Галузеві особливості та комплексно-пропорційний розвиток харчової промисловості України

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України 

Київський національний торговельно-економічний  університет

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з курсу «Регіональної економіки»

 

на  тему:

 

 

 

«Галузеві особливості та комплексно-пропорційний розвиток харчової промисловості України»

 

 

                          

 

 

               Студентки  I курсу ФЕМП

5 групи денної  форми навчання

Дмитренко Оксани Михайлівни

 

Науковий  консультант

Кандидат  економічних наук

Доцент  кафедри міжнародної економіки

Головня Юлія Ігорівна

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

Зміст

 

Зміст ……………………………………………………………………………………….2

Вступ ………………………………………………………………………………………3

1. Місце харчової промисловості у структурі АПК України…………………………..4

2. Передумови розвитку та розміщення  харчової промисловості України…………...7

    2.1 природно-ресурсні

    2.2 історичні

    2.3 демографічні

    2.4 соціально-економічні  та технічні

3. Сучасні особливості розвитку  провідних галузей харчової промисловості  України…………………………………………………………………………………...12

    3.1 модернізація обладнання

    3.2 зміни у формах власності

    3.3 інвестиційна політика  і створення спільних підприємств

4. Територіальна структура харчової  промисловості України………………………..22

5. Продукція харчової промисловості  у внутрішній та зовнішній торгівлі………….34

6. Перспективи розвитку і розміщення  харчової промисловості України…………...37 Висновки….………………………………………………………………………………39

Список використаних джерел інформації ……………………...……………………...41

Додатки …………………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Однією зі складових промисловості  України є агропромисловий комплекс, а  однією зі складових агропромислового комплексу є харчова промисловість. Вона представляє собою важливу  частину господарства, вносить значний  внесок у створення суспільного  виробництва й створює продукти для задоволення потреб населення.

Кожна держава намагається забезпечити  суспільство якісним товаром. Україна  не є винятком. Вона має усі передумови для створення якісної, високорозвиненої промисловості продуктів харчування, яка зможе задовольнити потреби  кожного українця. Це є внутрішній аспект. А зовнішній полягає у  в змозі забезпечити валютні  надходження від реалізації на світовому  ринку.

Розвиток харчової промисловості  повинен стати одним з провідних  напрямів економічної політики країни. 

Об’єкт дослідження в курсовій роботі виступає харчова промисловість України.

Предмет дослідження курсової роботи є вивчення комплексно-пропорційного розвитку харчової промисловості в Україні.

Основними завданням є дослідження історичних умов розвитку, факторів розміщення галузей харчової промисловості, сучасний розвиток ланки, територіальна організація економічних районів галузі.

Метод дослідження: літературний, порівняльний, картографічний.

Відповідно до теми, завдань та предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, із шести  відповідних пунктів плану, висновку, списку літературних джерел, додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Місце харчової  промисловості у структурі АПК  України.

 

Харчова промисловість – одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості  України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки  і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього  ринків, рівень життя населення.

Основна частина продукції сільського господарства реалізується на підприємства харчової промисловості.

Харчова промисловість входить до продуктивних комплексів агропромислового комплексу. Її сировинна база досить поширена в Україні ( див. дод. А). Ще більш широкі межі розміщення споживачів продукції цієї галузі. Саме через це розміщення харчової промисловості має таку особливість, що виділяє її серед інших галузей, — її підприємства розміщуються повсюдно: скрізь, де є населений пункт, існує те чи інше виробництво харчової продукції. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактора. У відповідності з цим виділяються три групи галузей харчової промисловості:

1. Група  галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину при високих нормах її витрат й обмежених строках зберігання і виробляє транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.

2. До  другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну  сировину і випускають малотранспортабельну  продукцію, або продукцію з  обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в  районах споживання готової продукції.  Це — хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна,  безалкогольних напоїв.

3. Третю  групу становлять галузі, що можуть  бути розміщені як в районах  зосередження сировини, так і  в районах споживання готової  продукції (м’ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими. Зокрема, в районах виробництва сировини здійснюються первинні стадії переробки сировини, а в районах споживання — стадії, що завершують процес переробки напівфабрикатів (тютюнова, виноробна).

У харчовій промисловості розвинена спеціалізація  за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, а подальші – до споживача. Прикладом  може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. У виноробстві: первинне та повторне,  у тютюновій промисловості - ферментаційне та тютюнове виробництво.

Харчова промисловість поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції України.

Вироблена у результаті господарської діяльності сільськогосподарська продукція потребує раціонального використання. У межах 15-20% продукції використовується безпосередньо у сільському господарстві (корми і насіння, частково молоко та м'ясо), 25-30% - споживається у свіжому вигляді, і 50-60% надходить на промислову переробку. Із тієї продукції, що підлягає переробці, 80-85% направляється на підприємства харчової промисловості, а 15-20% на підприємства легкої промисловості.

Питома  вага продукції харчової промисловості  у структурі виробництва предметів  споживання сягає 52,8%, а у загальному обсязі промислової продукції агропромислового комплексу – 33,5%.

Продовольчі товари становлять понад 68% загального виробництва товарів народного  споживання, 63% загального обсягу роздрібного  товарообороту та понад 61% у структурі  особистого споживання благ населення.

Харчова промисловість відіграє важливу  роль у вирішені продовольчої безпеки  України. Вона є не тільки завершальною ланкою виробництва харчових продуктів, а й інтегратором ефективного  функціонування всього продовольчого  комплексу.

В Україні  промислове виробництво харчових продуктів  здійснюють понад 22 тисячі підприємств, де працює близько мільйона осіб.

Номенклатура  продукції перевищує 4тис. найменувань.

Галузь  у цілому працює стабільно, нарощує  обсяги виробництва. Щорічно реалізується продукція виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів  на суму близько 65 млрд.грн.

Харчова індустрія значною мірою визначає розвиток української економіки  в цілому, вона виробляє майже п’яту  частину загального обсягу промислового виробництва в країні, робить важливий внесок у формуванні державного бюджету.

Харчова промисловість здатна забезпечити  продуктами харчування внутрішній ринок, має значний експортний потенціал.

Харчова промисловість займає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій в економіку України.

У галузі велика увага приділяється підвищенню технічного рівня промисловості. Розроблені та реалізуються міжгалузеві та галузеві програми науково-технічного забезпечення виробництва,  які передбачають розробку й впровадження ресурсо та енергозберігаючих  технологій та високопродуктивного  устаткування, розширення випуску імпортозамінюючої  сировини й прогресивних таропакувальних  матеріалів, збільшення виробництва  продовольчих товарів з нетрадиційної  харчової сировини. Здійснюється розробка та гармонізація вітчизняних стандартів до європейських і міжнародних, що є  обов’язковою умовою вступу нашої  країни до СОТ.

Разом з  тим, у харчовій промисловості є  багато складних проблем. Перш за все, потребує удосконалення система  контролю за якістю і безпекою харчових продуктів (з урахуванням прогресивного  досвіду країн Європейського  союзу) та постійного моніторингу ситуації на ринках продовольства, що дозволить  ефективно забезпечувати збут на ринках харчової продукції, як на внутрішньому, так і на ринках інших країн.

 

 

 

2. Передумови розвитку та розміщення  харчової промисловості України

Харчова промисловість в Україні набула розвитку за особливих передумов  та факторів. Водночас кожен фактор зокрема впливає на формування харчової промисловості в певному напрямі. Найважливіші з них характеризуються так:

1. Природно – ресурсні

Територія України характеризується переважно рівнинним рельєфом, держава  має великий земельний фонд з  родючими ґрунтами, достаток тепла  у вегетаційний період для всіх рослин помірної зони. Україна має великі земельні ресурси. Майже дві третини  площі ріллі займають чорноземи  і наближені до них родючістю  ґрунти. Площа чорноземів України  становить близько однієї чверті їх світового поширення.

Серед природно – ресурсних  факторів найважливіше значення для  харчової промисловості мають агро кліматичні, ґрунтові і водні ресурси.

Агрокліматичні ресурси  характеризують ступінь забезпечення сільськогосподарських культур  теплом і вологою. Для України  характерна зональність у розподілі  тепла і вологи.

Ґрунтові  ресурси Країни дуже різноманітні. На її території виділяють Поліську, Лісостепову і Степову ґрунтові зони, а також Карпатську та Кримську гірські області, з властивими для  кожної з них ґрунтами.

На Поліссі  найбільш поширені дерново-підзолисті і болотні ґрунти, серед яких переважають  торфоболотні. Тут сприятливі умови для вирощування озимого жита,  картоплі. На Полісся припадає більше 40% виробництва картоплі, 20-25% молока і м’яса в Україні.

У Лісостепу  поширені різні типи чорноземних  ґрунтів. Крім них значні площі займають лучно-чорноземні та сірі лісові ґрунти. Тут склалися найкращі умови для  вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи. Тут виробляють майже 70% цукрових буряків, 39% зерна, 46% картоплі.

Ґрунтові  ресурси Степу досить однорідні  та представлені, головним чином, чорноземом. Провідними культурами є озима пшениця, соняшник, баштанні та ефіроолійні  культури. Наявність великої кількості  тепла сприяє розвитку виноградарства, рису та овочів. Степ дає близько 48% виробництва зерна, 100% рису, 81% соняшнику, 96% винограду. Як у Степовій, так і на Поліссі та Лісостепу, добрі умови для скотарства, свинарства, вівчарства і птахівництва.

На Закарпатті переважають дерново-опідзолені та дерново-глеєві ґрунти. Тут вирощують  озиму пшеницю та жито, картоплю, кукурудзу, овочі, виноград.

В Криму є як чорноземні, так і дерново-карбонатні, буроземні, коричневі ґрунти. Тут провідними галузями є садівництво, виноградарство, вирощування овочів, тютюну, я також розвинене скотарство і вівчарство.

Водні ресурси  відіграють важливу роль у розвитку харчової промисловості. основними  джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господарства України в прісній воді є водні  ресурси поверхневого стоку (річки, озера, водойми) і підземного стоку.

України має досить обмежені ресурси поверхневих  вод. Загальне водоспоживання  досягло 65% її середнього багаторічного поверхневого стоку.

Основним  водоспоживачем є зрошуване землеробство. Особливо висока питома його вага в  південних областях. Тому такі господарство розміщуються поблизу річок, а саме Дніпро, Ворскла, Інгул, Рось, Дністер.

Отже, природні умови і ресурси України в  цілому сприятливі для розвитку харчової промисловості. Переважно рівнинний  рельєф, достатня кількість тепла  і вологи в період активної вегетації, великі площі родючих ґрунтів  дають змогу вирощувати найрізноманітніші  сільськогосподарські культури помірної зони і розвивати всі основні  галузі тваринництва.