Організація транспортних подорожей і перевезень туристів та координація їх роботи з готельно-ресторанним бізнесом

   Іншим поширеним договором у сфері транспортних послуг є договір перевезення вантажу.

   Договір перевезення вантажів буває двох видів — договір перевезення у прямому та договір перевезення у змішаному сполученні. Договір перевезення в прямому сполученні передбачає, що перевезення вантажу здійснюються одним автомобільним транспортним засобом без перевантаження на інший. У договорі перевезення у змішаному сполученні перевезення вантажу здійснюються кількома видами транспорту.

   У договорі перевезення вантажу при здійсненні перевезення виникають допоміжні операції, які законодавець виділяє окремо:

- завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;

- перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;

- сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;

- накопичення, формування або дроблення партій вантажу;

- зберігання вантажу;

- транспортно-експедиційні послуги.

   Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджуються Мінтрансом України (Наказ Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 року “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”).

   Окреме місце займає договір про пряме змішане сполучення при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, коли автомобільне перевезення здійснюється разом з іншими видами транспорту. Взаємовідносини перевізників у процесі перевезення вантажів за єдиним документом різними видами транспорту визначаються законодавством відповідних галузей транспорту та укладеними відповідно до нього договорами між перевізниками.

   Згідно зі ст. 61 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлена письмова форма договору перевезення вантажу автомобільним транспортом (договір, накладна, квитанція тощо). Відносини щодо перевезення вантажу також врегульовано Наказом Мінтрансу України “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” № 363 від 14.10.97 року.

   Істотними умовами договору є:

- найменування та місцезнаходження сторін;

- найменування і кількість вантажу, його пакування;

- умови та термін перевезення;

- місце та час навантаження і розвантаження;

- вартість перевезення.

   Сторонами договору є замовник і виконавець. Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

   Замовник зобов’язаний:

- забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

- утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;

- здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув’язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків

вантажу;

- забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.

   Вантажний перевізник (виконавець) має право:

- відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

- відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

- одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

   При цьому вантажний перевізник зобов’язаний:

- при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати встановлені законодавством умови праці та відпочинку для персоналу перевізника;

- забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених законодавством та цим договором;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;

- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

   Іншим договором перевезення, який має спеціальне регулювання, є договір перевезення пошти. Особливість цього договору проявляється в спеціальному суб’єктному складі — відправником і одержувачем пошти є підприємство зв’язку. Умови здійснення перевезень пошти врегульовано сумісним Наказом Мінтрансу України та Мінзв’язку України “Про затвердження Правил перевезення пошти автомобільним транспортом” №32/76 від 12.03.97 року.

   Невиконання або неналежне виконання зобов’язань, що випливають з договору перевезення автомобільним транспортом, передбачає майнову відповідальність сторін (автотранспортних підприємств, відправників і одержувачів вантажів та інших користувачів).

   За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, перевізник несе наступну відповідальність:

- у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу — в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу — в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;

- у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, — в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.

   Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) — від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.

   Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) — цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.

   Вартість багажу чи вантажу визначається, виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів — виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом. За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.

   За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) відповідальність згідно з умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

   Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок обставин, не залежних від нього. Ці положення закріплені в законодавстві і деталізовані в правилах здійснення перевезень.

Автотранспорт в туризмі

Автопослуги, використанні в туристському обслуговуванні, включають три основні напрями:

1) організація автобусних подорожей;

2) організація подорожей на особистому транспорті туристів;

3) прокат автомобілів

Автобусні подорожі. Міжнародний автобусний туризм є порівняно молодим видом туризму. Початок його розвитку можна віднести до 70-м рр. XX ст.. До цього в різних країнах автобуси використовувалися в основному для трансферів, екскурсій і місцевих поїздок. У 1986 р. в країнах Європи у зв'язку із загостренням конкуренції між залізничними і автобусними компаніями було створено об'єднання автобусних перевізників - Рада "Євроліній" ("Eurolincs"), куди увійшли 33 європейські партнери. Автобусні компанії виступили під однією торговельною маркою, виробили загальну систему автобусного повідомлення по крізних квитках із загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. Сьогодні "Eurolines" - одна з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує більше 250 маршрутів по усій Європі, і в неї входять 35 європейських автобусних компаній. З 1992 р. "Eurolines" стала працювати і в Східній Європі. Підписання Шенгенської угоди дало новий поштовх до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити багато формальностей. У 90-х рр. середньорічне зростання автобусного туризму складало в середньому близько 1,5 %.

Європейська конференція міністрів транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусного туризму :

1) поїздки на рейсових автобусах;

2) поїздки на човникових автобусах;

3) спеціальні (чартерні) рейси

У окрему групу виділяються внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії протягом дня, човникове обслуговування аеропортів і т. д.).

Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. І зараз спостерігається тенденція до зростання його об'ємів. Пріоритет віддається автобусним турам вихідного дня - досить популярні 2-3-денні поїздки по містах Європи в екскурсійнно-пізнавальних цілях. На другому місці по популярності - маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні по містах Європи також з екскурсійно-пізнавальними цілями.

Сезонність при організації автобусних турів не грає такої великої ролі, як в інших поїздках. Фактично автобусні тури здійснюються протягом усього року. Деякий спад попиту спостерігається в січні-лютому. Протягом цих двох місяців зазвичай на одному маршруті "зайнятий" один автобус.

На думку фахівців, при усій важливості цінового аспекту конкуренція на ринку автобусних турів спостерігається в області різноманітності маршрутів і якості обслуговування.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу Комітету з транспорту при Європейській економічній комісії ООН (ЄЕК).

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення у рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу. Подальші спрощення міжнародних перевезень зафіксовані Гаагською (1989 р.) декларацією по туризму і Шенгенською угодою для членів Європейського союзу.

Організація туристських перевезень у рамках країн СНД регулюється постановою Міжпарламентської асамблеї держав - учасників СНД "Про основних принципах співпраці держав - учасників СНД в області туризму" від 29 жовтня 1994 р. і іншими актами.

Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень в країнах Східної і Західної Європи використовується контрольний документ (листи поїздок), який повинен знаходитися на борту автобуса.

У зв'язку з цим Міністерство транспорту РФ прийняло рішення від 07.02.97 р. № ЛШ- 6/60 "Про застосування уніфікованого комплекту листів поїздки (контрольний документ з номером) на міжнародному нерегулярному пасажирському автобусному сполученні між Росією і європейськими країнами : Бельгією, Німеччиною, Голландією, Іспанією, Польщею, Словенією, Чехією і Югославією".

У Європі в законодавчому порядку встановлюються загальні для усіх вимоги безпеки при організації автобусних турів.

Існує проект по обмеженню швидкості автобусів до 100 км/години. Це повинно благотворно вплинути на довкілля, але може різко понизити конкурентоспроможність автобусів по відношенню до інших видів транспорту. Такі обмеження вже введені в більшості западно-европейских країн, а також в деяких східно-європейських країнах (наприклад, в Хорватії).

Поки ж туроператорові, організуючому автобусні тури, при плануванні маршрутів в країни Європи необхідно враховувати швидкісні і інші обмеження, існуючі в різних країнах.

Для здійснення туристських поїздок в країни Європи потрібне також оформлення спеціальної страховки (окрім медичної) - гак званої зеленої карти (страхування автоцивільної відповідальності на користь третіх осіб при винності застрахаванного - International Motor Insurance Card).

У Європі серйозна увага приділяється стану автобусів, використовуваних під туристські перевезення. Так, в багатьох країнах заборонена робота автобусів на туристських маршрутах, якщо їх термін експлуатації перевищує 8 років. Відповідно до європейського законодавства автобуси також повинні проходити усебічний технічний контроль кожні шість місяців. І хоча згідно із законом митники країн Європейського союзу і східно-європейських країн не можуть перевірити стан дорожнього транспорту і тривалість перебування за кермом шофера, у разі великих сумнівів вони можуть вдатися до допомоги поліції і жандармерії, що працюють на митному пункті.

Відповідно до рішень Європейської конвенції по роботі екіпажів транспортних засобів з 24 квітня 1995 р. усі автобуси з числом місць більше 9 мають бути обов'язково обладнані тахографами.

Ця вимога відноситься до усіх транспортних засобів, що беруть участь в міжнародних перевезеннях, у тому числі і до російських. У разі його невиконання експлуатація автобуса буде заборонена.

Тахограф - це бортовий прилад для об'єктивного контролю і обліку роботи автомобіля і водія. Він автоматично показує і записує швидкість руху, поточний час, пробіг, різні періоди праці і відпочинку водія. Записи виробляються на іменних діаграмних дисках (тахограмах) і дають повну картину усього робочого дня водія.

Права і обов'язки перевізника і туристів регламентуються договором на перевезення, договором на туристське обслуговування і ваучером.

Автобусні подорожі можуть бути організовані на власних автобусах, що належать туристським фірмам, а також на орендованих автобусах, що належать незалежним автотранспортним підприємствам (АТП) Міністерства транспорту РФ.

Як правило, російські фірми працюють з орендованими автобусами. З такими АТП туристська фірма укладає спеціальний договір на оренду автобуса під туристські перевезення.