Економіка інтелектуальної власності

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

     СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНІЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 

     ОБОВ’ЯЗКОВЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

     з дисципліни : «Інтелектуальна власність»

     на тему «Економіка інтелектуальної власності» 
 
 
 
 
 
 

                                                                   Виконала: студентка группі Е-71

                                                                                      Каливод Я. Є.   

                                                                    Перевірила: Хворост О.О. 
 
 
 
 

                                              Суми 2011

     ЗМІСТ

1. Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар…………………..…..3

2. Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності……………….7

3. Оцінка  вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності……………….16

4. Управління  правами об’єктів інтелектуальної власності…………………..21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар.

     Товар — це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна. Таким чином, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть мати ціну.

     До  основних  властивостей  будь-якого  ринкового товару відносять:

     а) корисність;

     б) рідкість — властивість, протилежну загальнодоступності;

     в) універсальність - придатність до обміну на гроші або на будь-які інші ринкові товари.

     Корисність  розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу. Тобто якщо об'єкт  інтелектуальної власності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.

     Рідкість  для об'єктів інтелектуальної  власності реалізується ідеально тому, що за визначенням об'єкт інтелектуальної  власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об'єктів звичайно майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власності ця властивість має суттєві відмінності.

     З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його обігоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об'єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.

     Загальновизнано, що права на об'єкти інтелектуальної власності виступають як специфічний товар, який вводиться в господарський обіг на національному та глобальному ринках. На думку сучасних дослідників, конкурентоспроможність певного об'єкта інтелектуальної власності визначається такими чинниками:

• ступенем правового захисту;
• технічним рівнем;
• новизною;
• специфікою ринку;
• ціною;
• очікуваною гостротою суперництва;
• ймовірністю розширення ринку.

         Купівля - продаж об'єктів інтелектуальної власності оформляється відповідним договором, що є дієвим інструментом узгодження інтересів суб'єктів господарювання.

     Ринок інтелектуальної власності — система економічних відносин з приводу купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності. Угоди на ньому оформляються як передача виключних прав на ці об'єкти. Таким чином, сутнісною особливістю зазначеного ринку є те, що на ньому обертаються не продукти інтелектуальної діяльності, а права на них.

Характерними  ознаками ринку інтелектуальної власності є:

• високий ступінь монополізації;
• висока норма прибутку;
• багаторічні та глибокі зв'язки покупців та продавців.

     У сучасній ринковій економіці є  два основні способи розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

--- продаж (відчуження) майнових прав, за якого продавець позбавляється цих прав назавжди, отримуючи за них одноразову плату (ціну об'єктів інтелектуальної власності) або даруючи їх на безоплатній основ;

--- передача майнових прав шляхом ліцензування, за якою продавець надає іншим особам дозвіл на здійснення певних дій у визначений період на певній території.

     Особи, які придбали виключні майнові права  шляхом ліцензування, можуть передавати їх іншим особам (за згодoю власника) на основі субліцензування. Основними суб'єктами відносин щодо комерціалізації інтелектуальної власності в сучасній ринковій економіці виступають:

• автори, творці інтелектуальних продуктів;
• трудові колективи, організації, діяльність яких пов'язана зі створенням та використанням об'єктів інтелектуальної власності;
• органи державного управління національною інноваційною системою та ін.[5]

     Відносини, що складаються між цими суб'єктами, набувають інституційного оформлення на різних сегментах ринку інтелектуальної власності. Серед цих сегментів можна виокремити такі:

     1. Ринок авторських прав, де укладаються угоди:

--- про передачу виключних прав (надання дозволу на використання твору певним способом у встановлених договором межах особі, яка отримує право забороняти подібні дії іншим особам);

--- про передачу невиключних прав (надання дозволу на використання твору певній особі, що не виключає можливості його використання автором або іншими особами, які отримали аналогічний дозвіл).

     2. Ринок прав на програми для ЕОМ та бази даних, на якому укладаються такі види авторських договорів:

--- про часткову передачу виключних прав;

--- про передачу всіх майнових прав;

--- про передачу невиключних прав.

     3. Ринок прав на товарні знаки та знаки обслуговування, де укладаються угоди щодо надання власником товарного знака (знака обслуговування) дозволу на його використання контрагентам за дотримання певних умов (терміну, території, способів, вимог щодо якості товару або послуги тощо).

     На  ринку прав на товарні знаки та знаки обслуговування укладаються такі види угод:

--- виключні, які передбачають передачу значних обсягів прав на використання товарних знаків (знаків обслуговування), у т. ч. зобов'язання власника не використовувати цей товарний знак (знак обслуговування) протягом терміну дії угоди;

--- невиключні, за якими власник зберігає за собою право на використання товарного знака (знака обслуговування), який є предметом угоди.

     4. Ринок патентних прав, на якому укладаються угоди щодо передачі прав на використання об'єктів промислової власності, що охороняються патентами (винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо).

     На  ринку патентних прав укладаються такі угоди:

--- виключні, які гарантують покупцеві відсутність конкуренції з боку власника в часових і територіальних межах, зазначених у договорі;

--- невиключні, які надають право на використання певного об'єкта промислової власності, не позбавляючи цього права інших суб'єктів господарювання.

     5. Ринок ноу-хау, інжинірингових послуг тощо, на якому укладаються такі угоди:

• про передачу ноу-хау в матеріалізованій формі (документів, фотографій, комп'ютерних програм, баз даних);
• про передачу ноу-хау в не матеріалізованій формі (консультацій, навчання, технологічної допомоги);
• про надання інжинірингових послуг тощо.

     Згідно  з оглядом контрактних угод щодо передачі технологій розрізняють такі способи укладання останніх:

• продаж виключних прав;
• ліцензійні контракти;
• спеціальні угоди або окремі положення ліцензійної угоди про ноу-хау;
• комерційна передача технологій у рамках франшизи;
• контракт на комерційний продаж устаткування, що супроводжується передачею технологій або ноу-хау;
• угода про консультативне обслуговування у зв'язку з придбанням технології;
• угода щодо передачі або будівництва промислового виробництва за запатентованою технологією.

2. Комерціалізація  прав на об’єкти інтелектуальної власності.

     Провідну  роль у комерціалізації інтелектуальної власності за сучасних умов відіграють ліцензійні угоди, які інтенсивно розвиваються в ринковій економіці розвинених країн. Водночас поступово формується глобальний ринок ліцензій як специфічна форма обміну результатами інтелектуальної діяльності. Купівля-продаж ліцензій на науково-технологічні досягнення світового рівня є важливим чинником прискорення економічного розвитку національних держав, подолання структурних диспропорцій та відставання в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

     Ліцензійна  угода — це угода щодо передачі власником об'єктів інтелектуальної власності певних прав на їх використання своєму контрагенту в передбачених угодою межах. Таким чином, ліцензійна угода є договором про своєрідну оренду патенту (монопольну чи колективну). Надання ліцензії є комерційною операцією, суб'єктами якої виступають ліцензіар і ліцензіат.

     Ліцензіар — продавець ліцензії, юридична або фізична особа, яка зобов'язується передати права на використання об'єкта інтелектуальної власності за певну винагороду відповідно до передбачених ліцензійною угодою умов.

     Ліцензіат — покупець ліцензії, юридична або фізична особа, яка купує права на використання об'єктів інтелектуальної власності у межах, передбачених ліцензійною угодою.

Об'єктами ліцензійних угод можуть бути: (авторські права;  програми для ЕОМ і бази даних; товарні знаки; патентні права; ноу-хау, інжинірингові послуги тощо).

     Ліцензія  (від лат. licentio — свобода, право) — дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

     Ліцензійний договір — угода, за якою продавець виключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар) надає покупцеві (ліцензіату) дозвіл (ліцензію) на використання цього об'єкта протягом певного періоду в обумовлених угодою межах за відповідну винагороду.

     Специфічними  ознаками ліцензійного договору є такі:

• запропонований до продажу інтелектуальний продукт є нематеріальним;
• ліцензіат набуває право на використання визначених договором майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності;
• матеріальні об'єкти, що передаються за ліцензійним договором, є лише носіями інформації, яка є інтелектуальною власністю;
• основний елемент об'єкта ліцензії — патентне право, не стає майновою власністю покупця, а передається йому в тимчасове користування на певний термін;
• власник патенту при видачі ліцензії зберігає за собою майнові права на об'єкт інтелектуальної власності.

     У сфері інтелектуальної власності  розрізняють такі види ліцензій:

--- патентні — дозвіл на використання об'єктів інтелектуальної власності, захищених патентами;