Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації зерновиробництва

Вступ

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації зерновиробництва та напрями підвищення її економічної ефективності в сучасних умовах.

1.1. Сутність інтенсифікації зерновиробництва.

1.2. Система показників рівня інтенсивності та економічної ефективності в зерновиробництві та мето їх визначення.

Розділ 2. Сучасний стан рівня інтенсивності  та економічної ефективності інтенсифікації в зерновиробництві.

2.1. Виробничо-економічна характеристика підприємства.

2.2 Аналіз  рівня інтенсивності та економічної  ефективності інтенсифікації                         виробництва зерна.

2.3. Резерви  росту інтенсифікації та економічної  ефективності виробництва зерна

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної  ефективності інтенсифікації зерновиробництва

Висновки

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      У розвитку багатьох галузей економіки  нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням.

      Зерно та продукти його переробки є основою  харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції  тваринництва, а також основною сировиною  для переробної промисловості.

      Зерно є важливим експортним продуктом  і має забезпечувати значні надходження  валютних коштів державі, Адже в процесі  зберігайш зерно майже не втрачає  своєї якості а, отже, придатне для  створення державних резервів продуктів  харчування та кормів.

      Обсяги  виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність,

      Поживна цінність зерна (здатність повністю задовольняти потреби організму) поступово зменшується. Це явище впливає на погіршення кормових раціонів для тварин. Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна,

поліпшення  його якості та підвищення ефективності зернового господарства мало широке впровадження у 80-х роках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніх років через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосування ресурсозао- щадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність і погіршились властивості зерна.

Об'єктом  дослідження було обране аграрне підприємство "Оксамит" Жовтневого району Миколаївської області. Дане господарство є передовим в районі по рівню розвитку рослинництва. Це обумовлено, насамперед, високим рівнем організації сільськогосподарського виробництва, раціональним вирішенням всіх питань як на місцевому так і на районному рівнях. Сучасне приватне сільськогосподарське підприємство "Оксамит" одне із стабільних господарств району. Село має сучасний вигляд (усі дороги з твердим покриттям оселі газифіковані, зведено капітальні споруди як господарського, так і побутового призначення, продовжується підтримка індивідуальних забудовників, за рахунок господарства утримуються школи, дитячі заклади, лікарня). Нині тут працюють з повною віддачею.

    Основними джерелами інформації, які послужили  для написання курсової роботи були річні звіти господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність. Крім цього методичною і методологічною основою досліджень послужили Закони України, Постанови Уряду з питань розвитку сільського господарства, зокрема Постанова Кабінету Міністрів «Про ринок зерна та шляхи підвищення його ефективності».

      Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації зерновиробництва та напрями підвищення її економічної ефективності в сучасних умовах.

      Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва України в сучасних умовах являється його всебічна інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій, ринковій мотивації до праці.

      Інтенсивний тип розширеного відтворення  в умовах становлення і розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання  ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки живої, а і уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі  стає не просте збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівнянні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого агробізнесового підприємництва. Саме ці відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення, вимагають обгрунтування протизатратної (на одиницю вироблюваної продукції) концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

1.1. Сутність  інтенсифікації зерновиробництва.

     Зерновиробництво  є однією з ключових галузей агропромислового комплексу України, оскільки продукти його переробки - це життєво необхідні  види продукції, від яких в значній  мірі залежить могутність країни і добробут населення. В останні роки функціонування галузі характеризується різким спадом ефективності господарювання, В 1998 р. обсяги виробництва зерна в Україні були приблизно на рівні 1913 і 1940 років. Розвиток галузі на сучасному етапі відкинуто на тридцять років назад: в середньому за 1996-1998 рр. урожайність склала 21,7 ц/га, в середньому за 1966-1970 рр. - 21,4 ц/га. Здавалося б, відносно дорогі матеріально-технічні ресурси повинні використовуватися ефективно. Але затратний механізм інтенсифікації галузі підсилюється. Це призводить до збільшення витрат ресурсів на одиницю продукції. Більше того, додаткові вкладення не завжди забезпечують збільшення виходу продукції на одиницю площі й інших ресурсів.

     Багатоплановість  проблеми, в умовах становлення та розвитку ринкового механізму господарювання вимагає розробки методологічних принципів  і практикоорієнтованих рекомендацій щодо переведення галузі на переважно  інтенсивні засади розвитку з урахуванням  реформаційних процесів в сільському господарстві України,

        Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації і- сукупних затрат уречевленої і  живої праці на одній і тій  же земельній площі (в

рослинництві) з метою збільшення виходу продукції  і підвищення

економічної ефективності її виробництва. При цьому  затрата уречевленої праці повинні  зростати значно більшими темпами, а  затрати живої праці - зменшуватись.

Інтенсифікація  є основою подальшого підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.

     Суть  інтенсивних технологій полягає  в тому, ще виробництво продукції здійснюється на основі новітніх технологій, досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур. Таким чином» інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково - технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

     В умовах ринкових відносин шряд із впливом  на кінцеві результати виробництва  механізації, хімізації, меліорації, факторів підприємливості, організованості та вміння працювати в умовах, що швидко змінюються. Послідовна інтенсифікація сільського господарства базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її суть лише з абсолютним зростанням додаткових витрат, У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображувати якісне вдосконалення всіх матеріальних ресурсів на основі науково технічного процесу.

     Інтенсифікація  рослинництва передбачає насамперед інтенсивне і ефективне використання продуктивності земні, підвищення її родючості, так як вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.

     Додаткові вкладення спрямовуються на поліпшення посівних якостей насіння, виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур, впровадження нових прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських рослин, а також підвищення родючості ґрунту ,що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами, виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

     Інтенсифікація  всебічно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції, При визначенні інтенсифікації виробництва зерна проходять три етапи, на кожному з яких визначають відповідні показники.

     Першим  етапом є визначення рівня інтенсивності виробництва зерна, При цьому визначають такі показники, як річні виробничі витрати на І га посіву зернових культур в гривнях та затрати праці на 1 га посіву в люд.-год. Наступним етапом є визначення результативного показнику інтенсифікації виробництва. В нашому випадку - це урожайність зернових культур в ц з 1 га посіву.

     Заключним етапом є визначення економічної  ефективності інтенсифікації виробництва. При цьому визначають продуктивність праці - затрати праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціну реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності та окупність додаткових витрат.

1.2. Система  показників рівня Інтенсивності та економічної ефективності в зерновиробництві та методи їх визначення.

     На  сучасному етапі розвитку економіки  темпи росту виробництва продукції  в сільському господарстві є нижчими ніш в інших галузях

народного господарства. Сільськогосподарські товаровиробники  потерпають

від нестачі  коштів, ще не створений надійний економічний  механізм управління розвитком сільського господарства в країні, який би забезпечив ефективне його функціонування.

     Ці та інші фактори зумовлюють необхідність досягнення корінного зростання економічної ефективності виробництва шляхом підвищення родючості землі та більш ефективного використання виробничих фондів, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. 

      Економічна  ефективність виробництва визначається співвідношенням між результатами господарської діяльності підприємств і використаними для одержання цих результатів виробничими ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими). Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відбивається дія об'єктивних законів. У кінцевому підсумку, ця дія виявляється в результативність виробництва. Разом з тим ефективність є формою відображення мети виробництва. Вона вказує на кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних витрат.

      Сільське  господарство має свої специфічні особливості, Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення мас земля як головний ш?іб виробництва, а в тваринництві ~ продуктивна худоба. Тому оцінка корисного  ефекту в сільськогосподарському виробництві  завжди стосується земельної площі  або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

      Вивчення  економічної ефективності сільськогосподарського виробництва передбачає опрацювання  відповідної методики та обґрунтування  системи показників, які дають  змогу визначити рівень і порівняти ефективність виробництва різних видів продукції рослинництва господарства за виходом валового і чистого доходу, рівнем продуктивності праці та окупністю виробничих, витрат. Підвищення економічної ефективності забезпечить вирушення основних економічних та соціальних проблем, Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових, фінансових) досягти збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення суспільних потреб.