Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2011 в 00:19, курсовая работа
Об’єктом дослідження є закономірності становлення та розвитку постіндустріального суспільства. Предметом дослідження є поняття „постіндустріального суспільства ” як результату цивілізаційного прогресу, вищого ступеня розвитку суспільства, яка ввібрала в себе надбання людства.
Мета і завдання роботи:
• Виявлення характеру руху від індустріального до постіндустріального суспільства
5. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СВІТІ
Україна поки що перебуває на індустріальній стадії, отже її економічна політика має спрямовуватись на розвиток індустріальних технологій, на впровадження високих і критичних технологій, які забезпечують інтенсифікацію виробництва та підвищення його ефективності і одночасно створювати та впроваджувати постіндустріальні, інформаційно-інтелектуальні технології. Лише за таких умов можна забезпечити випереджувальний розвиток, швидке просування по шляху цивілізаційного прогресу.
Серед причин, які не дозволяють поки що говорити про реальну конкурентоспроможність господарського комплексу України в системі IT-економіки є наступні (за ступенем впливовості).
Рис. 5.1 Структура ВВП України за видами економічної діяльності за 2008 р.
Можна стверджувати, що основою української економіки, головними джерелами наповнення бюджету залишається важка та хімічна промисловість — найбільш енерго- та матеріалоємні галузі. Саме тому, енергетична складова господарського комплексу України на перехідний до постіндустріального період часу є однією з ключових. Українські нафтопереробні заводи можуть переробляти 45-47 мільйонів тон нафти, але фактично переробляють лише 23-25 млн. т (80 % нафти Україна імпортує). Україна володіє унікальною газотранспортною мережею, поставляє до Європи 110-115 мільярдів кубометрів газу, а за умови технологічної модернізації — 145-150 млрд. Імпортуючи 65% газу та 80% нафти, Україна має надвисокий рівень енергетичної залежності. Головним завданням держави в енергетичній сфері повинно стати об’єднання інтересів постачальників газу, країни – транзитера та європейських компаній-користувачів. Повне завантаження української газотранспортної системи дозволить виключити необхідність пошуку альтернативних маршрутів транспортування газу.
Ключовою пересторогою на шляху реалізації цих, та великої кількості інших інноваційно-насичених національних економічних проектів залишається реально існуюча технологічна відсталість промислової бази української економіки від конкурентів з «Світу ТНК». За цих умов держава зобов’язана визначити основні пріоритетні напрями — «точки інноваційного зростання» національної економіки й забезпечити всебічну підтримку реалізації конкурентоспроможних на світовому ринку проектів.
Постіндустріальними країнами називають, як правило, ті, в яких на сферу послуг припадає значно більше половини ВВП. Аналізуючи динаміку структури ВВП можна зробити висновок, що Україна зовсім не підпадає під це правило. Хоча у 2009 році обсяг сфери послуг у ВВП значно зріс (додаток А).
Рис. 5.2 Зміна структури ВВП України за видами економічної діяльності
за 2006-2008 р.
Також до проблем, які перешкоджають трансформації України до викликів постіндустріального світу відносять:
— гостре розшарування в суспільстві. Зростає майнова, соціокультурна невідповідність більшої частини населення до вимог нової економіки;
— загострення проблем на ринку праці породжує неконтрольовану трудову міграцію. Українці поступово заміщують традиційні ніші представників «Третього світу»;
— регіоналізація держави. Поглиблення відсталості традиційних аграрних регіонів.
На сьогодні економічний потенціал України переважно сконцентровано Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях (понад 40% основних фондів, понад 35% виробництва валової доданої вартості, понад 55% виробництва промислової продукції, третина обсягу інвестицій в основний капітал). Основний потенціал науково-дослідницьких установ – головного джерела інновацій — розташовано в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та Одесі (68% організацій, що виконують НДДКР), в Донецькій та Харківській областях сконцентровано п’ята частина підприємств України, що впроваджували у виробництво інновації та випускали вперше в Україні нові види продукції машинобудування.
Забезпечення конкурентоспроможності можливе за умови використання національних конкурентних переваг, які базуються, на сьогодні, у геополітичному розташуванні та виробничо-технологічній спадщині колишнього СРСР.
Стратегічними напрямами економічного розвитку України повинно стати, перш за все:
1. Оновлення основних фондів ГМК на інноваційній основі з обов’язковим впровадженням енергозберігаючих технологій.
2.
Розвиток транзитних
3. Зміцнення та розвиток інноваційних галузей — підприємств ракето-космічної, авіаційної, атомної, хімічної промисловості.
Разом з тим, розвиток інноваційних галузей економіки України потребує одночасного забезпечення соціального розвитку.
Визначальним чинником в
В Україні із усією гостротою постала необхідність широкого обговорення та розробки національної стратегії конкурентоспроможності країни у глобальній економіці Знання. Україна все ще достатньо високо оцінюється у світі щодо рівня «винахідливості» населення, розгалуженості науково-дослідницької бази, рівня та якості освіти, відносно непоганого стану базової інфраструктури.
Зміни у системі прийняття рішень неминуче призведуть до пошуку реальних важелів підвищення конкурентоспроможності. Це стосується, насамперед, системоформуючих для України підприємств ГМК, ОПК, харчової та переробної промисловості. Відкритість дозволить не лише наблизити підприємства до інноваційно-інвестиційних потоків, але й реально оцінити потенціал та конкурентні можливості кожного окремого сегмента національного ринку в інноваційній площині.
Голова Ради Конкурентоспроможності України Ю.Полунєєв пропонує (з огляду на успішний досвід Фінляндії, де знаходиться штаб-квартира світового лідера у виробництві мобільних телефонів ТНК «Нокіа») наступні чинники, що зумовлять перехід від факторно-ресурсної стадії конкурентоспроможності до економіки знань.
1
Стратегічне бачення
2. Система освіти, особливо вищої, яка гнучко реагує на зміни й вимоги счасності.
3.
Проведення глибоких
4. Істотне збільшення бюджетних асигнувань на науку й розробки (НДДКР).
5. Створення ефективної системи конвертування ідей у товари (комерціалізації інновацій) з особливим акцентом на стимулюванні патентної діяльності.
6. Створення галузі венчурного фінансування.
Потенційно Україна є лідером країн «периферійної зони». Головною економічною характеристикою таких держав є індустріальний модернізм. Високоякісна продукція машинобудування для більшості країн світу дуже довго зберігатиме свою актуальність. Постіндустріальна парадигма чітко відокремила США, Західну Європу та Японію від «іншого світу». Кінцевою метою трансформації господарського комплексу України повинна стати завершення індустріального циклу, з використанням досвіду країн Південно-Східної Азії, т.зв. «азійських економічних драконів». Втім, головною пересторогою на шляху реалізації цього стратегічного напряму, залишається суттєве відставання ринкової інфраструктури України, за параметрами, які забезпечують можливість практичної «капіталізації» Економічний рівень України, якість життя населення та конкурентні позиції країни у світі не віддзеркалюють якості її людського та інтелектуального капіталу.
Информация о работе Индустріального до постіндустріального суспільства