Організація контролю на підприємстві

Організація контролю на підприємстві

2011 р.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1. Сутність і місце контролю в процесі управління…………………5

1.1 Поняття контролю  на підприємстві………………………………….5

1.2. Види та принципи  контролю…………………………………..…….8

 

РОЗДІЛ 2. Процес контролю на підприємстві……………………….……….14

2.1. Етапи проведення  контролю на підприємстві…………………….14

2.2. Функції контролю……..………………………....………………….16

2.3. Методи контролю на підприємстві……..………………………….19

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи покращення контролю за розвитком підприємства….….25

3.1. Ефективність функції контролю на підприємстві…………….…..25

3.2. Дисфункціональний ефект системи контролю……………….…...29

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…….…32

 

Список використаної літератури…………………………………….….……..34

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Необхідність посилення на підприємствах України контрольної функції зі сторони управлінського персоналу є вимогою часу. Відсутність належного контролю зі сторони менеджерів унеможливлює досягнення відповідних цілей щодо отримання певних фінансових результатів. Інвентаризація сьогодні уже нікого не влаштовує, оскільки вона досить часто носить на реальний, а формальний характер не відображаючи реального стану активів підприємства, що призводить до плутанини та протиріч, а також унеможливлює отримання єдиної, цілісної характеристики об’єкта. Сучасний керівник повинен брати до уваги всі зміни у зовнішньому середовищі та адекватно на них реагувати. А для цього повинен буде належним образом організований контроль.

Тож стає питання про проведення аналізу системи контролю на підприємстві для виявлення недоліків та шляхів покращення в цій системі.

Обрана мною тема дуже цікава та актуальна, тому що знання і використання функцій контролю в управлінні значно підвищує ефективність діяльності підприємств.

Об’єкт курсової роботи контроль на підприємстві.

Предмет курсової роботи особливості організації контролю на підприємстві.

Мета курсової роботи полягає у покращенні розуміння процесу контролю, оскільки для успішного здійснення управління, неодмінно треба розуміти і правильно володіти контролем. Метою курсової роботи обумовлені її завдання: дослідити, вивчити та обґрунтувати:

- складові процесу контролю;

- визначити місце контролювання у системі управління;

- списати основні види контролю.

Найбільш повним i узагальненим дослідженням з проблем організації контролю за розвитком підприємства можна вважати монографію Майкл Х. Мескон, Майкл Альберт, Франклін Хедоури «Основи менеджменту», яку можна вважати за класичну теорію управління та контролю на підприємстві. Наукові та практичні успіхи на ниві контролю пов’язані також з іншими іменами вчених як вітчизняних так і закордонних: Андрушків Б.М., Кузьмин О.Р., Бойчик І.М., Василенко В.А., Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М., Виханский О.С., Наумов А.И., Бондар Н. М., Мардас А.Н. Значний внесок в наукове та практичне дослідження проблем ролі контролю як функції управляння зробили вітчизняні вчені та практики, зокрема: Калюга Є.В., Кірейцев Г.Г., Пушкар М.С., Шевчук В.О. та інші.

 

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ І МІСЦЕ КОНТРОЛЮ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ

 

1.1 Поняття контролю на підприємстві

 

 

Контроль - найважливіший  фундаментальний елемент керування. Всі функції керування, такі як: планування, мотивація, створення організаційних структур, нерозривно пов'язані з контролем. Контроль - це процес досягнення організацією намічених цілей. Він необхідний для виявлення й дозволу виникаючих проблем раніше, ніж вони придбають серйозні наслідки. Самі по собі мети, плани й структура організації визначають її напрямок діяльності, контроль же розподіляючи зусилля направляє виконання робіт.

Контроль як функція  менеджменту вирізняється від інших  функцій тим, що є заключною стадією  певного процесу управління. Від  правильно організованого контролю залежить дієвість інших функцій  менеджменту. Під менеджментом розуміється сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності, збільшення прибутків [16, с. 159]. Слід відзначити, що найменш дослідженим в теорії менеджменту є контроль, який базується, в значній мірі, на бухгалтерському обліку [18, с.54].

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні» [1] організація внутрішньогосподарського контролю покладається на керівника підприємства.

Контроль як функція менеджменту є спеціалізованим різновидом управлінської діяльності, зміст якої полягає в одержанні інформації від функцій і нормування та обліку, зіставленні одержаної інформації та переданні наслідків порівняння для виконання функції регулювання. Дослідження управлінської сутності контролю дозволяє абстрагувати його від інших функцій менеджменту і розглядати автономно, як систему, яка є множиною елементів, що перебувають у відношеннях і зв’язках один з одним, утворюючи певну цілісність [20, с.147-148].

Система контролю, як функція  управління повинна забезпечувати  оцінку якості роботи підприємства. Управління за своєю сутністю є видом людської діяльності, спрямованої на вирішення  проблем реалізації адекватної поведінки  підприємства складному оточуючому середовищу, а тому в циклі управління надзвичайно важливу роль відіграють інформаційні ресурси. Управління можна розглядати з точки зору інформаційного процесу, в якому оцінка рівня досягнення мети підприємства ґрунтується на відстеженні економічних явищ і процесів, виявленні тенденцій та відхилень як в діяльності підприємства, так і в його оточенні. В залежності від оточення, в якому функціонують підприємства (звичність подій, темпи змін, передбачення майбутнього), в історії будь-якої країни можна виділити декілька стадій розвитку економіки, обумовлених наростанням нестабільності середовища. Зміна рівня нестабільності викликає переорієнтацію управлінських систем з простих на складні. Пушкар М.С. виділяє чотири етапи в розвитку управлінських систем:

- управління на основі контролю за виконанням (фіксація минулих подій);

- управління на основі екстраполяції (темпи змін наростають, але майбутнє можна передбачити методом екстраполяції минулого);

- управління на основі передбачення змін (виникнення неочікуваних явищ та прискорення темпів змін але не настільки, щоб вчасно не можна їх передбачити і визначити реакцію на них);

- управління на основі гнучких екстрених рішень (виникнення нових завдань настільки швидше, що їх неможливо вчасно передбачити). [18, с.55-56]

Калюга Є.В. відзначає, що нині в економічній літературі є різні точки зору щодо поняття  управління і контролю, які в основному  зводяться до двох напрямків. Представники одного з них намагаються розробити  ті або інші «концепції» управління та контролю на підставі кількісних моделей. Інші автори вважають, що управління і контроль – це не наука, а тільки мистецтво. Автор вважає, що найважливішою умовою ефективної діяльності системи управління є добре налагоджена система господарського контролю з яким я цілком погоджуюсь [12, с.27].

На більшості вітчизняних  підприємствах контроль за виконанням виробничих планів покладено на виробничий підрозділ, контроль за виконанням фінансового  плану здійснює фінансовий відділ. В результаті на керівника підприємства покладено здійснювати аналіз виконання плану господарської діяльності підприємства. Не завжди це є ефективним.

Для підвищення ефективності контролю за виконанням плану на підприємстві доцільно створювати відділ контролінгу, який би здійснював контроль за діяльністю підприємства.

Функціонування  організації підрозділу контролінгу  є актуальним, оскільки „зростання нестабільності зовнішнього середовища висуває додаткові вимоги до системи  управління підприємством; необхідність у безперервному відстеженні  змін, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищах підприємства; необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій” [20, c. 152].

Система контролінгу  на підприємстві може успішно функціонувати лише у тому випадку, коли вона буде організовано виділена в окрему службу управління

Отже, служба контролінгу – це окремо виділена консультаційна служба підприємства, яка забезпечує оперативність збору  та обробки інформації загальногосподарського призначення та сконцентровує увагу на методичному обґрунтуванні процедур підготовки управлінських рішень.

В Україні  частіше за все необхідність служби контролінгу виникає у процесі  розвитку компанії під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

На основі дослідження можна стверджувати, що створення служби контролінгу на підприємстві дозволить керівництву підприємства децентралізувати управління, створити такий підрозділ, на який можливо покласти відповідальність за результати роботи; сконцентрувати необхідну інформацію для планування, прогнозування та управління в одному структурному підрозділі; забезпечити оперативність збору інформації; швидкість досягнення цілей планування, обліку, аналізу та управління; підвищити конкурентноздатність підприємства.

Отже,  контроль на підприємстві - це глобальна модель, що об’єднує в собі контроль за єдиною системою фінансового, управлінського та податкового обліку, яка надає керівникам та спеціалістам підприємства оперативну виробничу інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень, а також забезпечує інвесторів інформацією для здійснення об’єктивної оцінки діяльності підприємства.

 

1.2. Види та принципи контролю

 

У науці менеджменту  виділяють три основних види контролю, які відрізняються як за часом  їхнього здійснення, так і по змісту.

Попередній контроль - це здійснення комплексу організаційних і матеріально-технічних мір спрямованих на гарантоване виконання директивних вказівок (вироблення правил, підготовка співробітників, забезпечення матеріально-технічних і соціально-психологічних умов праці) [17,с.45]. Даний вид контролю здійснюється до початку фактичних робіт. Основним засобом здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поводження [22,с.327]. В організаціях попередній контроль використовується в трьох ключових областях: стосовно людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт і базується на вимірі фактичних  результатів роботи й коректуванню їх заради досягнення бажаних цілей. Важливим елементом поточного контролю є зворотний зв'язок. Зворотний зв'язок дуже важливий, тому що організація є відкритою системою.

Заключний контроль порівнює отримані результати з необхідними. Оцінка результатів контролю ведеться з метою вдосконалювання методів контролю й досягнення виховних цілей [2,с.53]. Заключний контроль може бути представлений у вигляді зборів, нарад, зустрічей , на яких аналізуються результати проведеного контролю. Зворотний зв'язок використовується, після того як робота виконана й необхідна для оцінки результатів контролю. Заключний контроль важливі функції:

• подає інформацію для планування;
• служить засобом оцінки результатів роботи;
• надає інформацію про виниклі проблеми, щоб уникнути їх у майбутньому;
• сприяє мотивації.

Результати контролю і їхній аналіз показують чи виконує  система свої намічені цілі й головну функцію [19,с.328].

Крім того виділяють види контролю залежно від того яким образом  він здійснюється й ким є суб'єкт  контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. - Види контролю

 

Активним є контроль, що пов'язаний із втручанням у процес реалізації рішень або виконання  інших функцій.

Пасивний контроль - це контроль, що не пов'язаний із втручанням у процес реалізації рішень або виконання  інших функцій.

Загальний контроль охоплює всі основні сфери діяльності контрольованого об'єкта.

Спеціальний контроль охоплює  певні напрямки діяльності контрольованого  об'єкта.

Зовнішній контроль являє  собою контроль із боку державних  і інших органів і організацій.

Внутрішній контроль - це контроль, здійснюваний усередині організації.

Самоконтроль - це контроль співробітниками власної діяльності [17,с.56].

Деякі найважливіші види контролю певної організації можуть приховуватися серед інших функцій  управління. Наприклад, хоча планування та створення організаційних структур іноді належать до процедур контролю, вони як такі дають змогу здійснювати попередній контроль над діяльністю організації. Цей вид контролю називається попереднім, адже відбувається до фактичного початку робіт. Він, як правило, реалізується у формі певної політики, процедур і правил. Оскільки правила та лінії поведінки виробляються з метою забезпечення виконання планів, то їх суворе додержання — спосіб переконатися, що робота розвивається у заданому напрямі.