Банкрутство підприємтва: механізм визначення та шляхи подолання (на матеріалах)ВАТ «Будівельно-монтажне управління Запоріжстальбуд-1

Згідно із Z – показником , у підприємства на кінець та на початок періоду дуже низька імовірність банкрутства.

Якщо отримане в результаты розрахунків значення Z-рахунку складає менше 1,80, то це свідчить про нераціональне розміщення капіталу підприємства.

Точність прогнозу в цій моделі  протягом одного року становить 95 %,  двох років – 83;. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає у тому, що ії доцільно використовувати лише щодо великих  компаній-емітентів, акцій яких використовуються на фондових біржах.

Структуру балансу підприємства можна вважати незадовільною. а підпрємство – неплатоспроможним, якщо виконується одна с таких умов:

а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0; (5,1), (5,2)

Кп=оборотні активи/(довгострокові забов’язання + поточні забов’язання)(5.1)

Кп на поч. пер =90061/(39538+577998)=6.86

Кп на кін. пер =87860/(55677+645554)=7.9

Рпр .=валовий прибуток/собівартість реалізованої продукції(5.2)

Рпр звітн пер=363764 / 726608=0,5

Рпр попер пер=391883 / 691236=0,56

              Визначення підприємтсва неплатоспроможним  - не означає визнання його несплатопроможним. Це лише зафіксований факт нестійкості і що необхідні заходи для попередження неспроможності.

                            У практиці фінансового аналізу коефіцієнт покриття називають ще коефіцієнтом поточної ліквіднлсті і розраховують його інакше:

К тек лікв =оборотні активи /поточні забов’язання (5.3)

К тек лікв на початок звітн пер=90 25031=3,007

К тек лікв на кінець пер=81243 16879= 4,813

Такий підхід до розрахунку цього коефіцієнту характерний не тільки для світової практики. Його використовують і у вітчизняних нормативно правових актах. Так , у положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, які приватизуються, затвердженим наказом Мінестетства фінансів від 26.01.2001 року №49\121 і в Методичних рекомендаціях по організації і проведенню балансових комісій на підприємствах, які відносяться  до сфери керування, зазначено, що коефіцієнт покриття розраховується як відношення зворотних коштів до поточних забовязань підприємств. Тому не виключно, що автори Методрекомендації №14 при пустилися помилки.

Визначення ознак доведення до банкрутства

При виявленні ознак доведення добанкрутства виявляють, чи змінився рівень забезпечення забовязань кредиторів за  аналізований період.       

Для цього аналізують динаміку змін таких показників, які характеризують рівень забезпечення зобов’язань кредиторів:

Коефіцієнт забезпечення  забовязань підприємства всіма його активами:

К забесп=сума активів / (довгострокові забов’язання + Поточні забов’язання)                    (5.4)

К обсс на поч пер=208061/ (17259+25031)=4,91

К обсс на кінець пер=211499 / (8359+16879)=8,32

Коефіцієнт забезпечення  забов’язань підприємства його оборотними активами:

К забесп обор=оборотні активи/ (довгострокові забов’язання+ Поточні забов’язання)                            (5.5)

К забесп обор на поч пер=75279/ (17259 + 25031)=1,78

К забесп обор на кін пер=81243/ (8359 +16879)=3,219

Погіршення цих показників за аналізований період свідчить про ознаки доведення підприємства до банкрутства. У такому випадку Методрекомендаціями №14 пропонується перевіряти умови складання за аналізований період договорів за адекватністю товарів і послуг відносно їх кон’юнктури (ціна, об’єм продажу, якість, конкуренція) перевіряється корисність для підприємства боржника умов заключних за аналізований період договорів.

Виявлення ознак прихованого банкрутства

Ознаки прихованого банкрутства згідно Методичних рекомендацій №14- це зменшення розміру, сокриття чи зниження оцінки майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства;

                  штучне збільшення розміру кредиторської і дебіторської заборгованості;

                  наявність у підприємства пені, стягнення, призначених у судовому порядку, за невиконання умов договорів і недотримання вимог законодавства;

                  збитковість протягом двох років;

                  наявність протягом останніх двох років у суді розпочатих справ, за яким підприємство за якими підприємство виступає відповідачем;

                  спрямування інвестицій на неосновну діяльність підприємства;

                  перевага у структурі прибутків підприємства прибутків від неосновної діяльності;

                  необґрунтоване зменшення штату підприємства;

                  відхилення показників ліквідності від граничних значень.

Методичними рекомендаціями №14 пропонується визнати наступні показники ліквідності:

1)     коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кобс. ликв.=грошові кошти/поточні забов’язання  (5.6)

Кобс. ликв. на поч. пер.=(1226+2210) / 25031=0,137

Кобс. ликв. на кін пер.=(1550+1638) / 16878=0,188

              Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати підприємства покриваються власними коштами і підприємтство не залежить від зовнішніх кредиторів. але така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво підприємтсва не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування для основної діяльності. є

2)     Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості S={0.1.1}):

ЗВ< Квл.дз.        (5.7)

175735 < 3022

178542 < 3424

У цій ситуації  підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові позикові засоби. такий тип фінансування з погляду фінансового менеджменту є «нормальним» і для підприємства – найбільше бажаним. При даній ситуації гарантується платоспроможність підприємства.

3)Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості S-{0,0.1}):

ЗВ = Кзаг. + Дт.д.       (5.8)

ЗВ поп.пер. = 329257+166941 =496198 (грн.)

ЗВ поп.пер  = 439578 + 194125 = 633703 (грн.)

Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел фінансування запасів і витрат і пов`язана з порушенням його платоспроможності. Проте зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних забов`язань підприємства за рахунок залучення тимчасово вільних джерел (скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів, прострочену кредиторську заборгованість та ін.).

Фінансова стійкість у такій ситуації вважається припустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, які залучаються для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів, тобто якщо виконуються умови:

               Виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більше або дорівнюють короткостроким кредитам і  залученням засобам, що беруть участь у формуванні запасів і витрат;

               вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових і довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються. то  фінансова стійкість є передкризовою.

4) Кризовий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості S = {0,0,0}):

У такій ситуації підприємтство знаходиться на грані банкрутства, тобто маючи кредити і позики, які не погашені своєчасно, прострочену дебіторську і кредиторську заборгованість, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування;

ЗВ < Кзаг. + Дт.д.                               (5.9)

496198<329257+166941

633703<  439578 + 194125   

І в тих, і в інших Методрекомендаціях пропонується наступна формула розрахунку коефіцієнта Бівера:

КБ=чистий прибуток-Амортизація / Довгострокові забов’язання + поточні забов’язання          (5.10)

В методичних рекомендаціях №14 пропонується в чисельний даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства. Спробуємо розібратися який економічний зміст вклали винахідники Методичних рекомендацій в цей показник. З визначною часткою спрощення можна сказати, що в цьому документі пропонується з різниці прибутків і витрат ще раз відрахувати витрати. Цей показник не має ніякої економічної інтерпретації, до того ж знайдеться небагато підприємств , в яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку його в порядку ,передбачуваному Методичними рекомендаціями . Автор Кононенко визнає , що при розрахунку значення коефіцієнта Бівера у чисельнику необхідно використати суму чистого прибутку і амортизації. Цей показник має конкретний економічний зміст: у фінансовому менеджменті він має назву “поток грошових коштів. А.А. Юркевич вказує, що поток грошових коштів являє собою суму чистого прибутку і амортизації. На це вказує і автор І.А. Бланк. Підтвердженням в цьому випадку можуть слугувати і норми П(С)БУ 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Крім того коефіцієнт Бівера не є показником , “винайденим” розробниками Методичних рекомендацій , - його широко використовують як вітчизняні, так і закордонні фінансові аналітики. Наприклад автор Л.Л. Самойлов вказує: “Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера (дорівнює відношенню притоку грошових коштів до загальної суми заборгованості )...”.

В свою чергу, як відмічено вище, приток грошових коштів являє собою саме суму (а не різницю) чистого прибутку і амортизації.

Таким чином розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити наступним чином:

КБ=чистий прибуток + Амортизація / Довгострокові забов’язання + поточні забов’язання       (5.11)

КБ на поч пер =( 20220+8907) / (17259+25031)=0,68

КБ на кін пер=(21841+8777) / (8359+ 16878)=1,21

В методичних рекомендаціях № 14 вказано, що якщо цей показник не перевищує 0,2, то це відображає небажане скорочення  частини прибутку , яка спрямовується на розвиток підприємства. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера 0,17- 0,4.

Для  прогнозування й оцінки потенційного банкрутства економічного суб’єкта, окрім наведених, необхідно використовувати й інші показники (оцінка ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності тощо).

Всі вищє подані дані по оцінкам імовірного банкрутства наведені у таблиці 5.2.

Табл. 5.2