Перспективи розвитку українського фондового ринку

Для конкурентоспроможного  фінансового центру вирішальними є  три фактори [12, с.152.]:

- інтеграція в ефективне  господарство країни, яка демонструє  постійне зростання на основі  стабільної валюти та чіткості  фінансової політики;

- ліберальні податкові  та правові умови, що не перешкоджають  фінансових операцій і інвестицій  і надають можливість ефективно  розподілити кошти; 

- діюча розвинена банківська, біржова та страхова система  з чітким ринковим наглядом.

Центральними питаннями  привабливості будь-якого фінансового  центру є його технічне та організаційне  оформлення і створення актуальної правової бази. Найважливіші світові фінансові центри здійснюють валютні, кредитні, страхові та інші операції.

Раніше для створення  міжнародного фінансового центру були необхідні як наявність великої  фондової біржі, так і розвиненої системи національних банків зі стабільною валютою [46, с.394.]. Зараз досить гнучкого фінансового законодавства (особливо для нерезидентів), що демонструють Сінгапур, Бахрейн, Кіпр та інші фінансові центри.

Муніципалітети багатьох міст прагнуть залучити великі фінансові  установи з метою перетворення в  міжнародні фінансові центри. Ряд  країн зацікавлені у формуванні власних МФЦ, так як ці центри сприяють значному припливу капіталів у країну, приносять великі доходи у вигляді  податків, у тому числі на доходи високооплачуваних службовців, і  забезпечують зростання зайнятості.

Міжнародні фінансові  центри  впливають на стан валюти країни і приносять їй значні доходи за статтями платіжного балансу. У ці центри входять різні структури, але провідне місце належить банкам та іншим учасникам (які входять  у мережу міжнародних зв'язків), що надає фінансові послуги. МФЦ  поступово перетворюються на потужні  інформаційно - аналітичні та організаційно -управлінські комплекси [34, с.72.], що володіють значним кредитним потенціалом.

Міжнародні фінансові  центри  функціонують як міжнародний  ринковий механізм, який служить засобом  управління світовими фінансовими  потоками. Це центри зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції, операції з цінними паперами, дорогоцінними  металами, деривативами.

Крім того, МФЦ поступово  перетворюються на потужні інформаційно – аналітичні та організаційно –  управлінські комплекси, що володіють  значним кредитним потенціалом. Провідні позиції в МФЦ займають фірми, які обслуговують їхні потреби, в тому числі юридичні та аудиторські, а також управлінські консультанти. Крім того, МФЦ залучають широке коло фахівців (експертів з зіставному економічного і юридичного аналізу  та ін.), які займаються аналізом стану  і перспектив світового господарства та економіки країн світу[24, с.319.]. Зростає значення аналітичних центрів, здатних забезпечити проведення міждисциплінарних досліджень, підготовку індексів і рейтингів.

В останні роки однією з  основних функцій фінансових інститутів МФЦ стає вироблення і реалізація, спільно з міжнародними фінансовими  організаціями та провідними західними  державами, довгострокової стратегії  зміцнення і розширення, яка склалася наприкінці ХХ століття світової фінансової системи. Розробляються «правила гри» на фінансових ринках, модифікується  інституційно – правова система  діяльності фінансових інститутів для  забезпечення максимально вільного доступу до ринків фінансових послуг.

Фінансові інститути МФЦ  займаються також керуванням міжнародної  заборгованістю і проводять реструктуризацію міжнародних боргів таким чином, щоб забезпечити перспективи  майбутніх платежів, а також надходження  максимально можливого обсягу поточних платежів[8]. МФЦ, концентруючи кошти, спрямовують  їх у периферійні країни, які все  більше залежать від надходження  нових позик та іноземних інвестицій. Національні регулюючі органи виробляють узгоджені заходи з метою впливу на поточну ситуацію і координують діяльність щодо формування нового світового фінансового порядку. В даний час їх зусилля зосереджені на створенні нової системи управління та контролю, в тому числі на підготовці відповідної законодавчої бази, уніфікації системи звітності та аудиту, забезпечення її прозорості та доступності.

 Якщо глобалізація  світової фінансової системи  буде продовжуватися, то через  15-20 років слабкі національні  фінансові ринки можуть бути  просто поглинені більш потужними  регіональними та міжнародними  фінансовими ринками, що, щонайменше, означає погіршення конкурентоспроможності  країни в світовому масштабі, а також загрожує загрозами  для національної економічної безпеки.

У 70-і роки між фінансовими  центрами почала складатися спеціалізація  за видами міжнародної кредитної  діяльності. Так, в рамках Західної Європи Лондон відомий перш за все  ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота, ф'ючерсних угод [6, с.419.]. Цюріх виконує роль ринку золота і міжнародних капіталів. Люксембург виділяється своєю фондовою біржею і як центр довгострокових позик. Сінгапур грає роль фондового акумулятора регіону, Гонконг - центру міжнародного синдикованого кредитування. У Нью-Йорку знаходяться штаб-квартири більшості інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинання.

Ряд фінансових центрів спеціалізуються  на певних напрямах фінансової діяльності. Так, на Чикаго тривалий період припадало  понад 1 / 2 світового ринку ф'ючерсних угод, а також торгівлі деякими  похідними фінансовими інструментами . В останні роки за лідируючі  позиції в цих сферах з Чикаго почав конкурувати Франкфурт-на-Майні. Важливу роль у діяльності МФЦ  грають біржі (валютні, фондові, товарні). Значимість валютних бірж підвищилася  після скасування валютних обмежень, і в останні роки їх сукупний щоденний оборот становив близько 2 трлн. доларів  і перевершував оборот фондових та інших бірж. На валютних біржах функціонують брокерські фірми і фонди хеджування [5, с.215.]. Акумулюючи, в тому числі за допомогою короткострокових кредитів, десятки мільярдів доларів, вони неодноразово проводили великомасштабні спекулятивні операції, зменшуючи курс валют будь-якої країни та отримуючи десятки і навіть сотні мільйонів доларів прибутку.

В останні роки загострилася боротьба між Лондоном, Франкфуртом, Цюріхом, Парижем і рядом інших  західноєвропейських міст за лідерство  в системі європейських фінансів. Так, Лондон накопичив за кілька століть  різносторонній досвід, має кадри  висококваліфікованих фахівців, розвинені, давно налагоджені міжнародні зв'язки, а також гнучку і ефективну  систему державного регулювання  фінансової сфери. Цими ж перевагами в порівнянні з іншими конкурентами багато в чому схожий Цюріх. На Лондон і Цюріх припадає понад 1/2 капіталізації  фондових ринків Європи[14, с.312.]. Франкфурт-на-Майне робить ставку на новітні технології, вигідне географічне розташування всередині зони євро та сильні позиції євро як інтернаціональної валюти.

На сьогоднішній день рейтинг  світових фінсових центрів є наступним:

Таблиця  1.1

                   Рейтинг провідих фінансових  центрів світу

Джерело: http://www.cityoflondon.gov.uk/GFCI

Розглянемо коротко діяльність основних фінансових центрів.

Лондон. Лондон — визнаний міжнародний фінансовий центр. Його особливість — здатність до «виклику та відповіді» на будь-яку нову ситуацію і фінансові інновації.

Сьогодні близько 80% інвестиційних  банківських операцій прямо або  побічно проходять через Лондон, так що британська столиця по праву  стала вважати себе провідним  фінансовим центром світу. Офіційна статистика також свідчить про те, що Лондон лідирує у світовій фінансовій системі. На нього припадає 70% вторинного ринку облігацій і майже 50% ринку деривативів. Лондон - найбільший центр торгівлі іноземною валютою, і цей ринок росте тут на 39% щорічно - набагато швидше, ніж у Нью-Йорку з його 8% приросту [44, с.62.]. Майже 80% європейських хедж-фондів управляються з Лондона, причому середня норма прибутку у них в минулому році склала 16% - майже у два рази більше, ніж у хедж-фондів в США. У минулому році на Лондонській фондовій біржі було здійснено 419 нових розміщень (включаючи Альтернативний інвестиційний ринок, AIM) - вдвічі більше, ніж у Нью-Йорку (36 на Нью-Йоркській фондовій біржі і 138 на високотехнологічній біржі NASDAQ).

Об’єднаним Королівством були прийняті певні засоби зміцнення  позицій Лондона у світі у  зв’язку зі зростаючою конкуренцією у Європі, особливо після введення євро. Лондон намагається зберегти свої переваги на уніфікованому європейському  ринку над іншими континентальними центрами, такими як Париж, Франкфурт-на-Майні  та Цюріх.

Нью-Йорк. Нью-Йорк як фінансовий центр сьогодні зовсім не той, яким він був на межі 70-80-х років [41, с.519.]. Зараз він дуже динамічний, але вже не настільки орієнтований на обслуговування світової економіки. Основна ставка робиться на ринок США. Періодичні оголошення терористичної небезпеки в США і Європі призвели і до зниження поїздок американських бізнесменів за кордон. Зростання недовіри до іноземців в США відзначається не тільки на прикордонному огляді, але і на фінансових ринках і серед політиків. Коли в 2006 році компанія Dubai Port World (дочірнє підприємство Dubai World, що належить уряду Дубая, оголосила про придбання британського оператора портів P & O, угода була заблокована. Американські політики виявилися не готові продати порти на Східному та Західному побережжі США компанії з арабської країни, навіть незважаючи на те, що ОАЕ є союзником Вашингтона.

Гонконг. Доля і становлення  Гонконгу, як світового фінансового  центру, нерозривно пов'язані з Великою  Британією. На сьогоднішній день це дуже потужний бізнес центр сходу - головний фінансовий центр Азії. 
30 червня 1997 Великобританія повернула Гонконг Китаю після сторічної оренди. З цих пір Гонконг має статус особливого адміністративного району, який збереже ще 50 років, дотримуючись принципу «одна країна - дві системи». Корпоративне законодавство Гонконгу засноване на англійському загальному праві, при цьому в Гонконзі власне адміністративне управління, законодавство, незалежне судочинство і вища судова інстанція. Гонконг залишився вільним портом (четвертим у світі за обсягами перевезень), незалежної митною зоною, міжнародним центром торгівлі, фінансів, інформації, судноплавства і зберіг фінансову незалежність. Цей статус дозволяє Сянгану зберегти ті привілеї та особливості, які у нього були до 1997 року. Гонконг привабливий не тільки завдяки офіційної позиції щодо іноземних інвестицій, а й у силу цілком об'єктивних факторів, пов'язаних з системою оподаткування і відносною простотою вимог корпоративного права.

Сингапур. Сингапур є процвітаючим фінансовим центром з міжнародною репутацією. Це важливий центр управління капіталом і четвертий із найбільших центрів торгівлі іноземною валютою в світі (згідно трирічному центральному банківського дослідженню ринку іноземної валюти і вторинних цінних паперів). Сингапур вважається регіональним центром первинного та вторинного страхування[6, с.496.]. Прогресивна нормативна база Сингапуру, його надійний макроекономічний фундамент, безпечний політичний клімат і зручний доступ до зростаючих азіатських ринків - все це постійно привертає міжнародні інвестиції.

Токіо. З часів Реставрації Мейдзі в 1868 р. і до Першої світової війни Японія позичала іноземний капітал і технологію переважно у Великій Британії та західноєвропейських країн, після Другої світової війни — переважно в США для відродження економіки [16, с.97.]. І хоча токійська фондова біржа була заснована у 1878 р., майже 100 років Токіо не вважався міжнародним фінансовим центром з кількох причин:

- на фінансові ринки  Японії впливали скоріше не  ринкові сили, а урядова політика, яка була спрямована на вирішення  завдань національної економіки;

- у 1950—1960-х роках Японія  була капіталоімпортуючою країною;

жорстке державне регулювання  ринку цінних паперів не стимулювало  іноземних кредитно-фінансових установ  до розширення операцій на цьому ринку;

- по-четверте, валютно-фінансовий  контроль в Японії обмежував  можливості іноземних позичальників  та інвесторів.

Однак з часом сприятливі умови для Токіо як міжнародного фінансового центру поступово розвивалися  і були підкріплені змінами в  національному і міжнародному становищі  після 1970 р [25, с.103.].

Збільшення обсягів випуску  іноземними позичальниками у Токіо  облігацій в єнах також стимулювало  зростання ринку міжнародного капіталу в 1970-ті роки. Значні фінансові резерви  Японії, які виникли в результаті активного сальдо торговельного  балансу і високої норми персональних заощаджень, дали змогу залучити на національний ринок іноземних позичальників (наприклад, корпорації США) та міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції  і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і  токійського ринку капіталу в 1980-ті роки японський уряд розчинив двері  іноземним банкам і фірмам для  торгівлі цінними паперами. Для задоволення  зростаючого внутрішнього і міжнародного попиту в 1983 р. на Токійській фондовій біржі була введена комп’ютеризована система [23, с.59.] здійснення операцій; після 1986 р. до роботи на Токійській фондовій біржі підключилася велика кількість іноземних фірм; у тому ж році було створено офшорні банківські ринки; у 1987 р. розпочалось укладання угод на строк.