Индустріального до постіндустріального суспільства

      Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

      Київський національний торговельно-економічний  університет

      Кафедра економічної теорії та конкурентної політики 

      Отримано

      Реєстраційний номер №________

      Від «__»  _________________20__р. 
 

      КУРСОВА РОБОТА

      з дисциплін «Політична економія», «Мікроекономіка»

      та  «Макроекономіка» 

      на  тему № 

      Виконала:

      Студентка ІІ курсу, групи 4,

      факультету  обліково-економічного

      Дорошенко Олени Олександрівни 

      Науковий  керівник:

      _______________

      ______________ 
 

      Результати  перевірки:

      ___________________ 
 

      Київ 2011

      Київський національний торговельно-економічний  університет

      Кафедра економічної теорії та конкурентної політики 

      Дисципліни  «Політична економія», «Мікроекономіка»

      та  «Макроекономіка» 

      Факультет обліково-економічний, спеціальність () державний фінансовий контроль

      Курс  ІІ  Група 4 Форма навчання Денна Триместр/семестр

      Номер залікової книжки 

      Завдання

      на  курсову роботу студента

      Дорошенко Олени Олександрівни

      Номер та назва теми курсової роботи 

      Дата  затвердження плану роботи «___» _____________ 20___ р.

      Дата  захисту курсової роботи  «___» _______________ 20 ___ р. 

      Тему, план і строки прийняв до виконання ______________ 

      Науковий  керівник ___________           ________________________ 
 

      «_____» ___________________ 20 ___ р.

 

       Реферат 
Зміст

 

       Вступ

      Ми  є свідками постіндустріальної революції, в результаті якої розвинуті країни перейшли на вищий ступінь цивілізаційного  процесу – нас стадію постіндустріального  розвитку. За своїми масштабами та глибиною ця революція не має аналогів в  історії людства.

      Для постіндустріальної стадії характерними є інформаційно-інтелектуальні технології, які не лише забезпечують високу ефективність, а й докорінно змінюють умови економічного розвитку. Віками люди жили в умовах обмежених ресурсів, ефективне їх використання було предметом економічної науки. Інформаційно-інтелектуальні технології знімають цю проблему.

        Постіндустріальна економічна система, в основі якої лежить певний технологічний спосіб виробництва, насамперед інформаційно-інтелектуальні технології, знання, докорінно змінює становище людини у суспільстві, підносить її роль та значення.

      Все це зумовлює необхідність глибокого  вивчення і усвідомлення суті постіндустріального  суспільства, використання досвіду  зарубіжних країн для розробки стратегії економічного і соціального розвитку України.

      Об’єктом дослідження є закономірності становлення та розвитку постіндустріального суспільства. Предметом дослідження є поняття „постіндустріального суспільства ” як результату цивілізаційного прогресу, вищого ступеня розвитку суспільства, яка ввібрала в себе надбання людства.

      Мета  і завдання роботи:

• Виявлення характеру руху від індустріального до постіндустріального суспільства
• Ииии
• ииии

 
 

    Актуальність  обраної теми, її мета та завдання, предмет  та об’єкт дослідження зумовили логіку і структуру підготовленої роботи.

 

       1. ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ  СУСПІЛЬСТВО: ХАРАКТЕРНІ  РИСИ, ВИНИКНЕННЯ  ТА РОЗВИТОК

      З середини ХХ ст. у розвинених країнах відбуваються глибокі зміни, в результаті яких формується нове суспільство. Його природа багато в чому залишається невизначеною. Відповідно це суспільство називають по-різному: постіндустріальне, інформаційне, посткапіталістичне, технотронне, технологічне, суперіндустріальне, постмодерне, суспільство знань і т. д.

      Термін  «постіндустріальне суспільство» виник ще на початку ХХ ст. Але він був далекий від визначення нової стадії суспільно-економічного розвитку і використовувався як протиставлення індустріальному суспільству з його глибокими суперечностями і конфліктами. Різноманітні дослідження поступово наповнюють це поняття змістом, який відбиває реалії сучасного життя.

      Представники  різних напрямів і різних ідеологічних течій тією чи іншою мірою збагачують концепцію постіндустріального  суспільства. Проте особливу роль відіграла праця Д.Белла «Майбутнє постіндустріальне суспільство» (1973р.), яка відкрила новий етап у розвитку постіндустріалізму. Ця робота обумовила величезний інтерес до цієї теорії. Белл визначає постіндустріальне суспільство, як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що саме важливо, в якому впровадження нововведень у все більшому ступені залежить від досягнення теоретичних знань».

      Для визначення основних характерних рис нового суспільства необхідно розглянути секторний підхід до вирішення проблеми формування теорії постіндустріального суспільства, який виходить із засад класифікації секторів економіки і встановлення закономірностей зміни співвідношення між ними, визначальної ролі певного сектора на певній стадії суспільно-економічного розвитку. Цей підхід значною мірою конкретизував методологічні засади постіндустріальної теорії. Виявилося, що перехід від одного технологічного способу виробництва до другого пов’язаний з глибокими структурними змінами в економіці, в результаті на кожній стадії суспільного розвитку відповідно домінує певний сектор:

1. доіндустріальне суспільство – сільське господарство;
2. індустріальне – промисловість;
3. постіндустріальне – сфера послуг.

      Таким чином можна визначити наступні характерні риси постіндустріального  суспільства у порівнянні з попередніми  стадіями суспільного розвитку.

      Таблиця 1.1

      Характерні риси постіндустріального суспільства 

 

      Постіндустріальне суспільство виникає на основі науково-технічної  революції, яка забезпечує високе зростання  продуктивності праці у матеріальному  виробництві, відносне (а потім і  абсолютне) зменшення зайнятих у ньому і прискорений розвиток сфери послуг – науки, інформації, освіти, культури. Ця сфера стає домінуючою і визначальною в економіці. Інформація, наука, знання перетворюються на основні джерела зростання економіки та її ефективності.

      Науково-технічна революція другої половини ХХ ст. сприяла створенню нового технологічного способу виробництва і переходу суспільства на постіндустріальну стадію. Пріоритетний розвиток нематеріального виробництва, сфери послуг, тобто розвиток науки, системи освіти, охорони здоров’я, культури, на цій стадії ознаменували глибокі перетворення у промисловості на основі комп’ютеризації, інформатизації та автоматизації виробництва.

      На  постіндустріальній стадії у розвинутих країнах завдяки високій технічній озброєності праці, розвитку агроекономічної науки обмежена зайнятість у аграрній сфері дозволяє виробляти таку кількість продукції, яка не лише задовольняє потреби населення власної країни, а й забезпечує значний експорт сільськогосподарської продукції.

      Постіндустріальне суспільство розпочинається з початку 70-х років. Саме період з початку 70-х до кінця 80-х вважається тим історичним етапом, який обумовив становлення нового суспільства.

      Ще  раз зазначимо, що його відмінною рисою є те, що на противагу попереднім суспільствам, які базувалися на матеріальному виробництві, вперше у світовій історії утверджується суспільство, де домінуючою стає сфера послуг, тобто нематеріальне виробництво.

      До  індустріальна та індустріальна  стадії суспільно-економічного розвитку спиралися на матеріальне виробництво, на виробництво матеріальних благ, матеріальної продукції. У постіндустріальному суспільстві на перший план висувається сфера послуг, виробництво послуг, нематеріальне виробництво. Отже, це не просто переростання індустріального суспільства у нову стадію, це – всесвітньо-історичний стрибок від матеріального виробництва до нематеріального. Ось чому постіндустріальне суспільство характеризують як постекономічне, постматеріальне.

      Цілком  закономірним є те, що становлення  постіндустріального суспільства супроводжується істотними змінами ціннісних орієнтацій – пріоритетна увага до матеріального добробуту та фізичної безпеки поступається місцем піклуванню про якість життя. Р. Інглегарт зазначає, що серйозні зміни у сфері культури змінюють русло розвитку суспільства, внаслідок чого економічне зростання перестає бути домінуючим соціальним орієнтиром, значення економічних критеріїв як стандарту раціональної поведінки знижуються. (ст.65)

      Ці  процеси виявляються і підтверджуються  зростанням чисельності працівників, для яких головним і визначальним є не матеріальна, а постматеріальна мотивація.

      Також важливою рисою постіндустріальної економіки є її транснаціональний характер. Процеси виробництва давно вже вийшли за національні межі.

      В індустріальну епоху співвідношення розумової і фізичної праці набуло характеру протилежності. Фізична праця була обов’язком трудящих класів, а розумова, як правило, була прерогативою панівного класу. Останній користувався всіма надбаннями освіти і культури. Розумова праця зосереджувалася в управлінні підприємствами, економікою і державою. І в ХІХ ст., і в першій половині ХХ ст. панівний клас зосереджував зусилля на інтенсифікації фізичної праці, на посиленні її експлуатації, збільшенні виробництва додаткового продукту.

      Проте, в міру науково-технічного удосконалення  виробництва, у фізичній праці наростають елементи розумової праці, що потребують для виконання дедалі більшого числа  робіт загальної і професійно-технічної  підготовки. Все це зумовлює розвиток системи освіти, розширення доступу трудящих до освіти і культури. Потреби розвитку виробництва диктують необхідність поширення освіти і культури, поглиблення професійно-технічної підготовки.

      Щодо  науки, то її характер і роль постійно змінювалися, аж поки вона не стала визнаною як «всезагальне знання», як основна продуктивна сила. Вісьовим принципом постіндустріального суспільства є величезне соціальне значення теоретичного знання та його нова роль як спрямовуючої сили соціальних змін. Кожне суспільство функціонувало на основі знань, але лише у другій половині ХХ ст. відбулось злиття науки та інженерії, яке змінило сутність технології.

      У міру наростання цих явищ і процесів вони дедалі більше виявляють вплив  на забезпечення випереджального розвитку людини, нарощування інтелектуального потенціалу, настання Ери Інтелекту. Ступінь освіченості людей, створення людиною інтелектуальних цінностей визначає рівень життя всього населення, процвітання держави загалом, соціально-економічну ситуацію у країні. Ні багатства надр, ні родючі землі, ні ідеальний клімат, ні туристична принадність, як зазначає Є.Марчук, не спроможні зрівнятися ні за могутністю, ні за суспільною значущістю з потенціалом людського розуму.

      Отже, постіндустріальне суспільство – це якісно нова економіка, яка базується на інформаційно-інтелектуальній технології. На відміну від попередніх суспільств з властивим їм домінування матеріального виробництва, суспільство, у якому абсолютно переважає сфера послуг, нематеріальне виробництво, замість матеріальної мотивації утверджуються пост матеріальні цінності і мотивації. Це-якісно нові умови праці і життя людей, що забезпечують всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей, інтелектуальний потенціал людини, її знання і вміння, які стають головним ресурсом. Це – нова, вища стадія цивілізаційного прогресу, коли утверджується вільна індивідуальність, вільна особистість.