Перспективи розвитку українського фондового ринку

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. В основному економічна політика держави здійснюється за допомогою грошових і фінансово-кредитних важелів, а фінансово-кредитна і грошова системи – один з тих секторів економіки, де найефективніше працюють ринкові механізми.

Світові фінансові центри – центри зосередження банків і  спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні і фінансові операції, операції з цінними паперами, золотом. Історично вони виникли на базі національних ринків, а потім – на основі світових валютних, кредитних, фінансових ринків, ринків золота.

Вивчення світового досвіду  у процесі розвитку і подальшої  діяльності світових фінансових центрів  є досить важливим для майбутнього  становлення стабільного та міцного  фондового ринку у нашій країні. Він допоможе нам заздалегідь  усунути майбутні проблеми у його функціонуванні та допоможе подолати вірогідні кризові явища керуючись  прикладами попередників. 

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

 Основи розвитку національних  фінансових ринків досліджувалися  не тільки зарубіжними але  й вітчизняними вченими. Серед  них Барановський О. І., Блащук  Ю. О., Пузяк M. І., Новошинська Л.  В., Mозговий О. M. [24,25] , та ін.

 Мета та завдання дослідження. Метою роботи є дослідити світовий ринок фінансів, позиції головних світових фінансових центрів, перспективи розвитку українського фондового ринку.

На підставі мети були поставлені наступні завдання:

- визначити передумови  глобалізації світових фінансів;

- виявити основні етапи  становлення фінансової структури;

- дослідити основні напрями  діяльності міжнародних фінансових  центрів;

- проаналізувати етапи  еволюції Нью – Йоркського  фінансового центру;

- висвітити особливості  функціонування Нью – Йоркського  фінансового центру;

- дослідити позицію Нью  – Йоркського фінансового центру  на сучасній міжнародній фінансовій  арені;

- визначити передумови  та етапи появи фінансових  ринків в Україні;

- виділити основні напрямки  діяльності фондового ринку України;

- оцінити перспективи  розвитку фінансового ринку України  на міжнародній арені.

 Об’єкти дослідження. Розвиток світового ринку фінансів .

 Предмет дослідження. Теоретичні та практичні засади  розвитку світового ринку фінансів.

Методи дослідження. В якості методів дослідження був використаний діалектичний метод пізнання.

Інформаційною базою  дослідження є результати дослідження вітчизняних та закордонних вчених з проблематики роботи. Статистичні дані (матеріали) компанії Z/Yen Group та NYSE Euronext.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА  ТА ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ  ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ

 

   1.1. Передумови  розповсюдження світових фінансів

 

Міжнародні фінанси почали своє формування ще багато століть тому, коли паралельно з розвитком суспільства складалися перші ознаки міжнародних товарообмінних відносин. Періоди становлення міжнародних фінансів насамперед виділялися такими особливостями [18, с.59.]:

- виникнення забов’язання сплати данини;

- початок застосування сплати контрибуцій, репарацій;

- розвиток відносин між купцями на міждержавному рівні;

- розроблення монетної справи;

- cтановлення обмінних та вексельних відносин;

- надання перших грошових позик та поява банкірів.

Виникнення та подальше розповсюдження світових фінансів насамперед було обумовлено зростанням товарно – грошових відносин  які були основною , у свій час, формою економічних відносин та засобом  досягнення певного рівня соціального  добробуту [3, с.211.]. Наступний чинник пов’язаний з появою та розвитком нових державних утворень завдяки подальшому розвитку яких міжнародні фінанси досягли найвищого розквіту у ХХ ст.

Також не можна не виділити такий важливий фактор як посилення  інтеграційних процесів у економічній , політичній та соціальній сферах,  що у подальшому зумовило створення  таких організацій як Організація  Об’єднаних Націй, Європейський союз, Північно – Атлантичний договір, які повинні були координувати та врегульовувати всі питання у  даних сферах.

Основою глобалізації світових фінансів є глобалізація виробничого  процесу,який найбільш поступово здійснювали  транснаціональні корпорації.

Іншою  причиною розповсюдження світових фінансів є необхідність вилучення  фінансових ресурсів для вирішення  глобальних проблем світового розвитку, таких, як подолання бідності й відсталості, проблем миру, роззброєння,  продовольча  проблема та проблема природних ресурсів та інші.

Ще одною причиною є  власне фінансова. Вона пов’язана із бажанням кожного фінансового агента отримувати середньостатистичний прибуток використовуючи при цьому той самий фінансовий актив, який використовують інші агенти.

Глобалізація фінансових ринків тісно пов’язана зі становленням віртуальної економіки [48, с.143.]. Саме сучасні телекомунікаційні засоби надають змогу цілодобово функціонувати міжнародним фінансовим центрам , тобто бути єдиною живою структурою. Наприклад телекомунікації домогають банкам залучати заощадження з депозитних пулів усього світу і направляти кошти позичальникам на умовах самого високого доходу і найнижчих витрат.

Наступним аспектом фінансової глобалізації є фінансові інновації, тобто створення нових фінансових інструментів і технологій. Фінансові  інструменти, такі як, євродолларові  депозитні сертифікати, єврооблігації  з нульовим купоном, валютні свопи  та короткострокові забов’язання стали  досить популярними на міжнародній  фінансовій арені [6,с.104.]. Технологічні інновацій прискорили та зміцнили процес глобалізації [22, с.327.]. Наприклад засоби зв’яку прискорили активність здійснення міжнародних операцій та їх об’єм.

Отже виділимо основні  чинники розповсюдження світових фінансів:

- виникнення товарно – грошових відносин;

- посилення інтеграційних процесів;

- міжнародний поділ праці;

- інтернаціоналізація та  глобалізація економічних зв’язків;

- науково – технічний прогрес.

З усього сказаного видно, що фінансова глобалізація має певні позитивні наслідки. До них, безперечно, відноситься зниження нестачі фінансових ресурсів у різних регіонах світу. Крім того, глобалізація посилює конкуренцію на національних фінансових ринках, що супроводжується зниженням вартості фінансових послуг.

Однак глобалізація супроводжується  і певними негативними наслідками [29, с.138.]. Перш за все, це зростання нестабільності національних фінансових ринків, тому що внаслідок лібералізації вони стають більш доступними для спекулятивного капіталу, а з другого боку, фінансові кризи, що виникають у великих фінансових центрах, сильніше проявляють себе в інших країнах та регіонах.

Іншим негативним наслідком  фінансової глобалізації є дедалі більша залежність реального сектору світової економіки від її грошового, фінансового  компонента . Цей процес, розпочавшись у розвинених країнах, активно поширюється  і на інші країни і регіони. Це означає, що стан національних економік все  більшою мірою залежить від стану національних і світових фінансів.

 

 

         1.2. Етапи та результати еволюції фінансової структури

 

У період з 1944 по 1960 рік відбулися  численні важливі зміни, які суттєво  змінили характер міжнародної фінансової системи. Стурбовані величезними дефіцитами твердої валюти, необхідної для плати  за товари і послуги і для відновлення  розореної війною економіки, Джон Мейнард  Кейнс з Великобританії і Гарі Декстер Уайт з США запропонували  на конференції в Бреттон-Вудсі  в 1944 році новий міжнародний фінансовий порядок [32, с.523.]. Були створені Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, Світовий банк). Передбачалося, що МВФ буде допомагати країнам, що зазнають проблеми платіжного балансу і труднощі з підтриманням резервів на необхідному рівні, відповідно до узгоджених валютними курсами на основі золотого паритету. Хоча після 1971 року система золотого паритету розпалася, МВФ як і раніше діє, причому його обов'язки розширилися.

Ці події стали відправною точкою для створення та подальшого формування ринку євровалют.

Після 1945 року в період "холодної війни" виникли нові форми політичного  та економічного регіонального співробітництва  у зв'язку зі створенням двох військових альянсів - НАТО  та держав Варшавського пакту, дружніх з Радянським Союзом [22, с.445.].

Фінансові труднощі Другої світової війни сприяли розвалу  колоніальної системи, і на карті  світу з'явилися буквально десятки  нових країн. Це значно прискорило потребу в таких міжнародних фінансових організаціях, як МВФ і Світовий банк. Кожна нова країна зазвичай створювала свою валюту, яка повинна була отримати широке міжнародне визнання, потребувала запозиченні значних грошових сум у зарубіжних країн, хоча не завжди могла гарантувати повернення боргів, і часто була змушена вчитися законності і дисципліни, необхідної в умовах ринку. Такі організації, як МВФ і Світовий банк, ставали все більш вагомими у зміцненні цих факторів.

Почалися розвиватися  і більш прямі форми фінансової кооперації, що призвели до створення  системи міжнародних фінансових механізмів. У 1947 році почала діяти Генеральна угода про тарифи й торгівлю, що послужила основою для серії переговорів (таких, як раунд Кеннеді, а Уругвайський раунд), які в наступні півстоліття забезпечили різке зниження бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі, особливо у сфері товарів і послуг .

Рущійним фактором  до світової фінансово-економічної інтеграції сприяло виникнення нових важливих інститутів, особливо в Європі [27,с.89.]. У 1950 році був створений Європейський платіжний союз для боротьби з доларового дефіциту, який ускладнював міжнародні платежі. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) почала збирати одноманітну економічну інформацію по основних промисловим країнам, а згодом і по країнах Азії та Латинської Америки, а також Європи і Північної Америки. Найбільш важливим був підписаний в 1957 році Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства ("Спільного ринку"), яке з митного союзу шести країн в 1958 році перетворилося на групу з 27 держав, які багато в чому інтегрували свою економічну структуру в сучасний Європейський союз, включаючи загальну валюту (євро), що охоплює більше половини регіону, і центральний банк ЄС. Важливе значення має подальше розширення світової фінансової системи в наступних чотирьох напрямках. У 1995 році на зміну ГАТТ прийшла Всесвітня торгова організація (ВТО), яка отримала широкі повноваження на зміцнення міжнародних стандартів у торгівлі та транскордонних фінансових операціях [34, с.56.]. "Велика сімка" (G-7), спочатку представляла собою нараду міністрів фінансів семи провідних промислово розвинених країн, розширилася чисельно і тепер охоплює 20 країн ("Велика двадцятка" G-20), представники які регулярно зустрічаються для узгодження керівництва міжнародними економічними та фінансовими механізмами. Інші конференції, які здійснюються неурядовими структурами, особливо в Давосі (Швейцарія), зводять разом керівників корпорацій і фінансових груп, часто визначають шляхи подальших реформ. Нарешті, було укладено низку багатосторонніх податкових договорів з метою певною мірою стандартизувати податковий режим для учасників міжнародної діяльності; останнім часом малі країни, що служили "податковими притулками", погодилися змінити свої положення про банківську таємницю для припинення спроб несплати податків.

Також не можна упускати такий важливий фактор у розвитку фінансової структури як інформаційна революція [20, с.584], яка в свою чергу полегшила доступ широкого кола інвесторів до міжнародних ринків капіталів. Але все ж при цьому міжнародна диверсифікація активів інвесторів провідних країн світу з ринковою економікою відбувалася відносно повільно.

Мінлива глобальна фінансова  система стала як причиною, так  і наслідком швидкого зростання  глобалізації. Міжнародні потоки капіталу надзвичайно зросли. Крім цього, такі інститути, як МВФ і Світовий банк, відіграють вирішальну роль як для фінансування довгострокових потреб в галузі розвитку, так і в плані стабілізації хитких фінансових систем. Двома примітними прикладами служать фінансові кризи 1998 року, що почалися в Азії, але в підсумку поширилися за її межами, особливо в Росії, і світову кризу 2008 року,  яка піддала суворому випробуванню фінансові інститути у всьому світі [36, с.228]. В обох випадках Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк здійснили важливі фінансові вливання в постраждалих країнах, таких, як Таїланд і Росія.

Проаналізувавши основні  події, які свого часу були ключовими  етапами розвитку структури фінансової системи, можна прослідити тенденцію, що головним фактором, який надав значного поштовху у її розвитку була необхідність регулювання та оптимізація фінансових потоків між країнами.

Як результат, на теперішній момент, ми бачимо досить розвинуті  системи фінансових ринків більшості  країн, які були загартовані не одною  фінансовою кризою та нестабільної політичної або економічною ситуацією [. Але  тепер цей досвід допомагає їм розробляти більш чіткішу стратегію  поведінки на фінансовій арені та знаходити вихід з критичних  ситуації з мінімальними втратами.   

    

 

1.3. Діяльність  та функції міжнародних фінансових  центрів

 

Саме поняття [5, с.374] міжнародного фінансового центру є похідним від поняття міжнародного ринку позикових капіталів, тому що формування міжнародних фінансових центрів означає відокремлення щодо невеликого числа міжнародних фінансових ринків, на яких здійснюється інтернаціональна фінансово-кредитна діяльність, мобілізуються і перерозподіляються кредитні ресурси і відбуваються різноманітні валютні операції .

Отже сформулювати визначення міжнародних фінансових центрів  можна наступним чином, що він  являє собою місце зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом, а також діючий міжнародний ринковий механізм, який служить засобом управління світовими фінансовими потоками.