Розширення географії туризму на початку ХХ ст

      У 1801р. в Німеччині було відкрито першокласний готель «Бадиш Хоф» у Баден-Бадені. У 1812 в центральній Швейцарії відкривається готель «Риги-Клестелі», у 1832р. – готель у місті Фаульхорн, а у 1919р. – гранд-готель «Швайцер-Хоф» в м. Інтерлаххені. В ХІХ ст. почалося будівництво фешенебельних готелів з ресторанами, де панувала вишукана французька кухня, було введено меню. Апогеєм розвитку розкішних ресторанів можна вважати ресторан «Савой», який був складовою частиною однойменного готелю, відкритого у Лондоні У 1898р. Його управляючим був Цезар Рітц. Згодом це прізвище стало синонімом розкоші та назвою одного з популярних готельних ланцюгів. В період з 1870 по 1907рр. був сформований один із перших готельних ланцюгів, які були ліцензовані для подальшої діяльності під загальною назвою «Ritz».

      Значні  успіхи були і в готельній індустрії  США, де почався справжній бум  «гігантоманії». У 1829р. в Бостоні побудували готель «Тремонт» на 170 номерів. Інші великі готелі США того часу: «Palmer House» в Чикаго, «St.Charles» та «St.Louis» у Новому Орлеані. До 1852р. кожний першокласний готель мав французького шеф-кухаря. Більшість таких готелів були справжніми архітектурними шедеврами з великими холами, залами, ресторанами, чудесами сантехніки і навіть ліфтами. Деякі готелі мали електричне освітлення.

      Бурхливий розвиток автотранспорту став причиною появи нової категорії готелів. Ці готелі розташовувались біля доріг  і отримали назву «мотелі» (від англ. motor hotel). У 1925р. в Каліфорнії був побудований перший великий мотель в 200 милях від Лос-Анджелесу. З 1939 до 1960 рр. у США було побудовано 35 тис. мотелів. У 1927р. Конрад Хітон заснував знаменитий готельний ланцюг

Hilton. Америка вважається країною, яка зробила значний внесок у розвиток системи фешенебельних готелів.

      Як  відмічає швейцарський дослідник туризму  К.Каспар: «У цей період становлення  туризму будувалися у першу чергу  дуже розкішні готелі, що обслуговували  представників аристократії, «нового  дворянства». В залежності від пори року еліта відпочивала  на французькій чи італійській Рив’єрі, або на термальних курортах Швейцарії та Німеччини, або мала довготривалі подорожі до Північної Африки, Єгипту, Греції.

      З появою залізничного транспорту збільшилася  мобільність населення, що спонукало  до розвитку системи готелів та закладів харчування для подорожуючих на вокзалах та залізничних станціях. У 1876р. Фред Харвей відкрив свій перший ресторан на вокзалі м. Топіка (адміністративний центр штату Канзас), який відрізнявся від усіх закладів такого типу доброю, апетитною їжею, чистотою і ввічливим обслуговуванням. В період з 1880р. по 1890р. через кожні 100 миль по залізничних дорогах Канзасу відкривалися нові «Будинки Харвея».

      В ХІХ ст. були винайдені шляхи збереження їжі шляхом вакуумної упаковки, що дозволяло готувати різноманітні якісні страви незалежно від сезону і перевозити їх на далекі відстані, що було зручно використовувати під час подорожі.

      В середині ХІХ ст. в Нью-Йорку вже  існувала система пунктів громадського харчування у самому низу цієї піраміди знаходились «шестипенсові обжиралівки» Даніеля Суїні, які в основному розміщувалися на Енн-стріт. Якість їжі в цих закладах була дуже сумнівною. Вищий ранг займали заклади харчування Брауна, де були нормальні умови обслуговування, якість їжі, певний асортимент, там офіціанти пропонували клієнтам меню з назвами страв і цінами на них. Престижними, з високим рівнем обслуговування, доброю якістю та асортиментом страв були ресторани, які належали сімейству Дельмоніко. Саме в цих ресторанах було вперше започатковано двомовне меню.

      У 1921р. Уолтер Ендерсон і Біллі Інгрем започаткували мережу закусочних «White Castle». А в 1927р. Дж. Марріот відкрив першу придорожню закусочну швидкого обслуговування «Drive-in»,що поклало початок історії ресторанів швидкого обслуговування. 

Вплив на розширення обсягів  туристичних потоків  діяльності перших Міжнародних  туристичних організацій.

      Розширення обсягів туристичних потоків потоків потребувало розвитку засобів розміщення і пересування. Ініціаторами будівництва часто були залізничні компанії. У тих регіонах, де туризм приносив значний прибуток, він активно підтримувався владою. Але своєрідність комплексу туристичних проблем потребувала створення самостійних спеціалізованих організацій у сфері туризму.

      Спочатку  ці організації називались по-різному: «Товариство благоустрою», «Товариство прийому іноземців». Початок заснування цих організацій припав на середину ХІХ ст. у країнах Західної Європи (Німеччина, Швейцарія, Австрія). Місцеві органи влади були зацікавлені їх діяльністю і надавали підтримку.

      Роль  туристичних товариств зростала. Окремими любителями певних видів відпочинку також створювалися окремі туристичні організації. Наприклад, у 1857р. в Лондоні  любителями подорожей у горах  було засновано «Англійський альпійський  клуб». У 1862р. з’явився «Австрійський альпійський клуб», у 1863р.  – « Швейцарський…». Ці клуби сприяли розвитку та організації подорожей у гірських районах , вивчали їх туристичні ресурси.  У 1895р. у Австрії, а згодом у Німеччині та Швейцарії виникли організації «Друзі природи». Воно організовували для робітників туристичні заходи по вихідним. У 1894р. любителі велосипедів у Мілані створили організацію «Touring Club Ciclistico Italiano», який у 1900р.ж змінив назву на

«Touring Club Italiano». Він займався розвитком туризму , ознайомленням населення з туристичними можливостями Італії, пропагандою туризму серед населення. Аналогічний «Російський туринг-клуб» був створений у 1895р. у Санкт-Петербурзі. Згодом на його основі у 1915р. було створено «Російську спілку туристів».

      У другій половині ХХ ст. індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва: до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, у задачу яких входили організація  туристичних мандрівок і реалізація їх споживачу. У 1847р. виникає перше туристичне агентство «Thomas Cook & Son» в Англії, у 1854 Карл Різель організував бюро подорожей у Берліні. У 1863р. в Бреслау (Вроцлав) відкривається «Райзейнбюроштаттен». Перше туристичне агентство США – це «Ask Mr.Foster», яке розпочало свою роботу у 1888р.. У 80-х рр.. ХХ ст. у Російській імперії виникає туристичне агентство «Організація для подорожей по усьому світу Леопольда Ліпсона» 

      Протягом  першої половини ХХ ст. туризм продовжував  розвиватися, залучаючи до своєї  галузі все нові країни. Саме у цей період створювалися перші міжнародні туристичні організації:

• 1898р. – Міжнародна Ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою у Люксембурзі; у 1919р. перейменована на «Міжнародний туристичний альянс».
• 1926р. – Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму.
• 1927р. – Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій.
• 1930Р. – Міжнародний союз офіційних організацій і пропаганди туризму.

      У 1925р. в Гаазі відбувся Конгрес  з туризму, де були виокремленні основні напрямки діяльності туристичних організацій (міжнародних, національних):

- популяризація  туризму;

- сприяння розвитку  туризму на міжнародному та  національному рівнях;

- окреслені права  та обов’язки туристів;

- координація  діяльності туристичних організацій.

      Отже, можна сказати, що науково-технічний прогрес, розвиток системи гостинності та виникнення перших туристичних організацій і агентств сприяли розвитку туризму, його популяризації серед населення. Туризм набуває ознак масовості, географія подорожей суттєво розширюється. Так, до Першої Світової війни більша частина туристів відпочивала у Італії та Швейцарії, а після Ії закінчення майже усі держави Європи були залучені до сфери туризму. Туризм став важливою складовою не лише національних господарств та культурного життя людей, але й частиною міжнародних відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. РОЗШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ  НА ПОЧАТКУ ХХ СТ

               Формування основних туристичних регіонів світу та поява нових  

видів туризму

        Розвиток техніки і засобів транспорту, системи гостинності і значна популяризація туризму серед населення сприяли виникненню основних  туристичних регіонів світу.

      Із  встановленням регулярного сполучення між Європою та Америкою у 1838р. розпочалася  ера морських круїзів з Європи до США. Колонізація американського континенту, швидкий економічний та культурний розвиток США, зростання населення цієї країни та добробуту її громадян зробили можливим виокремлення пасажирських перевезень через Атлантику як самостійної сфери бізнесу. Американці їздили у «Старий Світ» з комерційними цілями, щоб отримати найкращу освіту або для розваги. Зі Старого Світу, крім підприємців до Америки рушили ще й тисячі мігрантів, які потужним потоком переміщувались з бідних районів Європи (Італії, Ірландії, Австро-Угорщини тощо) до США та Канади. У США туристів приваблювали Мамонтові печери та Ніагарський водоспад, перша подорож до якого була організована у 1865р.

      Популярними також стають круїзи по Середземному морю, що включали заходи до портів найпопулярніших  курортів італійської та французької Рів’єри. Після відкриття Суецького каналу у 1869 р. значно здешевіли поїздки до країн Далекого Сходу та екзотичного Індостану, що з давніх часів надзвичайно приваблювали європейців. Але слід зазначити, що тури на Схід, зокрема до Індії, організовувалися лише для душе заможних прошарків суспільства.

        Прочанство набуло нового вигляду  із середини ХІХ ст. Почали  організовуватися подорожі на  прощу до Святої землі, що  відзначалися комфортністю та  безпекою. Туристам були  запропоновані подорожі із супроводом представників компанії, що надавала туристичну послугу. Таким чином. Паломницька мандрівка з важкої, довготривалої та небезпечної подорожі перетворилася у легку, розважальну подорож, а самі паломники стали туристами.

      У ХІХ – першій половині ХХ ст. великої популярності набули тури по Європі. Насамперед – це ознайомлення з історичними пам’ятками Лондона, Парижа, міст Швейцарії та Італії. Регулярні рейси між європейськими столицями з 1884р. почала здійснювати компанія «International Company of Wagons lit and Grand Express of Europe». Найбільш відомими турами цієї фірми став «Orient Express», організований вперше у 1883р. і «Transsiberian» (1898р.). Здійснювалися сезонні подорожі оздоровчого характеру до морський узбережь Італії, Франції та Греції (Неаполь, Помпеї, влк. Везувій, о. Капрі), до Швейцарії – на води та термальні джерела, на гірськолижні курорти Австрії. З’являється таке явище як бальнеологічний туризм (відпочинок та оздоровлення). Найпоширенішими були бальнеологічні курорти Швейцарії, Чехії, Німеччини. Перше місце по кількості туристів займала Швейцарія – 2,5 млн. чол. друге – Австрія – 1 млн. 900 тис чол. (дані на  1928р.).

      Поширення набули подорожі у горах (Альпи, Аппеніни), як наслідок – виникнення на межі століть  гірського туризму. Яскравий приклад популяризації гірського туризму – це заснування у 1857р. у Лондоні Англійського альпійського клубу. Згодом такі організації виникли у Швейцарії та Австрії.

      Популярними стають тематичні подорожі до місць  життя та творчості популярних поетів та митців.

      У Німеччині на початку ХХ ст. набув  поширення дачний туризм (Sommerfrische). Дача знаходилася , як правило, недалеко від міста; основним видом транспорту дачників була залізниця. Дачний сезон тривав у забезпечених сім’ях з кінця червня до початку вересня. Дачний туризм розвивався також і на території Російської імперії. Будувалися дачі недалеко від столиці, у передмістях Петербургу – місцевостях поблизу Царського села, Ропші, Сіверської, Луги. З часів рекреаційного освоєння південного узбережжя Криму найзаможніші прошарки населення будували дачі ( т.з. «літні резиденції») також і там.

      Наприкінці  ХІХ ст. популяризуються подорожі до Єгипту. Єгипет здавна приваблював  відпочиваючих своєю багатовіковою  історією, безліччю монументальних культових будівель, багатою культурною спадщиною. У 1882 – 1890-х рр.. Єгипет стає фешенебельним місцем відпочинку. У жодній країні світу того часу не було зроблено так багато для розвитку туризму, як у Єгипті. Подорожі до Єгипту користувалися особливим попитом у зимовий період з середини листопада до ранньої весни. Окрім відвідування найбільш відомих принад Єгипту – пірамід Хеопса та Сфінкса, туристи охоче приймали участь у розкішних круїзах по Нілу. Тур до Єгипту з Лондона коштував від $81 до $119.

      Важливою подією у розвитку світового туризму стала організована Томасом Куком кругосвітня подорож у 1873р., в як4ій прийняло участь 20 чол. Мандрівка тривала 20 днів.

      Для розширення географії туристичних  подорожей важливе значення мало освоєння відкритих земель. Найбільшу цікавість викликала у мореплавців Антарктида. Першим північного полюса дістався американець Роберт Пірі, південного – норвежець Амундсен. Досвід полярних дослідників ХІХ – першої половини ХХ ст. став у нагоді тисячам туристів-екстремалів у другій половині ХХ ст. і залишається актуальним і в наш час.  

 Поява нових міжнародних курортів як наслідок розширення    

подорожей на початку ХХ ст.   

      Початок ХХ ст. ознаменувався появою величезної кількості курортів майже в усіх куточках нашої планети. Курортами ставали міста та селища з привабливими природно-кліматичними умовами, цікавим історичним минулим, багатою культурно-мистецькою спадщиною. Охопити в одній роботі все розмаїття популярних місць відпочинку того часу практично неможливо, але спробуймо розглянути хоча б деякі з них: