Перспективи розвитку українського фондового ринку

40 % випуску акцій корпорацій  припадає на: акції, які пропонуються  широкій публіці; акції, що  пропонуються акціонерам за пільговими  цінами; варанти, які дають право  на купівлю акцій.

На ринки облігацій  нові випуски здійснюються переважно  в державному секторі, насамперед за рахунок дисконтних державних нот  і векселів, що купуються приватними особами.

Токійський валютний ринок  характеризується високим добовим  оборотом іноземної валюти (до 130 млрд дол.), особливо угод в єна/долар.

Цюріх.  Цюріхові належать провідні позиції у світі як валютному ринку та джерелу міжнародних капіталів для довгострокових вкладень. Як ринок золота він поділяє світову першість із Лондоном.

Розташований у центрі Західної Європи, Цюріх являє собою  зручний плацдарм для облаштування там іноземних банків. Сприятливим  фактором є досить ліберальне валютно-фінансове  законодавство Швейцарії, хоча воно стало дещо жорсткішим останнім часом. Право не публікувати звітів про  значну частину банківських операцій, ввозити та вивозити необмежену кількість  іноземних банкнот, продавати та купувати в будь-якого індивідуума  золоті зливки та монети, зберігати  цілковиту таємність депозитних рахунків, навіть від податкових органів  США та інших країн, — усе це створило швейцарським банкам високу репутацію в західному діловому світі.

Отже, розвиток місцевих фінансових центрів йде паралельно загальному економічному розвитку. Для направлення  внутрішніх заощаджень чи іноземного капіталу в продуктивні капіталовкладення  потрібно ефективний механізм фінансового  ринку [22, с.373.]. Результатом розширення міжнародної торгівлі і збільшення міжнародних потоків капіталу є зростання потреби обслуговування операцій міжнародного капіталу. Це вимагає від багатьох країн розширення діяльності їх фінансових центрів .

Для того щоб фінансовий центр був розвиненим,  здатним  обслуговувати потоки капіталу між  собою та іншими міжнародними, регіональними  та місцевими фінансовими ринками, центр має володіти необхідними  елементами підтримки своїх національних і міжнародних операцій [40, с.84.]. Ці елементи включають у себе стійку фінансову систему і інститути, що забезпечують коректне функціонування фінансових ринків. Щоб створити свій міжнародний фінансовий ринок, Лондону було потрібно декілька століть. Нью-Йорку і Токіо на цей процес треба було близько 100 років. Однак в останні десятиліття спостерігаються випадки значно швидшого формування і зміцнення міжнародних фінансових центрів, що стає можливим при проведенні цілеспрямованої і скоординованої державної політики у цій сфері.

 

 

РОЗДІЛ 2

НЬЮ – ЙОРК ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ  СВІТУ

 

2.1. Етапи становлення  Нью – Йоркського фінансового  центру

 

На сьогоднішній день Нью-Йорк є другим фінансовим центром світу. Після Першої світової війни в  результаті дії закону нерівномірності  розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до США [46, с.319.]. Основні причини такої “міграції” наступні:

- Виріс валютно – економічний  потенціал США. Нью-Йорк перетворився  у світовий фінансовий центр,  збільшився експорт капіталу. США  стали ведучим торговим партнером  більшості країн;

- США перетворився із  боржника в кредитора. Заборгованість  США в 1913 р. досягла 7 млрд. дол., а вимоги – 2 млрд. дол.; до 1926р.  зовнішній борг США зменшився  більш ніж вдвоє, а вимоги  до інших країн виросли в  6 разів ( до 12 млрд. дол.) ;

- Відбувся перерозподіл  офіційних золотих резервів. У  1914 – 1921рр. чистий приток золота  в США ( в основному з Європи  склав 2,3 млрд. дол.;

в 1924р. 46% золотих запасів  капіталістичних країн були акумульовані у США ;

- США були майже єдиною  країною, що зберегла золотомонетний  стандарт і курс долару до  іноземних валют підвищився на 10 – 90 % ( США розвернули боротьбу  за гегемонію долару [35, с.89.], однак добилися статусу резервної валюти лише після Другої світової війни) ;

- Валютна стабілізація  закінчилася світовою кризою в 30–і роки.

          Нью-Йорк залишається одним із провідних фінансових центрів світу, структура якого зазнала чималих змін під час його становлення. Період формування його як фінансового центру припадає на 1914—1945 рр. Його становлення обумовлене розвитком національної економіки США.

Так, у зв'язку з посиленням державного регулювання діяльності фондових бірж у США на початку 30-х  років після "Великої депресії", було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на обмеження спекулятивних  операцій, які завдавали збитків  малим вкладникам. У 1933 р. було прийнято закон про емісію цінних паперів, а в 1934 р. — закон про біржову торгівлю цінними паперамиp[25, с.108.]. Згідно з цим законом, який діє донині, цінні папери обов'язково реєструються в урядовій федеральній торговельній комісії, регламентуються правила біржових операцій і розміри позик під цінні папери, обмежуються найбільш спекулятивні операції.

Сполучені Штати першими  розпочали лібералізацію національних валютних, кредитних і фінансових ринків у середині 70-х років. У 1978-1986 pp. поступово були відмінені обмеження  на виплату процентів за депозитно-позичковими  операціями, введені проценти за вкладами до запитання. У 1984 p. відмінено 30-відсотковий  податок на прибуток за облігаціями, які випущені в США і належать нерезидентам. З кінця 1981 p. діє вільна банківська зона в Нью-Йорку, де іноземні банки звільнені від американського оподаткування і банківської  регламентації. З метою лібералізації  фінансового ринку із середини 70-х  років відмінено комісійні, що фіксувалися  Нью-Йоркською біржею. Лібералізація  діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація банківського капіталу дали поштовх розвитку фінансових інновацій і сек'юритизації.

Сек'юритизація  - процес трансформування неліквідних активів  банку в ліквідні цінні папери. Є позаблоковим джерелом формування фінансових ресурсів банку[6, с.419.]. Сутність сек'юритизації полягає в тому, що банк емітує під частину дохідних активів (іпотечних або споживчих позик) цінні папери і реалізує їх на відкритому ринку. Таким чином банк повертає собі кошти, витрачені на придбання неліквідних активів. Надалі банк використовує ці кошти для надання нових позик або для покриття операційних витрат. Цей метод вперше був застосований в США у 1970 р. Державної асоціацією іпотечного кредиту.

У 2006 році на Нью-Йоркській  фондовій біржі та високотехнологічній  біржі NASDAQ відбулося 174 нових розміщення цінних паперів. На світовому ринку  страхових послуг Нью-Йорк залишається  лідером – серед 50 найбільших страхових  компаній 18 знаходяться у Нью-Йорку  та працюють з ресурсами саме Нью-Йоркського фінансового ринку.  Слід відмітити, що рівень їх прибутковості менший ніж у Лондонських фондів (у  середньому 9% - Нью-Йоркський, 16% - Лондонський), що свідчить про загострення конкурентної боротьби між цими ринками у майбутньому.

На даний момент Нью-Йорк - головний фінансовий центр США [21, с.211.]. У ньому розташовані управління більшості найбільших і найбільш впливових банків, включаючи "Чейз Манхеттен бэнк" і "Ферст нэшнл Сіті бэнк оф Нью-Йорк", страхових суспільств, промислових і інших корпорацій, правління яких знаходяться в інших містах і мають в Нью-Йорку свої представництва.

Нью-йоркська фондова біржа - найбільший у світі центр фінансово-банківських  операцій. Коротка і вузька вулиця Уолл-Стріт, де містяться будинки  фондової біржі багатьох банків, стала  свого роду символом фінансової олігархії  США [7, с.319.], що панує в капіталістичній економіці країни і на світовому валютному ринку. У Нью-Йорку зосереджено більш 2/3 всіх активів іноземних банків, що діють у США.

 

 

2.2. Особливості  Нью – Йоркського фінансового  центру

 

Нью-Йорк — центр ринку  капіталу США. Механізм ринку капіталу потребує: ефективних фінансових інституцій; значного обсягу заощаджень; стійкого попиту на капіталовкладення в землю, заводи, обладнання з метою підтримання  і збільшення накопичення реального  капіталу й економічної продуктивності.

До особливостей ринку  капіталів Нью-Йорку можна віднести такі:

1. На ринку капіталів діють усі великі інвестиційні банки світу, зокрема Salomon Brothers, Merrill Linch, Goldmen Sacns, Shearson Lehman, First Boston, Morgan Stanley. Вони гарантують розміщення цінних паперів на первинному ринку, а також діють як брокери для клієнтів на вторинному ринку;
2. Американський капітал ефективний завдяки тому, що національні фінансові інституції розподіляють нові випуски облігацій за нижчою ціною, ніж інші іноземні банки [21, с.79.] (вартість значного випуску облігацій у США становила 0,98 % від їх загальної вартості, в Японії — 3,5 %, в Англії — 1,08 %);
3. На первинному ринку більш важливий випуск облігацій у зв’язку з великим їх обсягом, а на вторинному ринку важливішою є торгівля акціями через їх великий обсяг;
4. Країни, що розвиваються, мають обмежений доступ на нью-йоркський ринок капіталу через жорсткі вимоги Комісії з цінних паперів і бірж до надання компаніями звітів про свою діяльність.

В наш час Нью-Йорк як фінансовий центр має досить міцні позиції.     Основними перевагами [47, с.274.] Нью-Йорка на світовому фінансовому ринку є:

- вигідне географічне  розташування міста (слід брати  до уваги той факт, що Нью-Йорк  обслуговує потреби західної  півкулі);

-великий досвід діяльності фінансових компанії Нью-Йоркського ринку, який ґрунтується на досить тривалій історії його становлення та розвитку;

- наявність спеціалізованих  органів, що забезпечують додаткову  безпеку фінансової діяльності  та уникнення спекулятивних операцій  і великих фінансових махінацій; 

- наявність угод між американським урядом та офшорними країнами;

- високий рівень розвитку комунікацій, транспортної інфраструктури та систем супутникового зв’язку; висококваліфікована робоча сила; висока якість життя у самому місті та ін.

Нью-Йорк є другим за розміром валютним ринком світу – щоденні  обсяги валютних операцій на ринку  близько 500 млрд. дол. США. Темпи росту  валютного ринку є позитивними. Валютний ринок включає: угоди «банк-клієнт»; угоди «банк-банк»; угоди, укладені сторонами безпосередньо чи через  брокерів; операції центрального ринку  з іноземною валютою. Ці операції включають інтервенцію на національний валютний ринок, валютні свопи з  іншими центральними банками, а також  угоди з МБРР та з МВФ.

Майбутня стратегія Нью-Йоркського валютного ринку буде направлена на забезпечення поточної позиції Нью-Йорка  та його стабілізації як найбільшого  валютного центра Америки [43, с.305.]. Важливим показником на фінансовому ринку є обсяг угод злиття та поглинання. На американському рикну він складає 1,14 трлн. дол. США. При цьому переважна більшість цих угод прямо чи опосередковано контролюється Нью-Йоркськими установами. Такий високий рівень подібних угод характерний тільки для найбільш розвинутих ринків. У Європі цей показник складає 1,15 млрд. дол. США.

Таблиця  2.1

Обсяги угод на внутрішньому та зовнішньому ринках США

( 2008 – 2009рр.)

	Операції в США (млн. дол.)		Зовнішні операції (млн. дол.)		Загалом (млн. дол.)
Сальдо станом на 1.01.2008р.	557		4130		4687
Поглинання	390		665		1055
Знецінення	-		1003		1003
Валютні перекази та інше	-		754		754
Сальдо станом на 31.11.2008р.	947		3038		3985
Поглинання	37		2		39
Знецінення	-		96		96
				Продовження таблиці 2.1
Валютні перекази та інше		-		282		282
Сальдо станом на 31.11.2009р.		984		326		4210

 

 

Джерело: http://www.nyse.com/

 

Концентрація капіталів  у місті  є дуже високою. Тут  представлені найбільші банки світу  серед яких лідируючими є американські. Найбільшими та найвідомішими серед  них є Goldman Sachs, Citigroup, Merrill Lynch, J. P. Morgan, Lehman Brothers, Deutsche Bank та ін. Більшість з  цих банків є американськими установами, що забезпечує також притік додаткового  капіталу з інших країн [21, с.117.]. У Нью-Йорку знаходиться більш ніж 2/3 від загальної кількості іноземних банків, що представлені у США.

Для оцінювання позицій Нью-Йорку  на світовій арені доцільно використати  рейтинг світових фінансових центрів  – “Global financial index”. За останніми  даними від кінця 2010 року Нью-Йорк має 775 балів з 1000 та ділить провідні позицій  з Лондонським фінансовим центром, який має подібну кількість балів. Різниця між цими двома  центрами є порівняно невеликою, що свідчить про їх майже однакове становище  та міцні позиції на світовому  фінансовому ринку. Цей рейтинг  складається на основі багатьох критеріїв, які можна умовно поділити на п’ять  груп:

1. Персонал;
2. Бізнес-середовище;
3. Доступ на ринок;
4. Інфраструктура;
5. Загальна конкурентоспроможність.

За 80% показників Нью-Йорк займає лідируючи місця та значно віддалився від своїх найближчих конкурентів (крім Лондона) – Гонконгу (739 бали, 3 місце), Сінгапуру (733 балів, 4 місце) та Токіо (692 балів, 5 місце) [52].

Рис.2.1 Динаміка конкурування провідних фінансових центрів світу                          (Лондон, Нью-Йорк)

Джерело: http://www.cityoflondon.gov.uk/GFCI

 

Головними недоліками Нью-Йорка  на світовому фінансовому ринку  є особливостями правового регулювання. Деякі законодавчі акти, такі як закон Сарбейнса-Окслі, становлять перепону на шляху до вільного переміщення  капіталів. Удару по позиціям Нью-Йорка  на світовому фінансовому ринку  також завдали теракти 11 вересня 2001 року. До того ж, Нью-Йоркський ринок  суттєво залежить від економіки  США.

 

 

2.3. Статус Нью  – Йоркського фінансового центру  на сучасній світовій арені

 

Якщо у 2009 році Нью Йорк був визнаний одним з кращих фінансових ринків світу, про що свідчили глобальні  опитування фінансистів, які були проведені  завдяки агентству Bloomberg [49], то нажаль на сьогоднішній день можна просліджувати сумну тенденцію спаду впливу Нью Йорку як фінансового центру на глобальному рівні.