Планування руху основних виробничих фондів підприємства

Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.

де ОФ_СР.Р. – середньорічна вартість основних фондів;

ВП  – випуск товарної продукції;

2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

де Р_СР.Р — середньооблікова чисельність працівників.

3. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою.

4. Рентабельність основних виробничих фондів – показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.

де П_Б – балансовий прибуток;

5. Продуктивність праці - це виробіток продукції на одного працюючого. Визначається як відношення обсягу виробництва до чисельності промислово-виробничого персоналу.

           

                (2.10)

де Пп - продуктивність праці;

     Q - обсяг виробництва і реалізації продукції, грн.;

     Чпвп - чисельність промислово-виробничого персоналу.

     За  даним аналізу (Таблиця 2.8) підприємства ми бачимо, що до кінця періоду підприємство виробляє більше продукції з 1 гривні, ніж на початку звітного періоду на 1,32. Сума зносу основних фондів збільшена і тому підприємству необхідно оновити обладнання для більш ефективної роботи підприємства.

Таблиця 2.9 

     Фондомісткість, фондоозброєність, продуктивність праці 

     Як  видно з таблиці (див. таблицю 2.9), в 2008 році показник фондомісткості збільшується, що відбувається за рахунок введення в дію нових основних засобів.  Великий вплив на величини фондовіддачі і фондомісткості надає показник фондоозброєності праці, в 2008 році він збільшився на 240 грн./люд. Цей показник застосовується для характеристики ступеня оснащеності праці працюючих. Чим більше фондоозброєність, тим більший обсяг виробництва і тим більше вартість основних фондів. Продуктивність праці як видно з таблиці, найбільша була в 2008 році - 1223 грн./люд, тобто на одного працівника у 2008 році припадав обсяг виробленої продукції на суму 1223 грн./люд. І найменша продуктивність праці була в 2007 році - 626 грн./люд. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА 
 
 

      Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:

• екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів;
• інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу [5, c. 135].

     Виділяють такі основні шляхи поліпшення використання основних фондів:

• технічні;
• організаційні;
• економічні.

     До  технічних шляхів відносяться реконструкція  будівель і споруд, модернізація машин  і устаткування, підвищення якості їх технічної експлуатації, зростання  кваліфікації персоналу. Тут же розглядається упущена вигода від несвоєчасної заміни технічних засобів або придбання застарілих моделей устаткування.

     Організаційний  напрям включає: по-перше, чітке диспетчирування  виробництва, виявлення не завантаженого  устаткування і приміщень, реалізацію зайвих основних фондів, розширення обсягу виробництва на наявних виробничих потужностях і площах, по-друге, застосування сучасної оргтехніки, що дозволяє вести облік руху продукції та усіх інвентарних одиниць основних фондів у реальному режимі часу [7, c 112].

     Економічні  шляхи реалізуються через стимулювання суб'єктів господарювання та персоналу. Основні з них: здача: в оренду тимчасово не завантаженого обладнання; консервація основних фондів, які  в середньостроковій перспективі  не будуть використані або реалізовані; продаж майна; матеріальне заохочення персоналу, хто шукав високої продуктивності технічних засобів. Особливе місце займає зниження залишкової вартості основних фондів, яка є об'єктом оподаткування на нерухомість або на майно.

Заходи екстенсивного напрямку підвищення ефективності використання основних засобів пов'язані із залученням додаткових виробничих ресурсів. До них відносять:

• технічне переозброєння та реконструкцію виробництва, що дозволяють скоротити трудомісткість продукції;
• комплексну механізацію та автоматизацію виробництва, що виключають втрати робочого часу обладнання;
• раціональну спеціалізацію і кооперування цехів і ділянок, що забезпечують повне завантаження обладнання, скорочення маршруту руху деталей, між операційні очікування деталей;
• модернізацію обладнання;
• підвищення кваліфікації робітників;
• створення сприятливих екологічних умов (температура, чистота повітря, відсутність протягів, нормативний рівень вологості) для роботи точного обладнання, мікропроцесорної техніки, верстатів з ЧПУ, комп'ютерів, запобігання їх від передчасних поломок, дотримання режимів роботи.

     Заходи  інтенсивного напрямку не вимагають  додаткового залучення ресурсів. До них відносять:

• своєчасне введення в дію основних засобів;
• вдосконалення технологічної структури обладнання;
• підвищення коефіцієнта змінності його роботи;
• раціональну організацію праці робітників - багатоверстатне обслуговування, суміщення професій;
• своєчасне профілактичне обслуговування та якісний ремонт основних виробничих засобів;
• стимулювання робітників за збільшення міжремонтного періоду роботи обладнання.

     У комплексі заходів, що сприяють поліпшенню використання основних виробничих засобів, істотне значення має державний  податок на нерухомість, який сплачується  підприємствами з власного прибутку. Більш повне завантаження устаткування, ліквідація непотрібних основних виробничих засобів сприяє збільшенню прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

      Найважливіші  шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

• поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;
• удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;
• зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;
• підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

      Однією  з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

      Скорочення  термінів експлуатації основних виробничих фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

      Подовження  періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці  й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

      Саме  тому терміни експлуатації машин  і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому  процесі протягом усього періоду їх функціонування.

      Розширити відтворення основних виробничих фондів можна за допомогою таких заходів:

• розширення виробничих потужностей підприємства;
• нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства.

      Однієї  з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні виробничі фонди.

      Збільшення  обсягів виробництва промислової  продукції досягається за рахунок:

• запровадження в дію основних виробничих фондів;
• поліпшення використання діючих основних виробничих фондів.

      Приріст основних виробничих  фондів промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

      Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних виробничих фондів підприємства, одночасно  дозволяє краще використовувати наявний в промисловості виробничий апарат.

      Основну частину приросту продукції в  цілому по промисловості одержують  з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у декілька раз перевищують  нові фонди і потужності, що вводяться  щорічно.

      Однієї  з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних  вкладень і основних фондів є своєчасне  введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш озброєних основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити моральний знос основних фондів підприємств, підняти ефективність суспільного виробництва в цілому.

      Поліпшення  використання діючих основних виробничих фондів підприємства, у тому числі  знову введених у експлуатацію, можна  досягти завдяки:

• підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;
• підвищенню екстенсивності їхнього навантаження.

      Більш інтенсивне використання виробничих потужностей  і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

      Процес  збільшення одиничної потужності устаткування:

• у верстатах, машинах і агрегатах посилюються найбільш відповідальні деталі і вузли;
• підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
• механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний хід виробництва і використання устаткування;
• застарілі машини модернізуються і заміняються новими, більш досконалими.

      Інтенсивність використання основних виробничих фондів підвищується також шляхом удосконалювання  технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, підготовки до виробництва відповідно до  вимог заданої технології і якості  продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці й забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, чи на одиницю   устаткування на 1 кв. м виробничої площі.

             Отже, інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів [13, c. 38].

             Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо для тих підприємств, де має місце значний знос основних фондів.

            Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом  зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі усього устаткування, що є в наявності на підприємстві й у його виробничій ланці.

      Збільшення  часу роботи устаткування досягається  за рахунок:

• постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;
• дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту;
• проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

      На  підприємстві крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно поліпшує використання основних фондів.

      В кожній з галузей промисловості  є великі можливості, що дозволяють поліпшити використання основних фондів.

      У машинобудуванні важливим напрямком  поліпшення використання устаткування є оновлення використання устаткування. У 2007 році коефіцієнт оновлення на підприємстві складає 0,39, а у 2008 році – 0,55, тобто він збільшився на 16%. Підвищення коефіцієнта оновлення роботи устаткування до 1,25-1,4 дозволить збільшити випуск продукції з одиниці устаткування приблизно на 25%.

      На  успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і росту продуктивності праці має значний вплив створення  великих виробничих об’єднань. Разом  з цим необхідно більше уваги  звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, створення спеціалізованих промислових об'єктів у великих індустріальних центрах та невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.

      Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, варто мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільняє робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт оновлення.

      Найважливішою умовою підвищення оновлення є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей з важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

      Важливий  резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств знаходиться у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування.

      Поліпшення  використання основних фондів і  потужностей  залежить значною мірою  від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робочих, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.

      Творче  і сумлінне відношення працівників  до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

      Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів.

      Любий комплекс заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед  за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта оновлення, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

      Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей  має матеріальне та моральне стимулювання робітників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

      У ході дослідження теми «Планування  руху основних виробничих фондів» були розглянуті такі питання як дослідження  теоретичних основ та процесу  планування руху основних виробничих фондів та шляхів  підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

      В першому розділі розглядаються  основні виробничі фонди як технічна база виробництва,  класифікація, структура, рух, знос та амортизація основних виробничих фондів підприємства. З цього розділу  ми можемо зробити висновки, що основні виробничі фонди – це головна складова частина національного багатства країни. Вони постійно перебувають у русі, оновлюються, поповнюються і удосконалюються. Кінцевою метою функціонування підприємства є отримання максимального прибутку, досягнення якої можна здійснити через: збільшення обсягу продажів; досягнення більш високих темпів приросту; збільшення частки ринку; збільшення прибутку стосовно до вкладеного капіталу; збільшення доходу на акцію; збільшення ринкової вартості акцій; зміна структури капіталу підприємства. Планування та облік відтворення основних фондів здійснюється в натуральних і вартісних показниках.

     Основні фонди в залежності від призначення і функцій у процесі виробництва підрозділяються на наступні групи: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати по поліпшенню земель,

інші основні фонди.

     У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються.

Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

     Фізичний знос - втрата вартості будинку порівняно з вартістю нового будинку, обумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей його елементів.

     Моральний знос - це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

     У другому розділі було проведене дослідження процесу планування руху основних виробничих фондів ЗАТ «АзовЕлектроСталь», тобто була дана організаційно – економічна характеристика ЗАТ «АзовЕлектроСталь», був зроблений аналіз планування руху та аналіз стану і використання основних виробничих фондів підприємства. Таким чином, ЗАТ «АзовЕлектроСталь» - це сучасне підприємство, яке спеціалізується на випуску великої та дрібного вагонного лиття, трубних заготовок, спеціальних литих і кованих заготовок для важкого, енергетичного і транспортного машинобудування, металургійної та інших галузей промисловості України. Фінансовий стан підприємства не стабільний, так як у підприємства у 2008 році з’явилися великі збитки. На даному підприємстві легка структура активу, тобто оборотні активи мають перевагу над необоротними. Тим не менш у 2008 році виріс чистий прибуток від реалізації, збільшилась вартість майна, зросла кількість продукції вироблена в одиницю часу одним робітником.

     Коефіцієнт  оновлення, який характеризує інтенсивність  введення в дію нових виробничих потужностей збільшився, збільшився знос основних фондів та ступінь придатності  їх до експлуатації. Не в значній  мірі знизилась ефективність використання основних фондів.

     Показник  фондомісткості збільшується, що відбувається за рахунок введення в дію основних засобів. Великий вплив на величину фондовіддачі та фондомісткості надає  показник фондоозброєності праці, він  застосовується для характеристики ступеня оснащеності праці працюючих. Чим більше фондоозброєність, тим більше обсяг виробництва та вартість основних фондів.

     У третьому розділі були сформульовані  шляхи  підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:

• технічне переозброєння та реконструкцію виробництва, що дозволяють скоротити трудомісткість продукції;
• комплексну механізацію та автоматизацію виробництва, що виключають втрати робочого часу обладнання;
• раціональну спеціалізацію і кооперування цехів і ділянок, що забезпечують повне завантаження обладнання, скорочення маршруту руху деталей, між операційні очікування деталей;
• модернізацію обладнання;
• підвищення кваліфікації робітників;
• створення сприятливих екологічних умов (температура, чистота повітря, відсутність протягів, нормативний рівень вологості) для роботи точного обладнання, мікропроцесорної техніки, верстатів з ЧПУ, комп'ютерів, запобігання їх від передчасних поломок, дотримання режимів роботи.
• розширення виробничих потужностей підприємства;
• нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства.
• поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;
• удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;
• зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;
• підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.
• своєчасне введення в дію основних засобів;
• вдосконалення технологічної структури обладнання;
• підвищення коефіцієнта змінності його роботи;
• раціональну організацію праці робітників - багатоверстатне обслуговування, суміщення професій;
• своєчасне профілактичне обслуговування та якісний ремонт основних виробничих засобів;
• стимулювання робітників за збільшення міжремонтного періоду роботи обладнання.

       Постійна робота підприємства з реалізації технічних, організаційних та економічних факторів підвищення ефективності використання основних фондів є запорукою їх успішної виробничо-господарської діяльності, стабільності фінансового положення, зростання конкурентоспроможності в умовах ринкових відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського  обліку основних засобів // МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ НАКАЗ від 30 вересня 2003 року.

2. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" // Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України станом від 16 березня 2005 року N 235).

3. ЗАКОН УКРАЇНИ “ Про оподаткування прибутку підприємств ”  (Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97ВР цей Закон викладено у новій редакції) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від  20 грудня 2005 року N 3235IV.
4. Маркс К., Энгельс Ф. Поли. собр. соч. 2-е изд. Т. 23.
5. Економіка підприємства. Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук,  проф.. С.Ф. Покропивного. -  К.: КНЕУ, 2006 – 608 с.
6. Статистика підприємництва : навч. посібник / під редакцією Вашківа П.Г. – К.: „Слобожанщина”, 2005 р. 
7. Грещак М.Г., Гребешкова О.М.,Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства : Навч.посібник. – К.: КНЕУ,2001 – 228 с.
8. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За заг. ред.   В. Є. Москалюка. — К.: КНЕУ, 2005. — 384 с.
9. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. Київ: "Каравела",  2003. -  432 с.
10. Савицкая Г. В.  Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. — Минск: 000 «Новое знание», 2005. — 688 с.    
11. Зайцев Н.Л. «Экономика промышленного предприятия» М. 2008г. – 414 с.
12. Зайцев Н.Л. Экономика, организация и управление предприятием: Учебное пособие-М. : ИНФРА-М, 2008. - 455 с.
13. Чечин   Н.А.   «Эффективность   использования   основных   фондов,   производственных мощностей» М. 2003г.