Галузеві особливості та комплексно-пропорційний розвиток харчової промисловості України

Важливою  стратегічною метою розвитку харчового  сектора України є розширення меж ринку збуту продукції.

Основні заходи вирішення проблем у харчовій промисловості:

• проведення підготовчих робіт з метою забезпечення оптимальних умов взаємозв’язку України із СОТ, удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог багатосторонньої міжнародної торговельної системи;
• гармонізація системи сертифікації та стандартизації з міжнародними вимогами; прискорення створення правового поля щодо системи гарантій виконання форвардних контрактів та розвитку ринку товарних деривативів з метою формування об'єктивних цінових індикаторів;
• запровадження сучасних ринкових механізмів стимулювання збільшення експорту продукції харчової промисловості та продовольства, вдосконалення його інфраструктури;
• створення умов для формування сприятливого інвестиційного клімату;
• забезпечення правових та інституційних передумов впровадження системи іпотечного кредитування з метою забезпечення середньо та довгострокових вкладень у виробництво;

 

 

                                                          Висновок

Незважаючи  на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію  й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної  продукції в сучасній упаковці.

Формування  соціально-орієнтованої економіки  вимагає вирішення стратегічного  завдання — створення в Україні  потужної харчової індустрії для  забезпечення нормальної життєдіяльності  населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості  країни, наповнення фінансами державного бюджету.

Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.

Для стабілізації становища в ряді галузей харчове  промисловості необхідно:

• оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;
• забезпечити  пріоритетність  розвитку  галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;
• продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;
• створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;
• запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;
• відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;
• активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел інформації:

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Навч. Посіб. Вид. 2-ге, доп., перероб. – К.: ВЦ<<Академія>>, 2007. – 688 с.  (Альма-матер).
2. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. – ПК.: Кондор, 2006 – 296с.
3. Заблоцький Б.Ф., 2008 Розміщення продуктивних сил України: національна макроекономіка: Посібник. – К.: Академвидав, 2007. – 368 с. (Альма-матер).
4. Лишиленко В.І. Регіональна економіка: [ для студ. Вищ. Л 67 навч. Закл.] / В.І.Лишиленко – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 384 с.
5. Л. Г. Чернюк, Д.В. Клиновий Економіка та розвиток регіонів України. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2004. – 644с.
6. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / за ред.. В.В Ковалевського, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во “Знання”_ RJJ_ 2006- - 350 c. – (Вища освіта XXI століття).
7. Розміщення продуктивних  сил України: підручник / за ред. Проф. Є.П.Качана. – К.: <<Юридична книга>>, 2004. 552с.
8. Стадницький Ю.І., Загородній А.Г. Розміщення продуктивних сил (теоретичні основи): навч. Посіб. – К.: Знання, 2008. – 351 с.
9. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч.посібн. – К.:Кондор, 2005.-344с.
10. www.minagro.kiev.ua - міністерство аграрної політики та продовольства
11. http://agroua.net – аграрний сектор України
12. www.agroperspectiva.com – Агро перспектива.