Конкуренція та шляхи подолання монополізації

Однак існують варіанти таких дій підприємця на ринку, які на перший погляд не є  непорядними і не завдають шкоди  споживачеві, впливаючи в той  же час негативно на економіку  загалом. Прикладом таких дій  є тривалий продаж якого – небудь товару за демпінговою ціною. Результатом  такої дії буде розорення дрібних  і середніх підприємців, що спричинить установлення на ринку монополії  та порушення принципу вільної конкуренції, а це позначиться на всьому суспільстві. Ось чому найбільш сучасні закони про недобросовісну конкуренцію, наприклад, закон Швейцарії від 1986р. або закон  Іспанії  від 1991р., забезпечують розв’язання  трьох завдань: захисту приватного підприємця, захисту споживача і  захисту інтересів суспільства  загалом.

Ст. 10^bis Паризької конвенції є дуже широкою за значенням і охоплює товарні знаки, символи, етикетки, фірмові девізи, упаковку, форму та колір товарів або будь–які інші відмітні позначення, що використовуються підприємцем. Під дією цієї статті підпадає безпосередньо зовнішній вигляд товару та всі рекламно–інформаційні аспекти послуг, що надаються. Існують дві основні галузі, в яких змішування найбільш можливе: зазначення торговельного (промислового) походження і зовнішній вигляд товарів. Зазначення торговельного походження може бути в формі дво- або тримірного знака, етикетки, девізу, кольорів, звукових сигналів тощо. Захист від змішування з іншими товарами в цьому разі забезпечується спеціальним законодавством щодо товарних знаків, знаків обслуговування і фірмових найменувань. Однак досить часто охорона, що забезпечується цим законодавством, має обмежений характер, оскільки деякі з позначень не підпадають під дію згаданих законів. У цьому разі може застосовуватися закон про недобросовісну конкуренцію.

У рамках захисту від недобросовісної  конкуренції дещо окремо стоїть питання  охорони загальновідомих товарних знаків, реєстрація яких у даній  країні не обов’язкова. Статтею 6^bis Паризької конвенції передбачається, що держави-учасниці зобов’язані забезпечити захист таких товарних знаків, але це зобов’язання справедливе лише стосовно ідентичних або схожих товарів. Однак товарні знаки, що застосовуються без дозволу у разі їх використання з іншими товарами  або послугами можуть все–таки ввести споживачів  в оману. На практиці у споживача, що користується широким спектром продуктів і послуг, які маркуються загальновідомим товарним знаком, виникає асоціативний зв’язок не між знаком і конкретним товаром, а між знаком і якістю за такими. Така    асоціація легко вводить споживача в оману, якщо загальновідомий товаринй знак яка–небудь фірма без дозволу власника знака починає проставляти на продукти, для яких даний знак не зареєстрований. У такій ситуації скористатися нормами ст. 6^bis для цілей захисту споживача неможливо. Однак питання може бути вирішено шляхом застосування положень закону про запобігання недобросовісної конкуренції. Найбільш делікатною проблемою є визначення загальновідомості товарного знака. Визначальними факторами при цьому є репутація та імідж знака в торговельному середовищі та у широкого кола споживачів  у даній країні в конкретний період часу. У різних країнах використовуються різні способи визначення “загальновідомості” товарного знака.

Порівняно новою для практики застосування промислової власності  в Україні є проблема, пов’язана  з введенням в оману споживача  формою продукту. Тут можна привести приклад з пляшкою “Кока –  Коли” місткістю 0,33 л. Ця форма може розглядатися як така, що підпадає під належне до захисту позначення³.

У більшості країн світу  форма продуктів охороняється як промислові зразки. Відповідно до законодавства  про промислові зразки, забороняється    застосування ідентичних або схожих форм продукту, його упакування для  ідентичних або схожих товарів. На жаль, як і у випадку з товарними  знаками, захист промислових зразків  має обмежений характер. Наприклад, коли як промисловий зразок захищено плоскісний малюнок на продукті, для  якого він зареєстрований, то його охорону у разі застосування цього  малюнка на іншому продукті може бути забезпечено вже тільки в рамках закону про недобросовіну конкуренцію. Ще більш складною є ситуація, коли продукт або товар, що має, наприклад, оригінальну форму, не захищений  як промисловий зразок. У цьому  разі, захист від недобросовісної  конкуренції будується на основі прецендентного права, причому, посилання  робиться на “рабське копіювання” (від  англ. slavish imitation). При цьому необхідно врахувати, що безпосередньо в законах (про недобросовісну продукцію) багатьох країн світу декларується, що принципом, характерним для вільної ринкової системи є свобода імітації дизайну, зовнішнього вигляду та інших візуальних характеристик продукту, якщо останні не захищені відповідно до законів про охорону інтелектуальної власності.

Крім методів розглянутих  вище, недобросовісна конкуренція використорвує  й інші, боротьба з якими стає дедалі актуальнішою, наприклад, неправомірне використання ноу–хау конкурента. Ноу–хау є поняттям, яке застосовується до незапатентованої інформації (незалежно  від того, є вона патентоспроможньою чи ні), яка містить відомості  про формулу, рецепт, пристрій або  спосіб, а також який-небуть метод, застосування яких робить можливим виробництво певної   продукції або надання певних послуг чи забезпечує вирішення конкретних практичних питань, пов’язаних з виробництвом, включаючи зменшення витрат. Ноу-хау може перебувати в додатковій інформації, отримуваній під час використання запатентованих технологій, яка, не будучи патентоспроможньою сама по собі, дає змогу більш ефективно використати запатентований пристрій або спосіб.

З об’єктивної точки зору, інформація може розглядатися як така, що містить комерційну таємницю, у  разі коли вона відома обмеженому колу осіб, тобто конкурент не повинен  володіти цими відомостями. У зв’язку  з цим можна зазначити, що заявки на патент до моменту їх публікації можуть розглядатися як торговельна таємниця. Тому будь-які публікації або інші способи поширення інформації позбавляють її статусу “ноу-хау” або “торговельної таємниці”.

У частині збереження в  таємниці “ноу-хау” і “торговельних  таємниць” велике значення має характер взаємовідносин між роботодавцем і  найманими службовцями. Навіть у  тих країнах, де існують спеціальні правові акти про відповідальність за недобросовісне розголошування таємниці, як правило, в договори про найми  вводяться спеціальні вказівки, що регламентують збереження працівником  комерційної таємниці. Ці вказівки базуються на законі про припинення недобросовісної конкуренції.

В Україні правовою основою  для регламентування відносин між  працівником і роботодавцем у  галузі збереження комерційної таємниці може бути глава 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Відповідно до статей 16, 17, 18, 19 цього розділу не допускається недобросовісна конкуренція, до якої, зокрема, належить неправомірний збір, розголошення і використання комерційної  таємниці без згоди її власника⁴.

Становлення й утвердження  здорової економічної конкуренції  в нашому суспільстві – питання  не одного року. Серед умов, за яких можливе відтворення ринково  – конкурентного середовища, слід зазначити повернення суспільного  виробництва до реалій багатоукладної економіки, роздержавлення її і демонополізацію; здійснення земельної реформи: ліквідацію міністерсько – відомчої структури  управління виробництвом, яка неспроможна  забезпечити перехід до нових  форм господарювання; створення ринкової інфраструктури; наявність стимулів до творчої, продуктивної праці; зростання  ролі органів місцевого самоврядування  у формуванні ринкових відносин; законодавче  забезпечення конкуренції як способу  ведення ринкового господарства.

РОЗДІЛ 2. Досконала і  недосконала конкуренція

2.1. Досконала  конкуренція

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.  
Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча  ціна й формуеться в процесі конкуренції  серед всіх учасників ринку, але  водночас кожен окремий продавець  не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє  більш високу ціну, всі покупці  відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо  ж продавець заправляє більш  низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через  його незначну частку на ринку, при  цьому прямого впливу на ціну з  боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо  продавець змушений згодитися з  цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку  шляхом регулювання обсягу свого  продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати  за заданою ціною. Покупцеві також  залишається тільки обрати, скільки  він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

- велика  кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного  впливу на рикову ціну і  кількість товару;

- кожен  продавець виробляє однорідний  продукт, який в жодному відношенні  не відрізняється від продукту  інших продавців;

- бар`єри  для входу на ринок в долгостроковому  аспекті або мінімальні, або взагалі  відсутні;

- жодних  штучних обмежень попиту, пропозиції  або ціни не існує і ресурси  - змінні фактори виробництва  – мобильні;

- кожен  продавець і покупець має повну  й правильну інформацію про  ціну, кількість продукту, витрати  й попит на ринку.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє  всім перерахованим умовам. Тому схема  досконалої конкуренції має здебільшого  теоретичне значення. Проте вона є  ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому  її цінність. Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

2.2. Недосконала конкуренція

З попереднього пункту курсової роботи видно, що “…досконально конкурентні  ринки ефективно розподіляють ресурси  без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові  економіки є ефективними” [10,191]. На практиці конкуренція звичайно є  недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична та олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція

За умов монополістичної  конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну  продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної  конкуренції виробляється диференційована  продукція. Дифференціаціия стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються  цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами  післяпродажного обслуговування (для  товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю  реклами тощо.[7,91].

Таким чином, фірми на ринку  монополістичної конкуренції вступають  в суперництво не тільки (ба навіть не стільки) за допомогою цін, але  й шляхом всебічної диференціації  продукції й послуг. Монопольність  в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації  продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої моделі ринку  фірми прагнуть розширяти свою область  переваг шляхом індивідуалізації своєї  продукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменувань  і рекламної кампанії, які наголошують  на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренція  відрізняється від досконалої за наступними ознаками:

на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють  не завжди відповідно до економічних  принципів;

підприємства прагнуть розширити  свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;

доступ на ринок для  нових продавців при монополістичній  конкуренції утруднений через наявність  переваг.[8,92].

Олігополістична конкуренція

Олігополія характеризується небагато-чисельністю учасників  конкуренції - коли відносно мала (в  межах десятку) кількість фірм панує  на ринку товарів чи послуг. Класичним  прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і  диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу  ринків або щодо інших способів обмеження  конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному  ринку тим інтенсивніше, чим нижче  рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері  конкурентних відносин на такому ринку  відіграють обсяг і структура  тої інформації про конкурентів  і про умови попиту, якою фірми  володіють: чим менше такої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка  фірми. Основна відмінність олігополістичного  ринку від ринку досконалої конкуренції пов`язано з динамикою цін. Якщо за досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно від коливань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкої фіксації й змінюються не так часто. Типовим є т.зв. лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів з приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами і індивідуалізації.