Організація роботи на туристичному підприємстві

                                                                                                                                   3

Вступ

Важливим  аспектом демократизації суспільного  життя в Україні є розвиток багатопартійності. Процес виникнення політичних партій почався на рубежі 90-х років. Саме через громадські рухи і партії до активної державотворчої діяльності залучилися значні прошарки населення, які зробили істотний внесок у формування засад демократії.

Але становлення  політичних партій і громадських  рухів проходить в екстремальних  умовах. Поглиблення економічної  кризи, крах суспільних ідеалів спричинять стрімке зростання соціальної напруженості, девальвують в очах значної частини  населення демократичні цінності.

Усунення  з політичної арени КПРС, заперечення  комуністичної ідеології ще недавно  уявлялося багатьом остаточним прощанням  з минулим, кроком у "світове співтовариство". Але монополія на владу змінилася  владою монополій. Замість єдиної ідеології, що виконувала державницько-охоронні функції, з'явилось безліч нових  теорій і доктрин, що претендують  на універсальність.

Поряд з іншими факторами це на певному  етапі призвело, як свідчать проведені  дослідження, до певної деполітизації  суспільства. Більшість населення  відчуває байдужість до політики і  політиків. Склалася досить парадоксальна  ситуація, коли тільки зареєстрованих політичних партій в Україні нараховується досить багато, але жодна з них не має достатнього впливу у загальнонаціональному вимірі.

Згідно  з інформацією Міністерства юстиції  України на листопад 2010 року в Україні  офіційно зареєстровані 185 політичних партій. В останніх виборах до Верховної Ради брали участь 107 політичних партій, 16 з яких стали парламентськими [ 28 ].

                                                                                                                                  4

1.Об'єктивні умови та суб'єктивні чинники становлення багатопартійності

Одним з головних елементів демократичної  політичної системи є багатопартійність, адже саме політичні партії підтримують  зв´язок уряду з народом. У  демократичному суспільстві партії є сполучною ланкою, через яку  уряд звертається до мас за підтримкою і забезпечує соціальну базу для  здійснення свого курсу, а народ  може на найвищому рівні виражати свою думку і таким чином впливати на коригування офіційної лінії.

Процес  виникнення політичних партій почався  на рубежі 90-х років. Саме через громадські рухи і партії до активної державотворчої діяльності залучилися значні прошарки населення, які зробили істотний внесок у формування засад демократії.

Але становлення  політичних партій і громадських  рухів проходить в екстремальних  умовах. Поглиблення економічної  кризи, крах суспільних ідеалів спричинять стрімке зростання соціальної напруженості, девальвують в очах значної частини  населення демократичні цінності.

Поряд з іншими факторами це на певному  етапі призвело, як свідчать проведені  дослідження, до певної деполітизації  суспільства. Більшість населення  відчуває байдужість до політики і  політиків. Склалася досить парадоксальна  ситуація, коли тільки зареєстрованих політичних партій в Україні нараховується досить багато, але жодна з них не має достатнього впливу у загальнонаціональному вимірі. Серед головних причин цього явища слід виділити:

1) наявність  старої соціальної структури,  яка все ще знаходиться у  стані незавершеного розпаду,  коли нові соціальні прошарки  ще остаточно не викристалізувалися  перш за все через недостатні  економічні мотиви і стимули  їх консолідації;

                                                                                                                                   5

2) певну  алергію до самого терміну  "партія" як важкої спадщини  багаторічного монопольного панування  КПРС;

3) зневіру  багатьох громадян взагалі у  демократичних інститутах як  наслідок стрімкого зниження  рівня життя і зумовленого  цим зубожіння більшості населення; 

4) відсутність  у нашому суспільстві сталих  політичних традицій функціонування  механізмів плюралістичної демократії;

5) доктринальний  характер більшості існуючих  політичних партій, які намагаються  не стільки зрозуміти і врахувати  особливості посттоталітарного  суспільства, скільки нав'язати  йому нову модель (доктрину) соціального  розвитку.

До умов розвитку багатопартійності в Україні  можна віднести:

1. Розпад  компартії України. Протягом усього  періоду існування радянської  влади КПРС і її «бойовий  загін» КПУ уособлювали собою  політичну систему СРСР і України.

1.1. Утрата  КПРС і КПУ керівної ролі  в політичній системі СРСР  і УРСР. Наприкінці 80-х- початку 90-х pp., в умовах «перебудови» і багатопартійності, що почала формуватися, компартія втрачала свою монолітність і почала розкладатися. Цей розпад був обумовлений тим, що між правлячою партією та суспільством виникли глибокі протиріччя. Плюралізм думок, послаблення контролю влади над суспільством, розпочата демократизація суспільно-політичного життя принципово змінювали всю обстановку в країні, а КПРС, сповідаючи консервативні погляди, продовжувала захищати підвалини старої політичної системи, що перебувала в глибокій кризі. 

                                                                                                                                   6

Компартія не встигала за розвитком подій, її бюрократичний апарат показав нездатність  вести політичну боротьбу в нових  умовах. Серед причин, що призвели КПРС до кризи, було невміння прогнозувати напрямки суспільного розвитку. Партійне керівництво, образно кажучи, тяглося  в хвості процесів «перебудови». ЦК КПУ практично не був політичним органом, а, ймовірніше, був органом  управління народним господарством  республіки, що виконував накази і  рішення центрального партійно-державного керівництва.

1.2. Стрімке  падіння авторитету КПУ. На  тлі посилення відцентрових процесів  у Союзі РСР і загострення  соціально-економічної ситуації  в республіці авторитет КПУ  стрімко падав. Страйк шахтарів  Донбасу влітку 1989 р., який засудило  керівництво компартії, був доказом  того, що партія помітно відстає  від розвитку подій.

Пересічні комуністи почали розчаровуватися  в комуністичній ідеології, добровільно  виходити з партії, не довіряли керівним партійним органам. Протягом 1990 р. заяви  про вихід з компартії України  подали 220 тис. осіб. Сотні тисяч перестали  сплачувати партійні внески, відмовлялися брати участь у житті партійних  організацій.

На початку 90-х pp. партійні структури вже не мали певного впливу на розвиток ситуації в республіці. Політична ініціатива перейшла від ЦК КПУ до Верховної  Ради УРСР.

2. Виникнення  неформальних груп й об'єднань  громадян в Україні в середині 70-х – та в 80-х pp. Підписання в 1975 p. у Гельсінкі Заключного акта з безпеки і співробітництва в Європі, узяті СРСР у зв'язку з цим зобов'язання стимулювали подальший розвиток політичного плюралізму, хоча відбувався він в умовах безпрецедентного тиску з боку КПРС і державних органів. 

                                                                                                                                   7

У другій половині 70-х, а також у 80-ті pp. виникли  неформальні групи й об'єднання  громадян, які можна умовно розділити  на два основних типи: дисидентські і культосвітні. Так, у середині 70-х pp. у Києві активно діяла «Українська  суспільна група сприяння виконанню  Гельсінських угод» (згодом - Українська Гельсінкська спілка).

У березні 1988 р. на базі Української Гельсінської групи, створеної в листопаді 1976 p., була утворена Українська Гельсінська спілка (УГС), яка вийшла за рамки правозахисної організації та набула політичної спрямованості. УГС проголошувала необхідність відновлення української державності (але не відкидала ідею конфедерації незалежних держав). УГС стала безпосередньою базою для створення Української республіканської партії.

Становленню багатопартійності в Україні  сприяли демократизація і гласність, що почалися в роки «перебудови». Стало  можливим утворення політичних партій і суспільно-політичних організацій, що відстоювали політичні погляди  різних верств населення.

Виникли Український демократичний союз, «Український культурологічний клуб», Український християнський демократичний  фронт, український екологічний  рух «Зелений світ» та ін. Чисельність  багатьох із цих груп була невеликою, соціальний склад визначали головним чином представники творчої інтелігенції, студенти.

3. Формування  багатопартійності в Україні  наприкінці 80-х - початку 90-х pp.

Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі  двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу. 

                                                                                                                                  8                                                                                                                                                                                      

Основними передумовами формування багатопартійності  в Україні були: історичний досвід багатопартійності в Україні; розширення демократизації суспільного життя, гласність; виникнення і розвиток в Україні дисидентства; нездатність КПРС виконувати керівну роль у суспільстві, яку вона собі привласнила.

3.1. Роль Народного руху України в формуванні багатопартійності. Видатна роль у досягненні незалежності України, розвитку демократії в українському суспільстві і становленні політичного плюралізму в державі належала Народному руху України. Організація «Народний рух України за перебудову» («Рух») як масовий політичний рух виникла восени 1988 р. із представників різних творчих союзів. На початку своєї діяльності «Рух» не йшов на конфронтацію з КПУ. Але вже восени 1989 р. ситуація змінилася. На установчому з'їзді «Руху» пролунала пропозиція створити на його базі кілька партій. «Рух» був одним з ініціаторів політичного плюралізму, багатопартійної системи. На базі «Руху» згодом утворилися багато народно-демократичних, національно-патріотичних, ліберальних партій.

3.3. Втрата  КПРС та її «бойового загону»  КПУ монополії на владу. Утворення  «Руху» як масової суспільно-політичної  організації знаменувало втрату  монополії компартії України  на політичну діяльність. В Україні  почалося формування багатопартійності.  Цей процес активізувався після  лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС, що під тиском обставин погодився  виключити з Конституції СРСР  Статтю 6, яка закріплювала керівну  роль компартії в радянському  суспільстві.

III Позачерговий З'їзд народних депутатів СРСР, що відбувся в березні 1990 p., ухвалив Закон СРСР «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР», що відкрив шлях до формування  

                                                                                                                                   9

багатопартійності в СРСР (Стаття 6 Конституції СРСР була відмінена на законодавчому  рівні).[ 8.]

Іншим джерелом багатопартійності в Україні, хоча це і звучить парадоксально, стала КПРС, у лавах якої наростали  непримиренні протиріччя:

- група  комуністів-реформаторів оголосила  про створення Демократичної  платформи; своєю головною метою  вони проголосили перетворення  КПРС у демократичну партію  парламентського типу;

- інша  група комуністів утворила Марксистську  платформу, що завзято продовжувала  сповідати ідеологію неосталінізму.

17 жовтня 1990 р. під тиском демократичних  сил сесія Верховної Ради УРСР  прийняла Закон «Про політичні  партії та громадські організації  в УРСР». Після цього процес  створення нових партій в Україні  набув швидких темпів. II з'їзд  Руху, скориставшись ситуацією, що  склалася, проголосив курс на  створення блоку «Демократична  Україна» з метою відсторонення  КПУ від влади і проголошення  повної державної незалежності України. [ 7. ]