Розширення євросоюзу

Рис. 2.2. Динаміка експорту та імпорту послугами з країнами ЄС, млн. дол. США [23]

Із наведеного графіка очевидно, що обмін послугами між Україною та країнами-членами ЄС постійно зростав. Експорт послуг постійно перевищував імпорт, про що свідчить додатне сальдо. Найтісніші зв’язки Україна має з Угорщиною та Кіпром.

Рис. 2.3. Динаміка експорту та імпорту товарами з країнами ЄС, млн. дол. США

Графік на рис. 2.3 демонструє постійне зростання обміну товарами з країнами Євросоюзу до 2009 року, коли темп приросту експорту і імпорту набув від’ємного значення (-47,6% – експорту, -46,6% – імпорту).

Аналіз товарної структури експортно-імпортних зв’язків відображає наступне. Щодо товарної структури українського експорту в регіон ЄС (рис.2.4 та рис.2.5), то більшу частку тут складають мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, продукція агропромислового комплексу, текстиль та текстильні вироби. Порівняння товарної структури зовнішньої торгівлі України і країн ЄС вказує на вузькість асортименту, який відображає структуру обміну ЄС з країнами, що розвиваються.

Рис. 2.4. Товарна структура експорту України з Євросоюзом [6]

Рис. 2.5. Товарна структура імпорту України з Євросоюзом [6]

Україна має поступово узгодити стандарти з загальноєвропейськими, спростити митні процедури. Ці дії сприятимуть не тільки лібералізації торгівлі між Україною та ЄС, а й допоможуть поліпшити ділове середовище, збільшити обсяги іноземних інвестицій. Це створить значні проблеми для держави внаслідок зменшення надходжень до державного бюджету від експортного та імпортного мита, збільшення витрат на реформу системи стандартизації, необхідності реформи митної  системи, а також для українських виробників, які будуть змушені приймати нові стандарти. Зацікавлені у подоланні тарифних і нетарифних бар’єрів українські експортери та імпортери, для яких можливі економічні втрати від зміни стандартів буде компенсовано зростанням прибутків через збільшення обсягів торгівлі внаслідок зниження бар’єрів та підвищення ефективності роботи української митниці.

На даному етапі більшість галузей української промисловості має позитивну динаміку розвитку, що переважно визначається сприятливою кон’юнктурою на зовнішніх ринках. Однак висока залежність від зовнішнього попиту на сировинну продукцію є занадто ризикованою та неефективною. Що ж стосується розвитку торгівлі продукції галузей обробної промисловості, то вона ускладнюється через проблеми невідповідності української продукції технічним та іншим стандартам, несприятливого інвестиційного клімату, неефективної системи перетину кордону та низького іміджу України на світовому ринку. Процес реструктуризації промисловості можна зробити менш болючим для економіки через залучення іноземних інвестицій до модернізації та створення нових підприємств.

Металопродукція, як свідчить рис.2.4, є однією з найважливіших груп товарів, що експортує Україна, зокрема до ЄС. Найбільші проблеми галузі – це застарілі основні фонди, висока енерговитратність виробництва, низька якість і валова додана вартість кінцевої продукції.

Стримуючим фактором у розвитку українського експорту електроенергії до ЄС може стати нерозвинена інфраструктура для торгівлі енергоносіями та відмінність технічних стандартів і правил енергетичних ринків ЄС та України.

Вільному та ефективному руху товарів перешкоджають також низька ефективність інфраструктури України через зношеність фондів і монополізація деяких сегментів ринку. Пристосування до нових стандартів і правил торгівлі, що неодмінно пов’язано з поглибленням відносин з ЄС в рамках зони вільної торгівлі, потребуватиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної продукції і, як наслідок, закріпленню своїх позицій на внутрішньому ринку та збільшенню експорту на світові ринки. Крім того, українські споживачі будуть мати доступ до більш якісних і дешевих товарів і послуг [13].

У 2009 році закордонні інвестори розмістили на Україні 10911,1 млн. дол., у тому числі з країн ЄС надійшло 8766,4 млн. дол. (80,3%), а з країн СНД – 932,9 млн. дол. (8,6%). Найвищі позиції в рейтингу серед країн ЄС-27 займають інвестори з Італії – 763,9 млн. дол., Нідерландів – 672 млн. дол., Німеччини – 475,5 млн. дол., Австрії – 378,2 млн. дол., Великобританії – 273,5млн. дол. Усього за період незалежності (до 2010р.) Україна отримала 35,7 млн. дол. прямих іноземних інвестицій. Найбільшими інвесторами була Німеччина (17,9% від загальної суми), Нідерланди (8,9%), Австрія (6,8%), Великобританія (6,4%), Швеція (3,5%) тощо. Звісно, окреме місце займає тут Кіпр – 21,5 % від загальної суми всіх інвестицій [3].

Далеко не всі проблеми агропромислового комплексу України вирішують належно. Співпраця з ЄС обмежується постачанням кола продуктів (олія, мед, фрукти, овочі, зерно). Країна не вжила заходів зі забезпечення експорту м’ясо-молочних продуктів, риби, системи контролю їхньої  якості, подібної до тієї, що діє в Євросоюзі.

Розділ 3. Перспективи розвитку торговельних відносин країн ЄС з Україною.

Інтеграція України до Європейського економічного простору, а в перспективі і політична інтеграція до ЄС, є реальним майбутнім української держави. Така перспектива можлива за умов подальших економічних та політичних перетворень в Україні і реальних здобутків цих перетворень на період 2011-2013 рр. В цей період буде розроблятись новий бюджет ЄС (т.зв., Фінансові перспективи ЄС), у витратній частині якого передбачена стаття витрат на можливе наступне розширення Європейського Союзу. Тому, на даному етапі, Україні варто зосередитись на економічних перетвореннях та їх результатах і подальшій економічній інтеграції до ЄС.

Передумови для цього наступні:

По-перше: ЄС виявляє зацікавленість в зміцненні, збільшенні обсягів та прозорості торговельно-економічних відносин. Після вступу України до СОТ, ЄС запропонував Україні розпочати переговори щодо створення Зони вільної торгівлі ЄС-Україна. Однак, уже зараз ЄС виявляє зацікавленість до спроможності України додатково надати офіційні зобов’язання щодо зняття всіх експортних обмежень для Євросоюзу. Понад те, Євросоюз сподівається, що Україна також усуне усі обмеження свободи транзиту енергоносіїв. Можна припусти, що такі кроки з боку України є певними майбутнього створення ЗВТ між Україною та ЄС [45].

Питання Зони вільної торгівлі є важливим пунктом майбутньої Посиленої угоди ЄС-Україна (яка має замінити Угоду про партнерство і співробітництво). Виходячи з того, що для України більш вигідним форматом вільної торгівлі з ЄС є, т.зв., ЗВТ, є доцільною спроба з боку України актуалізувати у процесі підготовки проекту Посиленої угоди ЄС-Україна проблематику окреслення перспектив створення ЗВТ. На відміну зони вільної торгівлі (яка лібералізує лише торгівельні відносини) поглиблена Зона вільної торгівлі лібералізує увесь комплекс економічних відносин, а саме передбачає скасування тарифів для всіх видів товарів (не тільки промислових); лібералізацію з певними перехідними періодами руху послуг, капіталу, робочої сили; гармонізацію технічного законодавства для зняття технічних бар’єрів; регулювання таких сфер державної політики як конкурентна політика і корпоративне управління; покращення бізнес клімату з подальшим збільшенням обсягу інвестицій.

По-друге: статистичні дані свідчать про те, що починаючи з 2006 року  (після першого етапу економічної конвергенції “ЄС-25” та внаслідок покращення бізнес клімату в Україні) збільшується обсяг торгівлі та інвестицій ЄС в українську економіку [28].

Проте, успішному розвитку торговельно-економічної діяльності українських компаній на ринку ЄС сьогодні перешкоджає складний комплекс негативних внутрішніх і зовнішніх чинників. До них належать насамперед наступні.

1.     Відсутність необхідних структурних перетворень в українській економіці, через що товарний обмін між Україною та ЄС відбувається переважно на міжгалузевій основі, що істотно звужує матеріальну базу реальної економічної інтеграції.

2.     Обмеженість надійного джерела та потенціалу розвитку експортних можливостей – стійкого платоспроможного внутрішнього ринку.

3.     Слабкі позиції України у сфері високих технологій: одне запатентоване технологічне рішення створює в середньому в дев’ять разів меншу вартість високотехнологічного експорту, ніж у країнах ЄС.

4.     Недостатній рівень розвитку сучасної інфраструктури, особливо інформаційної і транспортної, та видів діяльності, що підтримують присутність українських виробників на зарубіжних ринках.

5.     Невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників, їх товарів і послуг та економіки країни в цілому.

6.     Недостатня гармонізованість національних стандартів України з міжнародними та європейськими: лише близько 17% національних стандартів гармонізовані зі стандартами ЄС.

7.     Тінізація значних обсягів зовнішньої торгівлі: вітчизняні статистичні дані про обсяги українського експорту та особливо імпорту постійно занижуються - експорт, як правило, на 10-22%, імпорт - на 15-30%. Це свідчить про тенденції до нелегального експорту капіталу під прикриттям торговельних угод і про масштабне уникнення оподаткування імпортних операцій через навмисне заниження митної вартості товарів.

8.     Відсутність належного зв’язку торговельної, особливо - експортної, діяльності з експортом капіталу до країн-членів ЄС та залученням капіталу провідних європейських ТНК: частка України в сукупному обсязі експортованого ЄС капіталу складає лише 0,06%, а частка її легально вивезеного капіталу в ЄС - 0,0007%. За таких обсягів легального інвестування за кордон неможливо створювати там ефективно діючі збутові та сервісні мережі, вкрай необхідні для діяльності на ринках складних технічних виробів, засновувати постійні точки комерційної присутності для надання послуг зарубіжним споживачам, розвивати виробничу кооперацію.

9.     Відсутність масштабних інвестицій в економіку України з боку провідних європейських ТНК, що унеможливлює входження українських виробників до їх міжнародних розподільчих систем, а відтак - ефективне проникнення на висококонкурентні ринки найбільш розвинутих країн, особливо в сегментах, пов’язаних з високотехнологічними виробами.

10. Неврегульованість проблем міграції робочої сили і свободи пересування людей (застосування обмежень, які випливають із Шенгенської угоди), що призводить до підвищення вартості здійснення угод у торгівлі з ЄС [24].

Проте, для України є певні перспективи розвитку співпраці з ЄС. У концепції відносин ЄС зі східними та південними сусідами «Ширша Європа — сусідство», схваленій Єврокомісією в березні 2003 року, визначено напрями співпраці із сусідніми країнами, зокрема з Україною. Поряд із розбудовою існуючих відносин сусідам Євросоюзу запропоновано тісніше наближення до ЄС у певних конкретних напрямах, як-от: преференційні торговельні відносини та відкриття ринків; перспективи законної міграції та пересування людей; інтеграція у транспортну, енергетичну та телекомунікаційну мережі та європейський дослідницький простір; нові інструменти захисту та сприяння інвестиціям; підтримка інтеграції у глобальну торговельну систему. Важливе значення має пропозиція ЄС щодо доступу в перспективі країн-сусідів (а отже, й України) до внутрішнього ринку Євросоюзу, однак без надання права участі в діяльності інституцій ЄС.

Численні як українські, так і європейські дослідження вказують, що Україна має серйозні шанси для створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Вигоди від ЗВТ, зокрема, обумовлені хоча б тим, що враховуючи оптимальні умови доступу на ринок та географічну близькість, торгівля між Україною та ЄС може скласти 60 % від загального торгівельного обороту. Окрім того, аналіз авторитетних консалтингових установ (залучених до справи Європейською Комісією) показав, що найбільш позитивний вплив від створення ЗВТ відчує легка промисловість, машинобудування, деякі підгалузі с/г (наприклад, м’ясопродукція) [19].

Виходячи з об’єктивних обставин розвитку відносин ЄС-Україна, варто наголосити, що пріоритетним аспектом цих відносин виступає економічне співробітництво та транзит енергоресурсів (спостереження доводять, що ЄС покладає неабиякі надії на те, що Україна і надалі буде відповідальним і політично солідарним з ЄС транзитером енергоресурсів, а також сповідуватиме положення Енергетичної Хартії ЄС). Створення зони вільної торгівлі ЄС-Україна нашій країні варто розглядати як крок або етап у створенні поглибленої Зони вільної торгівлі. А вже ЗВТ в політичному розумінні розглядати як елемент системної інтеграції України у європейський економічний простір.

Створення ЗВТ надасть українській економіці переваги у:

          стабільному зростанні (при чому ефект може бути збільшений за рахунок реформування інституцій та впровадження реформ як складової економічної інтеграції);

            інноваційному розвитку (завдяки покращенню доступу на ринки, розвитку спільних мереж та впровадженню інфраструктурних проектів) [4].

Європейський Союз не менше України зацікавлений у створенні поглибленої Зони вільної торгівлі. Євросоюзом Україна розглядається, по-перше, як географічно близьким, кваліфікованим й одночасно відносно дешевим ринком робочої сили (30,5 млн чол. працездатного населення при середній заробітній платі в 1112 грн. на місяць) та значним споживчим ринком (46,4 млн чол. населення), по-друге, як потенційний ринок інвестицій та інновацій, спільних підприємств, що відкривається в результаті вступу України до СОТ, по-третє, як привабливий ринок землі та сільськогосподарського виробництва, транспортних комунікацій (останнє для ЄС цікаво тим, що повітряний простір Євросоюзу перевантажений); по-четверте, за умови прозорої приватизації та відкритих тендерів, для європейського капіталу виступає привабливим участь у розробці родовищ енергоносіїв та корисних копалин.

У підсумку, для забезпечення умов створення поглибленої Зони вільної торгівлі Україна має здійснити наступні кроки: