Історія винекнення, становлення та розвитку конкурентної розвідки

Ротшильди налагодили професійно організовану структуру економічної розвідки для збирання інформації як для власних потреб так і для своїх клієнтів. Діючи з контор у Франкфурті-на-Майні, Лондоні, Парижі, Відні та Неаполі агенти Ротшильда часто могли здобувати надзвичайно важливі відомості раніше, ніж зацікавлені в них уряди [31; 59].

Німецький уряд на державному рівні підтримував промислове шпигунство і у зв'язку з браком державних коштів на використання промислових секретів користувався послугами приватних компаній. Наприклад, німецьким фірмам, які відкривали свої представництва (філії) в інших державах, державне казначейство Німеччини видавало "особливі премії". До початку Першої світової війни в Російській імперії не було жодної галузі промисловості, у котрій би німецькій капітал так чи інакше не переважав.

Першими діяльність секретних служб на сферу економіки поширили англійці. Головною ставкою в грі стала текстильна промисловість. Завдяки технічній перевазі Велика Британія забезпечувала собі в області текстилю практично монопольне положення. Однак наприкінці XVIII століття представники південних штатів Америки не пошкодували фінансових коштів на організацію промислового шпигунства на англійських фабриках у Ланкаширі, в результаті чого їм вдалося одержати креслення прядильної машини. Це послужило початком створення та розвитку бавовняної промисловості в Америці. Завдяки наявності дешевої, здебільшого рабської робочої сили американська бавовняна промисловість почала становити реальну загрозу для Англії. Тому остання вирішила за будь-яку ціну захистити конкурентноздатність своєї промисловості. Їй це вдалося завдяки максимальній експлуатації орних земель і сільськогосподарських угідь у своїх колоніях, зокрема, в Африці та Вест-Індії були створенні величезні бавовняні плантації. Цю місію успішно виконав Генрі Уікхем, який вже до цього чудово себе зарекомендував, коли нелегально вивіз з Бразилії насіння гевеї, зруйнувавши тим самим монополію цієї країни в області каучуку [29].

У США найбільшого розмаху конкурентна розвідка набула після Першої світової війни. Найпоширенішим стало використання технічних засобів для здобуття необхідної інформації. Методи конкурентної розвідки досить вдало використовували американські податкові органи, таємні агенти, котрі займалися виявленням прихованих прибутків, отримували 10 % від повернутої суми до бюджету.

Сьогодні американські підприємства є одними з найактивніших у сфері конкурентної розвідки. З 1986 року у США легально діє "Товариство спеціалістів із здобування відомостей про конкурентів", яке нараховує близько 1500 постійних членів [19; 110].

У США на достатньо високому професійному рівні знаходиться конкурента контррозвідка. Її органи об'єднані у національну службу "Американське товариство по забезпеченню безпеки промисловості". Членами товариства є керівники служб безпеки великих промислових фірм та їх закордонних філіалів. Начальниками служб безпеки, як правило, призначаються колишні співробітники державних секретних служб. Поряд з офіційним обміном технологіями останнім часом широкого розмаху набуває нелегальна "передача" технологій у формі промислового шпигунства і технологічного піратства - масового випуску і продажу технологій-імітацій тіньовими структурами. Третина зарубіжних служб маркетингу, аналітичних центрів великих корпорацій так чи інакше причетні до промислового шпигунства.

Як і економічна розвідка, так і діючі заходи захисту проти неї є важливими умовами забезпечення конкурентних переваг. Оскільки у всьому світі конкуренція визначається одним із головних факторів, що забезпечують рівновагу економічного розвитку, то конкурентна розвідка буде зберігати свою актуальність у подальшому.

За даними ООН, у світі діють близько 55 тисяч транснаціональних корпорацій, що займаються комерційним шпіонажем, які збирають дані про фундаментальні і прикладні відкриття, про злиття компаній, про провідних спеціалістів, про рух фінансів, а також про провідних політичних діячах, про провідних спеціалістів і менеджерів фірм з метою чинення впливу на них, про території, перспективні з точки зору вкладання капіталу тощо. У сучасному світі у розвідувальні заходи вкладаються досить великі кошти.

Провідні держави світу продовжують модернізувати свої розвідувальні служби, удосконалюють технічну розвідку, нарощують її можливості. Одночасно ці держави активно удосконалюють своє власне законодавство, направлене на протидію промисловому шпіонажу, захисту перспективних технологій. Даний досвід, у сьогоднішній час, є необхідним для нашої держави.

Протиріччя інтересів у різних держав світу об'єктивно обумовлює боротьбу між ними, і доки вона існує до тих пір будуть проявлятися наміри вести розвідувальну роботу проти своїх противників з метою відстоювання власних як національних інтересів, так і інтересів національних компаній. Причому у даному випадку надається перевага не ідеології, а економіці, про що свідчать численні факти ведення економічної розвідки ізраїльських компаній проти американських, англійських проти німецьких, французьких проти англійських та німецьких.

В умовах сучасної конкурентної боротьби першочергового значення набуває розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій розвитку бізнесу, аналіз можливих ризиків. Останнім часом ці задачі розв’язуються в рамках нової дисципліни, що отримала на Заході назву «конкурентна розвідка» (competitive intelligence). На відміну від промислового шпигунства вона є легальним заняттям і діє у межах існуючих законів.

Важливим напрямком її діяльності є робота з відкритими джерелами інформації. Досягнення конкурентної розвідки пов’язані з широким застосуванням нових інформаційних технологій, передусім, з Інтернетом, спеціалізованими базами даних, пошуковими програмами, сховищами інформації тощо [31; 113].

Можна розглядати різні національні особливості організації і проведення конкурентної розвідки в різних країнах світу (США, Японії, Франції, Німеччині, Росії), але у всіх — спільні завдання і методи, що застосовуються у розвідувальній діяльності державних спецслужб та ділових структурах.

Проводячи аналіз науково-джерельної бази неможливо оминути праці Єгорова В., Сідака В.С. та Степанкова В.С. з історії української розвідки та контррозвідки. В працях досліджується методи і засоби промислового шпигунства, а також протидії йому в різні роки в українській державі.

Ведучи мову про теоретичне підґрунтя промислового шпигунства та протидії йому варто згадати праці таких вітчизняних науковців, як Березина І., Гасанова Р.М., Даллеса О., Івченко О., Костів Л. та Сергєєва С. В своїх доробках згадані науковці окреслювали теоретичні підґрунтя функціонування підрозділу конкурентної розвідки на підприємстві.

Цікавими є також роботи зарубіжних науковців, які проводили дослідження в галузі конкурентної розвідки. Взяти хоча б працю Тома Саллівана „Business intelligence keeps tabs on the net”, де він детально описує особливості конкурентної розвідки в мережі Інтернет, а також засоби протидії їй. Також теоретичне і практичне підґрунтя розвідки в Інтернеті досліджував Джон Міллер. Серед зарубіжних авторів слід виділити ще працю французького науковця Патріка Пелемана.

Підводячи підсумок, зазначимо, що конкурентна розвідка - це історично сформовані методи і способи добування та аналізу необхідної інформації для отримання можливості переваги над конкурентами.

1.2 Загальне поняття конкурентної розвідки

Дослідження відкритих інформаційних джерел, що стосується основних тенденцій бізнесу й намірів конкурентів, аналізу ризиків та вразливостей, професійно закріпилось на Заході з його більш розвиненими ринками, отримавши назву «конкурентної розвідки» (competitive intelligence). У вітчизняному бізнесовому довкіллі цей термін поки не є широко вживаним. Тому можна зустріти еквіваленти типу „ділова розвідка”, „бізнес-розвідка”. Часто саме бізнесову розвідку мають на увазі коли, не уточнюючи хто, чим, заради чого займається, висловлюються щодо “інформаційно-аналітичної роботи”, “моніторингу” тощо.

              Необхідно одразу окреслити межу між двома різними поняттями: розвідка і шпигунство (державне шпигунство - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства. Подібні дії вчиненні громадянином України будуть кваліфікуватися як державна зрада. Промислове шпигунство - не законне отримання інформації з обмеженим доступом про комерційну діяльність суб'єкта господарювання).

Шпигунство – це злочин і карається кримінальним законом. Вважаємо, що поняттями „конкурентна розвідка” та „промислове шпигунство” різняться між собою за змістом, хоча мають спільну мету. Так, метою як конкурентної розвідки так і промислового шпигунства є одержання інформації, яка б дозволила здобути конкурентну перевагу на ринку. Головною відмінністю між конкурентною розвідкою та промисловим шпигунством є методи й способи отримання такої інформації [23].

Все, що використовується розвідником є законним. Промисловий шпіонаж, навпаки, передбачає нелегальні методи і технології. Служба конкурентної розвідки користується тільки відкритими джерелами, оскільки робота розвідника – інформаційно-аналітична, тобто збирання й обробка різних даних, що впливають або можуть вплинути на розвиток бізнесу. Шпигунство полягає головним чином в оперативній роботі, зокрема й у вербуванні агентів та збиранні конфіденційної інформації для досягнення конкурентних переваг.

Крім того, промислове шпигунство передбачає лише збирання інформації, як правило, досить чітко вказаної керівництвом. Конкурентна розвідка орієнтована не тільки на збір і аналіз різних даних, а й вироблення управлінських рішень рекомендацій, а також на прогнозування можливих дій конкурентів або зміну ринку. Але в більшості випадках ці визначення ґрунтуються більш на теоретичних доробках даного питання, на практиці як правило, конкурентна розвідка використовує засоби промислового шпигунства і провести межу між цими поняттями не можливо.

1.3 Методи конкурентної розвідки

Конкурентна розвідка – постійний процес збору, нагромадження, структурування, аналізу даних про внутрішнє й зовнішнє середовище компанії й надання вищому менеджменту компанії інформації, що дозволяє йому передбачати зміни в обстановці й приймати своєчасні оптимальні рішення по керуванню ризиками, впровадженню змін у компанії й відповідні заходи, спрямовані на задоволення майбутніх запитів споживачів та підтримки прибутковості. Важливим є та обставина, що конкурентна розвідка займається збором інформації про навколишнє бізнес-середовище тільки законними методами [32].

Методи добування інформації конкурентною розвідкою можна поділити на законні, незаконні та методи, які за своєю формою не порушують норм законів, проте не відповідають морально-етичним нормам ведення чесної конкурентної боротьби. Зазначимо, що конкурентній розвідці притаманні, як правило, тільки законні методи і частково методи, які порушують морально-етичні норми, промислове шпигунство використовує весь спектр методів добування інформації. Тепер розглянемо їх детальніше та наведемо найбільш типові приклади.

До першої групи методів конкурентної розвідки, тобто до законних, належать:

       вивчення та аналіз публікацій конкурента;

       вивчення, аналіз та обробка відкритої інформації про конкурента;

       «зворотна інженерія» придбання й дослідження виробів конкурентів;

       діяльність на випередження (метод попередження);

       метод сценаріїв( Відповідно до цього методу розробляються кілька варіантів майбутнього розвитку подій, які звичайно включають як мінімум песимістичний, оптимістичний і найбільш імовірні варіанти. Метод сценаріїв полегшує інтеграцію різних даних, отриманих як якісними, так і кількісними методами);

       метод альтернативних джерел ( Пропонує кілька пояснень для конкретної проблеми конкурентної розвідки. Він корисний, якщо аналітик одержав суперечливі або неясні дані з декількох джерел, якщо користувач вимагає обговорити кілька можливих сценаріїв розвитку подій або потрібно одержати оцінку довгострокової перспективи);

       аналіз можливостей (Дозволяє аналітикові конкурентної розвідки поставити себе на місце керівника, що приймає рішення, і визначити потенційні дії компанії. Цей метод дозволяє «висвітлити» ризики й можливості, з якими зіштовхується компанія, що прагне вплинути на конкурентну ситуацію, відповідаючи на запитання «Як діяти?», а не «чи варто діяти?» ) ;

       метод аналізу від противного (Спрямований на те, щоб змусити аналітика змінити або взагалі відмовитися від своїх базових припущень щодо конкурентів і переосмислити напрямки свого аналізу. Цей метод корисний, оскільки він ставить під сумнів те, що підказує здоровий глузд, дозволяє уникнути стереотипів );

       метод аналізу подій ( Виділяє ті або інші події, що відбуваються в зовнішнім середовищі компанії, показує тенденції, а також особливості у діях конкурента або партнера. Даний метод використовується усіма аналітиками, щоправда, при цьому не завжди жорстко дотримуючись методичних вимог. Якщо цей метод використовується систематично, він може виявити важливі тенденції в конкурентному середовищі компанії й служити засобом раннього попередження, оскільки дозволяє помітити, коли в діяльності конкуруючих компаній відбуваються зміни. Проста хронологія дій конкурентів, аналіз недавніх покупок компаній, дані про географію активності конкурента - все це відмінні приклади застосування методу аналізу подій );

       аналіз конкуруючих гіпотез (Дозволяє зіставити різні аналітичні висновки й пояснення щодо дій конкурентів. Він також дає можливість аналітикам перевірити погодженість зібраних розвідувальних даних і виявити сумнівні або нужденні в додатковому аналізі розділи звіту);