Оцінка якості екскурсії

У пішохідній екскурсії темп руху екскурсантів повільний, неквапливий, оскільки об'єкти показу розташовані поряд один з одним.

Екскурсовод керує пересуванням екскурсантів і в ході їх самостійної роботи на маршруті. Екскурсанти обходять навколо об'єкту, щоб самим прочитати напис на ньому, увійти всередину його, побачити своєрідні риси архітектури. Вони підіймаються на горб, щоб визначити його висоту, підіймаються на дзвіницю, мінарет, щоб переконатися в незвичайному "кроці" ступенів крутих сходів, спускаються в кріпосний рів для визначення його глибини і т.д. Ці пересування екскурсантів збагачують їх додатковою інформацією і новими враженнями, дають можливість відчути неповторні риси об'єктів, особливості подій, яким присвячена екскурсія.

Повернення екскурсантів в автобус. Під час пересування групи її очолює екскурсовод. При посадці групи в автобус він стоїть праворуч від входу і перераховує екскурсантів, які входять в салон. Робиться це непомітно. Переконавшись в тому, що зібралися всі учасники екскурсії, він входить в автобус останнім і подає умовний знак водію про початок руху.

Місце екскурсовода. Екскурсовод  в автобусі повинен займати таке місце, звідки йому добре видно ті об'єкти, про які йде мова на екскурсії, але щоб в полі його зору знаходилися і всі екскурсанти. В той же час екскурсанти повинні його бачити. Як правило, це спеціально відведене переднє сидіння поряд з водієм (крісло за водієм призначене для іншого водія). Стояти екскурсоводу при русі автобуса (так само як і екскурсантам) не вирішується в цілях безпеки.

На пішохідній екскурсії екскурсовод повинен розташовуватися упівоберта до об'єкту. Проведення показу зорово сприйманих об'єктів вимагає, щоб вони знаходилися перед очима екскурсовода, адже він аналізує їх на основі своїх зорових вражень. Це особливо важливо в заміських екскурсіях, коли екскурсовод під час руху автобуса, сидячи на своєму місці спиною до екскурсантів, дивиться в переднє скло автобуса і розповідає про те, що вже бачать або ось-ось побачать екскурсанти .

Дотримання часу в екскурсії. У методичній розробці указується точний час, відведений на розкриття кожної підтеми в хвилинах. Тут передбачено все: показ об'єктів, розповідь екскурсовода, пересування по маршруту до наступного і рух групи біля спостережуваних об'єктів. Уміння укластися у відведений час до екскурсовода приходить не відразу. Для цього потрібен велика практика, зокрема проведення екскурсії з годинами в руках: удома, біля конкретного об'єкта. Потрібно добитися дотримання часу при проведенні логічного переходу, освітленні окремо взятої підтеми і основних питань. Допомагає екскурсоводу хронометраж витрати часу на окремі частини екскурсії. На основі такого хронометражу, що з урахуванням зауважень прослуховуючого, екскурсовод вносить відповідні корективи в свою розповідь. З екскурсії забирається все зайве, що веде до перевитрати часу. Нерідко екскурсія з причин, не залежних від екскурсовода, значно скорочується за часом. Провиною цьому є тривалі збори групи, не вчасно поданий туристам сніданок, запізнення автобуса та ін. В результаті екскурсія починається із запізненням. У екскурсовода залишається один вихід – скорочувати час, відведений на розкриття теми .

Робити це слід, зберігаючи все головне в змісті екскурсії і прибираючи другорядне. Для цього треба наперед підготуватися до можливого скорочення матеріалу екскурсії.

Техніка проведення розповіді при русі автобуса. Розповідь під час руху в автобусі повинна вестися екскурсоводом через мікрофон. Якщо устаткування погано функціонує або мікрофон взагалі відсутній, екскурсоводу вести розповідь під час руху марно. Шум двигуна і трясіння автобуса обмежують чутність, так що пояснення будуть чутні лише екскурсантам, що сидять поблизу. В цьому випадку матеріали про найближчу ділянку маршруту екскурсовод дає до початку руху, а в ході руху повідомляє тільки назви об'єктів або місцевості. За наявності важливих об'єктів або населених пунктів необхідно зупинити автобус, вимкнути двигун і лише після цього давати пояснення. Це повинно бути наперед узгоджено з водієм.

Відповіді на питання екскурсантів. У екскурсійній практиці склалася певна класифікація питань.

Вони підрозділяються  на чотири групи: питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти; питання, поставлені в ході розповіді, на які  відповідає екскурсовод; риторичні  питання, які ставляться для активізації  уваги екскурсантів; питання, що задаються  учасниками екскурсій по темі. Перші три групи питань пов'язані з методикою проведення екскурсій і лише четверта група питань має відношення до техніки проведення екскурсій.

Зміст їх різний – іноді вони пов'язані з об'єктами, іноді – з життям відомих діячів, а нерідко – з подіями, що не мають відношення до теми екскурсії.

Головне правило роботи з  такими питаннями – не слід переривати розповідь і давати негайну відповідь  на них, не потрібно також відповідати  на питання після закінчення кожної з підтем. Це розсіює увагу і відволікає аудиторію від сприйняття змісту теми, що розкривається, оскільки не всіх в групі хвилюють саме ці питання. Тому екскурсоводу слід відповідати на питання не в ході екскурсії, а після її закінчення. Зміст відповідей не повинен носити дискусійний характер, тобто викликати у екскурсантів бажання посперечатися, продовжити тему, зачеплену в питанні.

Роблячи вступ до теми, екскурсовод повідомляє своїх слухачів про такий порядок відповідей на питання.

Паузи в екскурсії. Екскурсовод  не повинен говорити безперервно. Між  окремими частинами розповіді, розповіддю і екскурсійною довідкою в дорозі, логічним переходом і розповіддю про об'єкт і події, з ним зв'язані, повинні бути невеликі перерви.

Паузи переслідують наступні завдання: – перша – смислова, коли час перерв використовується людьми для обдумування того, що вони почули від екскурсовода і побачили своїми очима. Для закріплення фактичного матеріалу в пам'яті, формулювання своїх висновків і запам'ятовування побаченого. Важливо, щоб екскурсанти мали у кожного об'єкту вільне від показу і розповіді час для самостійного огляду, підготовки до сприйняття того, що буде показане і розказане на наступній зупинці; – друга – дати короткочасний відпочинок екскурсантам.

Вона не несе якого-небудь смислового навантаження. Це особливо важливо для тих, хто ще не звик до такої активної форми культурно-освітньої роботи, як екскурсія.

Паузи в заміських екскурсіях поєднуються з відпочинком, який відповідно до існуючого порядку  надається екскурсоводу: 15 мін після закінчення кожної години роботи (для екскурсовода година ведення екскурсії рівна 45 хвилинам). Цей відпочинок може бути підсумований і використаний екскурсоводом в кінці екскурсії. У екскурсіях можуть бути також паузи – вільний час, використовуваний для придбання сувенірів, друкарської продукції, угамування спраги, а також для санітарних зупинок в тривалих екскурсіях.

Техніка використання "портфеля екскурсовода". Вміст "портфеля екскурсовода", його значення і роль у використанні методичних прийомів показу має відношення до методики підготовки і проведення екскурсії. Кожен експонат – фотографія, малюнок, репродукція картини, портрета, креслення, копія документа – має свій порядковий номер. Це визначає послідовність демонстрації даного експоната екскурсантам .

Експонат може бути показаний  екскурсоводом з його робочого місця, переданий до рук екскурсантів по рядах для докладнішого ознайомлення.

Іноді відповідно до методичної розробки екскурсовод організує програвання магнітофонних і відеозаписів. Важливо наперед перевірити справність апаратури, наявність необхідних записів, забезпечити чутність для всіх учасників екскурсії. Екскурсовод повинен уміти користуватися цією апаратурою.

Під час проведення екскурсій використовуються елементи ритуалу (церемоніалу, виробленого народними звичаями). Екскурсанти в місцях поховань і меморіалів шанують пам'ять загиблих хвилиною мовчання, присутні при зміні почесної варти, беруть участь в ходах і мітингах, прослуховують траурні мелодії. Екскурсоводу необхідно знати порядок покладення квітів, проходження екскурсантів в місцях розташування братських могил і обелісків, участі в почесній варті, в хвилині мовчання, правила поведінки біля Вічного вогню і на місцях поховання героїв громадянської, Другої Світової війни (1941-1945 рр.) і інших воєн. Перед початком екскурсії екскурсовод про все повідомляє, підкреслюючи значення дотримання ритуалу при відвідинах історичних місць.

Таким чином, значення питань, пов'язаних з технікою проведення екскурсій, важко переоцінити. Ні захоплююча розповідь про об'єкти, ні методичні прийоми показу пам'ятників не дадуть необхідного ефекту, якщо не будуть серйозно продумані всі аспекти її проведення, якщо не створені умови для спостереження об'єктів [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В  українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім - "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна  цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

Основними питаннями, на які  слід звернути увагу при організації  екскурсії, є зміст екскурсії, методика і техніка її проведення.  Ці питання взаємопов'язані.  При оцінці змісту екскурсії слід врахувати доступність, об'єктивність, науковість, нерозривний зв'язок з життям, практикою тощо.

При аналізі екскурсії  необхідно враховувати, наскільки  логічно побудована екскурсія, чи немає  в неї протиріч, наскільки вміло  відібрані матеріал, факти та цифри.  Необхідно визначити переконливість самого екскурсовода, тому що він виступає і в ролі вихователя.

Якість екскурсії має  подвійне визначення: з одного боку - це оцінка екскурсії слухачами; з  іншого - професійна оцінка спеціалістами.

Професійна оцінка якості екскурсії враховує ряд факторів, у числі яких - якість методичної документації (технологічна карта, контрольний  та індивідуальний тексти екскурсії, „портфель  екскурсовода" тощо); її постійне удосконалення; впровадження і правильне використання методичних прийомів показу і розповіді; техніка ведення екскурсії.

До форм контролю за роботою  екскурсовода відносяться знайомство методистів та керівників секції з  індивідуальними текстами та оцінка їх змісту, а також проведення пробних  екскурсій та оцінка їх якості.

В екскурсійних організаціях проводиться рецензування методичних документів, які є основою екскурсії. Рецензування контрольних та індивідуальних текстів, методичних розробок сприяє підвищенню якості методичної документації.

Методичні прийоми підрозділяються  на кілька груп залежно від їхнього  призначення: методичні прийоми, завдання яких – допомогти екскурсоводові встановити міцні контакти між екскурсоводом  і екскурсантами; прийоми, завдання яких домогтися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкта; прийоми, які закріплюють увагу до розповіді, збудливі в екскурсантів інтерес до певних питань; прийоми, які забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

При обговоренні екскурсії  необхідно, насамперед, виділити моменти, найбільш вдалі за змістом, методикою  і технікою проведення.  Необхідно відзначити у роботі екскурсовода нове, цікаве, тобто позитивні моменти.  При цьому наголошувати на сильних аспектах екскурсії в майбутньому. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова А.Ю.  Международный туризм. - М.: Аспект  Пресс, 2006. - 464 с.

2. Байлик С.И. Гостиничное  хозяйство. Проблемы, перспективы,  сертификация. - К.: Альтерпрес, 2005. - 208 с.

3. Браймер Р.А. Основы  управления в индустрии гостеприимства. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 382 с.

4. Герасименко В.Г. Основи  туристичного бізнесу. – Одеса.: Чорномор’я, 1997. – 160 с.

5. Григор'єва Г.А., Краско А.В. Архітектурно-містобудівні екскурсії. М.: ЦРИБ «Турист», 1988.

6. Котляров Е.А. Географія відпочинку й туризму. Формування й розвиток територіальних туристських комплексів. – М.: Думка, 1978. – 239 с.

7. Мамутова В.К. Рекреація: соціально-економічні й правові аспекти.  – К.: Наук. думка, 1992. – 143 с.

8. Ополченців И.И. Маркетинг у туризмі: забезпечення ринкової позиції: Учеб. посібник. – М.: Радянський спорт, 2003. – 187 с.

9. Поколодна М. М. Організація екскурсійних послуг Харків –2007

10. Савина Н.В., Горбылева З.М. Экскурсоведение. Ч. 1. – Мн., 2000.

11. Хомоненко А.Д., Циганков В.М., Мальцев М.Г. Бази даних: Підручник для вищих навчальних закладів / За ред. проф. А.Д. Хомоненко. - Видання друге доповнене і перероблене - СПб.: КОРОНА принт, 2002. - 672 с

12. Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення  туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу, від 20 жовтня 2004 р., N 1344/9943.

13. Рекреаційні системи // Ред. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Г. і ін. – М.: Изд-У Моск. ун-та, 1986. – 180 с.

14. Рецензирование экскурсионных  текстов и методических разработок [Електронний ресурс] – Режим  доступу : http://turstroi.net/tour-management/62-recenzirovanie-ekskursionnyh-tekstov-i-metodicheskih-razrabotok.html