Використання елементів педагогіки та психології в екскурсійній роботі

Важливо, щоб екскурсовод  добре володів педагогічною майстерністю, яке, як зазначав А. С. Макаренко, "може бути доведено до великої міри досконалості, майже до ступеня техніки".

Складовою частиною майстерності екскурсовода є володіння педагогічною технікою. Її складовими елементами є:

1. Мовні вміння (вміння  говорити грамотно, зрозуміло, красиво). Виразно інтонувати своє мовлення, виражати в мові певні думки  і почуття.

2. Мімічна і пантомімічна виразність, точні жести, виразні погляди, усмішка.

3. Уміння керувати своїм  емоційним станом, бути привітним,  доброзичливим.

4. Володіння елементами  режисерських і акторських умінь.  Все це дозволяє екскурсоводу надавати активний мовленнєвий вплив на аудиторію.

Техніка педагогічна - комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогу для того, щоб ефективно  застосовувати на практиці (інструментувати) обираються ним методи педагогічного  впливу.

При цьому маються на увазі  як окремі особистості (екскурсанти), так  і колектив (екскурсійна група).

Педагогічна техніка - це: мистецтво  спілкування з людьми; уміння вибрати  потрібний тон і стиль спілкування  з ними, керувати їх увагою; вміння за зовнішніми ознаками визначати душевний стан людини, визначати темп в педагогічних діях; володіння прийомами демонстрації своїх почуттів, свого суб'єктивного  ставлення до дій людей - учасників  педагогічного процесу; володіння  культурою мовлення, технікою міміки і жесту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       3. Елементи психології в екскурсійній роботі

Психічний стан - це певний рівень психічної діяльності, який виявляється  в активності особистості. Основою  для появи різних психічних станів є конкретні умови, в яких знаходяться  екскурсовод і екскурсанти: обстановка життя та праці; мікроклімат в  колективі; стан здоров'я (фізіологічний  фактор); атмосферні процеси (погода, тиск та ін.)

Розрізняють декілька видів  психічного стану особистості - загальний  психічний стан, який служить основою  сприйняття, емоційний стан (настрій), інтелектуальний творчий стан, вольовий стан (готовність до дій).

Методистам і екскурсоводам  в ході підготовки і проведення екскурсії  необхідно враховувати такі риси її учасників, як здатність, характер, темперамент, а також природні якості - пам'ять, спостережливість, уяву і  кмітливість. При проведенні екскурсії  екскурсовод орієнтується на конкретну  групу виходячи з того, що рівень активності (підвищеної або зниженої) залежить від психічного стану кожного  з екскурсантів.

Екскурсія як процес пізнання полягає в тому, що в його процесі засвоюється певна істина. Пізнання - процес відображення і відтворення дійсності в мисленні. У той же час це взаємодія суб'єкта (екскурсанта) і об'єкта (пам'ятки), в ході якого суб'єкт отримує знання. Процес пізнання на екскурсії відбувається за схемою: наочність - сприйняття (відчуття, уявлення) - формування понять на основі отримання екскурсантами уявлень.

Екскурсія як процес пізнання являє собою предметно-чуттєву, практичну  діяльність людей. Об'єкти пізнання - предмети зовнішнього світу - пам'ятники історії  та культури, природи, історичні місця  та інше.

Процес пізнання розпочинається з виникнення контакту органів чуття  людини з об'єктом. Сприйняття спостережуваних  об'єктів відбувається на основі зорових  і слухових відчуттів. З їх допомогою  формуються уявлення. Процес пізнання триває в абстрактному мисленні екскурсантів. На цій основі вони приходять до висновків. Екскурсія як процес пізнання складається з двох частин: чуттєвого пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення) і логічного пізнання (мислення). Названі частини є основою екскурсії.

Відчуття - є чуттєвий образ, психічний процес відображення людським мозком окремих властивостей предметів  і явищ. Відчуття дозволяють людині відображати в своїй свідомості такі властивості та якості предметів  і явищ, як їх розміри, форму, звук, температуру, запах, швидкість, твердість, тяжкість і інше. Відчуття служить джерелом для таких чуттєвих образів, як сприйняття і уявлення.

Сприйняття являє собою  результат впливу на органи чуття об'єкта. Воно більш складне, ніж відчуття, і побудоване на кількох відчуттях. Кожне з них відображає окрему властивість предмета, явища, події. Сукупність відчуттів є те, що називається сприйняттям.

Сприйняття в екскурсії - результат впливу об'єкта та усної  інформації на органи чуття екскурсанта. Сприйняття поділяються на зорові, слухові, дотикові, смакові і нюхові. Основи сприйняття кожного виду - відповідний  вид відчуттів (зоровий, слуховий, дотиковий). Найбільш розвиненими в пізнанні людини навколишньої дійсності є  зорові сприйняття.

Для екскурсій є обов'язковими зосередженість уваги і єдність  переживання, що сприяють поглибленому сприйняттю розглядуваного матеріалу. Одним із завдань екскурсовода є дати екскурсантам установку на сприйняття об'єктів, спостереження певних деталей і особливостей пам'ятників. Установки можуть бути спрямовані на запам'ятовування подій, фактів, наведених в розповіді екскурсовода. Не менш важливі установки, стимулюючі мислення екскурсантів.

Значення установок в  процесі підвищення ефективності важко  переоцінити. Установки є психологічним  фундаментом активності особистості. Саме вони, вплітаючись в зміст  розповіді або його організаційні  вказівки, забезпечують стійкий цілеспрямований  характер діяльності екскурсанта (спостереження, вивчення, дослідження) по відношенню до екскурсійного об'єкта.

Розглядаючи поняття "установка" у зв'язку з екскурсійним процесом, ми маємо на увазі короткочасність  дії кожної з установок, як правило, в межах однієї конкретної екскурсії. В окремих випадках установки  екскурсовода знаходять вираження  в поведінці екскурсантів (у їх відношенні до природи, до пам'ятників  культури та ін.)

Спостерігаючи екскурсійні  об'єкти, екскурсанти розрізняють  не тільки окремі зовнішні сторони, але  і такі його властивості, як розмір, колір, форму, місце розташування, поєднання  з іншими об'єктами, схожість з ними, відмінність від них і т. п. Спираючись на пояснення екскурсовода, на основі методики показу вони сприймають суму цих сторін і властивостей, - відбитих в їх свідомості. Це дозволяє правильно сприйняти об'єкт в  цілому.

При підготовці та проведенні екскурсії необхідно мати на увазі: минулий досвід людини; активний характер сприйняття, що залежить від психічних  особливостей екскурсанта, його настрій; вибірковість сприйняття (виділення  об'єкта з числа інших, а також  виділення в об'єкті потрібних  деталей); осмисленість сприймання; залежність сприйняття від життєвого досвіду  екскурсанта, його знань практичних навичок; предметність і цілісність сприйняття; структурність (відображення в сприйнятті різних деталей і  властивостей об'єкта).

Сприйняття екскурсійного  матеріалу засноване на поєднанні  трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, уявлення, мислення, уява); емоційних (переживання); вольових (зусилля для збереження уваги, активізація  роботи пам'яті). Ці процеси пов'язані  між собою. Їх ефективність визначається зовнішніми впливами, яким піддається особистість, її психічним станом.

Велику увагу вчені екскурсіоністи приділяли такому фактору інтенсифікації сприйняття, як інтерес до спостережуваних об'єктів. "Інтенсивність сприйняття визначається ступенем інтересу до об'єкту сприйняття. Загальновідомий всім психологам факт відсутності інтересу, а отже і активності, у людини до явищ для нього абсолютно нових, невідомий. Інтерес збуджує до себе те, що вже частково знайомо. Таким шляхом створюється психічний міст". У зв'язку з цим необхідно вибирати для екскурсії "матеріал, близький до душевного складу, навіть до естетичного смаку керованої групи" .

Екскурсійна методика використовує різні способи активізації сприйняття матеріалу. Початком сприйняття може служити  процес пізнавання об'єкту (пам'ятника на міській площі, картини в музеї  тощо), спостережуваного учасниками екскурсії. Відбувається впізнання об'єкта, відомого екскурсантам по фотографіях, репродукціях, описах (Цар-гармата, Мідний вершник, "Тачанка", "Орлятко"). Дізнаючись об'єкт, екскурсант закликає собі на допомогу пам'ять. Він  намагається пригадати, де він бачив  цей пам'ятник. У його свідомості відбувається заміна вигляду об'єкта, зображеного в пам'яті по зображенню на репродукції, фотографії, малюнку (образотворча наочність) об'єктивним відображенням  першотвору (натуральна наочність). Основою  його пізнавання є звірення, уявне  порівняння готівкового сприйняття зі слідами, що збереглися в пам'яті.

Велику роль в активізації  сприйняття грають різні форми розповіді. Одна з них - проблемний виклад матеріалу: екскурсовод ставить питання, що вимагає дозволу, і залучає екскурсантів в пошуки необхідної відповіді. Інший спосіб активізації сприйняття - перехід в оповіданні від монологу до діалогу. Перед екскурсантами ставляться питання. Екскурсанти, використовуючи свої знання, підшукують відповіді на ці питання, звіряючи їх з повідомленнями екскурсовода. Важливе місце в сприйнятті матеріалу займає психологічний клімат в екскурсійній групі. Під психологічним кліматом розуміють переважаючий і відносно стійкий настрій колективу. Ознаками такого клімату є оптимізм, життєрадісність, захопленість екскурсантів.

Подання, в порівнянні з  відчуттями і сприйняттями, містить  більше узагальнень. Представлення  не визначається лише тим, що екскурсанти  спостерігають перед собою в  даний момент. Уявлення дають можливість екскурсантам порівняти, поєднуючи  раніше відображені в їх свідомості образи, з тим, що вони спостерігають зараз, отримати достовірну інформацію про предмет. Однак і уявлення не розкриває внутрішніх зв'язків об'єкта. Представлення це "... образ предметів, що впливали на органи чуття людини, відновлюваний за збереженими в мозку слідах при відсутності цих предметів і явищ, а також образ, створений зусиллями продуктивної уяви ... Уявлення здійснюється в двох формах - у вигляді спогади і уяви . Якщо сприйняття відноситься тільки до цього, то уявлення одночасно відноситься і до сьогодення, і до минулого ".

Уявлення пов'язані з  мисленням, вони є проміжним, сполучною  ланкою між чуттєвим і логічним пізнанням. Роль уявлень важлива тому, що основою  екскурсії є процес, в ході якого  екскурсанти міркують, роблять висновок, абстрагують, з одних думок виводять інші, де міститься щось нове.

В процесі мислення екскурсант порівнює і зіставляє, аналізує і  синтезує. Мислення не є безпосереднім  відображенням екскурсійних об'єктів  і життєвих явищ в свідомості людей. Мислення - складніший процес, "це розумові дії, спрямовані на з'ясування відносин між об'єктами" . Це найвищий ступінь людського пізнання. Мислення дозволяє людині отримати знання про об'єкти, їх властивості і відносини, які не можуть бути прийнятими на плотському ступені пізнання. Чуттєве пізнання дає людині зовнішню картину навколишньої дійсності. Мислення дає пізнання законів як природи, так і суспільного життя. Мислення - процес узагальненого віддзеркалення, встановлення істотних зв'язків і відносин між предметами і явищами дійсності.

Результатом мислення є утворення  понять. Поняття являє собою сукупність суджень про найбільш загальних  істотних ознаках, що відрізняють спостережуваний  об'єкт від інших об'єктів, які  входять в маршрут екскурсії  або спостерігалися екскурсантами  раніше. В екскурсії поняття - це підсумок пізнання об'єкта чи явища, це форма відображення у мисленні навколишнього  світу.

Поняття в розповіді екскурсовода знаходить форму думки, яке-небудь ствердження щодо конкретного предмета чи явища, його зв'язків з іншими предметами або явищами.

У подальшому отримані поняття  розвиваються в такі форми мислення, як судження й умовиводи.

В екскурсійній практиці широко використовують аналогію, яка є методом  наукового пізнання. Застосовуючи аналогії, екскурсовод порівнює схожі ознаки, сторони двох або кількох об'єктів  і на основі цього робить висновки про подібність інших об'єктів  між собою. Аналогія дозволяє краще  зрозуміти явища природи в  природничо-наукових екскурсіях.

Перш ніж використовувати  метод аналогії при показі об'єктів, потрібно попередньо виявити їх схожі  елементи. Метод аналогії передбачає використання найрізноманітніших асоціацій. К. Д. Ушинський підрозділяє асоціації  за подібністю, порядку часу, єдності  місця. Підкреслюючи значення асоціацій  по протилежності, великий педагог  писав: "... ніщо так не усвідомлює нами особливості якого-небудь уявлення, як протилежність його з іншим уявленням - біла пляма яскраво видніється на чорному фоні, чорне - на білому". При зустрічах з багатьма явищами і предметами в свідомості людини виникають певні асоціації: уявлення про спеку викликає уявлення про холод; уявлення про світло - уявлення про темряву.

Екскурсійна методика спирається на методи навчання, запозичені у педагогіки: словесні, наочні і практичні. У розповіді  екскурсовода використовуються словесні методи: усний виклад матеріалу, бесіда, пояснення, переказ змісту того чи іншого джерела, пояснювальне читання. У значній частині показу використовуються наочні методи: демонстрації досліджуваних об'єктів в натурі або в зображенні; практичні методи - самостійна робота екскурсантів над засвоєнням матеріалу, огляд об'єктів і т. д. Ступінь ефективності екскурсії, як уже говорилося раніше, залежить не тільки від екскурсовода, але і від екскурсантів, активності їх участі в процесі засвоєння знань. Тому екскурсійна методика спирається на активні методи (насамперед на метод спостереження). Спостереження є первісною стадією вивчення і дослідження, воно дозволяє накопичити необхідний фактичний матеріал, сприяє свідомому сприйняттю предметів і явищ.