Европейская валютная система

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ 
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ» 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ  ТА РОЗВИТОК 
 
 
 
 
 
 
 

Студент               Спєсівцева Олеся Ігорівна

Спеціальність     6.050100 «Міжнародна економіка»

Форма навчання заочна

Кеpівник             Старший викладач, Семкова Л.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Маріуполь - 2010

ЗМІСТ 
 
 

ВСТУП…………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти валютної системи…………………………………….4

1. Сутність та види валютних систем………………………………………….…4
2. Особливості функціонування валютної системи. Валютний курс……….....5
3. Передумови виникнення та розвитку валютної системи…………………....7

РОЗДІЛ 2. Особливості становлення та розвитку європейської валютної системи.11

     2.1. Передумови виникнення європейської валютної системи ………....................11

     2.2. Етапи розвитку європейської валютної системи………………………….….….13

2.3. Функціонування європейського центрального банку у валютній системі….14

РОЗДІЛ 3. Перспективні напрями розвитку європейської валютної системи……..18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….……22

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………...…..25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП 
 

     Інтернаціоналізація і глобалізація європейської економіки  сприяють розвитку торгово-економічного обміну, розширенню валютних відносин між країнами. З середини XX століття європейські валютні відносини  отримують новий імпульс розвитку. Проблеми стійкості валют, допустимих меж їх коливань по відношенню один до одного і резервним валют стають найважливішими проблемами європейського  господарського розвитку. Створення  ефективного валютного механізму  для безперебійного здійснення європейських господарських зв'язків стає центральним  завданням європейської валютної системи. Також нестабільна сьогодні ситуація і на європейському валютному  ринку. Кожен день змінюється валютний курс, змінюються умови кредитування країн і т.д. Тому, тема даної курсової роботи є актуальною на сьогоднішній день.

     Європейська валютна система - це форма організації валютних відносин між країнами-членами європейського союзу, що визначається валютним законодавством цього об'єднання.

       Отже, предметом дослідження даної роботи є безпосередньо європейська валютна система та її складові. Об’єкт – міжнародні валютні відносини.

         Метою нашої курсової роботи є визначення напрямів розвитку Європейської валютної системи. В рамках поставленої мети роботи можна виділити наступні основні завдання:

• розглянути теоретичні аспекти валютної системи;
• визначити передумови виникнення європейської валютної системи;
• розглянути етапи розвитку європейської валютної системи;
• розглянути функціонування європейського центрального банку у валютній системі;
• визначити проблеми сучасної європейської валютної системи;
• розглянути перспективи функціонування євро;

     У курсовій роботі було використано навчально-методичну  літературу вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, статистичні збірники, періодична література, локальна мережа Internet та ін..

         РОЗДІЛ 1. 

         ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ 
 

1. Сутність  та види валютних систем

 

     Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову  валютні системи. Світова валютна  система розвивається на регіональному  та глобально-світовому рівнях. У  свою чергу регіональна та національні  валютні системи активно взаємодіють  між собою, утворюючи єдину цілісну  систему міжнародних економічних  відносин.

     Національна валютна система — це державно-правова  форма організації економічних відносин країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюють міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни[8;10].

     Основні елементи національної валютної системи  визначаються національним законодавством.

     Її  основні структурні елементи:

• Національна валюта – грошова одиниця країни;
• Валютний паритет як основа валютного курсу;
• Режим курсу національної валюти;
• Організація валютного ринку;
• Національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
• Умови обміну національної валюти на золото та інші валюти – конвертованість валюти[2;48];

     Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавтсвом кожної країни. На основі такого законодавства  встановлюється механізм взаємодії  національних і світових грошей, спосіб їхньої конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності. Золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки – банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

     Світова валютна система охоплює всю  свтову економіку. Її розвиток пов'язаний з формуванням світового ринку, єдиної системи світового господарства внаслідок поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією економічного життя та глобалізацією усіх аспектів господарської діяльності

     Головні елементи сучасної світової валютної системи[5;276]:

• Національні резервні та коллективні (наднаціональні) валютні одиниці;
• Склад і структура міжнародних платіжних активів (засобів);
• Механізм валютних паритетів та обмінних валютних курсів;
• Умови взаємної конвертованості валют;
• Форми міжнародних розрахунків;
• Умови функціонування міжнародних валютних ринків та ринків золота;
• Статус міждержавних валютно-кредитних організацій[16; 10-11];

       Головною  функцією світової валютної системи  є ефективне опосередкування  платежів за експорт та імпорт між  окремими країнами і створення сприятливих  умов для розвитку міжнародної системи  виробництва і поділу праці, поглиблення  міжнародної торгівлі та міжнародної  інвестиційної діяльності. 
 
 

     

2. Особливості функціонування валютної системи.  Валютний курс.

 

     Важливою  характеристикою фінансової системи  країни є валютний курс її національної грошової одиниці.

     Валютний  курс - вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. У сучасній економіці  виділяють дві основні системи  валютних курсів:

• Система жорстко фіксованих валютних курсів, яка передбачає втручання держави в їх зміни;
• Система гнучких (плаваючих) валютних курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом та пропозицією.

     Валютний (або обмінний) курс пов'язує економіку  країни із зовнішнім світом, дозволяє визначати ефективність зовнішньоекономічних операцій і здійснювати міжнародні операції та розрахунки. У світовій торгівлі знайшов підтвердження  традиційний постулат економічної  теорії - для експортера низький  курс національної валюти краще, ніж  високий, а для імпортера - навпаки.

     Коливання валютних курсів не тільки впливають  на стан зовнішньої торгівлі, але відбиваються на ефективності діяльності підприємств  і фірм, сукупному попиту та сукупної пропозиції, обсязі національного виробництва, зайнятості і ціни. Тому валютні  відносини є зоною високої  активності держави. Залежно від  мети і від того, чи встановлений в тій чи іншій країні режим фіксованих або плаваючих курсів, для регулювання їх буде застосовуватися різний набір економічних важелів. Серед них особливе значення має девальвація і ревальвація національної валюти.

     Девальвація - цілеспрямовані дії уряду зі зниження обмінного курсу валюти своєї  країни[6;376].

     Ревальвація - дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти[6;378].

     Девальвація і ревальвація в принципі є  атрибутами системи фіксованих курсів, оскільки припускають одномоментний, різкий стрибок з одного валютного  співвідношення на інше і фіксацію його на новий рівень. Однак у  сучасних умовах часто говорять про  девальвацію або ревальвацію  й у відсутності фіксованих курсів, маючи на увазі будь-яке зниження або підвищення курсу.

     Коректування  національного курсу можна здійснювати  також за допомогою валютної інтервенції, тобто. впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної  валюти[2; 54-55].

     Девальвація, ревальвація, валютна інтервенція, також а дисконтна політика і  введення валютних обмежень є заходами прямого валютного регулювання. До непрямих методів регулювання валютного курсу відносять практично всі заходи фіскальної і монетарної політики.

     На  основі національних валютних систем і утворюється світова валютна система.  
 
 

3. Передумови  виникнення та розвитку валютної системи

 

     Міжнародні  економічні зв'язки країн Західної Європи завжди вирізнялись високою  інтенсивністю. У повоєнні роки тут  розвитку  виробничої кооперації сприяли  транснаціональні корпорації (ТНК). У  Західній Європі в період 1946-1958 рр. було розташовано 40% зарубіжних філіалів ТНК  в обробній промисловості, що створило у цьому регіоні густу мережу міждержавних мікроекономічних зв'язків. На їх основі стали розвиватися і  макроекономічні зв'язки, тобто зв'язки між національними господарствами і країнами в цілому. Як наслідок — посилилась взаємозалежність промислово розвинутих країн Західної Європи.

     Інтеграційні  процеси підштовхувались високим  рівнем  розвитку  продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва  в умовах відносно незначних масштабів  внутрішніх ринків країн Західної Європи. Необхідно відзначити, що вагомим  чинником інтеграційних процесів у  Європі стала і необхідність протидії цілковитому домінуванню США  у світовому господарстві. 1948р. США  виробляли понад 60% сукупної продукції  промислово розвинутих країн, на частку США припадало близько половини усіх довгострокових зарубіжних капіталовкладень і майже 80% усіх золотих запасів  капіталістичного світу. Жодна країна Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним партнером, для цього потрібен був міцний і довгостроковий економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би зіставитися з національним господарством США.

     Все це і обумовлювало необхідність консолідації західноєвропейської економічної  еліти на власній основі. З цією метою у рамках утвореної 1949 р. Ради Європи було здійснено ряд проектів регіональної інтеграції — від об'єднань у межах окремих галузей промисловості до величезних проектів західноєвропейської федерації. За одним з таких проектів (“план Шумана”) у квітні 1951 р. було підписано Паризький договір про заснування  Європейського  об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу з організацією не тільки спільного ринку чотирьох продуктів гірничорудної промисловості (вугілля, залізна руда, сталь і металобрухт), але й спільного регулювання обсягів виробництва і рівня цін, інвестиційних програм і раціонального використання робочої сили. Цей договір набув чинності 1953 р. ЄОВС контролювало 60% виплавки сталі і 50% видобутку вугілля у Західній Європі[1; 38].