Масштаби трудової міграції населення україни за кордоном

   Міжнародні  міграцінй процеси потребують регулювання  з боку держав, що беруть участь в  обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий, та професійний склад мігрантів, рівень в’їзду та виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили, регулювання обсягу та структури міграційних потоків дедалі більшоою мірою виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи. Згідно з прийнятою в МВ приактикою країни, які обмінюються робочою силою, визнають пріоритет норм міжнародного права над національним законодавством.

   Важливим  елементом імміграційної політики західних держав є встановлення юридичного статусу мігрантів, що визначає їхні соціально-економічні, трудові та інші права, закріплені як у міжнародних угодах, так і в національних законодавствах. Цей статус позбавляє іноземних робітників політичних прав, обмежує в більшості випадків їх участь у профспілковій діяльності, регламентує строки перебування мігранта в країні зайнятості.

   Різноманітні  аспекти трудової міграції та статусу  іноземних працівників регулюються  двосторонніми та багатосторонніми угодами, відповідними національними законодавчими актами та урядовими постановами.

   Державне  регулювання міграційних процесів дає позитивні результати, але  має дошкульні місця. Контроль за рівнем в’їзду іноземців, здійснюваний усіма урядами країн імміграції, безумовно, сприяє дозуванню їхнього впливу залежно від виробничих потреб й ситуації на ринку праці. В такий спосіб попереджується спалах соціального напруження, який міг би виникнути за масового припливу іноземців в умовах власного масового безробіття. Навіть з урахуванням існування двох ринків праці – для іммігрантів та для своїх працівників – уникнути конфронтації між ними було б важко. Регулювання надає організованого й певною мірою планомірного характеру найманню, розподілові й використанню імпортованої робочої сили.

   Разом з тим усі закони й підзаконні акти держав-споживачів іноземної праці  не надають рівних прав іммігрантам  в економічній, політичній та та соціальній сферах, як цього вимагає Загальна Декларація прав людини й рішення  МОП у справах емігрантів.

   Активну роль у регулюванні міжнародних  міграційних процесів і захисті  прав мігрантів відіграє Міжнародна організація з питань міграції (МОМ). Основними її завданнями є:

   • Управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням  потреб країн еміграції ті імміграції

   • Сприяння переміщенню кваліфікованих кадрів між державами

   • Організація міграції біженців та переміщених  осіб, змушених залишити Батьківщину. 

   3.3. Нормативно-правове регулювання міграційних процесів в Україні  

     Поняття та загальна характеристика міграційних процесів за українським законодавством присвячено визначенню вихідних теоретичних положень щодо поняття, сутності, змісту міграційного процесу. За допомогою загальнонаукових методів пізнання, та як вищої їх ланки – філософського, досліджена структура та проведена класифікація міграційних процесів. Ґрунтуючись на принципах гештальттеорії, дисертант стверджує, по-перше, що “міграція” є першоосновою “міграційного процесу”; по-друге, міграційний процес не можна зрозуміти, не визначившись з властивостями міграції. На підставі останньої посилки у дисертації обґрунтовано розуміння універсальності явища міграції.

   Згідно  з теорією міграційного процесу, міграцію населення розглянуто як трьохстадійний процес (процес формування території рухомості населення; власне переміщення; адаптація мігрантів до нового місця); досить детально охарактеризовано другу стадію – переміщення. Розгляд стадій міграційного процесу допоміг дійти висновку про ідентичність класифікацій міграції з міграційним процесом. Виходячи з зазначеного зв’язку, враховуючи досягнення вчених, у дисертації подано авторське бачення класифікації міграції та розкрита сутність кожного її виду.

• За сформованістю мотивації: добровільна та вимушена міграція;
• За часовим критерієм перебування мігрантів у країнах приймання: постійна і тимчасова міграція;
• За напрямком міграції відносно країни постійного проживання: зовнішня та внутрішня міграції;
• За наявністю правової підстави перебування осіб у країнах приймання: законна та незаконна міграції.

   Окремо  охарактеризована трудова міграція з її різновидами: сезонна, маятникова, епізодична міграції та еміграція висококваліфікованої робочої сили.

   Логіка  дослідження визначила необхідність поповнення понятійного апарату  ключовим терміном дисертації - організаційно-правове регулювання міграційних процесів. У цей термін автор вкладає свій зміст, отриманий методом синтезу теоретичного визначення поняття правового регулювання та організаційних засад міграційних процесів. Організаційно-правове регулювання міграцій (міграційних процесів) – у загальному плані може бути охарактеризоване як процес впливу за допомогою адміністративно-правових норм та інших організаційно-управлінських засобів на поведінку учасників міграційних процесів з метою упорядкування, охорони та розвитку правовідносин у сфері міграцій. У дисертації акцентується увага на особливостях організаційно-правового регулювання міграційних процесів.

   У підрозділі 1.2. “Регулювання міграційних  процесів законами України” зазначається, що за період незалежності України створено правовий фундамент з верховенством у суспільстві норм закону. У дисертації представлена ступенева система джерел національних нормативно-правових актів у сфері міграції, що складається з трьох ланок, кожна з яких проаналізована у роботі. Перша ланка - Конституція України, середня ланка – закони України (у сфері міграції); остання – підзаконні нормативні акти.

   Виділено  два напрямки розвитку міграційного законодавства: прийняття нових  законів, які випливають з Конституції; другий напрямок - приведення чинного законодавства у відповідність з Основним Законом. Оскільки законодавчі норми, що регулюють міграційні процеси, законодавцем не кодифіковані в окремий Міграційний кодекс України, то у роботі проведена класифікація законів України у сфері міграції за ознакою дії за колом осіб (на загальні і спеціальні) і вказано прогалини та колізії. Певною мірою вирішенню цієї проблеми сприятимуть пропозиції, викладені у роботі [38].

   У підрозділі “Регулювання міграційних процесів підзаконними нормативними актами” зазначається, що підзаконні нормативно-правові акти займають важливе місце в усій системі нормативного регулювання міграційних процесів, оскільки забезпечують виконання законів. Національне законодавство містить значну сукупність підзаконних актів, що регулюють міграційні процеси. Головне місце серед них займають укази та розпорядження Президента України, акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України; відомчі нормативні акти та акти органів місцевого самоуправління. Проведений аналіз норм підзаконних нормативних актів України, що регулюють міграційні процеси, дав можливість автору дійти висновку про наявність колізійної норми між положенням Закону України “Про імміграцію” та постанови Кабінету Міністрів України ”Про запровадження нового порядку оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в’їзду в Україну”. Дане положення постанови має бути приведене у відповідність з чинним Законом України.

   У дисертації обґрунтовано положення  про необхідність на підзаконному рівні прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Про систему органів Реєстру”.

ВИСНОВКИ

        У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення міжнародної трудової міграції та проаналізовано ефекти від міжнародної трудової міграції. Також було розкрито проблеми сучасних міграційних процесів та запропоновано можливі шляхи їх вирішення На основі всебічного аналізу методологічних засад міжнародної трудової міграції, можна сформулювати ряд висновків:

        1) Міграція населення являє собою переміщення людей через кордони певних територій зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього. Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного характеру, тобто політичні, національні, релігійні, расові, сімейні тощо.

        2) Міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Інтенсивне переміщення трудових ресурсів відбувається-між державами Європи, Північної й Південної Америки, Африканського материка, Південно-Східної й Західної Азії.

        3) Основу міграційних потоків становлять робітники, і в менших масштабах – службовці, спеціалісти та вчені. Напрями міграційних потоків порівняно стійкі й часто перетинаються. Вирішальне значення при цьому має економічний розвиток країни, що приймає, її роль у сучасному світі, та часто її історичні, географічні і етнічні фактори.

        4) Основні напрями  сучасних міграційних процесів:

        1.міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинених країн;

        2.міграція в рамках промислово розвинених країн;

        3.міграція робочої  сили між країнами, що розвиваються;

        4.міграція з країн колишнього Радянського Союзу;

        5.міграція наукових  робітників та кваліфікованих  спеціалістів з розвинених країн  у країни, що розвиваються.

     5) Ефекти від переміщення трудових ресурсів  для країн-експортерів робочої сили:

        - експорт робочої  сили розглядається як дуже  важливе джерело надходження  у країну вільно конвертованої  валюти у виді податків на  прибутки фірм-посередників, грошових  переказів від мігрантів на  батьківщину для підтримки рідних, та особисте інвестування мігрантів;

        - експорт робочої  сили позначає зменшення тиску  надлишкових трудових ресурсів, і, відповідно, соціальної напруги  в країні;

        - безкоштовне для  країни-імпортера навчання робочої  сили новим професійним навикам, знайомство з передовою організацією праці тощо.

        6) Ефекти від переміщення трудових ресурсів для країн,що приймають робочу :

        - підвищення конкурентоспроможності  її товарів внаслідок зменшення  видатків виробництва, пов’язаних  з нижчою ціною іноземної робочої сили;

        - іноземні робітники,  створюючи додатковий попит на  товари та послуги, стимулюють  зростання виробництва та додаткову  зайнятість у країні, де перебувають;

        - при імпорті кваліфікованої  робочої сили країна економить  на витратах на освіту та фахову підготовку;

        - іноземні робітники  часто розглядаються як певний  амортизатор у випадку кризи  та безробіття, позаяк можуть  бути звільнені першими;

        - іноземні робітники  не забезпечуються пенсіями та  не враховуються при реалізації  різного роду соціальних програм.

        7) Кінець широкомасштабній вільній міграції населення було покладено в 20-х роках XX століття, коли в більшості країн утвердилось імміграційне законодавство і появилися міжнародні угоди, регулюючі переміщення населення. Відтоді правові акти, що регулюють міграцію населення, розвивалися в напрямі запровадження більш жорстких обмежень для міжнародного пересування робочої сили.

        8) Розрізняють кілька  рівнів регулювання міжнародної  міграції робочої сили, зокрема:  національний, міжнародний, інтеграційний.

     Національний  рівень регулювання міжнародної  міграції робочої сили становить  собою сукупність заходів окремої  держави щодо регулювання міграції в своїй країні. Міжнародний рівень становить собою сукупність заходів  країн світової співдружності щодо регулювання міграції робочої сили в межах світового співтовариства. Інтеграційний рівень становить собою сукупність заходів групи країн щодо регулювання міграції робочої сили між країнами - учасниками інтеграційного об'єднання.

     9) Наша країна посідає 5-е місце у світі серед країн з найбільшою кількістю емігрантів. За даними на 2010 рік, за кордоном знаходиться 6,6 мільйона українців, які виїхали у різні роки, це майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни. Україна, по суті, інвестує неоціненний живий капітал в економіку практично всіх розвинених країн світу. Отже, ми на шкоду собі сприяємо цілеспрямованій політиці розвинених країн із залучення висококваліфікованої робочої сили.

     Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили можуть бути як позитивними, так і негативними. Але, тим не менше, трудова міграція є невід’ємною та важливою складовою розвиненої економіки та економічних відносин. Проте, на мою думку, варто більше уваги приділити регулюванню міграційних процесів, особливо для країн, що розвиваються, та умовам імпорту робочої сили у країнах з розвиненою економікою.