Основи ЗЕД

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.

 

4.5 Зміст види форми гарантії захисту іноземних інвестицій

Іноземними інвесторами є: суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

 • юридичні особи,  створені відповідно до законодавства  іншого, ніж законодавство України;

• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця  проживання на території України  і не обмежені у дієздатності;

 • іноземні держави,  міжнародні урядові та неурядові  організації;

• інші Іноземні суб'єкти інвестиційної  діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Іноземними суб'єктами господарської діяльності вважаються суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

 • іноземної валюти, що визнається конвертованою  Національним банком України;

 • валюти України  - при реінвестиціях в об'єкт  первинного інвестування чи в  будь-які інші об'єкти інвестування  відповідно до законодавства  України за умови сплати податку  на прибуток (доходи)

• будь-якого рухомого і  нерухомого майна та пов'язаних з  ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших  цінних паперів, а також корпоративних  прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної  особи, створеної відповідно до законодавства  України або законодавства інших  країн), виражених у конвертованій  валюті;

 • грошових вимог  та права на вимоги виконання  договірних зобов'язань, які гарантовані  першокласними банками і мають  вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора  або міжнародними торговельними  звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України. іноземні інвестиції можуть здійснюватися у  таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених  підрозділів іноземних юридичних  осіб або придбання у власність  діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні  засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

• в інших формах, які  не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної  особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються вищеназваним Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

 

4.5 Підприємство з іноземними інвестиціями

Підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями із дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Найпоширенішими формами залучення іноземного капіталу в Україні є:

• створення спільних підприємств;

• заснування дочірніх підприємств чи створення філій;

• укладання ліцензійних  угод з вітчизняними фірмами;

• придбання неконтрольних  пакетів акцій підприємств-емітентів;

• придбання контрольних  пакетів акцій підприємств-емітентів;

• договори про спільну  діяльність (залучення українським  підприємством іноземного капіталу для реалізації спільних проектів).

Значною пільгою для іноземних інвестицій є те, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Проте, не все так однозначно та позитивно, як хотілося б. Іноземне інвестування серед низки переваг має і певні недоліки, головним серед яких, мабуть, є часткова або повна втрата контролю над підприємством з боку українського учасника.

 

5.Офшорні зони

«Податкова гавань» (податковий притулок, фіскальний оазис) являє собою  невелику чи державу територію, що проводить  політику залучення іноземних кредитних  капіталів шляхом надання податкових і інших пільг. «Податкова гавань» надає пільги іноземним і місцевим підприємцям (фірмам, компаніям). Законодавства держав, що мають «податкові гавані», передбачають для комерційних структур повне звільнення їх від податку (Ірландія, Ліберія) чи обкладання їх невеликим паушальним податком (Ліхтенштейн, Антильськ острова, Панама й ін.). До найважливіших переваг розміщення фірм у «податкових гаванях відносяться наступні: Податок на прибуток у «податкових гаванях» відсутній, чи не перевищує 1 – 2%, чи замінений щорічним збором, що у різних країнах знаходиться в межах 150 – 1000 доларів у рік і не залежить від розмірів доходу. Податки на вивіз доходів – дивіденди, банківський відсоток, платежі роялті – відсутні.У «податкових гаванях» максимально спрощена процедура реєстрації: мінімальний розмір статутного капіталу звичайно не встановлюється; особистості власників фірм не підлягають розголошенню.У «податкових гаванях» відсутні обмеження на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в будь-яких закордонних банках, здійснювати й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.Процедура керування фірмою також гранично спрощена. Більшість країн «податкової гавані» не вважає порушення податкового кодексу і митного законодавства карним злочином. Надання фірмами звіту по веденню чи обліку податкових декларацій тут не потрібно. Єдина форма звітності – щорічний фінансовий звіт. Різновидом податкової гавані є центр «офф – шор».Центри «офф – шор» - це невеликі держави і території, розташовані в основному на морських узбережжях і в місцях розвинутого міжнародного туризму і провідну політику залучення іноземних кредитних (стара назва – позичкових) капіталів, і на відміну від податкових гаваней, що надають податкові й інші пільги тільки для фінансово – кредитних операцій з іноземними резидентами в іноземній валюті.До найбільш відомих центрів «офф – шор» відносяться Беліз, Панама, Ліберія, Кіпр, Мальта, Сінгапур, Гибралтар, Штат Делавэр у США й ін. Вести комерційну діяльність на території країни реєстрації оффшорной компанії, як правило, заборонено.У центрах «офф – шор» вимоги до обов'язкових резервів комерційних банків зм'якшені в порівнянні з іншими країнами, а в ряді центрів створення резервів банками взагалі не потрібно. Також відсутня пряма залежність вартості кредитних ресурсів з дисконтними ставками центральних банків країн.У центрах «офф – шор» фінансово – кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами й в іноземній для даної країни валюті. Внутрішній ринок кредитних (позичкових) капіталів ізолюється від міжнародного (зовнішнього) шляхом відділення рахунків резидентів від рахунків нерезидентів, надаючи останнім податкові пільги, звільняючи їх від валютного контролю і т.п.Зазначені фінансові центри привабливі для валютних операцій тим, що тут не ущемляються інтереси посередників в операціях з іноземною валютою.Центри «офф – шор» іноді називають оффшорними зонами. Країни, що створили такі зони, здобувають цілий ряд соціально-економічних вигод. А саме: вони залучають іноземний капітал, одержують додаткове джерело податкових платежів, зборів і інших внесків, збільшують зайнятість місцевого населення .Негативною стороною створення центрів «офф – шор» є те, що ці центри можуть служити місцем відмивання “брудних грошей” і проведення різного роду фінансових афер.

 

 

6.МГК

6.1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ МГК

1.В законодавстві У існує положення «Про форму ЗЕ договорів (контрактів)». Виходячи з цього документа, можна стверджувати, що поняття «ЗЕ договір», «ЗЕ контракт» і «МГК» є синонімами

2.МГК- документальне погодження волі « або більше сторін з метою виконання зміни або припинення взаємних обов’язків

3.Здійснення ЗЕД базується на певних принципах. Вони обов’язкові і при реалізації МГК, але в принципах реалізації МГК є свої особливості, які мають врахувати сторони МГК

 

ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МГК:

1.Принцип свободи( свобода вибору партнера по ЗЕД, вибору форми МГК, участі у ЗЕД; у розробці змісту МГК, у прийняття рішення про припинення дії контракту)

2.Принцип рівності, рівноправності сторін МГК( партнери по МГК: рівні перед законом, мають однакові права та обов’язки, рівні обов’язки перед державою)

3.Взаємної відповідальності( партнери несуть взаємну відповідальність про виконання статей МГК)

4.Погодження МГК з нормами міжнародного економічного права( ці норми дієть на основі положень ІНКОТЕРМС 2000)

5.Врахування вимог національного законодавства при складанні МГК

 

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ МГК  ТА ЕТАПИ:

1. ПОПЕРЕДНІ ПЕРЕГОВОРИ  СТОРІН З ПРИВОДУ МОЖЛИВОСТЕЙ УКЛАДАННЯ МГК на цьому етапі сторони домовляються щодо предмету контракту, тобто кількісні та якісні параметри, ціни, термін поставки надання послуг)

 

2. погодження волі партнерів  з приводу укладання взаємного  договору. На цьому етапі уточнюються  конкретні пропозиції сторін, які  потім знаходять відображення у статтях контракту.

 

3. вибір сторонами місця та часу укладання МГК

 

4. формування та взаємна  передача сторонами письмових  пропозицій укласти МГК

 

5. сторони направляють  одна одній взаємні письмові  повідомлення про прийняття пропозицій  укласти МГК

 

6. розробка попереднього  варіанту МГК

 

7.1.відкликанняписьмових  пропозицій укласти МГК, тобто  припинення стосунків сторін, що  укладають МГК

 

7.2. виконання процедури  остаточного укладання МГК, тобто  сторони підписують мінімум 2 примірника МГК та ставлять на них відповідні печатки

З цього моменту МГК має юридичну силу.

 

 

 

 6.2 КЛАСИФІКАЦІЯ МГК

Односторонні МГК( одна сторона  бере на себе певні обов’язки, а  інший приймає права.)

 

Благодійні(спонсорські) МГК  передбачають ситуацію, коли сторона  набуваючи вигоду її не відшкодовує.

 

Формальні МГК передбачають дотримання сторонами всіх формальностей  відповідно до вимог міжнародного економічного права та національного законодавства.

 

Реальні МГК передбачають безпосередню передачу товарів, надання  послуг, передачу товаросупровідних  документів без дотримання формальностей, але після реалізації ЗЕ операції сторони зобовяз0ані оформити всі  документи

 

Алеаторні – ризикові господарські контракти, що розраховані на вдачу. Означають, що їх виконання відбуватиметься  за умови відсутності документального  забезпечення ЗЕО. Такі контракти здійснюються на основі усного погодження прав та обов’язків сторін або електронною поштою, факсом і т.д. ці контракти передбачають дотримання принципу чесності та іміджу фірми. Мають місце між солідними  фірмами

 

Одноразові МГК передбачають проведення однієї разової ЗЕО

 

Приватні МГК передбачають здійснення ЗЕО протягом тривалого  проміжку часу. В цей період одні й ті ж самі операції постійно повторюються.

 

 

6.3 ВИДИ МГК

Види МГК – види контрактів, визначених за критерієм їх конкретної спрямованості на використання певної форми міжнародного господарського співробітництва: контракт купівлі-продажу; контракт про імпортування обладнання( устаткування), про зустрічну торгівлю, лізинг, виконання робіт з матеріалів замовника, комерційні представництва, технічне обслуговування, комісію, кооперацію, іноз. Інвестиції, ліцензійний контракт, про надання передового досвіду,нових  знань, спорудження інвестиційного об’єкту, перевезення, міжнародну експедицію, страхування, контроль к-сті та якості товарів у міжнародному обігу, факторинг, фрайчайзинг, створення змішаного  під-ства.

 

ФАКТОРИНГ – форма надання  короткострокового кредиту під  експорт товару

ОСНОВНІ УМОВИ ПРО ФАКТОРИНГ:

-ФАКТОР-ФІРМА НАДАЄ КРЕДИТ ЕКСПОРТЕРУ ПІД ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ

-Експортер надає товаросупроводжуючі документи фактор-фірмі

-фактор-фірма стає власником товару

-фактор-фірма надає кредит експортеру оперативно

-фактор-фірма надає кредит експортеру в розмірі70-90% від загальної вартості товару, що експортується

-% фактор-фірми за кредит становить 3-5% від вартості товару

-фактор-фірма ставить умову, що імпортер проводить 100% розрахунки з фактор-фірмою

-фактор-фірма виплачує експортеру різницю при остаточному розрахунку імпортера з фактор-фірмою

-можлива макс сума становить 8-12% від вартості товару

 

ПЕРЕВАГИ ФАКТОРИНГУ:

-експортер отримує 95-97% від вартості МГК, втрачає 3-5% як плату фактор-фірмі за послуги, але виграє час

-імпортер сплачує 100% вартості товару+3-5% фактор-фірмі, але отримує товар, який повністю відповідає умовам контракту

-фактор-фірма отримує 3-5% і так як мають значну к-сть клієнтів, вони виграють за рахунок великої маси експортних операцій/

-факторингові операції – метод боротьби з неплатежами у міжнародному бізнесі

 

6.4 СТРУКТУРА МГК

МГК складається з таких  частин:

1. ПРЕАМБУЛА: назва МГК,  реєстраційний № МГК, , місце та  дата укладання МГК, визначення  сторін, що домовляються, в тексті( повна юридична назва, місце  знаходження сторін, хто є Продавець,  а хто – Покупець)