Кредитний портфель комноційного банку

Якісне оцінювання кредитного портфеля має на меті насамперед максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може привести його до банкрутства.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредито-спроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

1.2  СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

- розмір банку (капіталу);

- правила регулювання банківської діяльності;

- офіційна кредитна політика банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів;

- рівень дохідності різних напрямків розміщення коштів.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. [14, C.56-57].

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи використовуються такі показники:

-         коефіцієнт абсолютної ліквідності;

-         проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);

-         коефіцієнт загальної ліквідності;

-         коефіцієнт автономії;

-         коефіцієнт фінансового важеля;

-         коефіцієнт фінансової стійкості;

-         коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;

-         обсяг реалізації та прибутку;

-         показники прибутковості;

-         склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

-         грошові потоки позичальника[6, 438c.].

Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:

-         ефективність управління позичальника;

-         ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

-         наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

-         погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

-         професіоналізм керівництва[16, C.316-318].

Оцінювання фінансового стану позичальника – комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 1.1).

Під час оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:

-         соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

-         наявність реальної застави;

-         вік та здоров’я клієнта;

-         загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

Рисунок 1.1 - Критерії оцінки фінансового стану позичальника – комерційного банку [16, C.316-317].

-         інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

-         зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 1.2).

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

-         добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

-         слабким – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

Рисунок 1.2 - Категорії кредитів за ступенем ризику [4, C.128-130]

-         недостатнім – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп:

- стандартні;

- під контролем;

- субстандартні;

- сумнівні;

- безнадійні кредити.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Таблиця 1.1 - Класифікація кредитного портфелю комерційних банків

- "Стандартні" кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику.

- "Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення не сприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- "Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- "Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- "Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними[2, C.31-33].

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Таблиця 1.2 - Схема формування резерву за групами ризику[2,C.31-32]

Комерційний банк формує резерв під заборгованість за кредитами щоквартально.

Розглядаючи аналіз кредитного портфелю комерційного банку слід зазначити, що він може проводитися за окремими ознаками: за галузевою ознакою, за строком використання позики, за наявністю та характером забезпечення позики, за видом позичальника.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку,

Тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на: строкові і безстрокові (до запитання).

Строкові в свою чергу на: короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним.

Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.