Основи ЗЕД

1. ЗЕД в Україні. Суб’єкти ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.. Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською. Головні її елементи — це самостійні суб'єкти господарської діяльності; створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; раціональне використання енергетичних ресурсів; розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

Суб’єкти - Країни і території  світу, які мають державну символіку (понад 230 країн та територій).- Юридичні особи, як правило, представляють фірми. Фірма - відокремлена господарська одиниця, яка зареєстрована в місці знаходження. - Фізичні особи. Фізичні особи — це громадяни, як і здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на правових засадах.- Міжнародні організації, міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації тощо (на 1.01.06 р. таких організацій у світі налічувалось більше ніж 400).

 

2. Види ЗЕД

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

1. експорт та імпорт  товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, маркетингових,  експортних, посередницьких, брокерських,  агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна  та інша кооперація з іноземними  суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4. міжнародні фінансові  операції та операції з цінними  паперами у випадках, передбачених  законами України;

5. кредитні та розрахункові  операції між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності; створення  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності банківських, кредитних  та страхових установ за межами  України; створення іноземними  суб'єктами господарської діяльності  зазначених установ на території  України у випадках, передбачених  законами України;

6. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

8. та інші види зовнішньоекономічної  діяльності, передбачені вищеназваним  законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

 

3.Державне регулювання ЗЕД в Україні

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися  без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці; наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. До територіальних органів належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів. Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.Економічні —діють через ринковий механізм. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

 

4.Недержавне регулювання ЗЕД в Україні

Недержавне регулювання  ЗЕд в Україні відрізняється від державного тим що здійснює опосередкований вплив на ЗЕд України.

4.1Основні форми :

1. Міжнародні організації ( ООН)

2. Міжнародні господарські  організації наприклад ОПЕК.

3. міжнародні господарські  товариства.

4. міжнародні біржі товарні  фондові

5 міжнародні аукціони 

6 міжнародні тендери (торги) 

7 міжнародні господарські  контракти регулюють здійснення  ЗЕд між національними та іноземними  суб’єктами шляхом розробки взаємних  прав та зобов’язань.

 

 

4.2 Режими регулювання ЗЕД в Україні

В україні застосовується 3 режими регулювання ЗЕД.

1. Національний передбачає  що до іноземних суб’єктів  застосовується відповідне національне  законодавство в повному обсязі.

2. Режим найбільшого сприяння  передбачає що до окремих іноземних  суб’єктів встановлюють пільги при здійснені ними зед на території України. Так 145 країн світу є країнами що розвиваються (за даними ООН) їм потрібно надавати режим найбільшого сприяння, ще 30 уклали договори з Україною про взаємний режим сприяння. Преференційна ставка 0-5%.

3 Спеціальний режим встановлюється у СЕЗ та ТПР. Передбачає Встановлення пільгового оподаткування у ВЕЗ. Пільгові ставки митного податку. Надання державних субсидій суб’єктам ЗЕд. Надання дотацій суб’єктам ЗЕД. Надання пільгових держ. кредитів.

 

4.3Сутність і види фірм

Фірмою називається економічно самостійна одиниця, яка створюється  для виготовлення продукції або  виконання робіт і надання  платних послуг.

Під фірмами ще розуміють підприємства, які здійснюють господарську діяльність у різних галузях промисловості з метою отримання кінцевого фінансового результату – прибутку.

Види підприємств за формами власності Одноосібне володіння —підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. товариство, — форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників. Товариства, як правило, — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Розрізняють такі види :• повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю); • товариство з обмеженою відповідальністю; • змішане (коммандитне) товариство. Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо). У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при створенні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах. Змішане (коммандитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Корпорація (акціонерне товариство) — провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

Корпорація є юридичною  особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств).

 

4.4 Ефективність діяльності фірм. Показники ефективності.

Відповідні види ефективності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

У зв’язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми.

На рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми.

При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів:

1) забезпечення взаємозв’язку  критерію і системи конкретних  показників ефективності фірми;

2) відображення ефективності  використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві;

3) можливість застосування  показників ефективності в управлінні  різними ланками виробництва у фірмі;

4) виконання найбільш важливими  показниками стимулюючої функції  у процесі використання наявних  резервів зростання ефективності  фірми.

Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням  зазначених принципів, повинна включати декілька груп:

1) узагальнюючі;

2) показники ефективності  використання праці (персоналу);

3) показники ефективності  використання виробничих основних  фондів і оборотних коштів;

4) показники ефективності  використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних  вкладень).

Кожна з цих груп охоплює  певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або  ефективність використання окремих  видів ресурсів (що застосовують та споживаються).