Розширення євросоюзу

Таблиця 2.1

Торгівля ЄС з основними партнерами [20]

США є основним торговельним партнером ЄС. На сучасному етапі економіки ЄС та США в сумі становлять 60% світового ВВП, на них разом припадають 33% світової торгівлі товарами і 42% світової торгівлі послугами. І ЄС, і США є основними торговельними партнерами один одного. Торговельні потоки між ними сягають 1,7 млрд. євро на день. Близько 25% усієї торгівлі між цими економіками - це трансакції між фірмами, які мають інвестиції як у США, так і в ЄС.

США надзвичайно стурбовані дискримінаційною політикою відносно окремих галузей, яку застосовує ЄС. Небезпеку для американського виробника становлять також нові стандарти, які прийняті в ЄС. Існує також проблема у фінансовому секторі.

Економічний спад в США у 2008-2010 р призвів до зниження експорту країн ЄС і також скоротив надходження в економіку інших країн іноземних інвестицій.

Дуже важливим торговельним партнером ЄС є також Японія. Для ЄС Японія – третій за обся­гом ринок збуту експортної продукції.

ЄС та Японія дуже активно використовують неформальні ді­алоги у великій кількості сфер, а також механізми зустрічей на рівні міністрів.               Саміт ЄС - Японія визначив чотири основні сфери спільної торговельної уваги:

     захист прав інтелектуальної власності;

     обмін досвіду у сфері державної підтримки;

     співпраця у сфері поліпшення доступу до ліків у країнах, що    розвиваються;

     діалог з авіаційних технологій [14].

КНР займає четверту позицію у структурі світової торгівлі та є третім торговельним партнером ЄС після США та Швейцарії. Основною проблемою сучасних торговель­них відносин ЄС - КНР є статус країни з ринковою економікою для КНР.

Особливе місце у міжнародній торговельній політиці ЄС за­ймає Росія. Угода про партнерство та співпрацю з Росією пе­редбачає можливість переходу до режиму вільної торгівлі. У 2002 р. Росія отримала від ЄС статус країни з ринковою еко­номікою, що має особливе значення для антидемпінгових роз­слідувань. Проте конкуренти російських товаровиробників у ЄС вважають, що використання несправе­дливих подвійних цін на природний газ, нафту та електроене­ргію є ефективною субсидією. Політика подвійних цін на енергоносії та електроенергію є основним бар'єром на шляху Росії до СОТ. За умов вступу до митного союзу окремих або всіх країн Єдиного економічного простору аналогічні проблеми можуть виникнути й у них. Переважна частка російського експорту до ЄС підпадає під дію ЗСП ЄС. Росія ставить також питання про додаткові префе­ренції тут у межах т. зв. соціальних преференцій. На Саміті 2001 р. ЄС та Росія домовилися про створення Спільного європейського економічного простору: його основною метою є усунення торговельних бар'єрів через регуляторну кон­вергенцію. СЄЕП не передбачає появи структур з правами при­йняття рішень або заміну УПС. У 2003 р. ЄС запропонував роз­ширити концепцію СЄЕП на чотири простори: економічний; свободи, безпеки та справедливості; зовнішньої безпеки; дослі­джень, освіти та культури. Таким чином, ця концепція, по-перше, стала комплекснішою, по-друге, економічні питання певною мі­рою були поставлені ЄС у залежність від поглиблення співпраці в інших гуманітарних сферах та сферах безпеки [14].

2.2 Аналіз секторальної специфіки ЄС у системі світових зовнішньоекономічних зв’язків.

Спільна торговельна політика ЄС має не лише регіональну та країнну специфіку, але й секторальну. Можливість та певною мірою об'єктивна необхідність секторальної диференціації торговельної політики ЄС обумовлена цілою системою внутрішніх та зовнішніх факторів економічного, політичного, історичного характеру. Такий підхід призвів до розділення окремих товарів та їхніх груп на чутливі, напівчутливі та нечутливі.

Сільськогосподарська продукція. Європейський Союз є одним з найбільших у світі виробників, споживачів, експортерів та імпортерів сільськогосподарської продукції. В 2010 році ЄС експортував сільськогосподарської продукції на 91 млрд. євро (ІІ місце в світі після США), а імпортував на 89 млрд. євро (І місце в світі). В товарній структурі експорту ЄС переважає готова сільськогосподарська продукція з високою доданою вартістю на яку припадає 60% від загального експорту сільськогосподарської продукції ЄС. Провідні позиції ЄС у агровиробництві та світовій торгівлі сільськогосподарською продукцією значною мірою обумовлені особливими умовами розвитку агрокомплексу Євросоюзу, що були створені в результаті запровадження Спільної аграрної політики ЄС [9].

Протягом останніх років ЄС та США були провідними світовими експортерами сільськогосподарської продукції. Європейський Союз також зберігав позицію найбільшого світового імпортера з 2008 року. Сьогодні основною тенденцією у зовнішній торгівлі ЄС сільськогосподарською продукцією із країнами, що не входять до ЄС, є посилення експортних позицій ЄС-27. У 2010 році, вперше за останні 4 роки, ЄС став нетто-експортером продукції аграрного сектору – позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 6 млрд. євро, тоді як негативне сальдо становило 2,5 млрд. євро у 2009 році. Такий результат, як пояснюють аналітики Європейської Комісії, зумовлений передусім зростанням вартості експорту: вартість експортованих сільськогосподарських сировинних товарів ( commodities) збільшилася у 2010 році на 31%, продукція проміжного споживання – на 24%, а сільськогосподарських продуктів кінцевого споживання – на 13%, у порівнянні до 2009 року. Аграрії Євросоюзу одержали пряму вигоду від обмежень на експорт зерна, що діяли в Україні і Росії. Експорт агропродукції з ЄС в 2010 році зріс на 21% до 91 млрд. євро.

Таблиця 2.2

Експорт аграрної продукції ЄС до основних країн-партнерів та України, млрд. євро [10]

За даними Європейської Комісії, ЄС – найбільший постачальник сільськогосподарської продукції до Росії. Його частка у загальному імпорті цієї продукції Росією становила 38% у 2010 році. З іншого боку Росія – другий найбільший ринок експорту сільськогосподарської продукції ЄС, і саме на російському ринку відбулося найбільше зростання експорту – 2,2 млрд. євро, з яких 1,9 млрд. євро – продукція кінцевого споживання.

Таблиця 2.3

Імпорт аграрної продукції з ЄС з основних країн-партнерів,

млрд. євро [10]

Текстильна промисловість. Після Китаю, ЄС є другим за величиною в світі експортером текстильних виробів – 31%, в тому числі торгівлі між країнами ЄС. В 2010 році ЄС експортував текстиль на 33,8 млн. євро, а імпортував на 83,7 млн. євро. Частка ЄС в світовому експорті текстилю в 2010 році становила близько 3,6%. Швейцарія є їхнім першим експортним ринком (12,3%), США стала другим експортним ринком ЄС текстилю та одягу (T / C) з 10,0% від загального обсягу експорту, далі йде Росія (9,4%), Туреччина (6,8%) і Туніс (4,9%). У вартісному вираженні основними постачальниками ЄС в 2010 році були Китай (41,8%), далі йдуть Туреччина (13,3%), Індія (7,8%), Бангладеш (7,2%) і Туніс (3,1%) [18].

Суднобудівна промисловість. Європейське Співтовариство розробило новий інструмент торговельного захисту щодо нечесного ціноутворення в галузі суднобудівництва. Він є аналогічним антидемпінговим заходам та передбачає додаткову плату суднобудівельниками з ураху­ванням рівня нечесного ціноутворення.

На даний час ЄС бере активну участь у світовому суднобудуванні. Особливий сегмент цієї галузі займає будівництво круїзних лайнерів. В 2009 році ЄС експортував продукцію суднобудівництва на 11,9 млн. євро, а імпортував на суму14,7 млн. євро. Суднобудівна промисловість є важливою і стратегічною галуззю в цілому ряді країн-членів ЄС і для ЄС в цілому. . Сектор є сильно циклічним і безпосередньо залежить від економічних або фінансових коливань.

Автомобільний сектор. Еволюція торговельної політики Європейського Співтоварис­тва у секторі легкових автомобілів за останні 25 років є при­кладом, по-перше, особливої форми становлення відповідного внутрішнього ринку та, по-друге, широкого використання доб­ровільного обмеження експорту на його початку.

Поступово проблемою став не за­хист внутрішнього виробника на ринках ЄС, а обмеження до­ступу експортерів ЄС на ринки інших країн.

Європейський автопром є лідером на світовому автомобільному ринку, з інтегрованими операціями, які поєднують автомобільні дослідження, проектування, розробки, виробництво і продажі. Вона має щільну всесвітню мережу спільних підприємств, виробництво і монтаж об'єктів. Експорт ЄС легкових автомобілів досяг 76 млрд. євро в 2010 році, що на 58% більше, ніж у 2009 році.

Сталеливарна промисловість. ЄС є другим за величиною виробником сирої сталі у світі. Експорт сталі ЄС в 2010 році становив 33,7 млн. тонн (32 млрд. євро), а імпорт – 26,8 млн. тонн (18 млрд. євро). Частка ЄС в світовому експорті сталі в 2010 році становила 14%. Найбільшими ринками для експорту стали Туреччина, США, Алжир, Швейцарія, Росія, Індія.

Сталь є найбільш широко використовуваним матеріалом у світі, з річним виробництвом близько 1,4 млрд. тонн (2010р.). Його надійність, гнучкість і можливість багаторазового використання роблять його найкориснішим з основних промислових матеріалом на землі.