Конкуренція та шляхи подолання монополізації

Водночас  поки що не можна стверджувати, що завдання, накреслені Конституцією, нині виконуються повною мірою. У сфері конкуренції залишається дуже багато невирішених проблем, які, у свою чергу, є причиною більшості гострих кризових явищ в економіці.

Насамперед  загальнополітичною проблемою в Україні є недотримання вимог законодавства практично в усіх сферах суспільного виробництва. Переважна кількість наших законів відповідає європейському рівню, але мало хто дотримується їх вимог Свідомо чи через незнання їх не дотримуються підприємці, недостатню увагу цьому питанню приділяють державні органи, а суди, які повинні бути на варті дотримання законодавства, насправді дуже часто самі ж їх і порушують. Слід підкреслити, що й закони далеко незавжди є досконалими. З точки зору конкуренції вони мають створювати потенційно рівні умови для всіх учасників виробництва. Однак цей принцип часто не дотримується. Уже на законодавчому рівні різні групи учасників ринку мають і різні умови. Це стосується, зокрема, процедур банкрутства, системи оподаткування, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування, протекціоністської, митної, експортно-імпортної політики тощо. Так, наприклад, законодавство про банкрутство містить положення, що можуть розцінюватись як дискримінаційні, оскільки не всі підприємницькі органзації можуть визнаватися банкрутами. Крім того, ці положення сприяють створенню умов, завдяки яким через процедури банкрутства підприємці здатні усувати своїх конкурентів .

Економічна  конкуренція в Україні:  
загальний стан та тенденції розвитку у 2009 році

Виконання Антимонопольним  комітетом покладених на нього законодавством завдань у 2009 році відбувалося за умов істотного негативного впливу на національні ринки світової фінансово-економічної  кризи.

Унаслідок цього, зокрема, за 2009 рік порівняно з 2008 роком обсяг валового внутрішнього продукту скоротився (у цінах 2007 р.) на 15 відсотків (за попередньою оцінкою), обсяг промислової продукції, за даними Держкомстату України, скоротився на 21,9 відсотка, в тому числі у переробній промисловості – на 26,6 відсотка, у добувній промисловості – на 10,7 відсотка, обсяг виконаних будівельних робіт (у грошовому вимірі) скоротився на 48,2 відсотка, обсяг вантажних транспортних перевезень – на 22,5 відсотка, обсяг обороту оптової торгівлі – на 21,1 відсотка, роздрібної торгівлі – на 16,6 відсотка. Лише в агропромисловому комплексі спостерігалося збереження загального обсягу виробництва продукції на рівні попереднього року.

У січні-червні 2009 р. українськими підприємствами було отримано фінансовий результат у цілому по економіці, що складав лише 4,7 відсотка до відповідного періоду 2008 р. У другому півріччі становище ще погіршилося, і за 2009 рік у цілому фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування виявився від’ємним – негативне фінансове сальдо склало 31,6 млрд. грн. Збитковими виявилися, зокрема, промисловість, будівництво, роздрібна торгівля, фінансова діяльність. Сукупний розмір збитків за напрямами економічної діяльності, що виявили від’ємний фінансовий результат, склав 5,7 відсотка від розміру валового внутрішнього продукту за рік.

Слід зазначити, що особливо негативно вплив світової фінансово-економічної  кризи проявився в деяких галузях  національної економіки, що характеризуються значною часткою ринків з несприятливими передумовами для внутрішньої конкуренції. Наприклад, у машинобудуванні обсяг  виробництва за рік скоротився на 44,9 відсотка, у виробництві окремих  неметалевих мінеральних виробів  – на 38,5 відсотка, на підприємствах з випуску основної хімічної продукції – на 32,1 відсотка.

За загальним висновком  фахівців ДУ “Інститут економіки  та прогнозування Національної академії наук України” галузі сфери послуг виявилися більш мобільними і  чутливими до вимог конкуренції  у період кризи.

Результати організованих  Центром комплексних досліджень з питань антимонопольної політики досліджень стану конкурентного  середовища в Україні виявили, що на початок 2009 року структурні передумови конкуренції в національній економіці  в цілому повторювали стан і тенденції, що спостерігаються протягом останніх двох-трьох років.

Аналіз сукупного рівня  концентрації промисловості виявив у динаміці рівня концентрації в  промисловості суперечливі тенденції. З одного боку, частка 10 та 20 найбільших підприємств у обсязі реалізованої продукції в 2008 році зменшилася порівняно  з 2005, однак частка 50, 100, 150 та 200 помітно  зросла.

Таблиця 1

Сукупний рівень концентрації в промисловості України у 2005-2008 роках 

 

Найбільші підприємства	Частка найбільших підприємств (%)
	в обсязі реалізованої продукції			у чисельності працівників
	2005	2007	2008	2005	2007	2008
10	20,3	19,7	19,2	6,4	5,5	5,7
20	29,2	27,8	28,6	9,9	9,2	9,8
50	41,3	40,9	42,9	16,3	15,8	15,7
100	51,9	51,8	54,5	24,3	22,3	24,9
150	57,5	57,6	60,4	29,2	28,3	30,7
200	61,4	61,4	64,3	32,5	33,2	35,9

 

 

Зростання частки 200 найбільших підприємств у основних показниках є ознакою недостатнього розвитку малого та середнього бізнесу у промисловості. Водночас, спостерігається послаблення  позицій найбільших підприємств, що, з точки зору конкуренції, як правило, означає перехід від абсолютної (стовідсоткової) монополії або стану  індивідуального домінування (на ринку  діє декілька чи навіть багато операторів, але внаслідок того, що лише один із них має значні розміри та можливості, саме він визначає умови функціонування ринку) до більш сприятливої для  елементів конкуренції олігопольної структури ринків (на ринку діє  обмежена кількість приблизно однакових  за розмірами операторів, які, залежно  від ситуації, можуть або достатньо  жорстко конкурувати між собою, або ж відмовлятися від конкуренції).

Оцінити структурні передумови конкуренції в національній економіці  дозволяє визначення співвідношення сукупних часток підприємств, що діють на ринках різних типів, у загальному обсязі реалізованої продукції. Результати розрахунків  щодо ринків України, здійснені на основі опрацювання даних щодо 422 загальнодержавних  та 3441 регіональних укрупнених (агломерованих) ринків виявили, що на початок 2009 року більше половини продукції реалізовувалося  суб’єктами господарювання, які діяли  на ринках, де структурні обмеження  конкуренції відсутні. В той же час на олігопольні ринки припадало 16,6 відсотка загального обсягу реалізації, на ринки з ознаками індивідуального домінування – 22,6 відсотка, на ринки, де структурні передумови конкуренції відсутні (частка найбільшого підприємства перевищує 90 відсотків) – 6,5 відсотка. 

Рис. 1.  

Структурні передумови конкуренції в економіці України  на початок 2009 року

Наведено частку підприємств, що діяли на ринках певних типів, у  загальному обсязі

1. «Чиста» монополія - 6,5
2. Ринки з ознаками домінування - 22,6
3. Олігополія - 16,6
4. Ринки з конкурентною структурою - 54,3

 

Порівняння зі становищем на початок 2008 року засвідчує певне  зменшення секторів з конкурентною структурою та з ознаками індивідуального  домінування з одночасним збільшенням  частки ринків “чистої” монополії  та олігопольних ринків.  

 

Таблиця 2

Структурні передумови конкуренції в економіці України  

 

Тип ринків	Частка підприємств, що діють  на ринку певного типу, у загальному обсязі виробництва (реалізації) у відсотках  на початок
	2001 р.	2004 р.	2005 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р
З конкурентною структурою	53,9	54,3	55,4	53,1	56,7	54,3
Олігополія	11,6	15,3	13,6	14,4	12,0	16,6
З ознаками індивідуального  домінування	22,7	19,9	22,1	25,8	25,6	22,6
“Чиста” монополія	11,8	10,5	8,9	6,7	5,7	6,5

 

 

Слід зазначити, що збільшення частки ринків “чистої” монополії  багато в чому пояснюється зростанням цін на послуги залізничного транспорту (монополізований ринок), унаслідок  чого обсяг реалізованої продукції  у галузі суттєво збільшився. Збільшення частки олігопольних ринків за рахунок  частки ринків з ознаками індивідуального  домінування пояснюється насамперед зниженням рівня концентрації у  нафтопереробці (внаслідок того, що з 2008 року запрацював після реконструкції  ВАТ “Лукойл – Одеський НПЗ”), у видобуванні металевих руд, а також зростанням частки відповідних  ринків (насамперед за рахунок ринків з конкурентною структурою) у хімічному  виробництві.

Стримуючим фактором розвитку промислового виробництва виступають завищені тарифи на послуги природних  монополій. Протягом останніх чотирьох років цей негативний вплив суттєво  посилився: відсоток промислових підприємств, що його відчувають, згідно з даними проведених Держкомстатом опитувань, збільшився з 20 відсотків в середині 2005 р. до 30 відсотків у IV кварталі 2008 р. і 26–27 відсотків у 2009 році. Отже, у період кризових проявів суб’єкти природних монополій вочевидь намагалися підтримати і покращити своє фінансове становище за рахунок отримання додаткової монопольної ренти. Найбільш істотний негативний вплив високих тарифів на послуги природних монополій відчували металурги (45 відсотків опитаних у IV кварталі 2008 р. та 35 відсотків – у ІІ кварталі 2009 р.), виробники інших неметалевих мінеральних виробів (36–41 відсоток), текстильної промисловості (33–41 відсоток опитаних).

До негативних тенденцій  у розвитку структурних передумов  конкуренції, що виявилися станом на початок 2009 року, слід віднести зменшення  інтенсивності вступу нових суб’єктів  господарювання на товарні ринки, що знайшло відображення у скороченні темпів зростання кількості підприємств, організацій та установ, які здійснюють господарську діяльність. Результати аналізу показників за 2007 – перше  півріччя 2009 року свідчать, що у першому  півріччі 2009 р. темпи приросту кількості економічних агентів, тобто, відповідно, інтенсивність вступу нових суб’єктів господарювання, істотно уповільнилися: в цілому майже у три рази порівняно з першим півріччям 2007 року, і при цьому за всіма основними видами економічної діяльності.

Становище дещо покращилося  у другому півріччі 2009 року, хоча інтенсивність вступу суб’єктів  господарювання в цілому та у більшості  галузей залишилася істотно меншою, ніж у першому півріччі 2008 року.

 

 

Таблиця 3

Динаміка приросту/зменшення  кількості економічних агентів  протягом

2007-2009 років за видами  економічної діяльності 

 

Вид економічної діяльності	Приріст за І півріччя 2007 року (%)	Приріст за ІІ півріччя 2007 року (%)	Приріст за І півріччя 2008 року (%)	Приріст за ІІ півріччя 2008 року (%)	Приріст за І півріччя 2009 року (%)	Приріст за ІІ півріччя 2009 року (%)
Всього	2,48	2,2	1,9	1,5	0,9	1,4
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство, рибальство, рибництво	0,29	– 0,35	0,03	– 0,33	– 0,46	–0,22
Промисловість	1,87	1,13	1,04	0,5	0,12	0,4
Будівництво	5,92	5,3	3,18	1,7	1,00	0,02
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	2,7	1,3	1,44	1,17	0,7	1,07
Діяльність транспорту та зв’язку	3,96	2,9	2,99	1,97	1,83	2,04
Фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	6,0	6,0	4,7	4,1	2,56	2,57
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	3,9	3,2	2,9	2,83	2,26	3,3

 

 

Найбільш монополізованими в Україні, окрім сфери природних  монополій, залишаються видобування  вуглеводнів, виробництво коксу, продуктів  нафтоперероблення, пошта і зв’язок, транспорт, виробництво електроенергії, газу та води, деякі галузі машинобудування.