Туристические ресурсы Украины

    Середня температура найхолоднішого місяця в Україні (січня) на північному сході –7 °С, на Південному березі Криму — +2...+4 °С; найтеплішого місяця (липня) — від +18 °С на заході до +22...+23 °С на півдні.(Див. таблиця 2).  Території України притаманний континентальний тип річного руху атмосферних опадів з максимумом влітку і мінімумом узимку; спостерігається поступове зменшення кількості опадів із заходу і північного заходу на південний схід і південь (від 550—650 мм до 300—350 мм).     Максимальна кількість опадів спостерігається в Українських Карпатах (1500—2000 мм). Тільки на Південному березі Криму спостерігається субтропічний середземноморський тип річного руху опадів: максимум — узимку, мінімум — улітку.  [7, с.280]

    У межах Ялтинського  туристичного району функціонує  близько 200 туристичних закладів  різного профелю.Однак розміщення  усіх бажаючих відпочити є  значною проблемою. З 1,5 млн.  щорічних туристів , приблизно 2/3 оселяються у приватному секторі. 

Тривалисть сонячного  сяйва(2200-2350год./рік), комфортні погодні  умови , які створюють можливість цілорічного функціонування санаторіїв та насичення повітря фитоцидами і морськими солями сприяли формуванню близько двадцяти приморських кліматичних курортів та курортних місцевостей.

      Кліматичні умови Карпат є більш комфортними для організації зимовіх видів рекреації, а передгірних районів та Закарпаття, як зимових так і літніх. Найсприятливіші умови для зимового відпочинку мають такі центри як Рахів, Ясіня,Воловець, Паляниця, Подобовець, Тисовець, Славське, Ворохта, Розлуч, Турка, Буковель, Вижниця та інш.[8, с.72 ]

    Клімат рівнинної частини України помірно континентальний. Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку склалися на приморській смузі, де і знаходяться основні курорти степової зони, такі як Бердянськ (органи руху,нервова система ,гінекологія), Євпаторія ( опорно-рухова,нервова система,органи дихання), Кирилівка ( опорно-рухова ,нервова система, гінекологія), Коблеве (оздоровлення), Кремінна (оздоровлення), Мелекіне (оздоровлення), Приморське (туберкульоз), Саки ( органи руху та травлення, нервова система, захворювання шкіри, ЛОР хвороби), Святогірськ ( органи кровообігу, нервова система, органи руху), та інші.

Кліматичні умови лісостепу  є комфортними та субкомфортними але мало придатні для кліматолікування, требо виділити такі курорти як Біла Церква ( органи руху, нервова система, туберкульоз), Ліщинівка (органи дихання, кістковий туберкульоз), Прохорівка ( оздоровлення), Сокілець ( органи дихання, травлення, серцево-судинна система), Соснівка (туберкульоз кісток).

Бальнеологічні  ресурси.

Бальнеологічні ресурси включають в себе лікувальні властивості мінеральних вод, грязей, та озокериту. Основний вид бальнеологічних ресурсів – це мінеральна вода , як природна вода, що має лікувальні властивості внаслідок підвищенного вмісту біологічно активних компонентів.

Найбільше поширення в  Україні мають радонові лікувальні води з різноманітним хімічним складом. Радонові мінеральні води застосовують курорти Хмільник, Кремінна, санаторії  та водолікарні Житомира, Черкас, Білої  Церкви, Миронівки, Полоного( Хмельницька  обл.).

Басейни поширення йодних, бромних та йодобромних мінеральних  вод переважно хлоридно натрієвого складу займають значні площі , але  не мають цілісного аріалу. Води данного типу застосовуються в оздоровницях Криму та Закарпаття.

Три ареали пиширення в  України мають також крем’яністі мінеральні води, які використовуються для розливу (Березівська, Кам’янець-Подільська).

Вуглекислі мінеральні води добувають на території Закарпаття, Покуття, заходу Буковини та Керченського півострова. Ці води використовують санаторно-курортні заклади Закарпаття та на розлив (Лужанська, Поляна Квасова, Драгівська та інші.).

Важливою складовою бальнеологічних  ресурсів є лікувальні грязі( пелоїди), які застосовують у вигляді ванн та аплікацій. У якості лікувальних  грязей можуть виступати мули, сапропелі, торфи, сопкові грязі.

     В санаторно-курортних  закладах України найширше застосування  мають мулові органо- мінеральні  сульфідні грязі солоних озер та лиманів Азово-Чорноморського регіону. Найбільшими родовищами є лимани: Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський.

У північній ті західній частинах України поширені торфові  лікувальні грязі.

У санаторно – профілактичних закладах переважно Карпатського регіону  широко застосовують озокерит( віск). [9.]

Україна відносно багата якісними та унікальними джерелами мінеральних  вод, родовищами лікувальних грязей та озокериту, які мають територіальне  поширення во всіх областях,однак  особлива концентрація приходиться  на :

• Мінеральні води – Карпатський регіон, північ лісостепу,Азово-Черноморське узбережжя;
• Лікувальні грязі – південь України та Західне Полісся;
• Озокерит- Львівська область. 

Водні туристичні ресурси.

Водні ресурси України  складаються з внутрішніх морів, великих та малих річок, підземних джерел, озер, боліт та інших водоймищ. За даними Державного водного кадастру, сумарна середня величина прісних водних ресурсів (без врахування притоку по Килійському рукаву) оцінюється в 94,1 млрд. м3. Основна частина водних ресурсів країни (92,6%) припадає на річковий стік. На території України налічується понад 71 тис. річок та джерел загальною довжиною 248 тис. км. Із них більше 67 тис. (94,4%) водотоків - короткі (менше 10 км), загальною довжиною 131 тис. км. Дніпро є однією з найбільших рік України, верхів'я якої розташоване на території Російської Федерації та Білорусі. Дніпро - третя за величиною (після Волги і Дунаю) ріка Європи. Загальна площа його басейну становить 518,5 тис. км2. В Україні басейн Дніпра займає 65% її території. Водні ресурси Дніпра оцінюються в маловодний рік в 35 км3; при середній водності його стік становить 53,5 км3.

Свій початок ріка бере на заході Російської Федерації- на Валдайській  височині, де витікає невеличким струмочком з болотного масиву Аксенінський мож. Далі, поповнюючись на своєму 2201-кілометровому шляху (в тому числі 981 км по Україні) численними притоками, впадає в Дніпровський лиман - витягнуту зі сходу на захід (58 км) затоку північної частини Чорного моря (близько 16 км завширшки і 5-8 м завглибшки) площею 800 км2.

У зв'язку з відбором великої кількості дніпровських вод (близько 30%) для зрошення, для потреб промисловості та житлово-комунального господарства їх потрапляє в лиман усе менше. Тому солоність води в Дніпровсько-Бузькому лимані збільшується (до 13%).

Значні запаси водних ресурсів України  зосереджені в озерах, яких налічується  понад 3 тис, у т. ч. 30 озер площею 10 км2 і більше. В них закумульовано близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 -прісна. В Україні створено також понад 1057 водосховищ та понад 27 тис. ставків. [10. ]

Природні озера розташовані на Поліссі (Світязь, 24,2 км2; Пулемецьке, 16,3 км2; Урське, 13,5 км2, всього на Волині 220 великих і малих озер). Озера та лимани - в басейні Дунаю (Ялпуг, 149 км2; Кагул, 90 км2; Кугурлуй, 82 км2; Катлабух, 68 км2), на узбережжі Чорного моря (Сасик, або Кундук, 210 км2; Илігульський, 160 км2; Алібей, 72 км2; Хаджибейський, 70 км2; Шагани, 70 км2; Будацький, 30 км2), на Кримському півострові (Сасик, Сасик-Сиваш, 76,3 км2; Донузлав, 48,2 км2; Айгульське, 37,5 км2; Актальське, 26,8 км2; Узунларське, 21,2 км2; Кияцьке, 12,5 км2; Старе, Улзи, 12,2 км2), на узбережжі Азовського моря (Молочний, 170 км2). Найбільшими в Україні є Дніпровський (860 км2) і Дністровський (360 км2) лимани.

   Запаси прісної води у водоймах (як природних, так і штучних) значні. Найбільші штучні водойми створено на Дніпрі - це Київське (площа водного дзеркала 922 км2), Канівське (582 км2), Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпровське (410 км2) та Каховське (2155 км2) водосховища. Функціонують також великі Дністровське (142 км2), Печенізьке на Сіверському Донці (82,2 км2), Червонооскольське на Осколі (123 км2) та ін.

Підземні води розташовані  по всій території країни нерівномірно. За особливостями історико-геологічного розвитку та геологічною будовою гідрологічних районів в Україні (провінція Українського кристалічного масиву, Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, Волино-Подільський басейн, Причорноморський басейн, провінція Донецької складчастої області, провінція складчастої області Карпат і гірського Криму) підземні води мають певні відмінності у хімічному складі, величині запасів, глибині залягання тощо.

Посилюється забруднення  підземних вод, з усіх запасів  яких в Україні вже забруднено близько 7%. Найгостріша ситуація склалася в степовому Криму, де підземні води забруднені на 38% усісї його площі. В  результаті забруднення вод уже  виведено з експлуатації 7 водозаборів потужністю 210 тис. м3 на добу, а для 6 водозаборів потужністю 300 тис. м3 на добу існує небезпека забруднення.

Охорона чистих підземних  вод від забруднення та їх раціональне використання - винятково важлива загальнонаціональна проблема України.

Слід зазначити, що обсяг  водоспоживання в Україні за останні 20 років зріс приблизно вдвічі. Основним споживачем прісної води є промисловість. Далі йдуть сільське і комунальне господарство.

Взагалі, Україна досить бідна на водні ресурси: на її територію припадає лише близько 2% від загального річкового стоку країн СНД.

Найвищу забезпеченість прісною  водою мають північні й західні  області, насамперед, Київська та Закарпатська, а найнижчу – АР Крим, Донецька, Харківська, Луганська, Одеська та Миколаївська області. Тому в багатьох містах і селах південної частини України відчувається нестача води. (Див.карта 1).[11, с.325]

Туристичні ресурси  природно-заповідного фонду України

         У Законі України "Про природно-заповідний фонд України" подано класифікацію територій та об'єктів ПЗФ України (стаття 3) та форм власності на території на об'єкти природно-заповідного фонду (стаття 4). 
       До складу природно-заповідного фонду України входять як природні, так і штучно створені території та об'єкти. ( Таблиця 3). 
      Державний природно-заповідний фонд - це складна система, яка включає в себе чотири підсистеми:

1) природоохоронну та  науково-дослідну (біосферні заповідники,  заповідники і пам'ятки природи); 
2) природоохоронну та рекреаційну (національні парки і пам'ятки садово-паркового мистецтва); 
3) природоохоронну та ресурсновідновну (заказники природи); 
4) науково-дослідну та природоохоронну (ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки). 

     Залежно від походження та інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.[12, с. 400] 

     Станом на 1 січня 2004 р. природно-заповідна мережа України охоплювала 7023 територій та об'єктів загальною площею понад 2,7 млн га. 

     Природні заказники й заповідники, яких в Україні найбільше і які займають найбільшу площу охоронних територій, обмежені як територіально, так і функціонально. Як правило, вони займають невеликі за площею території без наявності буферних зон. 

   Натомість, серед туристів дедалі більшої популярності набувають установи природно-заповідного фонду, які передбачають поліфункціональне використання територій. Це національні природні парки й регіональні ландшафтні парки. У структурі їхньої діяльності рекреаційне природокористування займає одне з чільних місць (Див. таблиця 4).  

         Національні парки поряд із природоохоронною функцією виконують рекреаційну. Саме завдяки цій категорії на національному рівні практично розв'язується суперечність між збереженням природної краси та її рекреаційним використанням.[13, с. 208 ]

Біотичні туристичні ресурси.

До біотичних належать рослинні і тваринні ресурси. Рослинні ресурси – це вищі рослини, гриби, мохи, лишайники, водорості, що використовуються чи можуть бути використані людиною, суспільством. Господарське значення мають лісові, лучні, болотні, водні рослинні ресурси. Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість країни невелика – лише 14,3% . Однак ліси як ландшафтні утворення виконують важливі захисні, природоохоронні, рекреаційні, естетичні і виховні функції. До лісового фонду належать власне лісові площі, а також ті безлісі ділянки, що можуть бути залісненими. В Україні всі ліси є державною власністю. Найбільше їх в зоні мішаних лісів, Українських Карпатах, Кримських горах. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153 м куб/га. Однак Україна забезпечує свою потребу в деревині лише до 20%.

    Лучні ресурси зосереджено переважно в долинах річок. Загальна площа луків становить близько 7 млн гектарів. Вони використовуються здебільшого як пасовища, сіножаті, кормові угіддя. Ресурси болотної рослинності невеликі: болота займають близько 1 млн гектарів. Найбільше їх у зоні мішаних лісів, поширені вони в долинах сучасних річок, давніх долинах лісостепової і степової зон. Використовують кормові і лікарські рослинні ресурси боліт. Вони мають важливе водорегулююче значення. Великі площі боліт меліоровано, тут створено орні угіддя, сіножаті, пасовища. 
Ліси України охороняються. Охорона їх регулюється Лісовим кодексом України, прийнятим в 1994 р. Цінним в природоохоронному, науковому, історичному аспектах лісовим ділянкам надано.статус заповідних. До останніх включено також луки, вживаються заходи щодо запобігання їх заболочування, надмірного випасу, нераціонального розорювання, забудови тощо. Болота охороняються в Поліському і Розтоцькому заповідниках. Цінні водно-болотні угіддя є в Каркінітському заказнику, заповіднику Дунайські Плавні. Охороняється близько 18% площі боліт України.[14, с. 368 ]

До тваринних ресурсів належить весь тваринний світ Землі. В Україні у 1993 р. прийнятий Закон «Про тваринний світ». У ньому йдеться про те, що тваринний світ є важливим компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством держави, джерелом духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Як компонент природних умов його досліджують зоологи, біогеографи на суходолі, в повітрі, в морях і океанах різноманітними методами (експедиційні, лабораторні, аерокосмічні та ін.). Охороняються ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, а також молюски, членистоногі, голкошкірі тощо. Однією з головних вимог охорони і раціонального використання тваринного світу є збереження природних умов існування видів тварин та їх популяції, шляхів їх міграцій, місць розмноження.