Прибутковість підприємства та шляхи його підвищення

Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промислових підприємств (об’єднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.

Робота служби постачання повинна сприяти економічному і  раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної  роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.

Потребують вдосконалення  й нормативи. Так, нормативи використання матеріальних ресурсів та виробітку  продукції не всюди достатньо  технічно обґрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою  для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обґрунтовані норми  й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств  є більш повне використання вторинних  ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.

Резервом збільшення прибутку суб'єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі , по оплаті цілоденних простоїв і часів  внутрезмінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.

Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва  покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових  підприємств і об’єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану  є подорожчання одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації  залежить від затрачених коштів на проектування будівельних об'єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних  потужностей.

Збільшення прибутку є  одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив  на підвищення продуктивності праці  і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації  виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт  продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво  досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес  та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення якості виробленої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості  пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію  з гарантією. Практика показує, що деякі  підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок  оплати витрат по передчасному ремонту  бракованої продукції, реалізованої споживачу  в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції  і збільшенню її собівартості, так  як в плановій собівартості вже передбачені  витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.

Ціни відображають кон’юнктуру  ринку, протиставляючи виробника споживачу  товару, і навпаки.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам  необхідно застосовувати правильну  тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись  суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний  попит.

Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг  отримуваного прибутку, ліквідність  і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.

Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.

Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для  його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати  інвестиційну політику, а також витрати  на соціально-культурні заходи та матеріальні  заохочення працівників.

3.2. Ефективне управління прибутком

За спеціально розробленою  політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найважчих  задач – це управління прибутком.

Ця політика покликана  відображати вимоги загальної стратегії  розвитку підприємства, забезпечувати  підвищення його вартості на ринку, формувати  необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі  управління формуванням прибутку вирішуються  дві основні задачі:

а) підвищення загального розміру  прибутку в процесі його формування;

б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення  залежать форми та пропорції розподілу  прибутку на торговельному підприємстві. Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт,послуг) будується на тісному взаємозв’язку  цього показника з показниками обсягу товарооборота, доходів і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв’язку  дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством  пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує  підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім  обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою  політикою і ресурсним забезпеченням  товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством  в майбутньому періоді, тактики  їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі  від точки беззбитковості до точки  рівноваги, яка відповідає одержанню  максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту  додає певну величину до доходу і  витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця  між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається  при такому обсязі товарообороту, коли :

МR=МС, де МR-граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту,МС-граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.

Приріст на кожну одиницю  товарообороту визначається так :

∆П=Пп – Пп-1,

де ∆П-зміна прибутку, що пов’язана зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пп, Пп-1-прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (п-1)-ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом  і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто:

Пп = ТРп – ТСп,

Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1,

де ТРп, ТРп-1-відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та

(п-1)-ої одиниці товарообороту

ТСп, ТСп-1-загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої одиниці товарообороту;

 Підставимо вирази в рівняння, одержимо :

∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =

(ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR - МС

Оскільки: MR = TRп – TRп-1 ; МС = ТСп – ТСп-1.

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не призведе до зміни обсягів прибутку тобто   

∆П = 0.

Це досягається при  умові: ∆П = MR – MC = 0 тобто:  MR = MC.

Подальше збільшення обсягів  реалізації економічно невигідне підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обґрунтування  стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості  обороту (можливий обсяг закупки  товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної  політики підприємства (третій етап) має  бути спрямована на оптимальну товарно-групову  структуру відповідно до структури  попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний  обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної  політики підприємства, яка здійснюється в ході п’ятого етапу обґрунтування  стратегій управління прибутком, має  передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного  обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи  розробки стратегій пов’язані з  розв'язанням завдань управління валовим доходом та поточними  витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії  є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно  порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто  можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити  можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

 

3.3. Оцінка прибутковості та ділової активності підприємства на прикладі діяльності ЗАТ “Лідер”

Торгівельно-технічне підприємство “Лідер” (ЗАТ “Лідер”) створене 15 січня 2003 року. Це підприємство має у складі акціонерів юридичних та фізичних осіб; контрольний пакет акцій належить юридичній особі.

Підприємство займається продажем комп’ютерів та побутової техніки, надає платні послуги та займається ремонтом техніки.

Статутний капітал поділений  на прості іменні акції (за кількістю  засновників). Зміна розміру статутного капіталу відбувається за рішенням Загального збору акціонерів. Збільшення розміру  статутного капіталу відбувається шляхом додаткового випуску акцій за номінальною вартістю не менше вартості акцій початкового випуску або  шляхом збільшення номінальної вартості акцій. Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної  вартості акцій, шляхом скорочення кількості  акцій та вилучення їх з обороту  з виплатою платежів, що належать їх власникам.

Майно ЗАТ “Лідер” складають  основні фонди і оборотні засоби, а також інше майно, вартість якого  відображається на самостійному балансі. Джерелом майна ЗАТ є власні і  залучені засоби. До власних належать: статутний капітал, фонди, що створюються  із чистого прибутку, засоби, отримані на оплату праці, послуг або іншої  діяльності, не забороненої законом, дохід від цінних паперів, дотації  та безповоротні доброчинні внески.

Прибуток товариства підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному  діючим законодавством. Прибуток, що залишається  у ЗАТ “Лідер” після сплати податків та інших платежів, потрапляє  в повне його розпорядження і  використовується товариством самостійно.

Слід додати, що АТ на протязі  всього періоду діяльності за рішенням Загального збору акціонерів не розподіляє дивіденди між акціонерами, а  весь прибуток від господарської  діяльності, після сплати податків, спрямовується (інвестується) на подальше розширення діяльності товариства. Відповідно, ні про які дивіденди і не має мови. Щоправда, мова скоріше йде не про інвестування, а про реінвестування, тому, що фактично акціонери реінвестують долю прибутку (дивіденди), що їм належить, знов у своє товариство.

Був розроблений проект визначення фінансування для переїзду та розширення активності