Сутність феміністичного руху:з історії до сучасності

     Натомість цікавим є ставлення до емансипації на території однієї з найрозвинутіших країн Азії – Японії.

     В країні де сходить сонце намагаються встигнути за сучасними жінками і для цього з’являються нові неологізми, які досить сильно можуть принизити жінку в моральному плані [19].

     Про це писала британська The Times і попереджає читачів: «Якщо ви проводитимете дуже багато часу з rikonmiminenzo (люди покоління розлучень), то ви ризикуєте стать moshimo-onna (дівчиною -а-що якщо) або взагалі в зрілі роки перетворитися в tsurumun (жінка, яка боїться залишатися одна в національні свята і придумує приводи, щоб приїхати до друзів)».

     Це  – нові слова із словника японських  неологізмів, що все поповнюється: мова намагається догнати за стрімко  змінним стилем життя японських  жінок.

     До  того як японське суспільство виявилося  під впливом нинішнього покоління, досвід самотньої працюючої жінки був для більшості жінок лише короткочасним періодом перед тим, як вони починали вести спосіб життя заміжніх матерів сімейств. Тому дотепер не було великої потреби в таких словах, як nitto-onna, що означає "жінка, яка настільки поглинена кар'єрою, що у неї не залишається часу гладити свої блузи і вона носить тільки трикотажні пуловери".

     Так само раніше ніколи не вставало питання  про boinryoku – потенційно руйнівній силі материнського інстинкту в патріархальному суспільстві [20].

     Більшість нових слів відображає знегоди самотнього життя і безнадійність пошуку чоловіка, що стоїть. Переважаюче відчуття – це страх врешті-решт виявитися sokosokozuma – жінкою, яка зважилася на не казна-якого чоловіка, лише б тільки вийти заміж. На горизонті у тих, кому не вдається зробити навіть цього, маячить перспектива пригощатися Kurisumasu-nabe – дешевим блюдом, яке подається за столом безродинних друзів і покликане додати веселість їх різдвяній вечірці.

     Деякі фрази допомагають зрозуміти, на що готові піти деякі жінки, якщо перспектива  заміжжя здається їм все більш віддаленій. Kondoumukeikaku (буквально – "терміновий план вагітності") описує, як деякі жінки старше 35 займаються сексом з незнайомцями, щоб завести дитину, а nakayoshi ninpu ("вагітність за компанію") – як дві подруги прагнуть завагітніти одночасно, щоб разом пережити досвід народження дитини.

     Інші  слова торкаються позитивнішої сторони  життя. Значний соціальний переворот, завдяки якому в Японії з'явився шар незамужніх жінок, породив також покоління прискіпливих споживачів з товстими гаманцями, що мають нагоду задовольнити свої запити.

     Ippaiyoku – це жінки, кожен аксесуар  і кожна деталь гардероба яких  належить одному дизайнеру. Слово chokuegambo позначає мрію, щоб на якійсь певній вулиці було більше модних бутіков. А yubisakibijin – це жінка, яка витрачає істотну частину свого бюджету на догляд за нігтями.

     Minekokon – жінка, яка залишає кар'єру  керівника в Токіо, щоб вести нудне життя в селі із спокійним чоловіком.

     Ame-unication – коли жінка пропонує іншій  незнайомій жінці цукерки в  надії почати бесіду і порушити  самоту.

     Toirebijutsukan – буквально "туалетний музей". Тенденція серед молодих жінок,  що переїздять у власну квартиру спочатку доходити до крайнощів, декоруючи туалет, зрошуючи його духами і заповнюючи цікавими книгами.

     Ці  неологізми з’явилися протягом останніх десяти років і вони принижують жіночу суть, ніби ставлять ярмо на ній, кажучи що жінка якщо вона ціле направлена і може чогось досягти без втручання чоловіка то її потрібно дати якусь назву, ніби це річ.

     Хоча  крім морального номінаційного приниження в Японії також трапляються випадки поважного ставлення до жінок, хоча б в окремі періоди року. І це нововведення стосувалося транспортних перевезень (за матеріалами британської газети The Times).

     Вагони  з написом "тільки для жінок" вперше з'явилися в грудні 2000 р. на одній з ліній токійських міських електричок. Мета такої сегрегації - захистити пасажирок від докучань напідпитку чоловіків в розгульні передноворічні дні. За твердженням транспортної компанії "Кейо дентецу", "феміністські" вагони причіплюватимуться до потягів тільки пізно увечері і лише до середини 20-х чисел грудня  місяця, коли в Японії закінчується сезон традиційних масових грудневих гулянок. Їх влаштовують для своїх службовців приватні компанії і державні контори, щоб "гідно проводити рік". Після прийнятого там алкоголю багато «доброчесних» японських чоловіків пускаються у всі тяжкі і витворяють в електричках і в метро всілякі «дрібні» неподобства, які сміливо тягнуть на судову тяжбу.

     Фірма перевезник повідомила, що цього року вона одержала вже три з половиною сотні скарг від жінок, обурених настирливими "залицяннями" у вагонах. Проте, як упевнені експерти фірми, реальні масштаби п'яних докучань до пасажирок незрівнянно більше.

     Отже  азіатський-фемінізм і «чорний» фемінізм не з’явився не звідки, він є породження принизливого ставлення до жіноцтва, хоча і є породженням їх традицій. Але політика мультикультуризму яка проводилася на початку ХХІ століття (проводилася, в минулому часі, бо останні декілька років країни почали відмовлятися від лояльної міграційної політики) змогла пробудити в жінках поважне ставлення до себе, і за те що  вони почали стежити більше за своїм виглядом, їм почали присвоювати назви, це і є результатом певного остраху чоловічої статі, які задля своєї безпеки намагаються принижати жінок, і це вже тягне на психологічні відхилення, отже там жінок почали сприймати більш серйозно.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Чи є перспективи розвитку феміністичного руху в мусульманських   

        країнах?

     Чомусь  коли постає питання про присутність  феміністичних рухів завжди на думку приходить тільки одна відповідь – ні. Але факт є фактом і в мусульманських країнах таки є фемінізм, не так яскраво представлений як на Заході. Ісламський фемінізм є глобальним феноменом, а не продуктом Заходу, перенесеним на Схід. Він формувався жінками всередині власних мусульманських країн і в діаспорних громадах.  Ісламський фемінізм все частіше заявляє про себе в кіберпросторі[15]. Головним стимулом для боротьби за громадянські права жінок став політичний іслам. Зростання ісламського фундаменталізму і очевидність його патріархальності започаткували рух за розширення прав жінок. Він співпав у часі із появою освічених жінок  середнього класу, які прагнули рівності і досягнення влади. Очевидно, що жіночий рух має внутрішні корені і не може розцінюватися як прояв західного фемінізму.

     Ісламський  фемінізм пропонує альтернативу західному  аналогу, який зазвичай претендує на глобальність. Його орієнтаційні складові включають сім’ю, релігію  і державу  – три класичні “стовпи” суспільства. Фатіма Мернісі, відома арабська феміністка, пояснювала, що християнське зображення індивіда як трагічно розділеного між двома полюсами (добра і зла, духу і плоті, інстинкту і розуму) кардинально відрізняється від поглядів ісламу, який розробив набагато складнішу теорію інстинктів, чимось подібну до концепції лібідо Фройда [2;14]. 

     Під ісламським фемінізмом розуміється  “прагнення гендерної рівності і  соціальної справедливості, базою для  розуміння і втілення яких є  Коран. Цей вид фемінізму виступає за дотримання прав і встановлення справедливості для всіх людських істот через континіум публічної і приватної сфери [14].  У липні 1984 р. дев’ять представниць з Алжиру, Судану, Марокко, Пакистану, Бангладеш, Ірану, Маврикію і Танзанії започаткували “Комітет дій для жінок, які підпорядковуються мусульманському законодавству” у відповідь на “таке використання мусульманських законів в Індії, Алжирі та Абу-Дабі, яке призвело до порушення прав жінок” (Казі, 1997). На початку 1985 р. Комітет трансформувався у міжнародну мережу солідарності та обміну інформацією. На першому плановому засіданні (1986) десять учасниць з Алжиру, Марокко, Тунісу, Єгипту, Судану, Нігерії, Індії, Пакистану та Шрі-Ланки задекларували налагодження міжнародних зв’язків між жінками мусульманських країн і громад для обміну інформацією з метою розвитку жіночих ініціатив[20].

     В мусульманських країнах розрізняють  чотири феміністичних напрямки: атеїстичний, світський, мусульманський та ісламістський  фемінізм. Атеїстичний фемінізм стверджує, що релігія спрямована проти жінки. Жіночий рух може розвиватися тільки через зменшення впливу релігії на суспільство.

     Ісламський  фемінізм вимагає на повній рівності чоловіків і жінок у публічній  і приватній сфері, в той час  як світський фемінізм пропагує підпорядкування в приватній сфері. Прихильниці ісламського фемінізму дотримуються думки, що жінки можуть виконувати функції глав держав, лідерів конгрегацій, суддів і муфтіїв.

     Ісламський  фемінізм  впевнено доводить свою легітимність, його представниці входять у державну владу, змінюючи систему зсередини, і демонструють новий тип лідерства.

     Отже  як відомо з Корану ідеал жінки  – це домогосподарка, але хоч  би якою була роль жінки, їй необхідні  знання. Прагнення до знань –  обов'язок кожного мусульманина й  мусульманки. Ісламська освічена жінка перебуває одночасно у двох світах – релігійному й сучасному, охопленому кризовими процесами (модернізація, глобалізація) тощо. Як мусульманка вона заперечує фемінізм, однак як учасник подій сучасного світу – обстоює свободу особистості[2;9].

      2.4. Оцінка світових релігій феміністичного  руху.

     В світі налічується три основних релігій – Іслам, Буддизм та Христианство, і саме з позицій цих релігій спробуємо оцінити феміністичний рух.

     Цілі  фемінізму тісно переплітаються із цілями гуманізму — намагаються утвердити у суспільстві думку про те, що людина є самоцінна. Сім’я і християнська церква (католицька, православна, протистанська, чи будь-якої конфесії) не визнаються ні радикальним фемінізмом, ні мирським гуманізмом, адже вони пригнічують особистість жінки у першому випадку і незалежну волю людини як такої — у другому[9]. Жінки, які впустили у свої серця ідеї фемінізму, лишають сім’ї, чоловіків та дітей заради кар’єри. Лишають подружню любов заради визнання їхніх досягнень[9].  Фемінізм — безперечно, за висновками церковників хвороблива тенденція у суспільстві. Але до неї привели об’єктивні причини: до жінки довгий час ставилися як до другорядної статі, не гідної повноцінної участі у житті чоловіка. І, хоча всі звикли до того, що цей світ перекошує істину то в один, то в інший бік, все ж дивує, що жіноцтво так перекосило у бік бунту, але не дивує, що сильну половину людства набагато довший час перехилювало у бік зловживання владою у сім’ї.  Офіційна Церква не розуміє, чому жінки не хочуть слухати про покірність і повагу до чоловіків, і не цікавиться в той же час тим, чому такі прості поняття, як підпорядкування, покора, смирення та повага для жінки часто означають приниження, зневагу, презирство та меншовартість.

     Ці  питання гострі, але треба визнати, що ніякі доктрини фемінізму не дають на них відповіді. Бо, вирвавшись з-під «гніту» сім’ї у простір кар’єрного зросту, багато жінок гублять свою суть і своє призначення, так його ніколи й не знайшовши.

     Християнство, хоч це й заперечують феміністи, ніколи не пропагувало дискримінації жіноцтва. Біблія, на відміну від багатьох древніх історичних джерел, не зациклюється на чоловіках — у ній міститься багато розповідей про жінок: простих і знатних, заміжніх і незаміжніх, молодих і старих.  
На питання фемінізму християнство відповідає так[9]: жінка не гірша за чоловіка, не краща за чоловіка, не рівна чоловікові — вони просто різні. Вони обоє створені за подобою Божою і рівноцінні для Нього, але наділені різними тілами, характерами, емоціями, мають різні покликання і чудово доповнюють один одного. Чоловік названий головою жінці не для того, щоб принизити її, а щоб відобразити суть Божого задуму для цього світу (як і Христос — голова Церкви). Жінка названа помічницею чоловіку не тому, що вона гірша від нього, а тому, що Бог зауважив, що йому буде важче без неї.

     На  сучасному етапі можемо спостерігати ще й за тим, як фемінізм проникає в церкву, намагаючись змінити вчення, ввівши жіноче священство, дозволивши жінкам навчати чоловіків та не підкорятися їм, коли вони не вважають це раціональним. Християнський фемінізм пропонує переписати Біблію так, щоб у ній не було дискримінації жінок, у першу чергу замінивши всюди визначення Господа як Отця Небесного на поняття, яке включало б у себе і жіночий рід. Феміністи в Церкві стверджують, що ті місця у Біблії, де йдеться про те, що жінка повинна називати чоловіка паном, що вона не має права навчати та повинна перебувати у мовчанні, написані під впливом тих патріархальних традицій, які переважали у культурному середовищі часу написання біблійних книг. Тобто є якісь місця у Священному Писанні, які не є богонатхненними, а продиктовані світом і його звичаями.