Історія винекнення, становлення та розвитку конкурентної розвідки

З накопиченого закордонного і вітчизняного досвіду найбільш ефективним є наступний варіант структури служби конкурентної розвідки середньої фірми (до 250 чоловік).

Така структура включає чотири сектори:

1.      охорони;

2.      режиму;

3.      технічного захисту;

4.      оперативної роботи [14].

У кожнім секторі передбачається задіяти від двох до десяти-п'ятнадцяти співробітників. Працювати в КР можуть як штатні співробітники цього підрозділу, так і притягнуті працівники інших підрозділів підприємства, покликані виконувати завдання КР паралельно зі своєю основною роботою (програмісти, юристи, бухгалтери й інші).

Кожен сектор конкурентної розвідки вирішує покладені на нього завдання.

Функції сектора охорони:

          охорона будинків і приміщень;

          охорона майна підприємства;

          охорона співробітників та їх особистого житла;

          охорона заходів;

          охорона перевезень.

Функції сектора режиму:

         забезпечення режиму допуску;

         здійснення контролю за відвідувачами і транспортом;

         розслідування випадків порушень режиму;

         забезпечення таємності документів.

Функції сектора технічного захисту:

         виявлення технічних каналів витоку інформації;

         захист інформації про стратегічні плани підприємства (підготовка до підписання важливих договорів, з партнерами, "кулуарні домовленості" тощо);

         контроль за спробами несанкціонованого доступу до інформації за допомогою техніки;

         устаткування фірми засобами сигналізації і зв'язку;

         устаткування компанії протипожежними засобами.

Функції сектора оперативної роботи:

         виявлення і вивчення фірм-конкурентів, а також злочинних співтовариств, що є ворогами фірми;

         облік і аналіз спроб проникнення в секрети фірми, а також здійснення яких-небудь ворожих акцій;

         захист інформації щодо "темних" сторін з біографії керівництва підприємства та його родини;

         захист інформації про негласних (якщо такі є) помічників з числа впливових державних службовців, діючих офіцерів правоохоронних органів;

         визначення можливих “слабких” місць у діяльності фірми;

         переконання інформованих людей з оточення конкурента до не гласного співробітництва;

         здійснення спеціальних операцій з метою дезінформування конкурентів;

         розробка і здійснення заходів протидії “наїздам” [17; 17-23].

Так, на нашу думку, може виглядати служба конкурентної розвідки. Проте, не завжди на підприємстві сформовані і діють всі вище розглянуті ланки конкурентної розвідки. За таких умов керівництво звертається по допомогу спеціально створених приватних структур, які спеціалізуються на методах конкурентної розвідки.

Зазначимо, що це ті послуги, які відкрито рекламуються і в діях яких не має ознак порушень законів. Проте, є й інший спектр послуг, який не відповідає вимогам чинного законодавства, але для особливих клієнтів і за особливу плату можна організувати незаконне прослуховування розмов конкурента, не законне проникнення до офісу, скрите спостереження, збирання компрометуючих матеріалів тощо.

Таким чином, зазначимо, що служба конкурентної розвідки це не тільки охоронна діяльність, але й детективна, аналітична, дослідницька, технічна, оперативна, розшукова, контррозвідувальна робота. Адже безпека підприємства – це в першу чергу виживання в конкурентній боротьбі.

Хоч би яким шляхом служба КР створювалася, необхідно пам’ятати, що її головне завдання – надання компанії конкурентних переваг, насамперед шляхом повного й об’єктивного інформування топ-менеджменту про виникнення або зникнення факторів, що впливають на розвиток бізнесу, і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Тобто служба КР має бути підзвітною й підконтрольною керівництву компанії, а результати її роботи повинні бути помітні й можуть бути виражені в грошовому еквіваленті.

Розділ 3. ПРОТИДІЯ КОНКУРЕНТНІЙ РОЗВІДЦІ

В конкурентній розвідці існують чітко визначені принципи, які залишаються непорушними донині. Серед них – зв'язок між збиранням розвідувальних даних і захистом своєї власної інформації. За одним із визначень, “контррозвідка – це захист своєї конфіденційної інформації від шпигунства”. Слід зазначити, що тільки з переходом підприємств до ринкових відносин економічна (промислова) контррозвідка одержала легітимність і стала складовим елементом ділового процесу. В умовах конкуренції роль вивчення намірів конкурента і приховування своїх планів стає визначальною. Як і в традиційній контррозвідці, запобігання розкриттю своїх джерел інформації (нехай навіть і відкритих), а також методів збору інформації для конкурентної контррозвідки є пріоритетним завданням.

За оцінкою незалежних західних експертів, у більш ніж 80% випадків результати розвідувальної діяльності використовуються для економічного (промислового) шпигунства.

На жаль, сьогодні в Україні економічна й науково-технічна розвідка, як і вся наша держава, переживає не найкращі часи. На сьогодні в Україні немає навіть державної доктрини забезпечення власної економічної безпеки, а про безпеку підприємництва взагалі мова не йде. В усьому іншому світі для захисту своїх економічних інтересів прийнято використовувати всі можливості держави.

Якщо звернутись до американського досвіду, то ще в 1990 р. президент США Джордж Буш у своїй доповіді “Стратегія США в галузі національної безпеки” проголосив економічну розвідку пріоритетним напрямком у діяльності американських спецслужб. Наприкінці 1993 р. Біл Клінтон дав вказівку керівництву розвідувального співтовариства США про поглиблення досліджень у сфері економічної розвідки. Було виділено три пріоритетних напрямки:

      макроекономічна розвідка – збір стратегічної інформації про глобальні процеси в економіках інших держав;

      мікроекономічна розвідка – збір тактичної й оперативної інформації з тієї ж проблематики;

      економічна контррозвідка – протидія спробам іноземних державних спецслужб і комерційних фірм здобути американські торгово-економічні й технологічні секрети. [3]

В університетах США значно розширився спектр кандидатів на роботу до ЦРУ. Представники агентства, що займається пошуком нових співробітників, нині цікавляться більш широким колом фахівців. Наприклад, їм потрібні дипломовані менеджери, які знають різні мови.

Варто зазначити, що в американських вищих навчальних закладах уже більш ніж 30 років науковці, стажисти, аспіранти та студенти вивчають близько ста розгорнутих курсів з різних аспектів розвідки й контррозвідки. В Україні введення курсів з різних проблем безпеки (державної, економічної, соціальної і т. ін.) у навчальні плани вузів, на жаль, є заслугою лише окремих ентузіастів. Захистом своєї інформації в нашій країні в основному займаються структури, що діють в галузі фінансів, операцій з цінними паперами, нерухомості, торгівлі і, звичайно ж, кримінальні організації. Сьогодні за неофіційною оцінкою фахівців СБУ, практично кожна велика вітчизняна фірма збирає інформацію про своїх конкурентів, партнерів та контрагентів і, одночасно, сама є об'єктом пильного вивчення з боку конкурентів [4].

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, не тільки якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу, але здійснюють розвідувальні операції щодо конкурентів, а часто і використовують незаконні методи промислового шпигунства.

Позитивне у промисловому шпигунстві є те, що саме це явище, так би мовити, "створило" патент на винахід. Позаяк зберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник, витративши роки праці, міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід, адже з результатів винаходу часто користалися цілковито сторонні люди, що не мали жодного відношення до винаходу.

Запобігти такій несправедливості мав патент, що посвідчує винахід і закріпляє за власником патенту виключне право на користування результатами свого винаходу. Якщо патент використовується без дозволу власника, власник може за допомогою суду відшкодувати збитки або припинити незаконне користування його винаходом. Крім того, він може видати ліцензію іншим особам на використання запатентованого винаходу.

Але патент, теоретично спрямований проти промислового шпигунства, практично став свого роду стимулом цього явища. Один з перших законів про патенти на винахід було видано у Франції наприкінці XVIII століття, в ньому передбачалося, що за всяким, хто першим привезе у Францію якийсь іноземний винахід, визнаються такі самі пільги, якими б користувався його винахідник. Таким чином, за промисловим шпигуном визнаються права, рівні правам винахідника [22; 50].

Багато бізнесменів, демонструючи або виправдовуючи своє індиферентне відношення до контррозвідувальних методів, часто міркують майже фаталістично: “мені нема чого ховати”, “технічний захист інформації вартує дорожче комерційної таємниці моєї фірми”, “кому потрібно щось довідатися про мою компанію, той довідається” і “все рівно 100%-вого захисту не буває”.

Але так в основному міркують власники середніх по розмаху компаній, та й то, поки ці компанії не стануть збільшуватися, або не відбудеться серйозний витік інформація, яка має обмежений доступ. Проте сьогодні “жертвами” промислового шпигунства можуть стати не тільки підприємства державного рівня і не обов'язково великі компанії, але і невеликі фірми. Хоча, за словами одного з керівників служби безпеки інформаційних систем, за послугами по захисту інформації “частіше звертаються великі компанії, річний оборот яких складає більш 1 млн. грн.” [33; 24].

Таке відношення сьогодні не просто небезпечне воно може призвести до найбільш неприємних наслідків для компанії і її керівництва. Як вважають західні фахівці, витік 20% комерційної інформації в 60% випадках приводить до краху компанії. Один з керівників приватної структури, яка спеціалізується на виявленні технічних засобів зняття інформації, відзначає: “На жаль, підприємці звертаються з проханням перевірити приміщення офісу найчастіше тоді, коли вже зіштовхнуться з проблемою витоку інформації. Так що відношення керівника фірми до безпеки має вирішальне значення” [33; 24-25].

Хтось, можливо, скаже, що промислове шпигунство як явище в Україні ще не розвинене, тому що про нього дуже мало пишуть і говорять. Але, як риторично запитують фахівці в галузі захисту інформації, чи багато найдеться бізнесменів, готових зізнатися в тім, що стали жертвою промислового шпигунства?

ВИСНОВКИ

Ніколи не набридає дивитися, як горить вогонь, тече вода і працюють люди. В умовах конкуренції спостереження за діяльністю профільних підприємств стає обов’язковим. Інформація про плани інших підприємств необхідна маркетологам, рекламістам і виробничникам, щоб оперативно реагувати на зміни ринку й новаторства конкурентів. Тому конкурентна розвідка (КР) у тому чи іншому вигляді існує на будь-якому підприємстві від самого початку його діяльності.

Гендиректор, який щодня переглядає корпоративні новини в ділових виданнях, фінансовий аналітик, який відстежує біржові котирування, маркетолог, який спостерігає за діями інших компаній, роблять приблизно те саме, що й конкурентний розвідник. Різниця лише в тому, що фахівець з КР цілеспрямовано збирає, аналізує й сортує інформацію, готує рекомендації для керівництва фірми.

На невеликих підприємствах зі збиранням і сортуванням інформації, особливо на перших етапах розвитку компанії, цілком може впоратися одна людина. Зовсім не обов’язково, щоб особа займалася виключно КР – крім пошуку й аналізу інформації вона цілком може обіймати посаду, приміром, заступника директора з персоналу. Створювати окремий підрозділ конкурентної розвідки потрібно, коли обсяг необхідної інформації настільки зростає, що не можна обійтися без системної обробки даних.

Не наші методи

Конкурентна розвідка – не промислове шпигунство, як багато хто помилково вважає, хоча в них є спільні риси. Мета як КР, так і промшпіонажу – одержання відомостей про діяльність конкурентів, і нинішніх, і потенційних. Конкурентною розвідкою, як і шпигунством, зазвичай займаються фахівці. Але на цьому спільне закінчується.

Головна відмінність КР від шпигунства – методи й способи отримання інформації. Все, що використовується розвідником, є законним. Промшпіонаж, навпаки, передбачає нелегальні методи і технології. Служба КР користується тільки відкритими джерелами, основна робота розвідника – інформаційно-аналітична, тобто збирання й обробка різних даних, що впливають або можуть вплинути на розвиток бізнесу. Шпигунство полягає головним чином в оперативній роботі, зокрема й у вербуванні інсайдерів та збиранні конфіденційної інформації для досягнення конкурентних переваг.

Крім того, промшпіонаж передбачає лише збирання інформації, як правило, досить чітко вказаної керівництвом. Конкурентна розвідка орієнтована не тільки на збір і аналіз різних даних, а й на вироблення управлінських рекомендацій, а також на прогнозування можливих дій конкурентів або змін ринку.