Особливості економічного розвитку США в умовах сучасної світової фінансової кризи

• Переважання  помірних зон, сприятливих для сільського господарства, багатство ресурсів корисних копалин;

• Найменша серед великих держав залежність від імпорту сировини, особливо нафти;

• Вільний  доступ до двох океанів;

• Відсутність  сусідів, здатних серйозно загрожуватиме  безпеці й інтересам США (більше ста років на її території не було воєн).

 

1.2. Основні етапи економічного розвитку США

Швидкий розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню постіндустріальну країну.

Досягнувши  лідируючих позицій у світовому господарстві, США пройшли декілька етапів економічного розвитку, серед яких можна виділити наступні:

• Становлення господарства США із здобуттям незалежності.

Сполучені Штати  - країна, заснована переважно  європейськими переселенцями та їх нащадками. До здобуття незалежності територія країни було дує рідко заселена аборигенами – індіанцями, яких нараховувалось трохи більше 2 млн. осіб [11, 78]. Вже на ранніх стадіях господарство індіанців мало товарний характер, незважаючи на намагання британців, які володіли колоніями в Північній Америці, поширити тут феодальні порядки. Війна колоністів з Англією, що закінчилась проголошенням незалежності США 4 липня 1776 року, розширила можливості розвитку ринкових відносин у сільському господарстві. Щоправда ці відносини мали незвичайний характер, оскільки в значній мірі базувались на праці рабів, вивезених з Африки. З одного боку, використання рабів було викликано нестачею працівників – найманців у сільському господарстві; з іншого боку, рабська праця була неефективною, вона гальмувала зростання продуктивності в сільському господарстві.

Становлення і розвиток капіталістичних  відносин в сільському господарстві США відноситься ще до колоніального  періоду, а їх особливості в значній  мірі були визначені природно-кліматичними та економічними факторами.

У США перша половина ХІХ століття – це період утвердження фермерського господарства як пануючої форми землеволодіння. Кожний регіон мав свою власну специфіку  розвитку сільського господарства.  Специфічно розвивалося сільське господарство в південних колоніях. Це пояснюється, в першу чергу, наявністю значної  площі плодючих земель, теплим кліматом – все це дозволяло вирощувати продукти, які користувалися значним  попитом на світовому ринку. В  кінці кінців все вище перераховане призвело до становлення плантаційного  господарства з використанням праці  рабів-негрів. В кінці XVIII столітті приблизно 90-95% населення США займалися сільським господарством. Виходячи з цього, для молодої незалежної держави аграрне питання було надзвичайно важливим, тим більш, що в кінці XVIII століття  -першій половині ХІХ століття границі США швидко розширювались.

Саме в цей період відбулося  утвердження Сполучених Штатів Америки, як незалежної держави, спочатку в політичному  розумінні, а вже в середині XIX століття і в економічному. За цей період  більш -  менш оформилися сучасні кордони країни, сформувалися капіталістичні відносини та склалися передумови для подальшого бурхливого та успішного розвитку країни. Разом з тим існувало ще багато суперечливих моментів щодо економічного та  суспільно-політичного устрою країни.   

• Економіка США в період Громадянської війни (1861 – 1865рр.).

Громадянська  війна ( між буржуазією Півночі й  плантаторами Півдня) 1861 – 1865рр. стала  наслідком ліквідації рабовласництва, що остаточно знищило усі перешкоди для капіталістичного розвитку сільського господарства США.

  Водночас громадянська війна мала радикальний характер, внаслідок якої з´явились такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, які не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції у жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці; масовий продаж землі державою невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США.

Динамічне економічне зростання США визначалося  науково-технічним прогресом. У країні почалася електрифікація промисловості, транспорту, побуту; змінилася енергетична  база виробництва.

Промисловість США була добре захищена від конкуренції  імпортних товарів високими митами. Митна політика сприяла підвищенню цін усередині країни та зростання  капіталістичного прибутку. Для притоку  іноземних інвестицій не існувало перешкод. До початку XX ст. вкладення іноземного капіталу в США (переважно англійської) досягли 3400 млн .дол.

Американці  активно виходили на світовий ринок  як експортерів товарів. Вже з 1874 р. експорт США перевищував імпорт. Американський експорт в 60-90-х  роках майже потроївся внаслідок  зростання ефективності промисловості  та підвищення конкурентоспроможності американських товарів. Разом з  тим збільшення потреб зростаючої промисловості  в сировині викликало розширення імпорту приблизно вдвічі.

В останній третині XIX ст. темпи зростання важкої промисловості перевищували аналогічні показники легкої промисловості. За виплавки чавуну, сталі і видобутку  вугілля США вже в середині 90 - х років обігнали Англію. Зростання  виробництва в металургії, металообробці, вугільної та нафтової промисловості  підтримувалося  попитом на метал, паливо і машини.

Одним із чинників становлення лідерства  США була успішна зовнішньоекономічна політика, яка забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн. дол. У 1890 р. за законом Маккінлі — Олдріча, ухваленим Конгресом, частку мита було збільшено з 10 % (1861) до

49,5 %. Через 7 років вони зросли до 57% [19, 158 ]. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювався пільговими умовами для розвитку промисловості, яка у 1883 р. взагалі не обкладалась податками. Митна політика сприяла підвищенню цін всередині країни і зростанню капіталістичного прибутку. Для припливу зарубіжних інвестицій не було перешкод, гарантувалась висока норма прибутку.

В економіці  США активно використовувались  досягнення другої технічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. За рівнем виробництва і використання електроенергії США займали перше місце у світі. Змінилась енергетична база виробництва — пара швидко витіснялась електрикою. У 90-х роках XIX ст. США посідали перше місце за результатами виплавки сталі, виробництва автомобілів, добування нафти та інших галузей, які відображали НТП.

У ході індустріалізації широко застосовувалися  найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американської  інженерної думки. Практично не було морально застарілого оснащення, а  тому воно не гальмувало економічний  розвиток. Це сприяло різкому зростанню  продуктивності праці, яка була в 4,5 раза вищою, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва  дав можливість здійснити перехід  до масового випуску стандартизованої продукції навіть у старих, традиційних, галузях (взуття, одяг у легкій промисловості, напівфабрикати в харчовій). США  також обігнали всі інші країни щодо застосування нових методів раціональної організації виробництва.

• Розвиток господарства США до початку Першої світової війни.

У  цей період США мала місце акумуляція найбільш, енергійної робочої сили з Європи. У 1864 р. у США було ухвалено закон, який стимулював імміграцію. Тільки з 1870 по 1914 р. до США прибуло близько 30 млн. іммігрантів. У 70—80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих робітників та інженерів з Англії і Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передаванню європейського науково-технічного досвіду і зменшувало витрати на підготовку кадрів.

У Сполучених Штатах також відбувалося  швидке створення інфраструктури, яка забезпечила єдність внутрішнього ринку, міжрайонну і міжгалузеву спеціалізацію. Створилися сприятливі умови для індустріалізації Півдня і Заходу. На початку XX ст. залізниці зв´язали між собою всі штати. Було збудовано чотири трансконтинентальні магістралі, які втягнули в економічний обіг продукцію Заходу. На частку США припадало майже 50 % світової довжини залізниць. Зарубіжні капіталовкладення в залізниці США досягли майже 1/3 їхньої вартості. Залізниці, що потіснили всі інші види транспорту, перетворились у важливий фактор структурних змін в економіці. Вони сприяли зниженню витрат виробництва і зростанню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринку. Завдяки здешевленню товарів США збільшувалась їх конкурентоспроможність. Вже у 1896—1900 pp. США давали 30,1 % світового експорту промислових товарів, а у 1913 р. — 35,8%[11, 82].

В останній третині XIX ст. економічний розвиток США переривався рушійними кризами  перевиробництва у 1882—1883 і 1893 pp. Лише у 1897 р. після тривалого застою економіка  США знову відновила швидкі темпи  розвитку. Зазначені економічні кризи  були могутнім прискорювачем концентрації виробництва (у 1913 р. 85 % становили підприємства з кількістю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства у 1913 р. зосередили 80 % всіх робітників). Внаслідок криз у США  виникли монополістичні об´єднання в промисловості та банківській  справі. У 70-і роки XIX ст. монополії  в промисловості були перехідним явищем (першою з´явилась у 1872 р. нафтова  компанія "Стандарт ойл", організатор  Дж. Рокфеллер, яка уже в 1879 р. контролювала 95 % нафтопереробки в країні). У 80-ті роки монополії помітно посилились і наприкінці 90-х років перетворились  в одну з основ господарського життя країни. Найбільш поширена форма  монополій в США — трести, на частку яких у 1901 р. припадало 3/4 всієї  промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні уже функціонувало 800 трестів, які об´єднували більше 5 тис. підприємств [13, 128].

Зрощення  трестів з банківськими монополіями  вело до створення фінансової олігархії. У ній провідні позиції зайняли  дві банківські групи — Моргана  і Рокфеллера, навколо яких до 1903 р. об´єдналися 112 банків, залізничних, страхових та інших компаній, а  їхній капітал перевищував 22 млрд дол. (56 % акціонерного капіталу країни).

• Господарство США у міжвоєнний період

Перша світова війна була боротьбою  провідних капіталістичних держав за перерозподіл вже розподіленого світу. Вигідне географічне положення Сполучених Штатів надало їм велику перевагу порівняно з іншими країнами. Військові дії  не торкнулися території США, тому Америка на відміну від країн Європи вийшла з війни не спустошеною, як більшість країн Європи, а навпаки збагаченою.

Вони  виступили головним постачальником зброї, сировини та продовольства воюючим  державам. Таким чином експорт  за роки війни зріс втричі – з 2,4 мільярдів в 1914 до 7,9 мільярдів в 1919. Загальний чистий прибуток американських  монополій склав за 1914-19 роки біля 34 мільярдів доларів. Також збільшилася  доля США в світовому промисловому виробництві (1/2 добутку вугілля, 3/5 виробництва чавуна і сталі, 2/3 добутку  нафти)[17, 46]. Ще одним важливим підсумком війни стало перетворення Сполучених Штатів в основного кредитора європейських держав, що зробило Нью-Йорк міжнародним фінансовим центром. Закордоні інвестиції зросли з 2,6 мільярдів до 7 мільярдів доларів, тим часом як європейські інвестиції в американську економіку скоротилися з 7,2 до 3,3 мільярдів доларів. США остаточно закріпило свої позиції в Західній півкулі.

  Економічне піднесення супроводжувалося ще більшою концентрацією капіталу та виробництва. На початок 20-х років біля половини індустріальних робочих та більше 2/3 промислового виробництва було під контролем провідних монополій країни. Про остаточне перетворення США в високорозвинуту індустріальну державу свідчить те, що міське населення перевищило сільське та 60% економічно активного населення було зайнято в промисловості, транспорті та сфері обслуговування.

Але за бурхливим економічним піднесення почався перша серйозна економічна криза 1921. Це була фактично перша криза, яка була викликана величезним перевиробництвом американської промисловості. Криза  призвела до руйнування усіх сфер господарської  діяльності. Обсяг промислового виробництва  в 1921 скоротився порівняно з 1920 в  середньому на 32 %. В деяких найважливіших  галузях спад становив приблизно 50 %. Криза 1921 призвела до 5 мільйонного  безробіття, до падіння рівня життя, до падіння доходів фермерів на 40 %[21,82]. Вже к 1923 країна вийшла з кризи, а промислове виробництво досягло докризового рівня. Новий період підйому, який отримав назву “американське процвітання”, тривав до початку “великої депресії” 1929 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. США як центр сил у сучасних міжнародних економічних відносинах

2.1. Критичний аналіз основних економічних доктрин

Історичним  першим документом експансії Сполучених Штатів вважають доктрину Монро, або  доктрину захисту західної півкулі. Вона була сформульована 2 грудня 1823 р. у посланні Президента США Монро  Конгресу.

Головною  ідеєю доктрини Монро було невтручання країн Європи у внутрішні справи країн західної півкулі, яка оголошувалася зоною інтересів США. Зводилася до наступних положень:

1. Невтручання  США у справи існуючих колоній  чи залежних від європейських  держав територій.

2. Відмова  європейських держав від розгляду  американських континентів як  напрямку втручання.

3. Будь-які  спроби такого розгляду будуть  тлумачитися США як загроза  своїм спокою і безпеці. 

На підставі доктрини Монро Теодор Рузвельт сформулював  принцип політики "великої дубинки". Доктрина Монро зобов'язувала США, навіть всупереч їх бажання, здійснити функції міжнародної поліції у випадку безладу в інших країнах Нового світу чи їх нездатності покласти йому край.

Ідея панамериканізму - політична доктрина, що пропагувала створення воєнно-політичного блоку всіх країн Америки під зверхністю США, або доктрина, в основу якої покладено ідею про спільність історії, економіки і культури США та інших країн американського континенту.