої техніки проведення екскурсій. Якість — це порівняння нової форми проведення екскурсії із старою, оцінка такої  форми. При оцінці якості екскурсії  враховується якість тексту (контрольний  та індивідуальний), якість постановки (режисерського задуму) — рекомендованої методики проведення, якість (рівень) виконання  — проведення екскурсії, забезпечення необхідних умов для її проведення.

Якість проведення екскурсії  залежить від її правильної підготовки. Формулювання мети, теми, вивчення літератури і музей­них експозицій, написання  тексту, самостійна робота, вивчення рекомендацій з екскурсійної справи, прослуховування  інших екскурсоводів, засвоєння  методичних прийомів показу та розповіді  на практиці, знайомство з пам'ятками історії та культури, — все це важливі складові, виконання яких впливає на якість готового екскурсійного  продукту, а також якість роботи працівників екскурсійної сфери.

 

 

 

 

1. Поняття й сутність екскурсії

Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В  українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім - "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна  цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

При розгляді поняття "суть екскурсії" необхідно мати на увазі  обумовленість екскурсійного процесу  об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія  представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними  закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

В ході екскурсійного процесу  екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається  тема (перше завдання), почути про  ці об'єкти необхідну інформацію (друге  завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками  самостійного спостереження і аналізу  екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останньої задачі велике місце займає формування уміння бачити.

Уміння бачити як естетичне  сприйняття зводиться до уміння сприймати  архітектурні маси, барви, лінії всякого  роду, угрупування мас, барв, ліній  і їх комплекси в умовах перспективи, світла, повітря, точки зору [1, 24].

Екскурсія - методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників  історії і культури, в основі якого  лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а  також уміла розповідь про  події, пов'язані з ними. Проте  тільки до цього суть поняття "екскурсія" зводити було б неправильно. Розглянемо декілька формулювань терміну "екскурсія", які були опубліковані в різних виданнях за останні 70 років. Перше з них  виглядає так: "Екскурсія - прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню" (М.П. Анциферов, 1923 р.).

Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин за наперед розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і  т.д.) із спеціальним керівником (екскурсоводом) [2, 7].

Наведемо також одне з  останніх за часом публікації визначень: "Екскурсія - особлива форма учбової  і позаучбової роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним школярів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних в природних  умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії  і культури, пам'ятні місця, природа  та ін.) або в спеціально створених  сховищах колекцій (музей, виставка) [2, 17]. Такі думки учених-екскурсіоністів.

В. Даль: "Екскурсія - проходка, прогулянка, вихід на пошук  чогось, для збирання трав та ін." [3, 30]. У Малій радянській енциклопедії (1931 р., т.10, с. 195) термін розкритий таким чином: "Екскурсія - колективне відвідування якої-небудь місцевості, промислових підприємств, радгоспів, музеїв та ін., переважно з науковою або освітньою метою".

Організатори екскурсій  і екскурсоводи мають чітке подання  про те, що і як повинен побачити, почути й відчути учасник екскурсії, до яких висновків він повинен  прийти в ході заходу.

У роботі по підготовці нової  екскурсії можна виділити два  основні напрямки:

– розробка нової теми екскурсії (нової взагалі або нової тільки для даної екскурсійної установи);

– підготовка екскурсовода, що починає або вже працюючого, до проведення нової для нього, але вже раніше розробленої й екскурсії, які проводиться в даній установі.

Перший напрямок – процес створення нової для екскурсійної установи екскурсії. Підготовка нової  екскурсії доручає творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. У більшості своєї це працюючі в установі екскурсоводи. Часто як консультанти запрошуються фахівці різних областей – науковці музеїв, викладачі вузів і середніх шкіл і т.д.

Звичайно кожному з  учасників творчої групи доручає  розробка одного з розділів, однієї з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. З  метою контролю за роботою вибирається  керівник творчої групи. [8, 151–152]

Підготовка нової екскурсії  проходить три основні ступені:

• Попередня робота –  підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження  знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно  із цим відбувається відбір об'єктів, на які буде побудована екскурсія.

• Безпосередня розробка самої  екскурсії включає: складання екскурсійного  маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається  з декількох основних питань; написання  контрольного тексту; роботу над методикою  проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

• Завершальний ступінь  – прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, які захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У простому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: введення, основна частина, висновок.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання – відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші на вид, і  по тій інформації, що вони із собою  несуть.

Правильний відбір об'єктів  забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу й глибоке  розкриття тим. Потрібно так організувати цю справу, щоб ті самі об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. [6, 15–19] По можливості в кожної теми повинні бути «свої» об'єкти. Розмаїтість об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень в екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тим.

Якщо неможливо виключити  той або інший об'єкт із передбаченого  маршруту з огляду на його унікальність, які показуються в ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт  повинен бути розкритий особливо.

При його показі повинні  бути виявлені ті характерні риси, які  не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об’єктів і розповіді залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їхньому повторному огляді, як правило, не знижується. [7, 213–215].

Для оцінки об'єктів, які  включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:

–Пізнавальна цінність – зв'язок об'єкту з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого.

–Популярність об'єкта, його популярність серед населення.

–Незвичність (екзотичність) об'єкту. Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятника історії й культури, будинки, спорудження.

–Виразність об'єкту, тобто зовнішня виразність об'єкту, його взаємодія із тлом, навколишнім середовищем – будинками, спорудженнями, природою [10, 98–101].

–Збереження об'єкта. Проводиться оцінка стану об'єкта в цей момент, його підготовленості до показу екскурсантам. Місцезнаходження об'єкту. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвозу до об'єкта екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

 

 

2.  Основні критерії оцінки екскурсії

 Основними питаннями,  на які слід звернути увагу  при організації прослуховування,  є зміст екскурсії, методика і техніка її проведення.  Ці питання взаємопов'язані.  При оцінці змісту екскурсії слід врахувати доступність, об'єктивність, науковість, нерозривний зв'язок з життям, практикою тощо.  Якщо говорити про науковість екскурсії, то "будь-який факт, будь-яка деталь, будь-яке судження повинні бути суворо обґрунтовані і ретельно перевірені; вони повинні неодмінно відповідати останнім досягненням наукової критичної думки".  Науковість тісно пов'язана з об'єктивністю і достовірністю, що надає екскурсії переконливість.  Правдивість у викладі матеріалу - це висвітлення подій у всій їх складності, розгляд явищ у їх розвитку.  В екскурсії недопустимі чутки, сумнівні сенсації тощо.  Правдивість передбачає повну достовірну інформацію, яку подає екскурсовод, об'єктивні оцінки та характеристики. 

При аналізі екскурсії  необхідно враховувати, наскільки  логічно побудована екскурсія, чи немає  в неї протиріч, наскільки вміло  відібрані матеріал, факти та цифри.  Необхідно визначити переконливість самого екскурсовода, тому що він виступає і в ролі вихователя.

 Ефективність екскурсії  залежить від новизни змісту.  Тому необхідно включати матеріали мало або зовсім невідомі екскурсантам.  Допомогу в цьому надають першоджерела, архівні документи, матеріали фондів і запасників музеїв тощо.

 Важливо відмітити  логічність вигляду, завдяки чому  звучать чіткіше підтеми, питання екскурсії, аргументація; точне застосування різних термінів, понять, послідовність викладу матеріалу.

 Важливо також відмітити  й переконливість екскурсії, що  досягається правдивістю і глибиною  змісту, доказовістю, наявністю яскравих  фактів, посиланням на авторитетні  джерела.  Від методики проведення  екскурсії залежить, як екскурсанти  побачать і запам'ятають об'єкти  екскурсії.  Методика проведення  екскурсії передбачає передусім  професійну майстерність екскурсовода, наскільки він цікаво, зрозуміло і неупереджено зміг викласти матеріал.

2.1 Якість екскурсії

Якість екскурсії має  подвійне визначення: з одного боку - це оцінка екскурсії слухачами; з  іншого - професійна оцінка спеціалістами.

 Як показує екскурсійна практика, інтерес у слухачів викликають такі елементи екскурсії:

 а) інформаційна насиченість,  змістовність;

 б) вміло підібрані об'єкти показу, їх видовищність;

 в) факти, що запам'ятовуються;

 г) життєво корисні  приклади;

 д) приваблива манера  проведення екскурсії. 

Екскурсанти оцінку проведеної екскурсії ставлять у залежності від того, чи була вона цікавою, новою.  Іноді відмічають недоліки: лекційність (переважання розповіді над показом), надмірну інформаційність (багато фактів, прізвищ, цифр), ескізність (побіжність показу і розповіді); етюдність (випадкове, незначне виступає на перший план).  Екскурсанти також відмічають організаційні моменти у проведенні екскурсії, її тривалість.

 Професійна оцінка  якості екскурсії враховує ряд  факторів, у числі яких - якість  методичної документації (технологічна  карта, контрольний та індивідуальний  тексти екскурсії, „портфель  екскурсовода" тощо); її постійне  удосконалення; впровадження і  правильне використання методичних  прийомів показу і розповіді;  техніка ведення екскурсії.