Кредитний портфель комноційного банку

- невідповідність – кредитування без рахунку необхідних пропорцій між активними та пасивними операціями банку;

- неефективний збір заборгованості, який пов’язаний з конфліктами між банком та позичальником;

- надання ризикових кредитів (для організації справи, коли позика велика в порівнянні з власними інвестиціями позичальника;  для спекулятивних угод; для операцій з нерухомістю підприємствам з  обмеженими власними коштами; для проектів з ризиком морального старіння; під заставу низьколіквідних цінностей)[1, C.278-280]. 

Захиститися від кредитного ризику допомагає систематичний аналіз, у ході якого з'ясовують, як банки встановлюють мінімальну питому вагу кредитних вкладень, що покриваються власними ресурсами; дотримуються нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника та нормативу "великих" кредитних ризиків; формують резерви під збитки за позичками; диверсифікують кредитні вкладення за галузями, позичальниками; чи отримують достатнє забезпечення за виданими кредитами тощо. 

 Вивчаючи ризики, пов'язані з якістю управління активами і зобов'язаннями, слід особливу увагу приділити аналізу процентного ризику, тобто небезпеку втрат унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими. Підвищення процентних ставок спричиниться до падіння курсів цінних паперів із твердими відсотками, а відтак — і до знецінення банківського портфеля, завдасть курсових збитків. Крім того, різниця між процентними доходами і витратами становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку.

Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ресурсів, порівнювати проміжок часу між строками вивільнення депозитів та розміщених коштів і коливаннями процентних ставок . Для зменшення  ризику, деякі банки вводять до процентної ставки за розміщеними коштами ризикову процентну ставку (договірну надбавку) або розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції аналізують реальні і номінальні проценти, щоб уникнути процентного ризику, активно надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування залучають кошти на короткий термін.

Важливим напрямком удосконалення процесу управління кредитним портфелем комерційного банку є застосування комплексу різних економіко-математичних моделей, які дозволяють формалізувати різні процеси, пов’язані з кредитною діяльністю, оцінити кредитний ризик, визначити ступінь кредитоспроможності позичальника за різними якісними та кількісними критеріями, провести диверсифікацію кредитного портфеля та оптимізацію його структури.

 Управління кредитним портфелем є складним фінансово-економічним процесом, який потребує різних форм математичного, інформаційного, технологічного та програмного забезпечення. Складність, суттєва нелінійність, слабка структурованість завдань, неясність переваг досить часто не дозволяє спеціалістам комерційних банків створювати адекватні моделі досліджуваних об’єктів та процесів.

Пріоритетні позиції у цьому напрямку почали займати економіко-математичні методи та  моделі. Але, важливо відмітити, що сучасні підходи прийняття рішень при формуванні та управлінні кредитним портфелем комерційного банку, як правило, пов’язані з практичним досвідом банків прогнозувати сценарії розвитку діяльності у випадках, коли неможливо формалізувати в рамках класичних економіко-математичних підходів.

Найважливішим і найдоцільнішим способом удосконалення управління кредитним портфелем є підвищення його конкурентоспроможності. Воно полягає в організації здатності забезпечення банком максимальної дохідності та якості активів порівняно з кредитними портфелями інших банків.

Враховуючи, що зараз основною проблемою стає питання якості активів, потрібно наголосити на удосконаленні системи фінансового моніторингу в банківській системі, а також на  використанні зарубіжного досвіду (створення і розвиток системи бюро кредитних історій, співпраця з колекторськими компаніями).

3 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Для проведення аналізу діяльності банку розглянемо балансові звіти «Інвестбанку» за 2008-2009 роки.

Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан­ня та капітал (пасиви) – праворуч.

При підготовці таблиці 3.1 ми звернули увагу, на той факт, що в статистичній звітності показники активів подані разом з резервами. Тому при перенесені даних з таблиць матеріалів статистичної звітності “Вісника НБУ”, ми попередньо відняли від суми показника величину резерву і отриману суму занесли в таблицю 3.1 для подальшої роботи. Величина активів всього подана в чистому вимірі, без резервів.

Таблиця 3.1 – Балансовий звіт Інвестбанку за 2008-2009 роки у тис. грн

Проведемо структурний аналіз, який дасть нам змогу оцінити зміни у структурі активів і пасивів протягом 2009 та 2010 років.

Особливе місце у структурі фінансових показників банку займають його активи. Активи Інвестбанку представлені в таблиці 3.2, що побудована за даними річних балансів банку.

Таблиця 3.2 – Склад та структура активів Інвестбанку за 2008-2009 роки

За даними таблиці 3.2 робимо висновки щодо змін у структурі активних операцій протягом року:      

- грошові кошти та їх еквіваленти протягом 2009 року зросли на 9352 тис. грн , тобто на 100,7 % порівняно з попереднім періодом;

- частину грошових коштів банк розмістив  в інших банках, у звітному періоді їх величина становила 54672 тис.грн, аналізуючи з показником попереднього року ця величина збільшилась у звітному періоді на 324 тис.грн;

- значно зменшилась заборгованість за наданими кредитами на 15748 тис. грн, а їх питома вага в сукупних активах знизилась з 72,4 % до 64,7 %;

- значних змін у сторону збільшення в 2009 році зазнали інші активи на 4870 тис.грн.

- в структурі активів в 2008 році були наявні довгострокові активи на продаж і їх величина становила 83 тис. грн, а в 2009 році даний елемент в структурі знизився до 72 тис. грн;

- величина основних засобів та нематеріальних активів у 2009 році зменшилась на 1696 тис.грн в порівнянні з 2008 роком, хоча їх величина у загальній структурі активів збільшилась на 0,7 %;

-  величина активів банку у звітному періоді збільшилась на 6950 тис. грн, тобто темп їх приросту  становив 2,3 % порівняно з попереднім періодом. Проаналізувавши дані, бачимо, що ситуація щодо загального обсягу активів в 2009 році трохи покращилась, порівняно з 2008 роком і ці зміни були значними в сумі 6950 тис.грн.

У додатку А на рисунку 1 та 2 можна візуально побачити стан структури активів банку у 2008 та 2009 роках відповідно.

У 2009 році більша кількість активів банку зазнала змін у сторону збільшення (вище проаналізовані результати відображені у Додатку А на рисунку 3).

Аналіз капіталу почнемо із оцінки його структури таблиця 3.3

Таблиця 3.3 – Аналіз структури капіталу Інвестбанку за 2008-2009 роки

Як бачимо з таблиці 3.3, величина статутного капіталу протягом двох років не змінювалась, але якщо порівнювати в структурі, то в 2009 році його частка зменшилась на 5%, також з таблиці видно, що у 2009 році капітал банку на 69,5% сформовано за раху­нок статутного капіталу, на 10,8% за рахунок переоцінки основних засобів. За 2009 рік темп зростання власного капіталу банку склав 107,2% тобто на 4170 тис.грн. Структурні зміни капіталу банку відбулись за рахунок статутного капіталу збільшення на – 5% та зменшення резервів, капіталізовані дивіденти та інші фонди банку 6,5%.               Візуально побачити структуру капіталу у 2008 та 2009 роках, а також зміни можна в додатку Б на рисунку 1, 2, 3 відповідно.

Аналізуючи капітал, необхідно проаналізувати зобов’язання таблиця 3.4.

Таблиця 3.4 – Аналіз структури зобов’язань Інвестбанку за 2008-2009 роки