Економіка інтелектуальної власності

     Технічна  інформація, яка міститься в патентних  документах, дозволяє:

--- уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

--- виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

--- знайти альтернативні технології;

--- бути на сучасному рівні у певній галузі;

--- знайти готові рішення технологічних проблем;

--- знайти ідеї для подальших інновацій.

Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  набуття прав. Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"

     Надання правової охорони є доцільним, якщо:

• об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;
• охорона надає виключного права на об'єкт передбачуваної охорони;
• об'єкт охорони є комерційно значущим; об'єкт охорони сприятиме зменшенню витрат компанії;
• об'єкт   охорони   сприяє   задоволенню   потреб споживача;
• об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення компанії у певній галузі;
• об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;
• об'єкт охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;
• витрати на правову охорону будуть меншими, ніж дохід від його використання;
• об'єкт охорони підвищує цінність сумарних активів.

     Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативний варіант охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у випадку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.

Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  використання прав. Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при використанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.

     По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав.

     По-друге, це стратегія ліцензування на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

     По-третє, це стратегія формування уставного  капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної  власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

     По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб  шляхом управління інтелектуальною власністю підвищити інвестиційну привабливість підприємства.

Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  захисту прав.

          Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуальної власності, зростанням конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді.[4]

Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  утилізації.

     Після закінчення юридично визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі підприємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бовин А.А., Чередников Л.Е. Интеллектуальная собственность: экономический аспект.-  М.:ИНФРА-М, 2001.-195 с.
2. Полторак А., Лернер П. Основы интеллектуальной собственности.- М.-Спб.:Диалектика , 2004год.-198 с.
3. Судариков С.А. Экономика и интеллектуальная собственность.-М.:Питер.2004.- 347 с.
4. Дворянкин О. Корни пиратства  // Интеллектуальная собственность: авторское право и смежные права.-2005-№9-с. 29.
5. Рамазанов А. Интеллектуализация отношений собственности // Экономист.-2005-№2-с.57.
6. Талимончик В. Разрешение споров, связанных с охраной интеллектуальной собственности в рамках ВОИС // Интеллектуальная собственность: авторское право и смежные права.-2005-№9-с. 43.
7. Зорин Н.  Нестерчук Ю. Понятие и категории интеллектуальной собственности // Отечественные записки .-2005 -№1-с. 210.