Архітектура Барселони

     1)Пам'ятники  Барселони

     Пам'ятник  Колумбу в Барселоні (ісп. El Monumento a Colón en Barcelona, кат. Monument a Colom en Barcelona) — величний монумент на честь всесвітньо відомого мореплавця-першовідкривача Америки Христофора Колумба, одна з найвідоміших і найвідвідуваніших статуй Барселони.

     Барселонський Пам'ятник Колумбу споруджено на Площі Брами миру (кат. Portal de la Pau, вик. Portal de la Paz) — місці, де сходяться Рамблас і прохід Колумба, просто перед морським портом Барселони.

     Пам'ятник  Колумбу було спруджено у період 1882—88 років (протягом 7 років) і урочисто відкрито 1 червня 1888 року.

     З огляду на масштабність пам'ятника і  різну техніку виконання його окремих частин у монумента багато авторів. Загальна концепція монумента належить каталонському митцю Ґайєта́ Буїґас-і-Монраба (Gaietà Buïgas i Monravà). Автором бронзової скульптури Христофора Колумба є скульптор Рафаел Атче (Rafael Atché). А металічні барельєфи підніжжя пам'ятника виконав скульптор Александр Вольґемут (Alexandre Wohlguemuth).

     Тріумфальна арка (кат. Arc de Triomf) — пам'ятник у Барселоні, який знаходиться на перетині проїзду Люїса Кумпаньша (кат. passeig de Lluís Companys) та проїзду Сан Жуан (кат. passeig de Sant Joan). Арка була побудована до Всесвітньої виставки 1888 року, саме під нею можна було проїхати до центрального входу виставки. Спроектована архітектором Жузепом Біласекою-і-Казанобасом (кат. Josep Vilaseca i Casanovas).

     Арку  побудовано з цегли червонуватого  кольору у стилі неомудехар, що був дуже поширеним у XIX ст. Горішня частина арки, повернена до проїзду Сан Жуан, прикрашена барильєфами, зокрема скульптурою «Барселона вітає народи» (кат. Barcelona rep les nacions), яка була створена архітектором Жузепом Райнесом (кат. Josep Reynés). Протилежний фасад прикрашений скульптурною групою «Відзнака» (кат. Recompensa) архітектора Жузепа Лімони (кат. Josep Llimona). Фризи по боках прикрашено фігурами, які алегорично представляють сільське господарство та промисловість (архітектор Антоні Біланоба, кат. Antoni Vilanova), а також торгівлю та мистецтво (архітектор Туркуат Тасо, кат. Torquat Tassó). Окрім того на арці також розміщено герб Іспанії та іспанських провінцій.

     2)Стадіони  Барселони

     Камп  Ноу (кат. Camp Nou, може також вимовлятися Кам Ноу, офіційна назва - Новий стадіон ФК Барселона (кат. Nou Estadi del Futbol Club Barcelona)) - головний стадіон ФК Барселона (лише для футбольних матчів), один з найбільших стадіонів Європи. У перекладі з каталонської означає «новий стадіон», «новий майданчик для гри».

     До  побудови «Камп Ноу» ФК Барселона  використовував стадіон «Камп Бель» (кат. Camp Vell - «старий стадіон»), побудований у 1922 р. та розрахований на 60 тис. глядачів. Обидва стадіони розташовані у барселонському кварталі Лас-Кортс.

     Олімпійський  стадіон ім. Люїса  Кумпаньша (кат. Estadi Olímpic Lluís Companys; вик. Estadio Olímpico Lluís Companys) — стадіон у Барселоні (Каталонія, Іспанія), домашня арена «Еспаньйола». Був головним стадіоном Літніх Олімпійських ігор, які пройшли у Барселоні у 1992 році. В 2010 році арена була місцем проведення чемпіонату Європи з легкої атлетики.

     3) Культурні надбанння

     Будинок Амальє (кат. Casa Amatller; іноді зустрічається неправильне написання «Аматльєр») – будинок у Барселоні у стилі, який можна назвати одночасно неоготикою та модерном. Свій нинішній вигляд будинок отримав між 1898 і 1900 р.р., коли його було перебудовано за проектом архітектора Жузепа Пуча-і-Кадафалка.

     Будинок Амальє знаходиться на Проїзді Ґрасія в районі Барселони Ашямпла поруч з будинком Бальо та будинком Лєо Мурери та разом з ними є частиною «Острівця незгоди» (кат. Illa de la Discòrdia), міського кварталу, що був так названий через кілька відомих дизайнерських модерністських будівель, які збудовані у різних стилях.

     Будинок Амальє було збудовано в 1875 р., у 1898 р. його було куплено кондитером Антоні Амальє-і-Костою (кат. Antoni Amatller i Costa) і його реконструкція була доручена архітекторові Жузепу Пучу-і-Кадафалкові. Під час роботи, в якій брала участь ціла група художників і майстрів прикладного мистецтва, було виконано перепланування та художнє оформлення будинку. Будівля має незвичний ступінчастий фронтон (натяк на квадратні шматки шиколаду), на його фасаді розташовано алегоричний портрет домовласника. Будинок з одного боку нагадує традиційні будівлі Барселони у неоготичному каталонському стилі, а також голландські будинки.

     У 1976 р. королівським указом будинок Амальє був оголошений пам'яткою національного значення.

     Будинок Бальо (кат. Каза Бальо, Casa Batlló, вимовляється літературною каталонською ['kazə bə'ʎ:o], у валенсійському діалекті ['kaza ba'l:o], в українській традиції зустрічаються назви Будинок Батло, Будинок Батльо, Каса Батло) - будинок, розташований у Барселоні за адресою пр. Ґрасія, 43 у кварталі Ашямпла. Збудований за проектом всесвітньо відомого каталонського архітектора Антоні Ґауді. Будинок Бальо виконаний у стилі каталонського модерну і є одним з найяскравіших прикладів цієї мистецької течії. Іноді будівлю називають "будинком з кістками" через те, що балкони віддалено нагадують череп з дірками на місці носа і очей. Деякі мистецтвознавці проводять паралелі між балконами та венеційськими карнавальними масками та вказують на те, що фасад будинку нагадує морські хвилі.

     Насправді така форма елементів фасаду є  алегоричною оповіддю легенди про Святого Георгія Переможця, що вбиває дракона : Св. Георгій (каталонською Сан Жо́рді) є покровителем Каталонії. Форма даху будинку нагадує спину дракона, дерев'яні сходи всередині будинку нагадують його хребет, а дахівка на даху - луску на шкірі тварини. На даху встановлено хрест - цей елемент для дизайну житлових приміщень Ґауді використовував досить часто.

     Будинок Калбет (кат. Casa Calvet, в українських джерелах зустрічається іспанізоване написання «Будинок Кальвет») - приватний житловий будинок, побудований у 1898 - 1900 р.р. у Барселоні архітектором Антоні Ґауді на замовлення удови текстильного фабриканта Пе́ри Ма́ртіра Калбе́та-і-Карбуне́ля (кат. Pere Màrtir Calvet i Carbonell — Пе́ра Ма́ртір Калбе́т-і-Карбуне́ль), одна з визначних пам'яток каталонської столиці. Будівля розташована за адресою вулиця Касп (кат. Carrer de Casp), 48.

     Будинок Калбет створювався як прибутковий  будинок. Його планування є типовим  для будинків такого типу: льох і  нижній поверх відводиться під торгівельні  заклади, у бельетажі розташовуються апартаменти домовласників, а квартири на верхніх поверхах призначаються для орендування.

     Будинок  Міла(кат. Casa Milà, читається Ка́за Міла́), відомий також під назвою Ла Педре́ра або Ла Падре́ра (кат. La Pedrera - «кар'єр»), — житловий будинок, побудований каталонським архітектором Антоні Ґауді у 1906–1910 р.р. (будівництво офіційно закінчилося у 1912 р.). Будинок Міла розташований за адресою пр. Ґрасія, 92 у районі Барселони Ашямпла.

     Вежа  Балясґуард або Бельасґуард чи Бельесґуард (кат. Bellesguard, вимова літературною каталонською [βəʎəs'gwaɾt]) — вежа, побудована в Барселоні між 1900 і 1909 р. як частина житлового будинку для родини Фігерас за планом архітектора Антоні Ґауді. Назва походить від кат. bell esguard — «гарний пейзаж, вигляд», відповідає фр. bell vue.

     Як  і багато будівель Ґауді, будинок  Фігерас та вежа Балясґуард залишилися незавершеними. У 1917 р. будівлю з вежею було добудовано архітектором Думенаком Суґраньясом.

     Парк  Ґуель (кат. Parc Güell, при відкритті називався Park Güell) – великий парк з численними будівлями, який знаходиться у Барселоні. Був спланований архітектором Антоні Ґауді, побудований між 1900 та 1914 р.р., як громадський парк відкритий у 1926 р. Займає площу 17,18 га (0,1718 км²), є одним з найбільших парків Південної Європи.

     Парк  Ґуель побудовано у характерному для Ґауді стилі, йому притаманні звивисті форми (пр., змієвидна лавка), криві лінії тощо. Парк розташований у центрі міста, але чітко відокремлений  від нього і протистоїть йому – він знаходиться на узвишші, над центральною частиною міста, і його спокійна умиротворена атмосфера протиставлена метушні ділових кварталів Барселони.

     Для парку Ґуель за приклад Ґауді  взяв принцип англійських парків, однак наповнив свій сад архітектурними роботами у стилі ар нуво. У Ґауді колони перетворюються на стовбури дерев, які нахилені під непрямими кутами до поверхонь, стелі побудов зроблені з каміння, що створює враження непевності та хисткості.

     Центральне  місце у парку займає нерівна  площа, краї якої є ста п’ятдесяти метровою змієвидною лавкою, створеною  співробітником Ґауді Жузепом-Марією Жюжолем (кат. Josep Maria Jujol). Як і багато інших елементів парку, ця лавка вкрита маленькими шматочками різноколірної кераміки.

     Під площею знаходиться Зала 100 колон (кат. Sala de les cent columnes), у якій знаходиться 85 колон, що підтримують площу.

     Емблемою  парку є ящірка-дракон (кат. el Drac), яка насправді є уособленням елементу вогню в алхімії.

     Собор Святого Сімейства

     Храм  спокути Святого  Сімейства (Храм спокути Святої Родини, кат. Temple Expiatori de la Sagrada Família), більше знаний як Храм Святого Сімейства (Храм Святої Родини) або за своєю каталонською назвою - Саґрада Фамілія, - католицька церква у Барселоні. Її побудова почалась у 1882 р. і триває до сьогодні. Храм розташований на північ від барселонського району Старе Місто у міському районі Ашямпла.

     Проект  церкви був спочатку розроблений  архітектором Франсіско дель Вільяром (вик. Francisco de Paula del Villar y Lozano), який через рік після початку будівництва був замінений на Антоні Ґауді. Ґауді повністю переробив проект, виконавши його в стилі модерну. Фінансування будівництва здійснювалося і досі здійснюється виключно на пожертви католицької громади.

     Храм  Святого Сімейства не є собором, а простою церквою - центральним  собором Барселони є Собор  Св. Аулалії. 
Огляд самої головної визначної пам'ятки міста - собор Саграда Фамілія (собор Святого Родини). У 1882 році був закладений перший камінь цього колосального споруди, яка і тепер все ще будується і ймовірно, буде завершене тільки в 2030 році. Гауді присвятив себе зведення цього храму до моменту своєї смерті в 1926 році, але так і не завершив свій грандіозний задум.

     Таємничий і унікальний собор височить над  Барселоною як її символ, залучаючи  мільйони і мільйони туристів, які  нескінченним потоком прибувають сюди щороку, щоб доторкнутися до цього  геніального твору архітектури та мистецтва.

     Співаючий фонтан, магічний фонтан або магічний фонтан з Монжуїк (кат. font màgica, font màgica de Montjuïc) — відомий барселонський фонтан, який знаходиться на проспекті Марії-Крістіни (кат. Avinguda Maria Cristina) на пагорбі Монжуїк у Барселоні.

     Співаючий фонтан було побудовано в рамках підготовки до Всесвітньої виставки 1929 р. у Барселоні за проектом каталонського інженера Карласа Буїгаса (кат. Carles Buïgas). Ввечері фонтан підсвічується. Від часу проведення у Барселоні в 1992 р. Олімпіади робота фонтану супроводжується класичною та сучасною поп та рок музикою. В кінці вересні біля фонтану влаштовуються шоу з виставами та феєрверками.

     До  магічного фонтану можна дістатися  пішки від площі Іспанії, якщо йти проспектом Марії-Крістіни у  напрямку до сходів, що ведуть до Національного  палацу (кат. Palau Nacional).

     Проект  фонтану було подано на розгляд виконавчого комітету Всесвітньої виставки 18 червня 1928 р. Не зважаючи на те, що цей проект був неоднозначно сприйнятий виконавчим комітетом (надто «амбіційний, грандіозний та коштовний»), його було затверджено. Розміри центрального басейну фонтану 50х65 м, загальний обсяг води перевищує 3 млн. літрів, через 5 встановлених насосів щосекунди проходить 2.600 л води. Довжина трубоводу для подачі води перевищує 1,5 км, для стисненого повітря — 6 км. Унікальну гру фонтану створюють 3620 струменів води, які разом з освітленням можуть утворити понад 7 млрд різних комбінацій та форм. Органічним доповненням цієї вистави є музичний супровід.

     4)Хмарочоси  Барселони

     Вежа  Аґбар (кат. Torre Agbar) або Вежа Айгуас да Барселона (кат. Torre Aigües de Barcelona) — хмарочос у Барселоні, Каталонія, Іспанія. Висота 33-поверхової будівлі складає 144.44 м. Будівництво було розпочато в 2001 і завершено в 2004 році. Вежа була офіційно відкрита королем Іспанії Хуаном Карлосом I 16 вересня 2005 року. Проект було розроблено французьким архітектором Жаном Нувелем у співпраці з іспанською фірмою «b720 Arquitectos» і побудована компанією Dragados. Будинок носить назву свого власника холдинґової компанії «Ґруп Аґбар» і є головним офісом компанії по водопостачанню «Айгуас да Барселона».