Розширення географії туризму на початку ХХ ст

      Курорт  П’єштяни, Словакія. Розташований у західній частині Словакії на березі річки Ваг, у 80 км від Братислави, є найбільш значним термальним курортом країни. Перші будівлі курорту були побудовані між 1773 та 1778рр. графом Яном Ердеді. Гостей міста приваблювали термальні басейни, грязьові ванни, масажні кімнати та гідротерапія. Світову славу принесла курорту родина Вінтерів, яка займалася забудовою курорту з 1899 до 1930 рік. У цей період були побудовані Курзал, готель Термія Палац, комплекс «Ірма», термальний павільйон «Єва». На початку ХХ ст. курорт став міжнародним центром громадського і культурного життя Європи. Тут влаштовувались чемпіонати світу з шахів та тенісу, змагання з гольфу та фольклорні фестивалі. Завдяки виключній ефективності природних лікувальних джерел грязі та високому рівню медичного обслуговування, П’єштяни стають ведучим європейським центром лікування ревматичних захворювань.

      Бардіївські Купеле, Словакія. Починаючи з ХVІІ ст. курорт має загальноєвропейське значення. Цілющу бардіївську воду експортували

в Будапешт, Відень, Варшаву, Берлін. Розквіт курорту  припадає на початок ХХ ст. У цей час була побудована більшість фешенебельних лікувальних закладів: лікарні «Дукла», «Альжбетта», «Асторія».

Інші відомі курорти Словакії того часу – «Новий Смоковець»,  «Рацьке Тепліце» та інші.

      Боровець, Болгарія. Боровець – найстаріший з болгарських курортів, був заснований у 1896р., коли тодішній мер міста Самоків побудував дерев’яний барак, щоб полегшити долю своєї дружини, хворої на туберкульоз. Курорт стає відомим також під назвою «Чамкорія», що у перекладі з турецької означає «сосновий ліс».На початку ХХ ст. князь Фердинанд почав будівництво трьох палаців – «Бистриця», «Ситняково», «Сарагьол»та «Ястебець», що стає початком гірськолижного курорту. У цей час також починається будівництво перших готелів та будинків відпочинку.

      Варна, Болгарія. Варна – перлина чорноморського узбережжя Болгарії. Місто має давню історію: воно є нащадком мілетської колонії Одесос, на його території було знайдено найстаріше у світі місце обробки золота. На початку ХХ ст. Варна перетворилася на першокласний морський курорт. Більшість забудов створювалась у віденському архітектурному стилі. Увагу туристів привертали Музей національного відродження з дуже великою колекцією ікон, Римські Терми (11-12ст. н.е.), Годинникова вежа, споруджена у 1880р.

        Лех та Цюрс, Австрія. Ці курорти знаходяться у самій західній провінції країни, вважаються колискою гірськолижного туризму. На початку ХХ ст. тут проводилися перші учбові заняття по гірським лижам для місцевих жителів. Наприкінці 20-х рр.. ХХ ст. у Цюрсі з’явилися перші підйомники. Саме з цього часу Лех та Цюрс стають відомими курортами у всьому світі.

      Аскона, Швейцарія. На початку ХХ ст. це був дуже модний курорт, де збиралася творча інтелігенція. Туристів приваблювали м’який клімат та озеро Маджоре, а також стародавній квартал з вузькими звивистими вуличками, що зберігся з часів Середньовіччя.

      Бруннен, Швейцарія. Завдяки вдалому географічному розташуванню та привабливим пейзажам почав наприкінці ХІХ ст. привертати увагу заможних романтиків та шукачів пригод, а також  митців: письменників, художників, скульпторів, що відправлялися сюди відкриттями та враженнями.

      Веггіс, Швейцарія. Веггіс, мальовниче містечко на березі Люцернського озера, розташований у самому серці Центральної Швейцарії. Це ідеальне місце для відпочинку. Завдяки м’якому клімату і захищеності від вітрів, місто потопає у пишній зелені, всюди ростуть магнолії, пальми, каштани. Популярним курортом Веггіс став на початку ХХ ст. Найвідоміші гості Веггіса – це королева Вікторія, Ллойд Джордж, О.Дюма, Еміль Золя, Марк Твен та інші.

      Інтерлаккен, Швейцарія. Це місто відпочинку коронованих осіб. У ХІХ ст. тут були побудовані величні будівлі розкішних готелів, курортний салон, що запрошував на концерти та театральні вистави, магазини модного одягу, годинників, прикрас.

      Інші  відомі курорти тогочасної Швейцарії: Базель, Берн, Веве, Люцерн, Цюрих, Ролль.

      Вісбаден, Німеччина. Вісбаден називають «розкішшю початку ХХ століття». Він був заснований римлянами як курорт на початку нашої ери. Його назва означає «купальня на галявині». Розквіт міста припадає на ХІХ ст., воно набуває рангу курорту європейського масштабу. Вісбаден активно забудовується, входить у моду, сюди їде на відпочинок уся європейська аристократія та інтелігенція. Місто стає неофіційною літньою резиденцією династії Гогенцоллернів. На початку ХХ ст. було побудовано перше у світі казино.

      Любляна, Словенія. Любляна – невелике, але дуже красиве містечко. Славилося своїм замком (Люблінський Град), що був побудований на межі Х-ХІ ст., площею Прешерна з розташованою на ній францисканською церквою, побудованою у ХVІІ ст. у стилі бароко а також Церковною семінарією з фресками Джуліо Каліо.

      Озеро Блєд. Озеро вважається одним із чудес Словенії. Завдяки живописним місцевостям та острову з церквою, Блєд здобув собі світову славу. З ХІХ ст. Блєд перейшов у приватне володіння, а на початку ХХ ст., після будівництва залізної дороги, він стає центром туризму Словенії.

      Карлові Вари, Чехія. Карлові Вари – один із найпопулярніших курортів світу, розташований у Західній Богемії у 130 км від Праги. Кінець ХІХ – Початок ХХ ст. називають «золотим часом» Карлових Вар. Місто приваблювало туристів цілющими мінеральними водами, прекрасною природою і величною архітектурою імперського стилю ХІХ ст. численних санаторіїв та готелів, що органічно вписувались у місцевий ландшафт. Відвідування Карлових Вар видатними людьми того часу залишило виразний відбиток і збагатило історію міста.

      Подебради, Чехія. Подебради набули слави світового курорта на початку ХХ ст. у зв’язку із відкриттям потужних джерел мінеральної води  з високим вмістом вуглекислого газу, магнію, кальцію, сірководню. Трохи пізніше були закладені перші курортні будинки та культурний парк.

      Тепліце, Чехія. Цей курорт відноситься до найстаріших в Європі. У ХІХ ст. Тепліце стає, насамперед, «салоном Європи». У той час його відвідували можновладці, дипломати, вчені, діячі мистецтва.

      Інші  популярні курорти Чехії: Прага, Франтишкове Лазнє, Марсіанське Лазнє.

      Межев, Франція. Межев належить до числа найпрестижніших та найживописніших курортів світу. Історія цього курорту починається з початку ХХ ст. Тоді він стає центром зимового відпочинку.

      Ля-Боль, Франція. Свіжий бриз та м’який атлантичний клімат роблять цей курорт популярним місцем морських купань. Більшість готелів створювалися у стилі неонормандської архітектури і були втіленням витонченої бретонської елегантності.

      Озеро Хевіз, Угорщина. Це найбільше термальне озеро природного походження у Європі. На початку ХХ ст. курорт Девіз став головним на території Угорщини: у 20-30 тут були побудовані перші купальні та великі роздягальні.

        Паланга, Литва. У другій половині ХІХ ст. місто стає відомим як приморське дачне містечко. Власник Паланги – граф Юозас Тишкевичус відкрив у 1880р. перший готель Курхауз, побудував декілька дачних комплексів, купальні з мармуровими ваннами та підігрітою водою. Уже на початку ХХ ст. Паланга відповідала стандартам кращих курортів Європи. Під час сезону про здоров’я відпочиваючих піклувалися місцеві лікарі.

      Кіренія, Кіпр. Кіренія – це невелике містечко, яке у ХХ ст. стало одним із найкрупніших курортів Кіпру. Місто славиться своєю історією та особливо середньовічним замком.

      Раушен (нині Світлогірськ, Росія). Популярність міста як курорту суттєво зросла з 1900р., коли була прокладена залізна дорога від Кенігсбергу до станції Раушен. Поїзди тепер могли під’уїжджати ближче до моря. Позитивну роль для розвитку курорту зіграв іподром, відкритий у місті на поч. ХХ ст.

      Плес, Росія. З дев’ятнадцятого століття Плес Іванівської області одне з найулюбленіших місць відпочинку Росіян.  У 20-х рр. ХХ ст. місто було проголошено кліматичним курортом, завдяки своїм хвойним лісам.

      Бєлокуріха, Алтай, Росія. Наприкінці ХІХ ст. у м. Белокуріха досліджуються властивості термальних джерел та вплив термальних вод на здоров’я людини, що привело до створення біля головного джерела дерев’яного басейну та роздягальні для відпочиваючих. Це була перша курортна будівля у місті, названа згодом «купеллю». Поступово курорт розвивався. На початку ХХ ст. тут лікувалося від 300 до 500 людей на рік. У 1903р. був побудований новий ванний корпус на 18 ванн, їдальня, солярій, пішохідний міст через річку.

      Боржомі, Грузія. Боржомське джерело цілющої води було знайдено на території Грузії у 1854р. і згодом перетворилося у відомий курорт. В перших роках ХХ ст. курорт «Боржомі» користувався надзвичайною популярністю у заможних людей того часу. Ця мінеральна вода стала культовою.

      Хаммахет, Туніс. Хаммахет – казкове місто, побудоване у традиційному арабському стилі. Назва міста з арабської перекладається як «місце для купання». Свою історію як місце пляжного відпочинку, Хаммахет веде з початку ХХ ст.

      Мар-дель-Плата, Аргентина. Ще на початку ХХ ст. Мар-дель-Плата набув статусу головного пляжного курорту Аргентини та одного з найпопулярніших курортів Пд. Америки. У той час на узбережжі проводили канікули члени знатних аргентинських родин, перетворивши скромне приморське містечко у курорт європейського рівня.

      Криниця Морска, Польща. На території курорту на початку минулого століття були знайдені джерела мінеральних та лікувальних вод, згодом почалася стрімка забудова території пансіонатами та дачами.

      Як  бачимо, на початку ХХ ст. ряд таких факторів як: промислова революція, розвиток транспорту, збільшення вільного часу у населення позитивно вплинули на розвиток туризму. Через збільшення кількості подорожуючих стало необхідним будівництво готелів, організація бюро подорожей. Відкриваються нові курорти, географія подорожей суттєво розширюється. Майже усі країни світу поступово залучаються до туристичної індустрії. Туризм стає масовим, загальнонародним явищем.

РОЗДІЛ 3. РОЗШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Особливості розвитку українського туризму на початку  ХХ ст.

     Становлення та розвиток туризму як світового  явища не оминуло й  територію  України. Однак, розвиток саме українського туризму на початку ХХ ст. мав певні особливості.

     На  межі століть Україна була розділена  між двома державами-імперіями: Австро-Угорщиною та Росією. Отже, все соціально-культурне життя українського народу загалом і розвиток туризму зокрема повністю залежали від політики правлячої верхівки. На землях, що були у підпорядкуванні Російської імперії успішно розвивалася транспортна інфраструктура і мережа готелів, так як Україна мала стратегічне військово-політичне і економічне значення для Росії (чорноморські порти, рекреаційні ресурси Причорномор’я, промисловий комплекс Донбасу). Невдала соціально-економічна політика імперської влади змусила населення емігрувати до Сибіру, Далекого Сходу (нестача землі). Набули поширення міграції до промислових центрів.

     Династія  австрійських Габсбургів поступово  модернізувала політичний та економічний  устрій держави. Велике значення мало скасування кріпацтва (1848р.), і розширення прав людей, що проявилося у створенні  численних громадських об’єднань, одним із завдань яких була організація туристичних мандрівок та їх популяризація, що супроводжувалося зростанням інтересу освіченої частини населення до мови, культури, історичної спадщини народу, сприяло становленню туризму як способу пізнання свого краю (краєзнавчий туризм).

     Також можна зазначити про еміграцію  західноукраїнського населення . Наприкінці ХІХ ст. до США, Канади, Пд.Америки, що була спричинена надлишком робочої  сили. У період з кінця ХІХ –  початку ХХ ст. із Західної України  виїхало понад 250 тис. чол..