Прибутковість підприємства та шляхи його підвищення

1.2. Формування та використання прибутку

Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної  діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного  джерела фінансування його інвестиційних  потреб і задоволення економічних  інтересів власників. Основними  принципами розподілу прибутку є  такі:

а) прибуток, отриманий підприємством  у результаті його господарської  діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим  суб’єктом; частка прибутку, що надходить  до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;

б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні  підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. У додатку Б подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Фонд розвитку виробництва  є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших  потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення  матеріально-технічної бази підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового  становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних  лих тощо.

Чистий прибуток також  є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємтва, а для акціонерних  товариств – виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленності  працівників у досягненні високих  результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання . За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих  працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата  премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової  матеріальної допомоги працівникам підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1. Аналіз методів обчислення прибутку підприємства

 

Управління формуванням  прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне  для складання поточних і перспективних  фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно  від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері  буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських  підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері  послуг по-різному визначатиметься  прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери  можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками  витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції.Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже  розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити  не тільки загальну суму прибутку, але  також і вплив на неї зміни  окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін  і рентабельності продукції, асортименту  та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим  методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в  плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в  попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій  послідовності:

а) визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

б) порівняна продукція  планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував  плановому;

в) виходячи з рівня базової  рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

г) розраховується вплив  окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або  очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від  випуску (реалізації) продукції в  періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування  звітного, очікуваного прибутку з  урахуванням чинників, що на нього  вплинули тоді, але не діятимуть  у періоді, що планується: зміна оптових  цін, припинення випуску окремих  видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків. Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана  така формула розрахунку:

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати  за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити  асортимент, перелік виробів у  залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції  розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у  залишках нереалізованої продукції  на початок планового періоду  обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

2.2. Фактори впливу  формування прибутку. Аналіз прибутковості  торгового підприємства.

Аналіз прибутковості  торгового підприємства починається  з дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінки факторів, що обумовлюють їх величину, а також  визначення достатності прибутку для  вирішення завдань виробничого  і соціального розвитку підприємства. Аналіз прибутку базується на використанні таких джерел інформації: форма № 2 "Звіт про фінансові результати"; форма № 1 Кр. "Звіт про товарообіг"; форма № 1 "Баланс".

Аналіз формування та використання прибутку підприємства проводиться  в декілька етапів.

Перший етап зводиться  до аналізу обсягів та динаміки формування балансового прибутку в цілому за підприємством. На цьому етапі визначають абсолютні та відносні зміни в  обсязі отриманого балансового прибутку, визначаються та аналізуються джерела  його формування, а саме прибуток від  торгової діяльності, іншої реалізації, позареалізаційних операцій, оцінюється вклад кожного джерела в формування загального обсягу прибутку. Слід звернути увагу на те, що основним джерелом формування балансового прибутку для торгового  підприємства є прибуток від реалізації товарів. Позареалізаційні операції, які, безумовно, є відповідним резервом збільшення обсягу прибутку, не можуть домінувати, оскільки це не відповідає генеральній стратегії розвитку торговельного підприємства. Якщо такий фактор наявний, це свідчить про диверсифікацію напрямів діяльності підприємства, втрату чисто торгового спрямування, а відповідно, конкурентних переваг на ринку товарів.

Другий етап — це аналіз динаміки прибутковості обороту  торгового підприємства. Рівень прибутковості  обороту підприємства визначається порівнянням прибутку від реалізації товарів та товарообороту і показує  розміри формування прибутку на одиницю  товарообороту або питому вагу прибутку в ціні реалізації товарів. Аналіз прибутковості  обороту передбачає обчислення рівня  показника та його порівняння з рівнем, досягнутим у попередніх періодах.

Третій етап — це оцінка факторів, які впливають на обсяг прибутку від реалізації товарів та обумовлюють зміни в його обсязі. Обсяг прибутку підприємства від реалізації товарів залежить від великої кількості факторів, найважливішими з яких є:

1. Обсяг товарообороту  в поточних пінах.

2. Фізична маса товарів,  що реалізуються (обсяг товарообороту  у зіставних цінах).

3. Індекс цін реалізації  товарів.

4. Рівень валового доходу.

5. Рівень витрат обігу.

6. Рівень прибутковості  обороту.

Наведені фактори дають  можливість кількісно оцінити вплив  кожного фактора, що включено до переліку. В зв'язку з тим, що прибуток є  функцією від доходів і витрат, для більш глибокого аналізу  і вивчення додаткових резервів його зростання слід дати кількісну оцінку факторів, що побічно впливають на його величину. До них відносяться: асортиментна структура і склад  товарообороту за видами продажу (населенню, дрібний опт, у кредит населенню), структура товарообороту за джерелами надходження товарів (самостійні закупівлі, через оптові підприємства), за видами комерційних угод (за місцезнаходженням контрагента, умовами транспортування, страхування, формами розрахунків, валютою платежу).

Четвертий етап зводиться  до аналізу рівня прибутковості  використання ресурсів та капіталу підприємства. Зміна рівня прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства є  суттєвим резервом зростання або  фактором зниження загального обсягу балансового прибутку підприємства. Кількісна оцінка впливу цього фактора  може здійснюватися на базі застосування такої залежності. Балансовий прибуток дорівнює обсягу капіталу, що використовується, помноженому на прибутковість використання відповідної групи ресурсів чи капіталу підприємства у відсотках до обсягу.

П'ятий етап — це оцінка ступеня  досягнення мінімального та нормального  обсягу прибутку. Для проведення цієї роботи попередньо розраховується обсяг  відповідних показників, який потім  порівнюється з фактичними обсягами отримання прибутку. Оцінка ступеня  досягнення проводиться на основі розрахунку коефіцієнта досягнення. Це відношення обсягу прибутку, ступінь досягнення якого оцінюється, до фактичного обсягу отриманого прибутку. Інформаційною  основою цього етапу аналізу  є така додаткова інформація: