Банкрутство підприємтва: механізм визначення та шляхи подолання (на матеріалах)ВАТ «Будівельно-монтажне управління Запоріжстальбуд-1

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи , стабільності міжнородної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

Підсумуючи наведене можна констатувати, що стабільність роботи підприємств залежить від позитивного стану як зовнішніх, так і внутрішніх чинників одночасно, оскільки переважно вони взаємопов`язані між собою. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричіняється зовнішніми, а 2/3- внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для відчизняних підприємств є іншими, похідними для кризового стану ринкової економіки.

Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процесси , тотальна економічна криза , політична нестабільність суспільства , спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законододавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері, низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршення кон`юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи інших показників , які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах +-3% середньомісячної величини від середньоквартальної , а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція зростає , то маємо вже певні симптоми кризового стану. [8.507]

Наведені нижче фактори кризових ситуацій , різке погіршення кон`юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства у багатьох підприємств України. Кризовий стан починається з моменту винекнення кумулятивного зростання величини відхилення показників ,які характерезують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підприємства, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Низьке падіння продажу товару і зниження попиту на нього на ринку створює негативну тенденцію в затоваренні продукцією і зумовлює скорчення її виробництва , а це вже симптоми кризового стану.

Найбільш характерними симптомами прояву банкрутства суб`єкта господарювання є наростання тотальної заборгованності та повної неплатоспроможності підприємства  (організації). До проявів кризових явищ та банкрутства зараховують такі симптоми :

1. Зменшення обсягів реалізації продукції призводить до скорочення виробництва , що в свою чергу негативно впливає на всі техніко-технологічні показники виробничої діяльності підприємства .

2. Спад попиту на продукцію негативно впливає на фінансово-економічні показники , платоспроможність суб`єкта господарювання, зростання кредиторської і дебіторсткої заборгованості.

3.Зниження прибутковості виробництва. На прибутковість виробництва впливають багато чинників , зокрема, подорожчення сировини , матеріалів, енергоносіїв , комплектуючих виробів, кон`юнктура цін на готову продукцію, обсяг виробництва. Все це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і його фінансову стійкість.

4.Втрата клієнтів і покупців- це свідчить про зниження якісних показників продукції та її неконкурентоспроможності на ринку. Можуть впливати і ціни на продукцію, недостатня її реклама та дизайн.

5.Збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів сприяє замороженню оборотних коштів , неефективному її використанню, зниженню їх оборотності та потреби залучення в оборот додаткових коштів.

6.Неритмічність виробництва впливає на якісні показники продукції , зрив поставок продукції клієнтам і споживачам, на негативну тенденцію взаємовідносин між партнерами щодо поставки сировини, матеріалів і готової продукції.

7.Низький рівень використання виробничого потенціалу. Наявні потужності не завантажені і не використовуються належним чином, що призводить до подорожчення собівартості продукції. Оскільки висока частка постійних затрат в собівартості продукції.

8.Збільшення витрат на реалізацію і виробництво продукції. Причини збільшення витрат можуть бути різноманітні (подорожчення сировини, матеріалів, транспортні перевитрати, підвищення цін на енергоносії та ін.). слід аналізувати кожен елемент зокрема, з метою встановлення причини і шляху її вирішення.

9.Зниження рівня продуктивності праці. Воно відбувається за рахунок застарілої техніки і технології виробництва, низького рівня механізації та автоматизації технологічних процесів, нераціонального використання трудового потенціалу .

10. Скорочення кількості робочих місць. Цьому можуть сприяти різні причини (скорочення виробництва, відсутність замовлення на продукцію, низька її якість та відсутній на неї попит і т. д.).

11. Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

12. Неритмійність виробництва.

13. Падіння ринкової ціни .

У процессі виробничої діяльності можуть з`явитися й інші симптоми, які негативно впливають на фінансово-економічну діяльність виробництва і можуть привести підприємство до банкрутства. Це можуть бути різкі зміни структури балансу підприємства , зокрема труднощі з готівкою та зменшення коштів на рахунках ; зростання дебіторскої заборгованості , збільшення кредиторської заборгованості й зменшення обсягів продажу.  [6.566]

Усі ці симптоми можна поділити на дві групи: ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства; та ті, що характеризують його повну неплатоспроможність.

На своєму шляху до повної неплатоспроможності підприємство проходить такі стадії погіршення економічного стану:

1. Приховане банкрутство - характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменьшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начеб то зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців.

2. Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, незтачею оборотних коштів.

3. Явне (реальне) банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Виникає невідповідність грошових потоків, а також зовнішні конфлікти з партнерами. Об`єктивним виходом з цієї ситуації є сонація або порушення процедури банкрутства.

Крім явного (реального) банкрутства розрізняють такі види банкрутства , як умисне та фіктивне банкрутство.

Умисне банкрутство проявляється в тому , що керівник підприємства або власник в особистих інтересах або в інтересах будь-якої іншої особи робить підприємство неплатоспроможним.

Фіктивне банкрутство - це свідомо неправдиве оголошення підприємства неплатоспроможним для одержання від кредиторів відсрочки платежів або списання частини боргів.

РОЗДІЛ 2

Система показників, використаних при аналізі імовірності банкрутства підприємства

       Визначальною характеристикою фінансового стану підпри­ємств є його платоспроможність. Платоспроможність визна­чається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх ко­роткострокових зобов'язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платос­проможність розглядається у ширшому значенні якості фінансово­го стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.

              Платоспроможним вважається підприємство, якщо його за­гальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зобо­в'язання. Для детальнішої оцінки платоспроможності визначають зміну величний чистого оборотного капіталу. Його визначають як різницю оборотних активів і короткострокових зобов'язань. Чим більша величина чистого оборотного капіталу, тим більш платос­проможним є підприємство. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства використовують ко­ефіцієнти платоспроможності. В практиці аналітичної роботи ви­користовують такі показники платоспроможності:

                  коефіцієнт абсолютної платоспроможності;

                  коефіцієнт термінової платоспроможності;

                  коефіцієнт проміжної платоспроможності;

                  коефіцієнт загальної платоспроможності.

Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності треба визначити інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бухгал­терського балансу (мал.4.1.).

Мал. 4.1

Коефіцієнт платоспроможності

1.              Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кап) розрахо­вується  за   відношенням  суми  грошових коштів  на  рахунках
підприємства в національній та іноземній валютах (ГК) до корот­кострокових зобов'язань за платежами (Ккз):

Кап= ГК/ Ккз                                                           2.1

Цей коефіцієнт найбільш жорсткий в оцінках платоспромож­ності найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити зараз. Гранично допусти­ме значення цього коефіцієнта — 0,1-0,2. Через високу не­стабільність він не може бути єдиним і достатнім в оцінках платос­проможності підприємства.

2.              Коефіцієнт термінової платоспроможності (Ктп) розрахо­-
вується за відношенням грошових коштів (ГК), їх еквівалентів
(ЕГК) та поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до короткостроко­вих зобов'язань за платежами:

КТП=ГК+ЕГК+ПФІ/Ккз                                          2.2

Цей коефіцієнт свідчить про те, що підприємство може погаси­ти свої короткострокові зобов'язання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні фінансові інвестиції можуть без особливих труднощів бути конвертовані у за­соби платежу. Його нормативне значення — 0,25-0,35. Терміни можливого погашення короткострокових зобов'язань можна до­сить точно визначити.

3. Коефіцієнт проміжної платоспроможності (Кпп) обчислю­ються відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, по­точних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебі­торської заборгованості (ДЗр)до короткострокових зобов'язань за платежами.

Цей коефіцієнт засвідчує потенційну здатність підприємства по­гасити свої короткострокові зобов'язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Така можливість залежить від багатьох причин, і, насамперед, від швидкості платіжного документообігу. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні — 0,7-0,8. Визначивши реальні терміни пога­шення дебіторської заборгованості можна скласти календар пога­шення поточних зобов'язань.

КПП=ГК+ЕГК+ПФІ+ДЗр/ККЗ                               2.3

4. Коефіцієнт загальної платоспроможності(КЗП), який ще нази­вають загальним коефіцієнтом покриття, визначають за відношен­ням всієї суми оборотних активів (АО) до короткострокових зо­бов'язань за платежами:

КЗП=АО/ККЗ                             2.4

Цей коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних ак­тивів для погашення поточних зобов'язань. Нормальним можна вважати фінан­совий стан підприємства тоді, коли значення коефіцієнта 2,0-2,5. Допустиме значення цього коефіцієнта визначає підприємство за­лежно від конкретних умов господарювання та стану ринкового се­редовища. Аналітичні характеристики названих коефіцієнтів, подаються у вигляді табл. 4.1.

Табл. 4.1

Характеристика показників платоспроможності підприємства на 2007р.