Розвиток зовнішньоторговельних операцій на умовах давальницької сировини в ТзоВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Інститут  підприємництва та перспективних  технологій 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дипломна  робота на тему:

«Розвиток зовнішньоторговельних  операцій на умовах давальницької сировини в ТзоВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» 
 
 
 
 
 
 

Виконала: ст. гр.. МЕ 52з

      Масловський О.В. 
 
 
 
 

Стрий 2010 
 
 

ЗМІСТ 

Вступ ....................................................................................................................... 3

Розділ 1. Загальна характеристика організації, мета та напрямки її діяльності

........................................................................................ 4

Розділ 2. Організація роботи підприємства

.................................................................................. 7

Розділ 3. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності

................................................................ 15

Розділ 4. Інвестиційна діяльність підприємства.......................................................................... 27

Розділ 5. Інноваційна діяльність підприємства

…………………………………………………………….30

Розділ 6. Міжнародний маркетинг у діяльності підприємства та аналіз напрямів його вдосконалення…………………………37

Розділ 7. Фінансові аспекти зовнішньоекономічної діяльності

………………………………………………40

Розділ 8. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності підприємства…………………………………….46

Розділ 9. Вплив державного регулювання на процес здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства………….48 

Висновки ............................................................................................................51

Список  використаної літератури……………………………….54 
 
 
 
 

Вступ

  Операціями з давальницькою сировиною називають операції з попередньої поставки сировини для подальшої її переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукції за відповідну плату, з умовою, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки буде становити не менше 20 % загальної вартості готової продукції.   

      Виявлення  особливостей розвитку зовнішньоторговельних  операцій на основі давальницької сировини є досить актуальним, оскільки працівники правоохоронних органів з часів проголошення Україною незалежності та особливо під час проведення економічних реформ, зміни правового поля часто натикаються на застосування криміналітетом завуальованих фінансово-господарських операцій ускладненими неадекватними схемами. До них можна віднести бартерні та вексельні, давальницькі та толінгові схеми.  Метою даної роботи є вивчення основних проблем розвитку давальницьких операцій на основі іноземної сировини, їх вплив на економіку України, а також запропонувати методи спрощення проведення даного виду операцій на території України.

      Предметом даної роботи є дослідження проблем  та особливостей здійснення зовнішньоторговельних  операцій на основі давальницької сировини здійснювалося на прикладі підприємства - нерезидента ТзОВ „LEONI”. Об’єктом є діяльність підприємства та   характеристика  основних зовнішньоторговельних операцій, які здійснює підприємство, а також визначення оцінки ефективності цих операцій на умовах давальницької сировини. Здійснено також аналіз основних перешкод у роботі підприємства і запропоновані деякі шляхи виходу з ситуації, що склалася. 

Розділ1.  Теоретична частина.

Розділ  1.1.Теоретичні засади дослідження операцій на умовах давальницької сировини.

      Досить  часто для ведення господарської  діяльності підприємства звертаються  до послуг своїх партнерів. Одним  з видів таких послуг є переробка  давальницької сировини. Дослідженням особливостей розвитку та проблем операцій на основі давальницької сировини в галузях вітчизняної економіки займалося багато провідних економістів і думки їхні з цього приводу вкрай неоднорідні.         Як зазначають Голов С.[8, с.5], Гунський Б., Альошин В., Белоурова І [9, с.6] умови роботи з давальницькою сировиною передбачають, що компанія ввозить її без сплати податку, переробляє на території України і готову продукцію обов’язково вивозить до країни походження сировини. Із 78 тис. тонн імпортованого 2009 року м’яса реекспортували лише 12 тис. Де поділася решта? Осіла на внутрішньому ринкові. «Пільгові» субпродукти переробили на заводах і в міні-цехах, відкритих свого часу колишніми губернаторами, на ковбасу, шинку, які розчинилися у торговельній мережі.  Давальницька сировина – це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію певної країни іноземними замовниками (чи закуплені іноземними замовниками за іноземну валюту в цій країні) або вивезені за її межі  замовником даної країни для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї готової продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни[1, с. 34 ].          До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20% загальної вартості готової продукції. Давальницькою сировиною можуть бути: сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії. Якщо питома вага сировини, що надається, в загальній вартості готової продукції складає менше 20%, то така операція буде належати до бартерних операцій[1, с. 35]. Тим часом, інші дослідники-економісти Мосійчук С [17, с. 33], Цеміна Я.    [ 23,с.13], Онишко Д.[ 18, с.34] стверджують, що саме давальницькі схеми, при всій відвертості гонитви за дешевою робочою силою, стали паличкою-виручалочкою для нашої легкої промисловості, залишеної державою напризволяще. Тільки після тривалої праці на закордонних замовників деяким підприємствам віднедавна вдається приділити дещицю уваги вітчизняним ринкам, місцевим споживачам. За даними асоціації «Укрлегпром», за давальницькими схемами сьогодні виготовляється 93% швейних виробів, 52% тканин, 89% трикотажних виробів, 55% взуття і 32% панчішно-шкарпеткових виробів.                                                                                                                                  Операція з переробки давальницької сировини може проводитися незалежно від кількості виконавців та замовників, а також етапів її переробки, але при цьому строк здійснення такої операції повинен бути не більше 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації на давальницьку сировину (за виключенням деяких окремих випадків передбачених чинним українським законодавством) [2, с. 21].                                              Замовник – це суб’єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину. Виконавець – це суб’єкт господарської діяльності, який здійснює переробку, збагачення, використання давальницької сировини. Готова продукція – це продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.         Операції з давальницькою сировиною здійснюються на підставі договорів на переробку давальницької сировини, укладених між підприємством-замовником (або“давальцем”) і підприємством-виконавцем (переробником). Порядок відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку визначається їх економічною суттю. Замовник, що є власником давальницької сировини і виробленої з неї готової продукції, веде облік своєї діяльності виходячи з того, що ця  діяльність є виробничою[3, с. 60].  Економісти Є.В. Марценко, Ю.П. Мірошник [16, с. 37], наголошують на суттєвих негативних рисах операцій на основі давальницької сировини, оскільки перехід на давальницький спосіб розрахунків призводить до бартеризації, тінізації взаємозаліків, що зовсім не сприяє утвердженню стабільних економічних умов у галузях.  Чукар Ю. [23, с. 20] вважає, що держава втрачає значні відрахування до бюджету у зв’язку з розвитком операцій на основі давальницької сировини.       Підприємство-замовник придбаває сировину для виробництва продукції, потім залучає інше підприємство до переробки цієї сировини і в результаті отримує готову продукцію. Облік виробництва готової продукції і калькуляцію її собівартості здійснює замовник, при цьому послуги переробника включаються до складу затрат замовника на виробництво готовоїпродукції.                                                                      Замовником дохід визначається після відвантаження продукції покупцеві. Собівартість реалізованої продукції визначається в сумі вартості сировини, переданої на переробку, і вартості послуг переробника, які припадають на реалізовану продукцію. У деяких випадках слід урахувати інші витрати, наприклад, втрати від браку. Усі інші витрати, що можна віднести до адміністративних витрат по збуту й інших операційних, списуються у витрати періоду в загальному порядку [8, с. 11].    При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця; 
форс-мажорні обставини – непередбачені та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця:    -  війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря, закриття  морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо;   - заборона експорту чи імпорту;         - валютні обмеження; інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо, які можуть призвести до порушення умов укладених контрактів, Закону держави та інших законодавчих актів [17, с. 33].             Суть угоди на давальницьку сировину, схема якої зображена на рис. 1.1., полягає в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для його переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це або частиною виробленої продукції або шляхом переказу на рахунок виконавця відповідної суми коштів, зазначеної у контракті за надані послуги [15, с. 24 ]. 

              Сировина, що передається на переробку, а потім повертається назад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною. 
Операції на основі давальницької сировини не є чисто компенсаційними. Але, тим часом, вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні і наперед оцінені. Велика кількість авторів (Чопенко В. [20, с. 15], Захарко М. [11, с. 56], Краківський Ф. [26, с. 16]), які досліджували вплив розвитку операцій на основі давальницької сировини на внутрішньогосподарські процеси зазначають, що дуже часто вони набувають спекулятивного характеру, що згубно впливає на економіку, оскільки державний бюджет недоотримує значні суми коштів.    Зобов'язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції. Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробника, враховуючи витрати на транспортування, виплату мита і т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку.             З цією метою в контракті вказуються світові ціни на сировину , на продукт переробки, фіксується вартість транспортування і переробки. Ефективність операції на основі давальницької сировини для постачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини[1,с.35].                                                                            
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Особливості та проблеми використання давальницьких схем у зовнішньоторговельній діяльності вітчизняних підприємств

            Операції з давальницькою сировиною, або толінг, набули поширення в Україні у другій половині дев'яностих років, коли більшість підприємств країни відчувала гостру недостачу оборотних коштів через глибоку економічну кризу.         Давальницькі, або толінгові, схеми дозволяють підприємствам приймати і переробляти сировину, яка належить іншим власникам, за що компанія-переробник отримує частину виробленої з сировини продукції як оплату.            Використання толінгових схем дозволяло компаніям, власникам сировини і компаніям-переробникам уникати значних податкових платежів. Найбільш масштабними, як показано на рис. 1.2., толінгові операції були в сфері кольорової металургії[4, с. 5].

Рис. 1.2. Товарна структура продукції, виготовленої з давальницької сировини (січень – лютий 2009р.) [33]

      Найбільшу частку товарів виготовлених з давальницької  сировини становили текстиль і вироби з нього – 28,97%, продукція хімічної промисловості – 18,79% та недорогоцінні метали та вироби з них – 13,96%.

      Детально  вивчаючи проблеми використання давальницьких  схем у зовнішньоторговельній діяльності вітчизняних підприємств, варто  зазначити, що дуже часто вони набувають  спекулятивного характеру, що згубно впливає на економіку. За даними Державної митної служби України, за перше півріччя нинішнього року завезли 110 тис. тонн м’яса та м’ясопродуктів, що майже на 40% більше, ніж за відповідний період 2009 року. Із цього обсягу «чистий» імпорт становить  лише 4%. На спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР) припадає 57%, решта — на давальницькі операції. Через неправомірне використання пільг з оподаткування бюджет України недоотримав близько півмільярда гривень податків і митних платежів [22, с.25].       Проведення операцій на основі давальницької сировини надзвичайно поширені і в Україні. Торгівлею такого виду сировини даний час охоплені багато підприємств текстильної і швейної промисловості. Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити в цей важкий час і, одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва. 
 Разом з тим, велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національного ринку і підприємств-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що приймають участь в цих операціях. Обсяги ввезення давальницької сировини на території України і вивезення готової продукції, виробленої з неї – показані  на рис. 1.3. Як правило, такі операції прискорюють інфляцію в країні, суб’єкти господарювання, використовуючи давальницькі схеми, ухиляються від сплати податків, різноманітних зборів та мита, а також неефективно та не за призначенням використовуються кошти державного бюджету[8, с. 10].           

Рис.1.3. Ввезення давальницької сировини і  вивезення готової продукції, виробленої з неї (млн.дол.)                                                                       [33]

      З 90-х років у вітчизняній легкій промисловості стали популярними так звані давальницькі схеми, за якими наші підприємства в основному працюють і досі. За різними оцінками, від 70 до 95% швейної продукції в Україні виготовляється за цими схемами. Замовники — компанії з країн Європи й Північної Америки — надають українським підприємствам свій матеріал та свої моделі, оплачуючи за місцем виробництва лише трудові витрати. Вони ж оцінюються досить скромно: чоловіча сорочка, приміром, у межах 1,2—1,8 дол., жакет — близько семи [20, с. 9].

     Давальницька  сировина, що ввозиться на митну  територію України іноземним  замовником, обкладається ввізним митом  за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні постачальниками іноземних товарів відповідно з чинним  законодавством. 
            Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації. Сума, у векселі, визначається у валюті контракту на здійснення операцій з давальницькою сировиною [2, с. 23]. 
            Виходячи з технологічних особливостей виробництва Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки виконання окремих видів операцій з давальницькою сировиною[2, с. 24]. 
              У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі митної території України, передбаченого умовами контракту, якщо український виконавець документально підтвердить сплату ввізного мита, податків та зборів, які повинні бути сплачені у разі ввезення в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію.             Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість давальницької сировини перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діяв на день платежу за векселем. 
          Облік векселів ведеться органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця. Якщо ввозяться ті види давальницької сировини, які не обкладаються ввізним митом, податками та зборами, український виконавець подає органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням письмове зобов'язання щодо вивезення готової продукції у визначений період [5, с. 80].         У разі вивезення готової продукції в обумовленому письмовим зобов'язанням обсязі у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, письмове зобов'язанняпогашається. 
           Відповідні органи державної податкової служби можуть давати дозвіл на відстрочення оплати векселів або погашення письмових зобов'язань окремим суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах на умовах податкового кредиту, до настання строку фактичного відвантаження готової продукції іноземному замовнику. За користування кредитом суб'єкт підприємницької діяльності вносить до бюджету, до якого він сплачує податок на прибуток підприємств, щомісячну плату виходячи з облікової ставки Національного банку України від суми, визначеної у векселі. Розмір облікової ставки визначається на останній день періоду, за який сплачується зазначена плата [17, с.34].          Оскільки митні органи не уповноважені законодавством України визначати зовнішньоекономічну операцію як операцію з переробки давальницької сировини, перед постановкою на контроль зовнішньоекономчної операції до митного органу необхідно подати висоновок Торгово-промислової палати. Висновок приймається митними органами за умови, що аналіз даної операції базується на конкретних технологічних схемах переробки давальницької сировини, наданих до митного оформлення контрактів, і реальних витратах при виробництві готової продукції[1, с. 36].          У разі необхідності, на запит митних органів або державних податкових адміністрацій, визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною, здійснює Міністерство економіки України на підставі акту експертизи, виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами, які мають право зробити такий висновок.      Давальницька сировина (крім тварин) вивозиться з України на підставі письмового зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (або поверення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції не пізніше 90 днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації). При цьому контрактна вартість готової продукції, що підлягає ввозу на територію України, повинна бути не менше митної вартості давальницької сировини.    Переміщення через митний кордон України давальницької сировини і готової продукції підлягає обов'язковому деклруванню в митних органах України. Митне оформлення ввезення (вивезення) давальницької сировини і вивезення готової продукції проводиться на митниці за місцем державної реєстрації українського резидента-виконавця або на підстав листа-узгодження в зоні діяльності іншої митниці.         При ввезенні давальницької сировини іноземного замовника на митну територію України сплата ввізного мита, податків і зборів проводиться українським викнавцем шляхом видачі простого векселя органам з темріном платежу, який дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше 90 днів[1, с. 37].     Давальницька сировина, по якій не стягується мито, податки і збори, вивозиться на підставі подання органам митного контролю письмового зобов'язання щодо повернення в Україну готової продукції. У разі своєчасного вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому в контракті, за межі митної території України, вексель погашається і ввізне мито, податки і збори (крім митних зборів) не справляються.     Для погашення векселя (письмового зобов'язання) українському виконавцю-векселедавцю необхідно подати до податкових органів заявку із зазначенням дати прийняття на облік і облікового номера векселя з копією митної декларації. За умови вивезення готової продукції за межі митної території України операції з продажу послуг (результатів робіт) з переробки давальницької сировини нерезидента в готову продукцію оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою [1,с. 34].        Митне оформлення ввезення (вивезення) давальницької сировини і повернення власнику готової продукції в іншому оперативному підрозділі в зоні діяльності однієї митниці проводиться на підставі листа-узгодження між оперативними підрозділами. Копія вантажної митної декларації разом з копіями документів передається через загальний відділ в оперативний підрозділ за місцем акредитації.        Продаж на митній території України готової продукції, виготовленої з використанням сировини іноземного замовника або із сировини, закупленої іноземним замовником на митній території України за іноземну валюту, підлягає обов'язковому декларуванню в митних органах України за місцем державної реєстрації покупця готової продукції (без фактичного вивезення готової продукції)[7, с. 22].          У разі митного оформлення вивізної вантажної митної декларації на давальницьку сировину, що підлягає переробці, замовник надає органам митного контролю письмове зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, а у разі невиконання умов договору - валютної виручки від продажу сировини не пізніше 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації на сировину, що вивозиться. Виникнення податкових зобов'язань щодо ПДВ при імпорті послуги припадає на дату паідписання акту виконаних робіт [7, с. 24].         Якщо давальницька сировина, що вивозиться для переробки, обкладається вивізним (експортним) митом, податками і зборами, то український замовник може сплатити їх (крім митних зборів) шляхом видачі простого векселя. При цьому відстрочення платежу здійснюється на термін переробки сировини, але не більше 90 календарних днів з дня оформлення вивізної вантажної митної декларації.        Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини українського замовника, при ввезенні на митну територію України звільняється від обкладання митом і зборами (крім акцизного, митних зборів та ПДВ), які виникають при імпорті товарів.      Зовнішньоекономічний контракт є основним документом, що визначає права і обов'язки замовників при переробці давальницької сировини в готову продукцію. З метою захисту українських учасників зовнішньоекономічної діяльності, проведення контролю за зовнішньоекономічними операціями державними органами, законодавством регламентовані обов'язкові вимоги до зовнішньоекономічних контрактів на переробку давальницької сировини[1, с. 36]. При виконанні операцій з переробки давальницької сировини зовнішньоекономічна операція ставиться на облік в державних органах, уповноважених законодавстовм здійснювати контроль за операціями з давальницькою сировиною.         Умови поставок визначають основні права і обов'язки сторін щодо транспортування, страхування сировини і готової продукції, оформлення супровідної документації, а також визначають місце і час передачі результату переробки і ризику його випадкового пошкодження або втрати.  Операції з давальницькою сировиною та виготовлення з неї готової продукції має особливості залежно від виду операції: