Планування  руху основних виробничих фондів підприємства 

ЗМІСТ

 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Основні виробничі фонди - засоби праці, які  багаторазово беруть участь у виробничих процесах, зберігають при цьому натуральну форму, поступово в міру зносу  переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції та служать  більше одного року. Вони постійно перебувають у русі, оновлюються, поповнюються і удосконалюються. Їх раціональне використання зумовлює подальше зростання обсягу та ефективності промислового виробництва.

            В умовах переходу української економіки до ринкових відносин, головною ланкою економіки виступає підприємницька діяльність.

            Кінцевою метою функціонування підприємства є отримання максимального прибутку, досягнення якої можна здійснити через:

• збільшення обсягу продажів;
• досягнення більш високих темпів приросту;
• збільшення частки ринку;
• збільшення прибутку стосовно до вкладеного капіталу;
• збільшення доходу на акцію;
• збільшення ринкової вартості акцій;
• зміна структури капіталу підприємства.

        Особливу значимість в економіці конкретного підприємства має склад і структура основного капіталу, що забезпечує високий рівень виробничого процесу. Ефективне використання основного капіталу дозволяє збільшити випуск суспільно необхідної продукції, підвищити віддачу створеного виробничого потенціалу, поліпшити баланс обладнання, знизити собівартість продукції, збільшити рентабельність виробництва і максимізувати прибуток підприємства. Більш повне використання основного капіталу призводить до зменшення потреб введення нових виробничих потужностей при збільшенні обсягу випуску продукції, що дозволяє підприємству використовувати прибуток не на придбання нового виду обладнання, машин і т.д., а збільшити відрахування від прибутку на споживання, в тому числі і на виплату дивідендів по акціях.

      Для нормальної роботи підприємства дуже важлива така складова, як облік і планування основних фондів. У свою чергу, аналіз показників має велике значення для підприємства. Ці дані дозволяють зробити висновки про роботу підприємства, виявити наявні недоліки, запропонувати обґрунтовані заходи щодо поліпшення планування і управління в роботі основних фондів підприємства.

      Мета  роботи – дослідження теоретичних  основ та процесу планування руху основних виробничих фондів та шляхів його покращення.

      На  основі встановленої мети були поставлені наступні завдання:

1. Розглянути основні виробничі фонди як технічну базу виробництва;
2. Узагальнити класифікацію, структуру та рух основних виробничих фондів підприємства;
3. Дослідити знос та амортизацію основних виробничих фондів;
4. Дати організаційно – економічну характеристику ЗАТ «АзовЕлектроСталь»;
5. Проаналізувати планування руху, стан та використання основних виробничих фондів підприємства;
6. Розробити шляхи покращення планування руху основних виробничих фондів ЗАТ «АзовЕлектроСталь».

      Предметом дослідження є процес планування руху основних виробничих фондів ЗАТ «АзовЕлектроСталь».

      Об’єктом  дослідження виступає Закрите акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь".

      Питання планування руху основних виробничих фондів розглядали такі автори, як Зайцев Н.Л., Покропивний С.Ф., Грещак М.Г, Москалюк В. Є., Тарасюк Г.М., Шваб Л.І., Савицька Г.В., Чечин   Н.А.    
 
 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ РУХУ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА 

1. Основні виробничі фонди - технічна база виробництва

 
 

            Основні виробничі фонди - головна складова частина національного багатства країни. Вони постійно перебувають у русі, оновлюються, поповнюються і удосконалюються. Їх раціональне використання зумовлює подальше зростання обсягу та ефективності промислового                        виробництва [12, c. 42].

      Основою будь-якого виробничого процесу є людська праця, яка передбачається в якості необхідної умови своєї діяльності наявність засобів і предметів праці. У процесі виробництва значення засобів і предметів праці неоднаково. Вирішальна роль належить засобам праці, тобто сукупності матеріальних засобів, за допомогою яких робітник впливає на предмети праці, змінюючи їх фізико-хімічні властивості.

      Планування та облік відтворення основних фондів здійснюється в натуральних і вартісних показниках. Натуральні вимірники застосовуються при розрахунках виробничої потужності підприємств, організації виробничого процесу, визначенні технічного стану засобів праці та їх якісної характеристики, а також при розробці міжгалузевих і планових балансів основних фондів та обладнання [8, c. 86].

      В економіці більш широке використання має система вартісних показників. У грошовому вираженні здійснюється зведений облік і планування на всіх рівнях управління відтворювальним процесом основного капіталу, а також нарахування та використання амортизаційного фонду, включення зносу засобів праці до собівартості продукції, планування обсягів і джерел фінансування капітальних вкладень та інше.

      В управлінні основними фондами використовується диференційована система вартісних оцінок, яка визначається цільовою установкою вимірювання вартості основного капіталу.

      «Засоби праці, - зазначав К. Маркс, - не тільки мірило розвитку людської робочої сили, але й показник тих громадських відносин, при яких відбувається праця. У числі самих засобів праці механічні засоби праці, сукупність яких можна назвати кісткової та м'язової системою виробництва, становлять характерні відмітні ознаки певної епохи суспільного виробництва» [4, c. 191].

       Засоби праці, використовуються у виробничому процесі, як елемент виробничих сил самі по собі не є економічною категорією. Вони перетворюються на вартісну категорію лише в тому випадку, коли розглядається спосіб їх використання, характер якого визначається власністю на засоби виробництва. Якщо засоби праці знаходяться в приватній власності, вони є основним капіталом. В умовах суспільної власності засоби праці виступають у формі основних виробничих фондів, що володіють споживчою вартістю [11, c. 348].

      Отже, до основних виробничих фондів та основного капіталу належать тільки ті засоби праці, які створені працею і мають вартість.  

      «Якщо б засіб виробництва не мав вартості і тому йому було б нічого втрачати, тобто якби сам він не був продуктом людської праці, то він не передавав би продукту ніякої вартості. Він служив би для освіти споживної вартості, не брав участі в освіті мінової вартості. Так йде справа з усіма засобами виробництва, які дані природою, без участі людини: з землею, вітром, водою, залізом в руді, деревом у незайманому лісі тощо» [4, c. 215].

      Для розкриття змісту основних виробничих фондів (основного капіталу), вивчення їх динаміки, структури, ступеню зносу і можливостей відновлення працездатності знарядь праці, оцінки рівня використання основних виробничих фондів і перенесення їх вартості на готову продукцію нижче будуть розглянуті різні групи техніко-економічних показників, які дозволяють не тільки оцінити фактичний стан всієї сукупності основних виробничих фондів (основного капіталу), але і розробити план організаційно - технічних заходів з виявлення та реалізації внутрішньовиробничих резервів, сприяють зростання не тільки ефективності основних виробничих фондів, але і виробництва в цілому. 
 

2.  Класифікація, структура і рух основних виробничих фондів.

 

      Основні виробничі фонди промислового підприємства  - це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, виконуючи якісно різні функції. Поступово зношуючись, вони переносять свою вартість на створений продукт частинами протягом кількох років у вигляді амортизаційну відрахувань [12, c. 44].

      Класифікація основних виробничих фондів. За своїм економічним змістом основні виробничі фонди однорідні. Разом з тим вони розрізняються по виробничо-технічного призначення, ролі у виробництві і термінів відтворення (Рис 1.1)

Рис. 1.1 Основні виробничі фонди

      Для планування капітального будівництва, обчислення зносу і норми амортизації здійснюється класифікація основних виробничих фондів [9, c. 231].

      Залежно від характеру участі в процесі виробництва основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. До складу виробничих основних фондів включаються кошти безпосередньо беруть участь у галузях сфери матеріального виробництва для отримання продукції, товарів і послуг, вони визначають виробничу потужність підприємства. Склад основних виробничих фондів промисловості досить різноманітний. Основні фонди в залежності від призначення і функцій у процесі виробництва підрозділяються на наступні групи:

      1. Будівлі - це об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці для людей, роботи виробничого обладнання та зберігання матеріальних цінностей. До будівель відносяться: будинки і будівлі адміністративно-господарського призначення - контори, склади, комори; виробничі корпуси і будівлі, зайняті цехами, майстернями, установками, які виконують виробничі функції основного та обслуговуючого виробництва, депо, гаражі, виробничі лабораторії та інші.

      2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва шляхом тих чи інших технічних функцій, не пов'язаних зі зміною праці. До них відносяться стволи шахт, нафтові і газові свердловини, димові труби на окремих фундаментах, греблі, естакади, водопідіймальні станції і колодязі, резервуари, мости, автомобільні дороги, залізничні колії внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту, очисні споруди та інші.

      3. Передавальні пристрої - пристрої, за допомогою яких проводиться передача електричної, теплової або механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин, а також передача рідких і газоподібних речовин від одного об'єкта до іншого. До цих пристроїв відносяться: внутрішні нафто-і газопроводи, водопостачання мережі водопроводів, лінії електропередач, тепломережі, лінії зв'язку.