Перспективи розвитку українського фондового ринку

Одним із прикладів цієї тенденції є той факт, що на 219-му році свого існування цитадель американського капіталізму Нью-Йоркська фондова біржа готова укласти угоду, в результаті якої вона буде поглинена німецьким холдингом Deutsche Boerse [50].

Фактично мова йде про  поглинання біржі NYSE Euronext німецькою Deutsche Boerse, акціонери якої будуть контролювати близько 60% нової компанії.  
          Операції з деривативами будуть управлятися із Франкфурта, в Парижі буде знаходитися підрозділ європейських готівкових операцій, глобальне управління лістингу та американських готівкових операцій залишиться в Нью-Йорку.  
          Для Нью-Йорка це об'єднання знаменує втрату домінування на світовій арені, тоді як інші країни залучають інвесторів на свої ринки безпосередньо. «Нью-Йорк як і раніше буде відігравати важливу роль, але це вже не фінансовий центр. Ринки капіталу тепер є скрізь », - коментує Майкл ЛаБранш, глава трейдингової компанії LaBranche & Co.

          NYSE Euronext - холдингова компанія, створена в результаті злиття NYSE Group Inc і Euronext NV у 2007 році. Управляє фондовими біржами Нью-Йорка, Парижа, Амстердама, Брюсселя і Лісабона, а також Лондонської міжнародною біржею фінансових ф'ючерсів та опціонів. З капіталізацією компаній, що торгуються на біржі, 22,3 трлн євро (29,7 трлн доларів) займає 1-е місце в світі. Дохід в 2010 році зріс на 1% до 2,5 млрд доларів. Прибуток склав 577 млн доларів.

Холдинг Deutsche Boerse був заснований у 1993 році[30]. На кінець 2010 року 100% акцій перебувалиу вільному обігу. Deutsche Boerse представляє собою біржовий холдинг, який здійснює весь спектр фінансових послуг: торгівля акціями та ф'ючерсами, кліринг, зберігання цінних паперів та надання ринкової інформації. Крім біржового майданчика в Німеччині, компанія також володіє 100% депозитарію Clearstream, 50% майданчика з торгівлі деривативами Eurex, 100% Market News International. Виручка за 9 місяців 2010 року склала 616 100 000 євро.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ  В СФЕРІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

 

3.1. Поява перших  фінансових ринків в Україні

Розглядаючи фінансовий ринок України в історичному аспекті, необхідно зазначити, що він існував на території нашої держави до революції 1917 р., потім у період НЕПу в кінці 20-х років, а також і надалі, але в урізаному і обмеженому вигляді. Занепад фінансового ринку та його інфраструктури в радянські роки обумовлювався переважанням командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва, відсутністю приватної власності як основи формування фінансового ринку[8, с.58.]. Мобілізація грошових заощаджень тільки через державні позики була обмежена фінансовим інструментом, що застосовувався командно - адміністративною системою не ефективно. Це тягло за собою об'єктивне відставання вітчизняної економіки в багатьох галузях. Через складність концентрації коштів внутрішніх резервів для створення конкурентоспроможних виробництв не використовувався могутній науково-технічний потенціал, який був створений за радянських часів.

Фінансовий ринок України почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною ринковою економікою став результатом тривалої еволюції ринкових відносин [12, с.69.] протягом кількох десятиліть. Зазначимо, що у країнах Східної Європи, які почали переходити до ринку раніше за Україну, рівень ринкових відносин також не досяг рівня розвинених країн. Однак, аналізуючи процес, що відбувається в Україні, можна виявити деякі тенденції в розвитку фінансового ринку.

До основних передумов формування фінансового ринку можна віднести [20, с.293.]:

- Розвиток альтернативного сектору економіки;

- Комерціалізацію банківської сфери;

- Скасування монополії зовнішньої торгівлі;

- Пільговий порядок оподатковування доходів за цінними паперами;

- Відсутність державного регулювання операцій з цінними паперами.

Також однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах [26]. Це надасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.

Динамічний український фондовий ринок пережив чимало злетів і падінь. Ейфорія населення на початку приватизації і гірке розчарування її підсумками, обмануті надією люди, розквіт фінансових «пірамід» і подальший їх крах; спекулятивний ажіотаж на ринку - лише деякі яскраві сторінки драматичного становлення фондового ринку в України. Ринок цінних паперів став ареною запеклої боротьби за розділ і переділ власності між впливовими комерційними структурами, потужними фінансовими групами, політичними елітами, криміналітетом , що у свій час значно гальмує розвиток нашої слабкої національної фінансової системи.

  

 

 

3.2. Основні напрями  діяльності фондового ринку України 

 

В Україні ринок цінних паперів та правові основи оперування з ними регулюються Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок». Згідно з цим законом, Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України можуть випускати казначейські зобов'язання: довгострокові і короткострокові відповідно [53]. Такий захід може сприяти вирівнюванню податкових надходжень до бюджету. В Україні використовується така форма казначейських цінних паперів, як векселі: вони випускаються на суму 5 і 10 тис. грн. без нарахування відсотків.

Зараз інституційну основу інфраструктури ринку цінних паперів, крім банків в Україні становлять Українська фондова біржа, що має філії в кожному обласному центрі; перша фондова торгова система; Східно-Український фондовий центр, що знаходиться у Харкові; Київська міжнародна фондова біржа; Донецька фондова біржа; фондова секція Української міжбанківської валютної біржі; Київська універсальна біржа, що проводить торги за певними видами цінних паперів; позабіржові торговельно-інформаційні системи; реєстратори та зберігачі цінних паперів; депозитарії; депозитарно-клірингові компанії; Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв; Асоціація торговців цінними паперами та Українська асоціація інвестиційного бізнесу .

Порівняно з фондовими біржами більш розвинутого рівня, Україна знаходиться ще на початковому етапі становлення свого фондового ринку [37]. Основними напрямами діяльності сучасного фондового ринку України є наступні пункти:

1. купівля та продаж цінних паперів;
2. котирування та реєстрація угод;
3. сприяння становленню економічної незалежності держави;
4. залучення іноземних інвестицій;
5. надання можливості для населення в отриманні додаткового прибутку та формування прошарку власників цінних паперів;
6. створення нових робочих місць унаслідок переливу купіталу.
7. інтернет – трейдінг

На даний час і в Україні, як і в інших країнах, відбувається розширення банківських операцій з цінними паперами. Однак сумарна ринкова капіталізація українських банків (вартість всіх видів цінних паперів, випущених банками) все ще незрівнянно мала у порівнянні з іншими, у тому числі країнами, що розвиваються.

Одним із головних напрямків розвитку [26] українського ринку цінних паперів сьогодні - суттєве збільшення кількості оборотних інструментів .

Для цього необхідно:

1. Розширення операцій кредитування під заставу державних і корпоративних цінних паперів, зокрема продаж Національним банком України паперів з власного портфеля із зобов'язанням зворотного викупу;
2. Розвиток ринків біржової торгівлі інвестиційними паями, іпотечними облігаціями, терміновими похідними інструментами, які зараз перебувають у зародковому стані [35, с.211.];
3. Організація в Україні (зокрема в Києві) міжнародного сектора ринку цінних паперів, тобто здійснення на українських біржах лістингу та обігу акцій і боргових паперів, що входять у розрахунок фондових індексів Dow-Jones, NIKKEI та ін.

 

 

3.3. Перспективи  розвитку фінансового ринку України  на міжнародній арені

 

Україна має пройти ще довгий шлях для того щоб впевнено реалізовувати  свій, ще не набутий повністю, фінансовий потенціал. Наша країна має всі шанси  значно наростити обороти своєї  фінансової системи у подальшому своєму розвитку адже з кожним роком  фондовий ринок України має тенденції  до зросту [37], який коливається від 40% до 70%. Але на даний момент основними перепонами та відсутніми нормами, які гальмують цей розвиток є наступні :

1. Широкий розвиток систем фондової торгівлі з використанням Internet або інших прогресивних технологій міг би забезпечити доступ на український ринок цінних паперів істотно більшому колу громадян країни і зарубіжних інвесторів. Проте цьому перешкоджають:

1.1. Низький рівень організаційно-технічного розвитку телекомунікаційних мереж;

1.2. Обмеженість юридичного забезпечення, зокрема, наявність невирішених питань оформлення угод;

1.3. Фіскальний характер  податкового законодавства, зокрема,  утримання податку на доходи  фізичних осіб з обороту зроблених  угод незалежно від їх прибутковості  або збитковості.

2. Необхідність подалання синдрому недовіри інвесторів, особливо громадян до ринку цінних паперів [39]. У розвинених країнах головна складова структури всіх інвесторів - фізичні особи, що діють безпосередньо або через пенсійні та пайові фонди, брокерські фірми і банки та ін. В Україні чисельність цієї категорії інвесторів становить лише кілька десятків тисяч забезпечених громадян. Одне з важливих напрямків у вирішенні цього завдання - розвиток використання автоматизованих систем фондової торгівлі, реалізованих за допомогою Internet. Ця технологія на початку 90-х рр.. залучила на фондовий ринок США додатково десятки мільйонів громадян. В Україні система Internet-торгівлі була реалізована в кінці 1999 р. і також показала високу ефективність; обсяг укладених угод протягом наступного року зріс майже в 70 разів.
3. Відсутність сегменту трансферт - агентів як осіб, уповноважених реєстратором приймати документи для перереєстрації та видавати документи про її здійснення. Це призводить до необхідності інвесторам безпосередньо спілкуватися з реєстратором, що суттєво збільшує їхні витрати.

Важливою складовою інтеграції України до світового фінансового  ринку є становлення інституційного середовища у вигляді норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечує належний захист прав акціонерів; адекватної й доступної фінансової інформації; високого рівня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами [19, с.27.]. Саме формування нового інституційного середовища для функціонування промислових корпорацій створить передумови для вирішення проблем розвитку й функціонування фінансового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фінансового ринку.

На шляху інтеграції України  до світових стандартів функціонування фінансових ринків необхідно завершити  роботу щодо зближення положень національного  законодавства про банкрутство  фінансових установ, що працюють на різних сегментах фінансового ринку, включаючи  введення тимчасової адміністрації  з метою запобігання банкрутства [17]. При цьому діяльність інституту  тимчасової адміністрації як наглядовий захід повинна поширюватися не тільки на банки, але й на страхові компанії, кредитні спілки, корпоративні інвестиційні фонди, біржі, депозитарії, довірчі товариства та недержавні пенсійні фонди .

Для збереження конкурентоспроможності та суверенітету фінансової системи  Україна має зважено підходити  до питання інтеграції у світову  фінансову систему. Україною може бути обрана одна із таких стратегій „входження”  у глобалізацію [39].

Перша – повна відмова  від глобалізації. У зовнішньополітичному аспекті така стратегія передбачає спробу приєднання до „антиглобалістського фронту” і намагання зайняти  у ньому позицію одного з лідерів [26]. Подібна напівізоляція може призвести до економічної стагнації.

Друга – форсоване „входження у глобалізацію”. Форсування входження  у глобалізацію може, зокрема, призвести  до таких негативних наслідків у  фінансовій сфері: лібералізації руху капіталів, яка різко підвищує чутливість національної економіки до фінансових криз; запровадження обмежувальної  грошової політики з високими відсотковими ставками; податкові реформи, спрямовані переважно на розширення податкової бази;  акцент на створення валютних резервів, що вимагає обмеження споживання на макроекономічному рівні; скорочення бюджетного фінансування соціальних програм  і пільг тощо.

Третя – включення країни у систему світових господарських  зв’язків при одночасному обережному ставленні до цінностей та культурно-політичних складових глобалізації. Прийняття  такої стратегії, безумовно, призведе до певного гальмування повноцінного включення України до глобальної економічної взаємодії і стримає  потік капіталів і технологій. Разом з тим дозволить створити передумови для поступового і  більш-менш природного сприйняття властивих  глобалізації цінностей.

Економічна та фінансова  глобалізація, безперечно, має багато позитивного, але, на жаль, не всі держави  можуть скористатися її перевагами. З  її розвитком держава, нація втрачають  можливість ефективно здійснювати  свій суверенітет над валютою  та фінансами; у світовому економічному просторі поширюється переважання  транснаціональних корпорацій, їх фінансові  можливості іноді перевищують бюджети  середніх європейських держав [31]. Саме вони зацікавлені в тому, щоб капітал міг за лічені секунди переміщатися з однієї країни в іншу, з однієї точки земної кулі в іншу. Таке перевищення капіталу підприємства над національним несе в собі велику небезпеку для національної економіки. Слабка держава, продукція якої неконкурентоспроможна, стає здобиччю транснаціональних корпорацій, затоварюється дешевою продукцією широкого попиту, не може захистити свого товаровиробника, розвивати і зміцнювати національну економіку. Тому в Україні також необхідно розробити методи і механізми захисту свого економічного суверенітету, завоювати позиції на світовому ринку, розробити повноцінну концепцію участі в блоках захисту від обмеження вітчизняного виробництва з боку транснаціональних корпорацій [35, с.239.].