Розвиток індустрії гостинності в Україні та перспективи розвитку у місті Львові

До основних видів аварій відносяться: зіткнення, наїзд, перевертання. В обсяг відповідальності також входить крадіжка та інші протиправні дії третіх осіб. Не відшкодовуються збитки, які є причиною навмисних дій; водіння засобів транспорту особою, ідо не має посвідчення водія; від природного зносу засобів автотранспорту; військові дії та заходи, їх наслідки, страйки, конфіскації за розпорядженням влади тощо.

У разі повної загибелі транспортного засобу відшкодування проводиться у межах страхової суми, але не різниця від дійсної вартості засобів транспорту на момент страхового випадку з урахуванням амортизації.

У зв’язку з розширенням господарської діяльності автострахування набуло міжнародного масштабу. Міжнародна система страхування відома як “система Зеленої карти”, яка набрала чинності 1 січня 1953 року і отримала свого назву за кольором і формою страхового полісу. Країни, які належать до міжнародної системи страхування, прийняли па себе зобов’язання щодо визнання на території будь-якої з цих країн страхового полісу щодо страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні. Основним елементом системи Зеленої карти є бюро країн-учасниць, які організують контроль за наявністю страхування при перетинанні кордону, а також вирішують разом зі страховими компаніями питання врегулювання заявлених претензій за страховими випадками. Безпосередньо відшкодування за Зеленою картою проводять уповноважені страхові організації

Досить поширеним у діяльності страхових компаній є страхування громадян, які виїжджають за кордон. При цьому варіанті об’єктом страхування є медичні витрати громадянина у зв’язку з нещасним випадком, який стався за кордоном, або раптовою хворобою. Крім цього, іноді страховик виплачує додатково до компенсації медичних рахунків за лікування ще й суму страхового забезпечення як по страхуванню від нещасного випадку, а також страхує багаж та інші ризики туриста за кордоном. Технологія страхової виплати наступна: застрахованому туристу за кордоном після пред’явлення договору страхування безкоштовно надається медична допомога, а рахунок за лікування пред’являється до страхової компанії, зазвичай при допомозі посередника – міжнародної страхової чи сервісної компанії

Таблиця 5.1

Динаміка послуг з зовнішнього страхування

Як бачимо з даних таблиці 5.1 у 2009 році АСК Скарбниця надала більшу кількість послуг з зовнішнього страхування ніж у 2007 та 2008 роках, відповідно і сума страхування в загальному є більшою.

Динаміка основних показників страхування за кордон автотранспорту –страхування наземного транспорту (КАСКО) та страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) –наведена в таблиці 5.2.

при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) за січень – вересень 2008 року скоротилися на

7,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року і становили 2 692,2 млн. грн., при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) – збільшилися на 16,8% і становили 1 168,5 млн. грн. Зменшення надходжень валових премій зі страхування наземного транспорту (КАСКО) пов’язане зі збільшенням страховиками страхових тарифів на КАСКО, які в середньому зросли на 40%, в ситуації, коли платоспроможність населення залишається досить низькою. Обсяг валових виплат при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) за січень – вересень 2008 року становив 1 340,5 млн. грн., що на 30,5% менше, ніж за аналогічний період 2009 року; розмір валових виплат при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) становив 533,5 млн. грн., що на 36,3% більше, ніж за відповідний період 2009 року. Рівень валових виплат зі страхування наземного транспорту (КАСКО) станом на 2008 р. становив 49,8% (станом на 30.09.09 – 66,5%), при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) – 45,7%.

РОЗДІЛ 6

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

Інтеграція України у світове співтовариство зумовила розробку та прийняття законодавчих актів та реформування системи бухгалтерського обліку і приведення її до міжнародних стандартів. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  сформовано законодавчу базу для фінансової звітності, в основі якої було покладено  Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), з метою зрозумілості інформації  зарубіжним інвесторам. Згідно з Законом України «Про страхування» страховики зобо’язані щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженому органу необхідні пояснення щодо звітних даних. Отже, офіційної форми фінансової звітності українські  страхові  організації не мають, а по структурі  написання відповідальні особи на практиці можуть керуютися по МС(БО) № 4 « Фінансова звітність».   

Розробником  МСБО є  Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який затвердив базові принципи. Для українських страхових організацій при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності необхідно дотрмуватись таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

На сучасному етапі розвитку ринку страхових послуг залишається забезпечення правдивої, достовірної та неупередженої інформації про фінансове становище користувачам для прийняття рішень.

Облік та специфіка страхування вантажів при експортно-імпортних операціях.

Управління ризиками в ЗЕД стає все більш актуальнішою проблемою сьогодення. Це пов’язано як зі збільшенням світового товарообігу, так і зі збільшенням різноманітних чинників та ризиків, які впливають на діяльність підприємства – суб’єкта ЗЕД.

Сьогодні при виконанні міжнародних перевезень застосовується два види страхування: обов’язкове і добровільне. Метою страхування зовнішньоторговельних вантажів є покриття збитків, які можуть виникнути внаслідок часткової втрати, ушкодження або повної втрати товарів при їх доставці від вантажовідправника до вантажоодержувача. Послугами страхування користуються також і перевізники – для відшкодування витрат через аварії на транспорті. За договором транспортного страхування вантажу страхова організація зобов’язується за певну плату (страхову премію) при настанні зазначених в договорі небезпек або випадків, яких зазнає вантаж, відшкодувати страхувальнику (власнику вантажу), на користь якого укладений договір, завданий збиток.

Об’єктом страхування може бути як сам вантаж, так і майнові інтереси, юридично пов’язані з перевезенням вантажу (наприклад, очікуваний прибуток і комісія, фрахт та інші витрати, пов’язані з перевезенням). Страхувальником може бути власник вантажу, заставоутримувач, перевізник. Страхові компанії здійснюють страхування вантажів, які перевозяться всіма видами транспорту, а також перебувають у проміжному складському зберіганні. На страхування приймаються будь-які групи вантажів: промислові, продовольчі, твори мистецтва та антикваріат, вироби з дорогоцінних металів та каменів, грошові знаки та цінні папери тощо.

 Договір страхування укладається на основі письмової заяви страхувальника. У заяві мають бути зазначені: інформація про вантаж, вид транспорту, спосіб перевезення (поштучно, в пакетах, в контейнерах), час відправлення вантажу, перевізні документи, страхова сума вантажу, умови страхування. При укладанні договору страхування в ньому вказуються «події» і «небезпеки», при настанні яких збитки відшкодовуються страхувальнику. Договір страхування вантажу вважається укладеним із моменту, коли страхова організація видала за своїм підписом документ – страховий поліс, а страхувальник оплатив страхову премію.

Відповідальність для страхувальника за договором страхування починається з моменту, коли вантаж прийнятий для перевезення зі складу або місця в пункті відправлення. Триває відповідальність під час всього транспортування встановленим маршрутом, а також продовжує діяти, якщо страховик змінює пункт призначення за умови попередження про це страховика і погодження додаткової премії та умов страхування. Припиняється відповідальність, коли вантаж доставлено на склад або кінцеве місце складування в пункті призначення, або коли строк транзитного зберігання перебільшив строк, зазначений в контракті. Відповідальність зберігається в силі при затримці вантажу з обставин, які не залежать від страхувальника, або відхилення від маршруту, примусового розвантаження.

При настанні страхового випадку, обумовленого дійсним страхуванням, обидві сторони мають право анулювати договір. Розірвання договору має бути оформлено письмово і направлене другій стороні не пізніше одного місяця після завершення переговорів про врегулювання збитків. Якщо розпорядження надається страхувальником, то воно може мати застереження про те, що анулювання договору набуває чинності відразу або пізніше, однак не пізніше фактичної дати припинення дії договору страхування.

Пред’являючи вимогу страхового відшкодування, страхувальник зобов’язаний документально довести інтерес у застрахованому вантажі, наявність страхового випадку, розмір своїх претензій відповідно збитків. Заявляючи претензію, страхувальник повинен представити в страхову компанію  комплект претензійних документів:

- оригінал страхового поліса;

- оригінал коносаменту, чартеру, накладної;

- документи, що підтверджують наявність страхового випадку;

- розрахунок збитку, документально обґрунтований актами експертизи.

         Страхове відшкодування  сплачується в межах страхової суми, виходячи з розміру прямих матеріальних збитків, заподіяних власнику внаслідок втрати або пошкодження вантажу, з урахуванням франшизи та інших умов договору страхування. Якщо страхувальник отримав покриття від третіх осіб, то страховик покриває різницю між сумою, яка належить до оплати за правилами страхування, і сумою, отриманою від третіх осіб. Якщо від третіх осіб, які відповідають за перевезення вантажу, не можна вимагати покриття або в разі наявності в них відмови від прав регресу, то в таких випадках страховик звільняється від обов’язків виплатити компенсацію.

Право страхувальника на пред’явлення претензій страховику обмежено строком позовної давності, яка встановлена законодавством України. Суперечки, які випливають з договору страхування, між страховиком і страхувальником вирішуються Господарським судом України або Морською арбітражною комісією.

Таким чином, розгляд економічної сутності операцій страхування у зовнішньоекономічній діяльності дозволив систематизувати конкретні об’єкти бухгалтерського обліку. Якщо розглядати конкретно облік страхування вантажів, то згідно с П(С)БО 9 «Запаси» витрати на страхування ризиків транспортування запасів (вантажів) покупцям включаються в їх первинну вартість. У П(С)БО 7 «Основні засоби» визначене, що витрати на страхування ризиків доставки основних засобів включаються в їх первинну вартість. Витрати на страхування готової продукції продавцем згідно П(С)БО 16 «Витрати» включаються до складу витрат на збут.

Для перевізника вантажу, що не є власником, вартість страхування відповідальності за вантаж відноситься на виробничу собівартість замовлення, страхування якого було здійснено. При укладенні договору «на період» витрати на страхування відповідальності за вантаж слід відобразити у складі витрат майбутніх періодів з подальшими щомісячним віднесенням до складу загальновиробничих витрат.

Бухгалтерський облік операцій зі страхування осіб, що виїжджають за кордон (туристів), страховики повинні здійснювати відповідно до:

Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 (далі - новий План рахунків);

Інструкції з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), затвердженою Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 01.06.98 р. №32 (далі - Інструкція №32).

Згідно з Інструкцією №32 і новим Планом рахунків, облік розрахунків зі страховими посередниками, якими є туристичні фірми, повинен вестися на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" із застосуванням субрахунка 3612 "Розрахунки з вітчизняними страховими посередниками".

За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" відображається сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що належать страхувальнику в звітному періоді за договорами страхування (перестрахування) в кореспонденції з кредитом рахунка 76 "Страхові платежі".

За кредитом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" відображається сума отриманих страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

Страхові платежі (страхові внески, страхові премії) або їх частини, які підлягають поверненню страхувальникам у разі дострокового припинення дії договору страхування (перестрахування), відображаються за кредитом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" в кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі".