Конкуренція та шляхи подолання монополізації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ім. А. МАКАРЕНКА

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«Конкуренція та шляхи подолання монополізації»

 

 

Виконала:

студентка групи 28 БЕ

Криворучко Г.П.

Перевірила:

Оверченко О.І.

 

 

 

 

Київ 2010р.

План:

Вступ

1. Конкуренція як складова ринкової економіки та її основні види

1.1 Умови виникнення конкуренції та її роль в ринковій економіці

1.2 Способи конкурентної боротьби

2. Досконала і недосконала конкуренція

2.1 Досконала конкуренція

2.2 Недосконала конкуренція

2.3 Основні методи сумлінної і несумлінної конкуренції

2.4 Стан конкуренції як способу подолання монополізму в Україні

Додатки

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна ринкова економіка  являє собою  складний організм, що складається з різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють  на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям конкуренції (competition). Конкуренція – це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба – це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

Конкурентність ринку  визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають  на ринок, де вони реалізують свою продукцію  тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку  товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом  і пропозицією. Такий ринок називається  досконало конкурентним. А фірми, що діють в умовах досконало конкурентного  ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконало конкурентним уже не вважається.

Основне завдання конкуренції – завоювати ринок у боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку. Становлення ринкової економіки зумовлюється проявою вільної конкуренції. Проте існування купівлі-продажу товарів, використання грошей можливе і без конкуренції. Отже, необхідно з’ясувати умови виникнення конкуренції як економічного явища.

Отже, конкуренція - категорія  явно суперечлива. З одного боку існує  твердження, що без конкуренції ринку  не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі, якщо конкурентна  боротьба існує, такий ринок не вважається досконало конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше  формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо (між іншим, ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.

Мета дослідження  – дослідження сутності конкуренції як засобу подолання монополізму.

Завдання роботи – вивчити різновиди, форми, економічні закони та умови виникнення конкуренції.

Об`єкт дослідження  – конкуренція та її види.

Актуальність  роботи – сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму у наш час є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Конкуренція як складова ринкової економіки та її основні види

1. Умови виникнення конкуренції та її роль в ринковій економіці

Історичні межі досконалої конкуренції простягаються  з XVI ст. до початку XX ст., тобто вони збігаються з епохою вільного капіталізму  та існуванням ринку чистої конкуренції.[7, с.107] Суть конкуренції проявляється в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання товарів, а продавець - для їх реалізації. З іншого боку, в обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище інтересу партнера. В результаті і продавець, і покупець при укладенні угоди повинні йти на взаємний компроміс при визначенні ціни, інакше угода не відбудеться, а кожен з них понесе збитки.

Неодмінними умовами конкуренції є

• Перша – наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкурентного продукту, тобто ресурсу. Якщо виробництво зосереджене у руках одного власника, як в умовах  адміністративно командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції домінував один виробник – держава, тоді утворюється монополія, яка по суті, забезпечує конкуренцію.
• Друга – свобода виробників щодо вибору господарської  діяльност. Кожен повинен мати можливість визначити не тільки що виробляти, а й регулювати якість та обсяг продукції.
• Третя – відповідність між попитом і пропозицією, інакше, якщо припустимо, попит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі пропозиції. За наявності дефіциту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції.
• Четверта – наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виробництві господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на діяльність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В силу своєї  суперечливої природи конкуренція  несе в собі одночасно як позитивні  так і негативні наслідки й  дії.

Позитивні наслідки конкуренції

З одного боку, вона виступає як зовнішня примусова  сила, що спонукає її учасників у  процесі дбання про свої власні мікрогоспо-дарські  інтереси сприяти суспільному прогресу.

Проте, як будь-який суспільний процес, конкуренція  має й негативні наслідки. Тому переоцінювати її можливості в реальній підприємницькій діяльності не слід. Більш того, враховуючи, що негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, заснованому на приватній власності (стихія, анархія), необхідно в конкурентній стратегії постійно передбачати локалізацію цих наслідків.

Негативні наслідки конкуренції

1. Створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців
2. Веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу
3. Сприяє виникненню економічних криз
4. Виступає важливим фактором монополізації економіки

Конкуруючі  суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних умов і тих  завдань, які вони перед собою  ставлять можна виділити три основних типи конкурентної поведінки.

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпеченні переваг суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові формїЯ організації виробництва і т. д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючоъ структури попиту і пропозиції.

Пристосувальна конкурентна поведінка - це упередження дій конкуренції у галузі модернізації виробництва. Вона застосовується тоді, коли підприємець не впевнений у своїх інноваційних можливостях..

Гарантуюча конкурентна політика покликана забезпечити стабілізацію на тривалу перспективу досягнутхтих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зічміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип конкурентної поведінки  застосовується, як правило, тоді, коли підприємець не має можливості суттєво змінювати виробничу й комерційну програми і має слабку інноваційну базу.

Названі типи конкурентної поведінки в різноманітних формах застосоовуються залежно від обраних методів конкурентного суперництва.

З точки  зору функціонування ринку, «питомої ваги»  на ньому виробників західні економісти розрізняють досконалу (вільну) і недосконалу конкуренцію.

2. Способи конкурентної боротьби

Перехід України до ринкової системи економічних відносин сприяє виникненню конкуренції між виробничими  і комерційними підприємствами, а також і між споживачами даної продукції та послуг. Конкуренція розглядається як один  з найефективніших механізмів забезпечення гармонії між попитом і пропонуванням.

Тож розрізняють такі види конкуренції:

• цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;
• нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;
• чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;
• монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;
• олігополістична (грец. oligos — мало) — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
• недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

 

В наш час, коли економіка  України тільки розпочинає своє становлення,  саме недобросовісна конкуренцію майже  повністю захопила ринок України.

Які можливості контролю за конкуренцією при вільній грі  ринкових сил? Теоретичний споживач може виконувати роль судді на ринку, відмовляючись від придбання  товарів, що з’явилися внаслідок  недобросовісних дій виробника  або продавця. На практиці це неможливо. І чим напруженіша ситуація складається  на ринку, тим меншою мірою споживач може виконувати функцію судді. Як правило, споживач просто не в змозі виявити, що має місце недобросовісна конкуренція  і діяти відповідним образом, наприклад, відмовляючись від придбання  товару. Таким чином, споживач виступає в даній ситуації на ринку як суб’єкт, що вимагає захисту так само, як і чесний виробник товарів або  послуг.

Оскільки система саморегулювання  ринку не забезпечує повного захисту  від недобросовісної конкуренції, ця система повинна бути посилена певними державними інститутами  шляхом прийняття спеціального законодавства, що базується на антимонопольному законі і законі про припинення недобросовісної  конкуренції. Обидва ці акти сприяють встановленню чесних правил поведінки  на ринку, але діють вони в різних напрямах. Антимонопольний закон  покликаний гарантувати вільну конкуренцію, закон про припинення недобросовісної  конкуренції призначений для  забезпечення дотримання чесних правил в умовах вільної конкуренції. Таким  чином, обидва закони доповнюють один одного. Світова практика показує, що одного антимонопольного закону недостатньо  для встановлення чесної вільної  конкуренції на ринку. Для цього  необхідне вжиття спеціальних заходів  і прийняття закону про припинення недобросовісної конкуренції.

Особливістю останнього закону повинна стати велика гнучкість, оскільки в його рамках недоцільно запровадження реєстраційних процедур, як в законах про патенти або  товарні знаки. Закон про припинення недобросовісної конкуренції повинен  забезпечувати механізм вжиття заходів  не тільки у разі порушення прав на патенти або товарні знаки, а й у разі порушення комерційних таємниць виробництва, недобросовісної реклами тощо¹.

Відповідно до ст. 10^bis (2) Паризької конвенції “актом недобросовісної конкуренції вважається будь–який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям в промислових і торговельних справах”. Слід відзначити, що термін “чесні звичаї” досить невизначений, оскільки стосовно конкуренції він відображає моральні, соціальні і економічні традиції, що існують в конкретному суспільстві, і тому трактування даного терміна може бути різним в різних країнах. Крім того, ці традиції в кожній країні можуть змінюватися з перебігом часу. Більше  того, звжди є імовірність появи нових методів та форм недобросовісної конкуренції, оскільки немає меж у розвитку методі та форм конкуренції як такої. Таким чином, неможливо дати вичерпне формулювання недобросовісної конкуренції, яке охоплювало б усі наявні та наступні її варіанти. Разом з тим, ряд варіантів недобросовісної конкуренції однозначно випливає із ст. 10^bis Паризької конвенції. Найпоширенішим виявом недобросовісної конкуренції є випадок, коли нечесний підприємець прагне добитися успіху в конкуренції, спираючись не на свої досягнення в підвищенні якості продукту (або послуг) і в зниженні його ціни, а неправомірно використовуючи результати праці інших або впливаючи шляхом наявності фальшивих позначень чи заяв, що вводять в оману².