Про комплексну практику по спеціальності На туристичному підприємстві «ВІЛ»

   - показники ділової активності (оборотності);

   - показники рентабельності (прибутковості) (табл. 2.1.) 
 
 

   Таблиця 2.2

   Аналіз  оцінки фінансового стану підприємства «ВІЛ»

   Продовження Таблиці 2.2

   Аналіз  оцінки фінансового стану підприємства «ВІЛ»

 

   Таким чином, метою аналізу цього розділу  була оцінка фінансового стану підприємства «ВІЛ» за звітній період з урахуванням даних динаміки його змін, які склалися в результаті його діяльності за два останні роки. (за 2008 та 2009 роки).

   Висновки  про фінансову діяльність можна  зробити такі, що так як підприємство значно невелике його платоспроможність  показує дуже низькі показники.

   Аналіз  рентабельності підтверджує нерентабельність власного капіталу. Із таблиці 2.1. видно, що коефіцієнт рентабельності продукції на кінець звітного періоду значно понизився.

   Позитивним  моментом у даному аналізі є коефіцієнт швидкої ліквідності, який дорівнює нормі. Це означає, що туристична фірма у змозі сплатити свої зобов’язання у разі своєчасного погашення дебіторської заборгованості. 
 

2.3. Методи  менеджменту як результат виконання  функцій менеджменту на туристичному  підприємстві «ВІЛ»

   Особлива  роль методів менеджменту полягає  у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці та виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети.

   На  турагенстві «ВІЛ» застосовуються три групи методів менеджменту:

• економічні;
• організаційно-розпорядчі;
• соціальні.

  Суть економічних методів полягає в економічних інтересах людей, як індивідуальних, так і колективних. Ці методи реалізуються шляхом створення системи прямого та побічного стимулювання окремих працівників і трудового колективу.

  Найпоширеніший  економічний метод на туристичному підприємстві –  це внутрішньовиробниче планування. При такій методології менеджери турфірми орієнтуються на:

   - досягнення   кінцевих   результатів,   на постійне підвищення  ефективності  господарських  процесів;

   - досягнення цілей виробництва   на     основі     поєднання  індивідуальних та групових інтересів  учасників виробництва;

   - безперервність планування,   яка   повинна   проявлятися у наступності перспективних і   поточних, річних і оперативно-календарних планів;

   - наукову обґрунтованість   показників,   їх пропорційність і збалансованість;

   - високу конкурентоздатність продукції та послуг, її відповідність потребам внутрішнього і зовнішнього ринків;

   Реалізація  організаційних відносин в турфірмі відбувається шляхом застосування в менеджменті організаційно-розпорядчих методів, які ще називають адміністративними.

   Адміністративні методи реалізуються на ЧП «ВІЛ» через застосування нормативних актів (постанов, наказів, інструкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі - охоплюють весь зміст організаційної складової механізму управління.

   Управління  реалізується у формі організаційно-розпорядчого впливу суб'єкту управління на об'єкт. Тісний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив керуючої підсистеми на керовану.

   Тобто, директор впливає на менеджерів через  наказ (наприклад, збільшити об’єми продажу туристичних путівок у два рази за рахунок створення нової системи скидок).

   Таким чином, можна виділити характерні особливості організаційно-розпорядчих методів:

   - прямий вплив на об'єкт управління;

   -  обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень,   постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єктів;

   - суворо визначена відповідальність  за невиконання вказівок та  розпоряджень.

   Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність колективу та його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення соціальних потреб працівників – розвитку особистості, соціального захисту і т.п.

   Із  цієї групи методів, які використовуються на підприємстві «ВІЛ» можна виділити соціальне регулювання. Соціальне регулювання - це заходи по підтриманню соціальної справедливості у колективі та удосконаленню соціальних відносин між працівниками.

   Засобами  соціального регулювання є колективні договори, угоди, контракти, взаємні  зобов'язання, правила внутрішнього розпорядку, статути (в частині, що регулює поведінку службових осіб), правила етикету, ритуали.

   Стимулювання  колективної ініціативи на туристичному підприємстві здійснюється такими шляхами: знайомство працівників з історією підприємства, його кращими працівниками та їх заслугами, наслідування добрих старих традицій та створення нових, прагнення до того, щоб працівники дорожили маркою підприємства, досягали високої якості праці, підвищували кваліфікацію,створення ядра найбільш ініціативних та знаючих людей.

   По  цьому підрозділу можна зробити  висновок, що незважаючи на те, що методи менеджменту на підприємстві «ВІЛ»  застосовуються правильно, такому маленькому составу дуже складно виконувати усі функції ефективно і належним способом.

   Тому  для підвищення ефективності праці менеджера можна запропонувати п'ять основних моментів:

   1. Ефективні менеджери повинні знати, на що вони витрачають свій час. Уміння контролювати свій час є найважливішим елементом продуктивної роботи.

   2. Ефективні менеджери повинні концентруватися на досягнення, що виходять за рамки своїх організацій. Їм слід бути націленими не на виконання роботи як такий, а на кінцевий результат. Хороший менеджер, перш ніж приступити до виконання того або іншого завдання, ставить собі питання: "Яких результатів я повинен досягти?" Сам процес роботи і її методи відходять для нього на другий план.

   3. Менеджери турфірми повинні будувати свою діяльність на переважних, сильних якостях, як власних, так і менеджерів, колег і підлеглих, а також зобов'язані відшукувати позитивні моменти в конкретних ситуаціях.

   4. Вони повинні концентрувати свою увагу на декількох найважливіших ділянках, в яких виконання поставлених завдань принесе найбільш відчутні результати. Повинні навчитися встановлювати пріоритетні напрями робіт і не відхилятися в їх виконанні. Власне, вся їх діяльність повинна складатися з виконання саме пріоритетних завдань - зобов'язаний займатися лише головним. Марна трата сил і часу приводить до самих негативних результатів.

   5. Ефективні менеджери повинні ухвалювати ефективні рішення. А це перш за все питання системності, тобто процес виконання завдання повинен проходити в потрібній послідовності. Слід пам'ятати, що ефективне рішення - це завжди думка, заснована, скоріше, на "неспівпаданні думок", чим на "узгодженості по фактах".  

   2.4. Аналіз процесу управління підприємством

   Прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій по усуванню проблемної ситуації.

   Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих, слід визначити  наступні:

• Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може не благоприємно вплинути на організацію.
• Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу.
• Особисті здібності менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.
• Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

   На  туристичній фірмі «ВІЛ» поєднуються дві основні моделі прийняття рішень:

• класична модель
• ірраціональна модель

   Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що менеджер або директор, який приймає рішення повинний бути об’єктивним і логічним, мати чітку ціль, і усі дії в процесі прийняття рішень направлені на вибір найкращої альтернативи.