Планування руху основних виробничих фондів підприємства

      4. Машини та обладнання використовуються для безпосереднього впливу на предмет праці або його переміщення в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру, для вироблення і перетворення енергії. До них відносяться: силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка.

      5. Транспортні засоби - внутрішньозаводської виробничий транспорт, службовець для переміщення людей, предметів праці і вантажів у межах підприємства та поза ним. До нього відносяться вагонетки, автокари, візки, паровози, вагони і платформи вузької колії, мотовози, шахтні електровози, мотоцикли, велосипеди та інші.

      6. Інструменти - це механізовані і немеханізовані ріжучі, що давлять, ущільнюючі, ударні й інші знаряддя ручної праці, а також прикріплюються до машин пристосування, що служать для обробки виробів (затискачі, лещата, оправки).

      7. Виробничий і господарський інвентар та приладдя служать для полегшення виробничих операцій (робочі столи, верстаки); для зберігання рідких та сипучих тіл (баки, чани); для охорони праці (група огорожі машин). До цієї групи відносяться торгові шафи й стелажі, інвентарна тара, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до робочих машин. До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського обзаведення: конторська обстановка, гардероби, столи, шафи, друкарські машинки, розмножувальні апарати, а також предмети протипожежного призначення.

      8. Робоча і продуктивна худоба.

      9. Багаторічні насадження.

      10. Капітальні витрати по поліпшенню земель (без споруд).

      11. Інші основні фонди [1].

      Такі групи основних виробничих фондів, як робочий і продуктивна худоба, багаторічні насадження і капітальні витрати по поліпшенню земель мають в основних фондах промислових підприємств дуже мала питома вага. 

      У складі основних виробничих фондів не враховуються засоби праці:

• не введені в дію;
• малоцінний (вартістю менше 200 грн. За одиницю незалежно від терміну служби) і швидкозношуваний інструмент (при терміні служби до одного року незалежно від вартості) [1].

      Структура основних виробничих фондів відображає частку кожної з груп в їх загальної вартості:

                              

                                              (1.1)

де a_i  - частка i-го елемента, що розраховується як відношення вартості і-го елемента Ці до їх загальної вартості :

                            

                             (1.2)

де m - кількість елементів у структурі основних виробничих фондів.

      При аналізі руху основних виробничих фондів визначаються зміни суми фондів у цілому по підприємству і по окремих групах основних фондів. Сума основних фондів на кінець року порівнюється з сумою на початок року. Рух основних фондів характеризують основні показники: темпи зростання, коефіцієнт приросту, коефіцієнти оновлення і вибуття, а так само визначають термін повернення авансованої вартості й повної заміни основних                фондів [9, c. 254].

      Прийнято виділяти активну частину (фонди, що беруть безпосередню участь у виробництві) і пасивну частину фондів (є допоміжною і забезпечує процес роботи активних елементів). Особливу увагу при аналізі звертається на питому вагу активної частини основних виробничих фондів і пасивної частини. На досліджуваному підприємстві до активної частини фондів відносяться групи споруд, машин і устаткування, транспортних засобів, до пасивної частини - будівлі, виробничий і господарський інвентар. Такий розподіл пояснюється специфікою галузі підприємства, в якій споруди є основними засобами праці, що забезпечують діяльність підприємства.

      Склад і структура основних фондів залежать від особливостей спеціалізації галузі, технології та організації виробництва, технічної оснащеності.

     Рух основних виробничих фондів буде мати особливості у випадку простого та розширеного відтворення:

• просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів.
• розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

     Просте  відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене – шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства. 
 

1.3 Знос та амортизація основних виробничих фондів підприємства 

      У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

      Фізичний  знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

      Фізичний  знос будь – якого засобу праці умовно поділяється на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу в такий спосіб усунути неможливо. Поступово ця частина зносу накопичується і зумовлює такий технічний стан того чи іншого засобу праці, коли подальше його використання у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного зносу, що потребує заміни такого засобу праці на новий екземпляр аналогічного призначення.

      Ступінь фізичного зносу окремої одиниці  основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:

• за строком її експлуатації (порівнянням фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);
• за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного зносу, тобто як відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансової вартості на кінець року Кзн.

      Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється [5, c 124].

      Моральне  старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

      Основні фонди вважаються морально застарілими, якщо К_м>1. Про загальний рівень морального старіння деяке уявлення може дати також питома вага певних засобів праці, що експлуатуються понад 10, 15, 20 років.

      Відшкодування фізичного зносу засобів праці  проводиться за рахунок поточного  та капітального ремонтів, а попередження — за рахунок своєчасного проведення технічного огляду та обслуговування. На підприємствах народного господарства застосовують різні види технічного обслуговування. Сутність його зводиться до попередження несправностей у роботі основних фондів завдяки проведенню своєчасних мастильних, регулювальних, контрольних та інших операцій.

      Між окремими видами зносу і старіння засобів праці та формами їх відшкодування  існує певний взаємозв'язок (рис.1.2).

 

Рис. 1.2. Види зносу основних фондів та форми його усунення [5,c. 126].

      Призначення поточного ремонту — зберігати засоби праці у придатному для продуктивного використання стані завдяки проведенню регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і попередження прогресуючого фізичного зносу. Витрати на поточний ремонт є постійними, порівняно рівномірними впродовж експлуатаційного періоду і тому відносяться на собівартість продукції.

      Призначення капітальних ремонтів полягає у відшкодуванні нормального фізичного зносу конструктивних елементів основних фондів та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів. Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт вибирають альтернативу: проводити капітальний ремонт або придбати новий основний фонд. За кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і перевищення експлуатаційних видатків по капітально відремонтованій машині над поточними витратами на нову машину, а для другого — вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини [2].

      Знизити втрати від морального зносу допомагає  модернізація.

      Під модернізацією розуміють конструктивне вдосконалення діючих машин, що підвищують технічний рівень і покращують економічні показники. Дуже часто модернізація проводиться під час капітального ремонту фондів, тому метод визначення витрат на модернізацію аналогічний попередньому.

      Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів  слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [11, c. 361].

      Амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

      Об'єктом  амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

      Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку  для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких

перевищує 1000 гривень  і поступово зменшується у  зв'язку з фізичним або моральним  зносом [2]. 

      Таблиця 1.1

     Групи основних фондів [3]